Ухвала

від 25.09.2024 по справі 759/8826/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргамиобвинуваченої ОСОБА_6 з доповненнями, захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12019100080007304, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2023 року

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Буча, Київської області, українку, громадянку України, з вищою освітою, пенсіонерку, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , не судимої,

визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України, і призначено покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на 1 рік. Цивільний позов задоволено, стягнуто з обвинуваченої ОСОБА_6 на користь Київської обласної державної адміністрації 18144 гривні.

Судом визнано доведеним, що наказом Київської обласної адміністрації управління культури, національностей та релігій № 07-в від 14.04.2018, ОСОБА_6 призначено виконуючою обов`язки директора Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр народної творчості та культурно-освітньої роботи». Функціональні обов`язки директора КЗ КОР «КОЦНТКОР» передбачені Розділом 6 пунктом 6.2. Статуту КЗ КОР «КОЦНТКОР» в новій редакції 2016 року.

Окрім цього, відповідно до функціональних обов`язків, ОСОБА_6 як виконуюча обов`язки директора КЗ КОР «КОЦНТКОР» несе повну матеріальну відповідальність за збитки, завдані КЗ КОР «КОЦНТКОР».

Таким чином, ОСОБА_6 , займаючи посаду виконуючої обов`язки директора КЗ КОР «КОЦНТКОР», виконувала організаційно-розпорядчі функції, тому відповідно до ч. З ст. 18 КК України, являлась службовою особою.

В період часу з 12.12.2018 по 20.06.2019 ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді в.о. директора Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр народної творчості та культурно-освітньої роботи», будучи службовою особою, наділеною відповідно до Статуту організаційно-розпорядчими функціями, вчинила привласнення грошових коштів на загальну суму 18144 (вісімнадцять тисяч сто сорок чотири) гривень 08 (вісім) копійок, які належать Київській обласній державній адміністрації (ЄДРПОУ № 00022533), при наступних обставинах.

Так, наприкінці 2018 року у ОСОБА_6 , перебуваючи на займаній нею посаді в.о. директора Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр народної творчості та культурно-освітньої роботи», виник злочинний умисел, спрямований на привласнення коштів, які належать Київській обласній державній адміністрації.

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_6 12.12.2018, перебуваючи на посаді в.о. директора КЗ КОР «КОЦНТКОР» підписала наказ № 74-к про прийняття ОСОБА_8 на посаду комірника КЗ КОР «КОЦНТКОР» з посадовим окладом згідно штатного розпису, при цьому завідомо знаючи та усвідомлюючи той факт, що ОСОБА_8 фактично не буде перебувати в трудових відносинах з КЗ КОР «КОЦНТКОР», заради привласнення її заробітної плати.

В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на привласнення чужого майна, ОСОБА_6 повідомила ОСОБА_8 , щоб остання відкрила банківський рахунок та отримала банківську картку для нарахування їй заробітної плати та дану банківську картку передала ОСОБА_6 , за що остання буде надавати ОСОБА_8 щомісячно по 1000 (одна тисяча) гривень, за те, що ОСОБА_8 буде формально призначена на посаду комірника, однак фактично не буде перебувати в трудових відносинах з КЗ КОР «КОЦНТКОР», і її заробітною платою буде розпоряджатись ОСОБА_6 . На вказану пропозицію ОСОБА_8 погодилась та відкрила банківську картку в «ПриватБанк», на яку нараховувалась заробітна плата останньої та надала її в.о. директора КЗ КОР «КОЦНТКОР» ОСОБА_6 .

В подальшому, ОСОБА_6 , займаючи посаду в.о. директора КЗ КОР «КОЦНТКОР», будучи службовою особою, діючи з корисливим мотивом, з метою особистого збагачення, діючи всупереч посадової інструкції та використовуючи надані їй повноваження, в період часу з 12.12.2018 по 20.06.2019 здійснила сім нарахувань заробітних плат особі, яка формально займала посаду комірника КЗ КОР «КОЦНТКОР», а саме гр. ОСОБА_8 , на загальну суму 18144 (вісімнадцять тисяч сто сорок чотири) гривні 08 (вісім) копійок, які ОСОБА_6 привласнила та використала на власний розсуд, при цьому заподіявши Київській обласній державній адміністрації збитку на загальну суму 18144 (вісімнадцять тисяч сто сорок чотири) гривні 08 (вісім) копійок.

