Постанова

від 09.12.2024 по справі 369/12429/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 369/12429/23 Головуючий у суді першої інстанції - Янченко А.В.

Номер провадження № 22-ц/824/14229/2024 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Русан А.М..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рідний-2 Житло-Сервіс» про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 травня 2024 року у даній справі постановлено залишити без розгляду позов ОСОБА_1 до ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», про захист прав споживачів.

У травні 2024 року представник ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі - Бабич М.М. подав до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення, згідно якої, останній просив суд ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 гривень.

На підтвердження понесених судових витрат представником відповідача було надано суду: копію договору про надання правової допомоги № 1913-КОЕ від 01 грудня 2020 року, копію додаткової угоди № 43 до договору про надання правової допомоги № 1913-КОЕ від 01 грудня 2020 року, копію додаткової угоди № 1912-КОЕ/44 до договору про надання правової допомоги № 1913-КОЕ від 01 грудня 2020 року, копію додаткової угоди № 45 до договору про надання правової допомоги № 1913-КОЕ від 01 грудня 2020 року, копію додаткової угоди № 46 до договору про надання правової допомоги № 1913-КОЕ від 01 грудня 2020 року, копію додаткової угоди № 47 до договору про надання правової допомоги № 1913-КОЕ від 01 грудня 2020 року, копію додаткової угоди № 48 до договору про надання правової допомоги № 1913-КОЕ від 01 грудня 2020 року та копію наданих послуг № 369/12429/23-КРЕМ від 07 травня 2024 року.

Додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 червня 2024 року заяву представника ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі - Бабича М.М. - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 гривень 00 копійок. В решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, відтак просив суд скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги зазначає, що відповідачем не було доведено, що ним понесено або буде понесено в майбутньому витрати на професійну правничу допомогу, оскільки відповідно до договору №1913-КОЕ від 01 грудня 2020 року та згідно із додатковою угодою від 17 січня 2024 року відсутні правові підстави для оплати таких послуг, оскільки за змістом вказаних договорів межі оплати послуг прив`язані до суми, стягнутої на користь виконавця, яким є Адвокатське об`єднання «ПЕРШИЙ РАДНИК». Разом з тим, позивачем 01 березня 2024 року було подано заяву про відмову від позову, адже між сторонами був узгоджений порядок укладання договору, внаслідок чого зник предмет спору, тому було залишено позовну заяву без розгляду.

Відтак, сума стягнення по вказаному вище судовому рішенню складає 0 грн, тому при виконанні вищевказаної ухвали на користь відповідача не стягується жодної суми.

Вказує, що відсутність в угодах регламентованого порядку сплати послуг за правову допомогу на користь саме відповідача по справі, а не на користь виконавця - Адвокатського об`єднання «ПЕРШИЙ РАДНИК» унеможливлює оплату за договором №1913-КОЕ від 01 грудня 2020 року.

На підставі вищевикладеного вважає, що заява про винесення додаткового рішення в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. є безпідставною.

09 серпня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» Бабича М.М. Заперечуючи проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, відповідач посилається на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Зазначає, що надані відповідачем документи до заяви про ухвалення додаткового рішення щодо сплати вартості послуг на професійну правничу допомогу адвоката, в рамках розгляду спору у даній справі в суді першої інстанції є належними та допустимими.

При апеляційному розгляді справи позивач у справі Білик В.В. підтримав, доводи викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, додаткове рішення суду скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення про відмову у задоволенні поданої відповідачем заяви про стягнення судових витрат.

Представник відповідача ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» Бабич М.М. заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції просив залишити без змін. Вважає, що доводи на які посилається апелянт не спростовують обставин, які були встановлені судом при розгляді справи та висновків викладених у рішенні суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача у справі, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи подану відповідачем заяву про стягнення із позивача на їх користь понесені витрати пов`язані із розглядом вище вказаного спору судом в частині витрат на оплату правничої допомоги у зв`язку із залишенням без розгляду поданої позивачем позовної заяви керувався загальними положеннями процесуального законодавства - ст. 137 та ч.8 ст. 141 ЦПК України та визначаючи розмір стягнення виходивз обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, та дійшов висновку за можливе зменшити розмір витрат понесених відповідачем на оплату правничої допомоги та стягнув з позивача у справі ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 гривень 00 копійок

Апеляційний суд не може погодитися із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону додаткове рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша, друга статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно з частиною шостою статті 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою-п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з частинами першою та другою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Виходячи із системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статті 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц (провадження № 61-24189св18), від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18 (провадження № 61-10254св20), від 26 липня 2024 року у справі № 736/1209/20 (провадження № 61-8735св24).

У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 741/1681/17 (провадження № 61-48179 св18), на яку послався апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні та заявник у касаційній скарзі, Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу у зв`язку із закриттям провадження у справі, вказав, що законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача (частина п`ята статті 142 ЦПК України). При цьому звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Таким чином, саме собою звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивачів, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивачів, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Згідно правових висновків Верховного Суду в постанові від 18 вересня 2023 року в справі № 711/64/23 (провадження № 61-8686св23), звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу. З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

У свою чергу, залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Отже, саме по собі подання позивачем у справі заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі №148/312/16-ц, від 30 червня 2022 року в справі № 753/1625/21 (провадження № 61-21300св21).

Апеляційний суд, перевіряючи доводи апелянта у справі, враховує, що суд першої інстанції, стягуючи частково з позивача на користь відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу, не визнавав необґрунтованими будь-які дії позивача, що є підставою для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України.

При апеляційному розгляді справи представник відповідача також не вказав, які дії позивача у справі при поданні вказаної позовної заяви та в подальшому при подачі ОСОБА_1 , заяви про залишення поданого ним позову без розгляді можуть бути визнанні необґрунтовані чи зловживанням процесуальними правами в сенсі положень ст. 44 ЦПК України, тому колегія суддів вважає, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Отже, з огляду на обставини справи, доводи заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим доказам, судом порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому додаткове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 червня 2024 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, яким заяву подану представником Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі», про компенсацію понесених витрат на правничу допомогу залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 10 грудня 2024 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв