Постанова

від 10.12.2024 по справі 420/23735/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/23735/24

Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В.,

повний текст судового рішення

складено 24.09.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

29 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Івано-Франківського окружного адміністративного суду щодо виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди з 02.02.2024 та допомоги на оздоровлення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2 102 грн;

- зобов`язати Івано-Франківський окружний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату суддівської винагороди судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 з 02.02.2024 та допомоги на оздоровлення за 2024 рік, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування виплати належної судді ОСОБА_1 суддівської винагороди з 02.02.2024 та допомоги на оздоровлення за 2024 рік, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що в період з 02.02.2024 року суддівська винагорода та допомога на оздоровлення позивачу виплачена із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн, встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-ІХ, що є меншим, ніж гарантований законодавством розмір, оскільки відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3028 гривень. У зв`язку із цим він звернувся до голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду з проханням доручити фінансовому підрозділу Івано-Франківського окружного адміністративного суду здійснити перерахунок та виплату суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді ОСОБА_1 за період з 02.02.2024, обчисливши її, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті. Листом від 11.07.2024 №04-30/4307/24 позивачу повідомлено, що посадовий оклад судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 затверджується у відповідності до п.1 ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, з урахуванням норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», яким затверджено прожитковий мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн. Підстав для перерахунку суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за зазначений період немає. Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Представник відповідача, Івано-Франківського окружного адміністративного суду, заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи, що статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IX було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні. У подальшому, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-1Х (надалі - Закон №1082-ІХ) встановлено прожитковий мінімум, який застосовувався для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня - 2102 гривні. Зазначений розмір прожиткового мінімуму 2102 гривні для визначення базового розміру посадового окладу судді був встановлений і в 2022 році Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ (надалі - Закон №1928-ІХ), у 2023 році - Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ІХ (надалі - Закон №2710-ІХ), а також і у 2024 році - Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-ІХ (надалі - Закон №3460-ІХ). Тобто Верховна Рада України чітко визначила, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102 гривні. Розрахунок фактичного розміру прожиткового мінімуму регулюється виключно Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік. Зазначені Закони №1082-ІХ, №1928-ІХ, №2710-ІХ, №3460-ІХ в судовому порядку не скасовувалися, неконституційними не визнавалися та є чинними. Враховуючи викладене, нарахування та виплата суддівської винагороди усім суддям ІФОАС і позивачу, зокрема, здійснюється із застосуванням для визначення базового розміру посадового окладу судді прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102 гривні, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Представник відповідача, Державної судової адміністрації України, не скористався правом надання відзиву на позовну заяву.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 02.02.2024 по 28.04.2024 - залишено без розгляду.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії за період з 29.04.2024 по 24.09.2024 -задоволений частково.

Визнано протиправними дії Івано-Франківського окружного адміністративного суду щодо виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди з 29.04.2024 по 24.09.2024 та допомоги на оздоровлення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2 102 грн.

Зобов`язано Івано-Франківський окружний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату суддівської винагороди судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 з 29.04.2024 по 24.09.2024 та допомоги на оздоровлення за 2024 рік, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування виплати належної судді ОСОБА_1 суддівської винагороди з 29.04.2024 по 24.09.2024 та допомоги на оздоровлення за 2024 рік, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Повернуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65001, вул. Садова, 1-А, м. Одеса; ЄДРПОУ 37607526) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять грн 20 коп.).

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в частині залишення адміністративного позову без розгляду за період з 02.02.2024 року по 28.04.2024 року, в іншій частині рішення залишити без змін.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції в частині залишення позовних вимог за період з 02.02.2024 по 28.04.2024 без розгляду є незаконним і необґрунтованим, зазначаючи, при розгляді таких справ, Верховний Суд в постанові від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22 визначив, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Гомельчук Сергій Васильович Указом Президента України від 02.11.2017 року №350/2017 призначений безстроково на посаду судді Херсонського окружного адміністративного суду.

Рішенням Голови Верховного Суду від 22.08.2022 року №398/0/149-2 ОСОБА_1 відряджено до Івано-Франківського окружного адміністративного суду для здійснення правосуддя з 29.08.2022 року.

Наказом в.о. голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.08.2022 року №188-ОС позивача зараховано до штату цього суду з 29.08.2022 з посадовим окладом згідно штатного розпису.

Відповідно до наказу голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 року №130-ОС ОСОБА_1 виплачена допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу.

З 02.02.2024 року позивачу була нарахована суддівська винагорода та допомога на оздоровлення для визначення розміру якої використовувався посадовий оклад, виходячи з 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020 року, доплати за вислугу років в розмірі 70 відсотків від посадового окладу судді.

У вказаний період суддівська винагорода та допомога на оздоровлення позивачу виплачена із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн., встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 року №1082-ІХ, що є меншим, ніж гарантований законодавством розмір, оскільки відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3028 гривень.

Листом від 10.07.2024 року позивач звернувся до голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду з проханням доручити фінансовому підрозділу ІваноФранківського окружного адміністративного суду здійснити перерахунок та виплату суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді ОСОБА_1 за період з 02.02.2024 року, обчисливши її, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Відповіддю від 11.07.2024 року №04-30/4307/24 на вказаний лист позивачу повідомлено, що посадовий оклад судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 затверджується у відповідності до п.1 ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, з урахуванням норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», яким затверджено прожитковий мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн. Підстав для перерахунку суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за зазначений період немає.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, ч.3 ст.122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України , не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Законом України від 01.07.2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

З огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 року №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Отже, після 19 липня 2022 року строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, що включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22, від 03 серпня 2023 року в справі № 280/6779/22 і від 06 березня 2024 року в справі № 600/5050/23-а.

При цьому, за частиною 5 статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 дійшов до висновку, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року справа № 380/17776/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, 03 серпня 2023 року справа № 280/6779/22.

Як встановлено матеріалам справи встановлено, що даним адміністративним позовом позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду 29 липня 2024 року.

У позовній заяві позивачем, зокрема заявлені вимоги щодо перерахунку позивачу суддівської винагороди за період з 02.02.2024 року по 28.04.2024 рік.

За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першої статті 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, «правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки».

Тому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Аналогічні висновки викладені, зокрема у постанові Верховного Суду від 21 березня 2023 року (справа № 640/3380/22).

Колегія суддів наголошує на тому, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує. Отже, з дня отримання грошового забезпечення особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Відтак, про застосування розміру прожиткового мінімуму при розрахунку суддівської винагороди за відповідний рік, позивач повинен був дізнатись при отриманні суддівської винагороди.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо пропуску строку звернення з цим адміністративним позовом до суду в частині позовних вимог за період з 02.02.2024 року по 28.04.2024 року.

Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. ДжабуріяСудді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька