Ухвала

від 02.12.2024 по справі 758/11961/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 02 грудня 2024 року апеляційну скаргу з доповненнямипредставника власника майна Приватного вищого навчального закладу «Київський медичний університет» - адвоката ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

представника

власника майна адвоката ОСОБА_5

представника Приватного вищого

навчального закладу

«Київський медичний університет» ОСОБА_7

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 та накладено арешт на:

- Мобільний телефон Honor IMEI: НОМЕР_1 , IME12: НОМЕР_2 чорного кольору;

- Системний блок «LogicPower» з інвентарним номером 153304100;

- Три блокноти з чорновими записами;

- Двадцять одна навчальна картка студента в паперовій обгортці та 5 навчальних карток студента в картонній обгортці;

- Копії документів серед яких: статут, посадові інструкції, чорновики на 64 аркушах;

- Мобільний телефон Iphone чорного кольору в напівпрозорому чохлі темно-синього кольору;

- Блокнот синього кольору з чорновими записами;

- Флеш накопичувач «Goodram» 16GB;

- Три аркуші з друкованими даними осіб на двох з них та аркуш на якому копія відповіді;

- 5 аркушів з відтиском печатки «Відділ кадрів» Київського медичного університету, з позбавленням права відчуження, користування та розпорядження.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна Приватного вищого навчального закладу «Київський медичний університет» - адвокат ОСОБА_5 , подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Зазначає, що в постанові слідчого Подільського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 від 23 вересня 2024 року про проведення невідкладного обшуку, не вказано обґрунтованих підстав для проникнення до володіння Приватного вищого навчального закладу «Київський медичний університет».

Також, у вказаній постанові не вказано у якому саме приміщенні відповідної будівлі слід провести обшук, якій особі належить приміщення, а також які речі/документи необхідно відшукати.

Зауважує, що вилучені речі не мають відношення до обставин, щодо яких проводиться досудове розслідування, а відтак не можуть бути предметом кримінального провадження.

Крім того, під час обшуку органом досудового розслідування порушено вимоги, передбачені ч. 2 ст. 168 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, доводипредставників власника майна, які просили задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів судового провадження, СВ Подільського УП ГУ НП у м. Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 13 травня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024100070001052, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-3 КК України.

Досудовим розслідування встановлено, що відповідно до наказу ПВНЗ Київського медичного університету УАНМ № 270-к від 02.03.2015 ОСОБА_9 призначено на посаду радника президента з міжнародних зв`язків.

Перебуваючи на посаді радника президента з міжнародних зв`язків Київського медичного університету, ОСОБА_9 , який є службовою особою, в силу наявного досвіду роботи достовірно знав та розумів, вимоги статей 3 та 22 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014, про те що посадовим та службовим особам заборонено використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості, з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

За версією органу досудового розслідування, 31 липня 2024 року, приблизно о 10 годин 00 хвилин, у ОСОБА_9 , перебуваючи в кабінеті № 321-В, на своєму робочому місті, в приміщенні Київського медичного університету, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 2, маючи зв`язки та дружні відносини з службовими особами Київського міжнародного університету, усвідомлюючи можливість вирішувати питання різного характеру з ним, під час зустрічі з ОСОБА_10 , виник злочинний умисел спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе та невстановленої досудовим розслідуванням службової особи Київського міжнародного університету за надання документів, які надають підстави для законного перебування на території України іноземців ОСОБА_11 та ОСОБА_12 шляхом фіктивного їх влаштування до вказаного закладу освіти. Зокрема, шляхом надання запрошення на навчання та в подальшому отримання студентської посвідки терміном на 4-5 років, що надасть змогу вказаним студентам безперешкодно перетинати кордон України, без фактичного відвідування навчального закладу та складання підсумкових іспитів.

Крім іншого в ході досудового розслідування встановлено, що особою, яка знаходиться в злочинній змові з ОСОБА_9 ймовірно є ОСОБА_13 , який є службовою особою Київського міжнародного університету та знаходиться на посаді декана міжнародного факультету, усвідомлюючи можливість вирішувати питання різного характеру допомагав ОСОБА_9 в наданні документів, які надають підстави для законного перебування на території України, іноземців ОСОБА_11 та ОСОБА_12 шляхом фіктивного їх влаштування до вказаного закладу освіти.

23 вересня 2024 року слідчим СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві на підставі постанови про проведення обшуку у невідкладних випадках, проведено обшук за адресою: місто Київ, вулиця Бориспільська, 2 в ході якого виявлено та вилучено речі та документи.

24 вересня 2024 року постановою слідчого СВ Подільського УП ГУ ГП у м. Києві ОСОБА_8 вилучені під час невідкладного обшуку речі та документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 26 вересня 2024 року надано дозвіл слідчому СВ Подільського УП ГУНП в м. Києві на проведення обшуку в приватному вищому навчальному закладі «Київський медичний університет» (ЄДРПОУ 16478809), за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 2, який фактично проведено 23 вересня 2024 року з 11:39 год., до 16:03 год.

25 вересня 2024 року прокурор Подільської окружної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на вилучене під час невідкладного обшуку майно, з метою збереження речових доказів.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що вказані речі та документи можуть бути предметом вчинення протиправного діяння та мають суттєве значення для даного провадження й нададуть можливість стороні обвинувачення довести факт вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_9 , ОСОБА_13 .

Ухвалою слідчого судді Подільськогорайонного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року клопотання прокурора задоволено.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.

З огляду на положення п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12024100070001052 про накладення арешту на майно, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження вказаного майна, яке відповідає ознакам речових доказів згідно ст. 98 КПК України, наявні достатні підстави для арешту вказаного в клопотанні майна.

Слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права Приватного вищого навчального закладу «Київський медичний університет» з потребами кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено обставини, які підтверджують, що незастосування такого обмеження може призвести до наслідків, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Зважаючи на зазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності.

Доводи на які посилається апелянт у їх сукупності, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховані ним при прийнятті рішення.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга з доповненнями представника власника майна Приватного вищого навчального закладу «Київський медичний університет» - адвоката ОСОБА_5 , з урахуванням викладених в ній доводами, задоволенню не підлягає.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу з доповненнями представника власника майна Приватного вищого навчального закладу «Київський медичний університет» - адвоката ОСОБА_5 ,- без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_14 ОСОБА_15 ОСОБА_16

Єдиний унікальний 758/11961/24 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_17

Справа № 11сс/82/7266/2024 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК