Постанова

від 10.12.2024 по справі 420/17659/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/17659/24

Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А. Місце ухвалення рішення: м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Лук`янчук О.В.

суддів Бітова А.І.

Ступакової І.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.04.2024 р. № 1213050038438 про відмову у призначенні пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 09.07.1986 р. по 16.12.1987 р. та період роботи з 18.01.1988 р. по 01.01.1998 р., а саме період роботи з 18.01.1988 р. по 01.04.1989 р. на посаді тренера викладача гребної бази, з 01.04.1989 р. по 01.01.1998 р. на посаді тренера викладача з вітрила;

зобов`язати призначити ОСОБА_1 пенсію з дня звернення до уповноважених органів Пенсійного фонду України, а саме: 09.04.2024 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що інформація зазначена в трудовій книжці повністю співпадає з реєстраційними даними застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування, а дані, що містяться у військовому квитку співпадають з даними трудової книжки. Позивач не може нести відповідальність за заповнення трудової книжки, адже її заповнення є відповідальністю роботодавця. При цьому, визначальним є факт зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Записи в трудовій, їх співставлення між собою, не містять протиріч, та у своїй сукупності підтверджують факт роботи позивач у спірні періоди. Отже, відповідач протиправно відмовив у зарахуванні спірних періодів до страхового стражу, а тому рішення від 16.04.2024 р. № 1213050038438 підлягає скасуванню, а спірних стаж зарахуванню.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 213050038438 від 16 квітня 2024 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.04.2024 року про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В своїй скарзі апелянт посилається на ті ж обставини щодо неможливості зарахування до стажу позивача певних періодів роботи та військової служби, що й у оскаржуваному рішенні пенсійного органу та відзиві на позов. Зокрема зазначає, що відповідачес було встановлено, що трудова книжка позивача від 18.01.1988 НОМЕР_1 , оформлена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях від 20.06.1974 №162. Вказує, що позивачу не зараховані періоди роботи з 18.01.1988 по 01.01.1998 відповідно до вищезазначеної трудової книжки, оскільки першу сторінку трудової книжки заповнено у 1988 році, а печатка підприємства проставлена пізніше, що не відповідає вимогам Інструкції № 162. Також, в трудовій книжці відсутні записи про перейменування організації та назви підприємств різняться з реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5).

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 09 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

16 квітня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за принципом екстериторіальності, прийнято рішення № 213050038438, яким відмовлено в призначенні пенсії.

Позивач, не погодившись з відмовою відповідача у призначення йому пенсії, звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії, а оскаржуване рішення від 16 квітня 2024 року № 213050038438 про відмову у призначенні пенсії прийнято необґрунтовано, без урахування та дослідження всіх обставин, а тому прийшов до висновку, що воно підлягає скасуванню.

При цьому прийшов до висновку про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.04.2024 року про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України Про недержавне пенсійне забезпечення, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно ст. 5 Закону №1058-IV, він регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Пунктом 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться у системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше (абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховуються до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз. 1 ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

За абз. 2 частини першої статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

За частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя статті 44 Закону №1058-IV).

Відповідно до частини п`ятої статті 45 Закону №1058-ІV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення(перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Так, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що позивачу згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 18.01.1988 року за наданими документами до страхового стажу роботи не зараховані періоди згідно трудової книжки, оскільки першу сторінку трудової книжки заповнено у 1988 році, а печатка підприємства проставлена пізніше, що внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України 29.07.1993 року №58. В трудовій книжці відсутні записи про перейменування організації та назви підприємства різняться з реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5).

Періоди проходження військової служби не можливо зарахувати до страхового стажу роботи, оскільки у військовому квитку відсутні дати та накази про зарахування та виключення зі списків військової частини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не зарахував до страхового стажу позивача наступні періоди, які є спірними:

- період з 18.01.1988 р. по 01.01.1998 р., а саме період роботи з 18.01.1988 р. по 01.04.1989 р. на посаді тренера викладача гребної бази, з 01.04.1989 р. по 01.01.1998 р. на посаді тренера викладача з вітрила, оскільки першу сторінку трудової книжки заповнено у 1988 році, а печатка підприємства проставлена пізніше, що не відповідає вимогам Інструкції № 162. Також, в трудовій книжці відсутні записи про перейменування організації та назви підприємств різняться з реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) ;

-період проходження військової служби з 09.07.1986 по 16.12.1987, оскільки у військовому квитку відсутні дати та накази про зарахування та виключення зі списків військової частини.

Станом на час внесення записів щодо спірних періодів роботи позивача загальний порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затвердженою постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974 (далі - Інструкція № 162).

Згідно п.п. 1.1. Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом трудової діяльності робітників та службовців.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу.

Згідно пункту 2.3 Інструкції № 162, всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються охайно, ручкою кульковою або пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

З кожним записом, що вноситься на підставі наказу (розпорядження) у трудову книжку (вкладиш) про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу та звільнення, адміністрація зобов`язана ознайомити власника цієї книжки (вкладиша) під розписку в особистій картці (типова міжвідомча форма N Т -2, затверджена ЦСУ СРСР), в якій має бути повторено точний запис із трудової книжки (вкладиша) (п.2.4. Інструкції №162).

У разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівникові у цьому необхідну допомогу (п.2.5. Інструкції №162).

Якщо підприємства, що внесли неправильний або неточний запис, ліквідовані, виправлення здійснюються правонаступником, а за його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковано ліквідоване підприємство.(п.2.7. Інструкції №162).

Відповідно до п. 2.13 Інструкції № 162 у графі 3 розділу " Відомості про роботу " як заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 вказується дата прийому на роботу.

Згідно п. 2.10, 2.11 Інструкції № 162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.

Після вказівки дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або друк відділу кадрів), де вперше заповнювалася

Суд зазначає, що наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 за № 58, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110, затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція №58), з прийняттям якої Інструкція №162 не застосовується.

Розділом б) Інструкції №58 визначений порядок занесення відомостей про працівника.

Згідно з п.2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 2.6. вищезазначеної інструкції передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до п. 2.12 Інструкції від 29.07.93 № 58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Згідно п. 4.1 Інструкції від 29.07.93 № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Таким чином, як приписами Інструкції № 162 (чинної на дату заповнення трудової книжки), так і приписами Інструкції № 58 визначено, що першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Колегія суддів дослідивши записи трудової книжки позивача за спірні періоди, зазначає, що в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 містить інформацію про роботу ОСОБА_1 в період з 18.01.1988 року по 01.04.1989 року на посаді тренера викладача гребної бази, з 01.04.1989 року по 01.01.1998 року на посаді тренера викладача з вітрила (профком Херсонського суднобудівного виробничого об`єднання).

Вказані записи містить посилання на відповідні накази, на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи, не містять виправлень.

При цьому, в трудова книжка НОМЕР_2 містить запис під № 5, в якому вказано, що Херсонське суднобудівне виробниче об`єднання перейменоване в Херсонський суднобудівний завод. Вказаний запис містить посилання на відповідний наказ.

В подальшому в трудовій книжці НОМЕР_2 зазначено, що наказом Мінпромполітики від 16.12.2003 р. № 519 ДП Херсонський суднобудівний завод перетворено в відкрите акціонерне товариство (ВАТ) Херсонський суднобудівний завод на що правомірно звернуто увагу судом першої інстанції.

Суд першої інстанції правомірно вказав, що у постанові Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі 120/1089/19-а викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу. Зазначене дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Колегія суддів зазначає, що в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав - певних недоліків трудової книжки.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у справі № 580/4012/19 від 04.07.2023 року.

За таких обставин, колегія суддів не може погодитись із висновком пенсійного органу про відсутність у позивача права на зарахування певних періодів роботи через дефектність трудової книжки, оскільки такий її недолік не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що позивач жодним чином не впливає на дотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі її недоліки, а підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Щодо незарахування позивачу до страхового стажу період проходження військової служби, оскільки у військовому квитку відсутні дати та накази про зарахування та виключення зі списків військової частини то колегія суддів зазначає наступне.

Дослідивши записи у військовому квитку серії НОМЕР_3 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , судом встановлено, що в період з 09.07.86 по 16.12.87 позивач проходив строкову військову службу та вказані записи завірені печаткою та підписом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, у трудовій книжці НОМЕР_2 також містяться записи про проходження ОСОБА_1 військової служби, з посиланням на відповідні накази.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що записи в трудовій книжці НОМЕР_2 року, були визнані недостовірними, відповідачами, суб`єктами владних повноважень, суду як першої так і апеляційної інстанції не надано.

Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що згідно ст. 101 ЗУ Про пенсійне забезпечення органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до ст. 44 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Будь-яких доказів на підтвердження звернення пенсійного органу щодо отримання документів щодо роботи ОСОБА_1 до 1998 року та проходження ним військової служби відповідачами, суб`єктами владних повноважень, суду не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення пенсійного фонду підлягає скасуванню.

Доводи ж апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку, а тому підстав для задоволення скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 10 грудня 2024 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова