Постанова

від 10.12.2024 по справі 320/22518/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/22518/24 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Ганечко О.М.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державне спеціалізоване підприємство «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» про визнання протиправної та скасування державної реєстрації, визнання протиправним та скасування протоколу, визнання протиправним та скасування спеціального дозволу, -

В С Т А Н О В И В :

Керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію робіт і досліджень, пов?язаних із геологічним вивченням надр, здійснену Державною службою геології та надр України Державного спеціалізованого підприємства з управління капітальним будівництвом зони відчуження за формою 3-гр із присвоєнням державного реєстраційного номера об?єкта РДГВН У- 17-312/1;

- визнати протиправним та скасувати протокол №3799 від 18.05.2017 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин;

- визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами №6278, виданий 29.08.2018 ДСП «УКБЗВ» з метою видобування глин, придатних для улаштування гідроізоляційних екранів при будівництві сховищ для захоронення і зберігання твердих радіоактивних відходів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав поважності пропуску цього строку та відповідних доказів.

У подальшому, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року позовну заяву - повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати ухвалу та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки предметом спору у справі є неправомірні дії органів державної влади, на підставі яких ДСП «УКБЗВ» 29.08.2018 отримало спеціальний дозвіл на користування надрами № 6278, та лише листом Державної служби геології та надр України від 11.10.2023 № 6014/03- 4/2-23, який надійшов на запит окружної прокуратури 13.10.2023, надано інформацію про відсутність у ДСП «УКБЗВ» інших, окрім спірного, виданих спеціальних дозволів на користування надрами, відтак незаконність вказаних розпорядчих актів та дозвільних документів встановлена прокурором після 13.10.2023, тому процесуальний строк для звернення до суду пропущений з поважних причин, підлягає обчисленню з 13.10.2023.

На думку скаржника, факти видання Держгеонадрами оспорюваного спеціального дозволу на користування надрами, як і його оприлюднення, не надають прокурору права звернутися до суду з позовом про визнання їх протиправними (недійсними), оскільки таке право виникає лише в разі встановлення порушення або загрози порушення інтересів держави та встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді.

Як наслідок, судом першої інстанції неправильно застосовано положення ст. ст. 122, 123 КАС України, належним чином не досліджено зібрані у справі докази, неправильно визначено день, з якого слід обчислювати строк звернення до суду, що є підставою для її скасування в апеляційному порядку.

У відзиві на апеляційну скаргу ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» зазначено, що оскаржувана ухвала є законною, обґрунтованою, винесеною з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з огляду на те, що скаржником не надано доказів, які б свідчили про неможливість з 2017 року вивчати стан дотримання законів у сфері надрокористування та виявляти факти порушення вимог природоохоронного законодавства при видачі спеціального дозволу.

У відзиві на апеляційну скаргу Державною комісією України по запасах корисних копалин вказано, що доступ до протоколу ДКЗ № 3799 був відкритий з 18.09.2020 до 24.02.2022, тобто до введення воєнного стану в Україні, а Наказ Держгеонадра від 21.03.2018 № 101 «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами» був оприлюднений на офіційному сайті суб`єкта владних повноважень у розділі архів наказів за 2018 рік, доступ до якого є і нині.

Відтак, у прокуратури була реальна можливість, ще до 13.10.2023 дізнатись про наявність чи відсутність у СП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» спеціальних дозволів на користування надрами, підстави отримання спеціального дозволу на користування надрами, отримати відомості щодо оскаржуваного протоколу (зважаючи на те, що в оскаржуваному спеціальному дозволі на користування надрами міститься інформація щодо протоколів засідання колегії ДКЗ) та ознайомитись зі змістом оскаржуваного протоколу ДКЗ, що вказує про порушення останнім строку звернення до суду.

У відзиві на апеляційну скаргу Державною службою геології та надр України відзначено, що позивачем, звертаючись до суду з відповідною позовною заявою в інтересах держави, було пропущено трьохмісячний строк для звернення до адміністративного суду, визначений частиною другою статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

На думку відповідача, оскільки прокурор в порушення принципу правової визначеності та не обґрунтувавши належним чином підстави, для визнання причин для поновлення строку звернення до суду поважними, звертається до суду через більш ніж 6 років з моменту прийняття спеціального дозволу на користування надрами, вказане свідчить про обгрунтованість оскаржуваної ухвали та відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги.

Згідно частини другої ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху, надано десятиденний строк на усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав поважності пропуску цього строку та відповідних доказів.

У свою чергу, від позивача надійшло клопотання про усунення порушень позовної заяви, обгрунтоване тим, що Вишгородська окружна прокуратура після видачі Державною комісією України по запасах корисних копалин оскаржуваного протоколу та видачі дозволу не володіла інформацією про недотримання відповідачем вимог законодавства, які порушують інтереси держави.

Оскільки, як зазначає позивач, факт порушення інтересів держави в даній справі прокурором встановлено лише 13.10.2023, після опрацювання та вивчення отриманого від Державної служби геології та надр України листа-відповіді від 11.10.2023 №6014/03-4/2-23 (вх. від 13.10.2023 №6420-23) про те, що інших спеціальних дозволів на користування надрами ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» та ДСП «Підприємство управління капітальним будівництвом зони відчуження» не видавалося, відтак процесуальний строк для звернення до суду пропущений із поважних причин та підлягає поновленню судом.

У подальшому, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року позовну заяву повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки підстави, з яких пропущено строк звернення до суду визнані судом неповажними, тому слід повернути таку позовну заяву.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина перша статті 5 КАС України).

У силу вимог пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

У частині п`ятій статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено вимоги, які застосовуються до позовної заяви.

За правилами частини першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

При цьому, у силу вимог частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень (частина друга статті 122 КАС України).

Частиною третьої цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

У відповідності до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

При цьому, за правилами пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що приписами чинного законодавства визначено тримісячний строк звернення до суду для суб`єктів владних повноважень, у разі недотримання якого, вказане є підставою для повернення такого позову.

У свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що дотримання строків на подання позовної заяви є однією з умов дисциплінування учасників судового процесу. У випадку ж пропуску строку, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Згідно правової позиції Верховного Суду у постановах від 26.06.2018 у справі №473/653/17, від 18.01.2019 року в справі № 576/1434/17, при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд повинен звертати увагу на усі доводи позивача; на тривалість строку, який пропущено; на поведінку позивача протягом цього строку; на дії, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Визначені процесуальним законом строки, про які зазначено вище, це той орієнтовний період часу, протягом якого позивач мав би проявити інтерес стосовно свого позову, якщо він дійсно зацікавлений у тому, щоб провадження у справі було відкрито, а його спір вирішено. Строк звернення до суду для такої категорії спорів доволі стислий - три місяці, і якщо зважити на характер спірних правовідносин, встановлений строк з одного боку має на меті дисциплінувати позивача, який, якщо він справді зацікавлений у відновленні своїх порушених прав, повинен якомога швидше реалізувати своє право на захист, з іншого боку - є своєрідним бар`єром, який повинен запобігати зловживанню правами і сприяти правовій визначеності правовідносин, які виникають у зв`язку з проходженням публічної служби.

Підсумовуючи зазначене, реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства, потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об`єктивні причини.

З матеріалів справи вбчається, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху, надано десятиденний строк на усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав поважності пропуску цього строку та відповідних доказів.

У свою чергу, предметом даного позову є визнання протиправною та скасування державної реєстрації робіт і досліджень, пов?язаних із геологічним вивченням надр, здійснену Державною службою геології та надр України Державного спеціалізованого підприємства з управління капітальним будівництвом зони відчуження за формою 3-гр із присвоєнням державного реєстраційного номера об?єкта РДГВН У- 17-312/1; визнання протиправними та скасування протоколу №3799 від 18.05.2017 і спеціального дозволу на користування надрами №6278, виданий 29.08.2018 ДСП «УКБЗВ».

При цьому, прокурор наголошує на тому, що незаконність оскаржуваних рішень встановлено лише 13.10.2023, відтак, вважає, що процесуальний строк для звернення до суду пропущений з поважних причин та підлягає обчисленню з 13.10.2023.

Разом з тим, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Так, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19, зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Крім того, у постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у випадках звернення до суду суб`єкта владних повноважень (прокурора) відлік строку для звернення до суду цей Кодекс пов`язує з виникненням підстав, що надають йому право на таке звернення. Водночас строки покликані забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів визначеності, і сторонам слід очікувати, що ці норми будуть застосовані.

Враховуючи викладене вище, початок перебігу строку, встановленого для подання до суду позову стосується всіх суб`єктів, які мають намір та право оскаржувати рішення суду, та не пов`язується із відповідними функціями та компетенцією суб`єкта, адже інше призводить до можливості держави через такі дії практично необмежено у часі реалізувати право на звернення до суду за власним волевиявленням.

У даному випадку, посилання скаржника на те, що підстави для звернення з даним позовом до суду виникли лише після отримання та вивчення 13.10.2023 інформації та матеріалів з Держгеонадр, колегія суддів оцінює критично, враховуючи, що отримання 13.10.2023 прокурором всіх належних документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень не може вважатися поважною підставою щодо поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, оскільки вказане не припиняє (не перериває) строків, встановлених законодавцем щодо звернення із позовом до суду, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і цй термін не пов`язуються з початком перебігу строку звернення до суду у випадку, коли законом встановлений строк для вчинення особою активних дій.

Колегія суддів наголошує на тому, що частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що у разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом.

У той же час, матеріали справи не містить жодних доказів та обгрунтувань, які б вказували на наявність обставин об`єктивного і непереборного характеру про неможливість прокурора отримати відомості, на підставі яких мало б бути подано позовну заяву раніше, у визначені законом терміни.

Крім того, прокурором не надано доказів, які б свідчили про неможливість з 2017 року вивчати стан дотримання законів у сфері надрокористування та виявляти факти порушення вимог природоохоронного законодавства при видачі ДСП «УКБЗВ» спеціального дозволу.

На думку колегії суддів, у разі пропуску строку звернення до суду на строк понад шість років з моменту прийняття оскаржуваних рішень, поважність причин такого пропуску повинні бути на стільки важливими, ґрунтовними та вагомими, що поновлення таких строків, повинно переважати над ставленням під сумнів багаторічних суспільних відносини, що склалися за ці роки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.09.2023 у справі №380/8650/22.

При цьому, у разі розгляду питань порушень інтересів держави строк на звернення до суду має обчислюватись саме з моменту коли порушення інтересів держави відбулось, а не з моменту коли це стало відомо прокурору, або окремій посадовій особі. Обчислення строку звернення до суду не може ставитись в залежність від моменту дізнання представником державного апарату про певні обставини, в іншому випадку інститут обмеження строку звернення до суду буде нівельований.

Держава має забезпечувати відповідний моніторинг, контроль за дотриманням своїх інтересів постійно і має для цього широкий (майже безмежний) обсяг механізмів.

Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання позовної заяви, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Також, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, пункт 33).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.М. Ганечко

В.В. Кузьменко