Не погодившись з вироком суду першої інстанції, обвинувачена ОСОБА_9 та її захисник ОСОБА_7 подали аналогічні за змістом апеляційні скарги, в яких просять вирок Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2023 року скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, мотивуючи тим, що у матеріалах кримінального провадження відсутні докази винності у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України; в матеріалах кримінального провадження відсутня постанова заступника керівника прокурора про призначення прокурорів, що є таким істотним порушенням КПК України, яке має наслідком визнання доказів недопустимими, а відтак докази, наявні в матеріалах кримінального провадження, одержані незаконним шляхом

Захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2023 року скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

До початку апеляційного розгляду обвинувачена ОСОБА_6 надіслала клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, оскільки на момент апеляційного перегляду вироку такі строки минули, а також, обвинувачена ОСОБА_6 подала клопотання про проведення судового засідання за відсутності її та захисника.

Заслухавши суддю-доповідача; пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченої та захисника та підтримав клопотання обвинуваченої про звільнення її від кримінальної відповідальності, з таких підстав.

Звільнення від кримінальної відповідальності це відмова держави в особі відповідного суду від офіційного осуду, призначення покарання та визнання судимою особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у випадках, передбачених КК та у порядку, встановленому КПК.

Застосування інституту давності обумовлене зменшенням суспільної небезпечності кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила внаслідок спливу певного проміжку часу.

Строк давності це передбачений ст. 49 КК певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.

Чинний п. 3 ч. 1 ст. 49 КК передбачає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років у разі вчинення нетяжкого злочину.

Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч. 1 ст. 49 КК диференційовані строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.

Особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення.

Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку (ст. 285 КПК).

Згідно з частинами 1, 4 ст. 286 КПК звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч. 3 ст. 288 КПК).

Згідно зі ст. 417 КПК суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.

На підставах, передбачених ст. 49 КК, особа також може бути звільнена судом від покарання (ч. 5 ст. 74 КК), зокрема у випадку, коли особа заперечує проти звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК та закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Слід звернути увагу на те, що імперативний обов`язок звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності покладено на суд, а не на підозрюваного, обвинуваченого чи захист, які мають право заявити відповідне клопотання.

Виходячи з аналізу зазначених норм кримінального процесуального права, суд має обов`язок відповідно до положень ст. 285 КПК роз`яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Кримінальне правопорушення вчинено у період з 12.12.2018 по 20.06.2019, тобто на момент розгляду справи в апеляційному порядку сплинули строки, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, що є правовою підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності відповідно до ст. 49 КК у порядку, передбаченому КПК України, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Виходячи з наведеного, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття рішення судом про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності. Визнання обвинуваченої своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення чинним законодавством не передбачено.

Позаяк обвинуваченою заявлено клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, відсутні підстави для проведення судового провадження, що включає до себе відповідно до п. 24 ст. 3 КПК України і апеляційне провадження, в повному обсязі в загальному порядку, у зв`язку з чим апеляційний суд не надає оцінки доводам апеляційних скарг обвинуваченої та захисника.

Проведення розгляду апеляційних скарг, відповідно до якого суд має встановити чи винна обвинувачена у вчиненні кримінального правопорушення та чи підлягає вона покаранню за його вчинення, не відповідатиме вимогам законності.

Згідно з вимогами ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Таким чином, колегія суддів уважає, що наявні усі необхідні підстави для звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, тому вирок Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню, а кримінальне провадження щодо неї закриттю у зв`язку із закінченням строків давності.

Керуючись ст. 49 КК України, ст. 284, 417, 419 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання обвинуваченої ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня2023 року у кримінальному провадженні № 12019100080007304, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.12.2019 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, скасувати.

Звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 191 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження №12019100080007304, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.12.2019, по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-кп/824/2210/2024

Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_10

Доповідач: ОСОБА_1