Постанова

від 03.12.2024 по справі 320/24706/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/24706/23 Головуючий у 1 інстанції: Марич Є.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Ключковича В.Ю.

За участю секретаря Заміхановської Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Юкрейн» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Юкрейн» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ Юкрейн» (далі - ТОВ «АДМ Юкрейн», Товариство) звернувся до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - ЦМУ ДПС ВПП по роботі з ВПП), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків від 20.04.2023 року №757/Ж10/31-00-04-02-01;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків від 20.04.2023 року №758/Ж10/31-00-04-02-01 в частині завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 24 104 грн

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ Юкрейн» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що судом першої інстанції не досліджено докази надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з поставки товарів, послуг, документи щодо подальшого використання товарів, послуг в господарській діяльності позивача, підтвердження добросовісності контрагентів, наявності виробничих, трудових та інших ресурсів контрагентів. Також, апелянт звертає увагу на те, що судом першої інстанції не наведено мотивів, чому такі документи були ним відкинуті. Водночас, апелянт стверджує, що надані ним документи в повній мірі спростовують висновки Акту перевірки, які стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. При цьому, апелянт наголошує, що рішення суду першої інстанції базується виключно на змісті Акту перевірки, не враховує надані до матеріалів справи докази, а також, рішення судів, які набрали законної сили.

07 жовтня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

23 жовтня 2024 року до суду апеляційної інстанції від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Юкрейн» надійшла відповідь на відзив.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АДМ Юкрейн» (код ЄДРПОУ 20()27449) з питання законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить 100 тис. грн по декларації з податку на додану вартість за листопад 2022р. (від 19.12.2022р. вх. №9273037895) з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки №472/Ж5/31-00-04-02- 01/20027449 від 17.03.2023, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, пп. 198.1, п. 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Висновки перевірки контролюючий орган обґрунтовує неможливістю підтвердити походження товарів та послуг, отриманих позивачем від таких контрагентів, як:

1) ТОВ Фірма «Адверс» (код ЄДРПОУ 40387906);

2) ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» (код ЄДРПОУ 41568766);

3) ТОВ «МЕГА-БУД ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 44545521);

4) ТОВ «МЕГА-БУД УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 41159183);

5) ТОВ «ОЛВІ ГРУП УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42759122);

6) ТОВ «ТРАНС КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 38047993);

7) СТОВ «Мрія» (код ЄДРПОУ 30820612).

На підставі висновків Акту перевірки ЦМУ ДПС по роботі з ВПП винесено податкові повідомлення-рішення від 20.04.2023 №757/Ж10/31-00-04-02-01 про зменшення суми бюджетного відшкодування на 29 933 977 грн. та на 14 966 988,50 грн. за штрафними санкціями, від 20.04.2023 №758/Ж10/31-00-04-02-01 про зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 222 017,00 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 20.04.2023 №757/Ж10/31-00-04-02-01 у повному обсязі та податковим повідомленням-рішенням ід 20.04.2023 №758/Ж10/31-00-04-02-01 в частині зменшення суми від`ємного значення на загальну суму 24 104 грн., позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість визначено розділом V ПК України.

За приписами пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

В силу п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198ю5 статті 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Абзацом першим пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України закріплено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону №996-XIV.

У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов`язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ст. 1 Закону №996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 1 статі 9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, ЦМУ ДПС ВПП по роботі з ВПП проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АДМ Юкрейн» з питання законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить 100 тис. грн по декларації з податку на додану вартість за листопад 2022 року (від 19.12.2022 вх.№9273037895) з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатом якої складено Акт від 20 квітня 2023 року №757/Ж10/31-00-04-02-01 (далі - Акт перевірки) (Т. 1 а.с. 114-200).

Згідно висновків Акту перевірки, перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з ПДВ у декларації за листопад 2022 року, у тому числі, заявленого до відшкодування з бюджету, встановлено порушення платником податків п. 44.1 ст. 44, пп. 198.1, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, ст. 200 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI, п. 5 Розділу V наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 р. за №15/28289 в результаті чого, у відповідності до п. 200.14 статті 200, завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за листопад 2022 року у сумі 30 155 944 грн, з них:

- завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість на розрахунковий рахунок на 29 933 977 грн;

- завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) на 222 017 грн.

На підставі Акту перевірки ЦМУ ДПС ВПП по роботі з ВПП винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Підставою для нарахування грошових зобов`язань став висновок контролюючого органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ Фірма «Адверс» (код ЄДРПОУ 40387906); ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» (код ЄДРПОУ 41568766); ТОВ «Мега-Буд Інвест» (код ЄДРПОУ 44545521); ТОВ «Мега-Буд Україна» (код ЄДРПОУ 41159183); ТОВ «Олві Груп Україна» (код ЄДРПОУ 42759122); ТОВ «Транс Компані» (код ЄДРПОУ 38047993); СТОВ «Мрія» (код ЄДРПОУ 30820612).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої погодився з висновками відповідача про встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо відсутності належного документального підтвердження фактичного проведення господарських операцій, з огляду на недоліки в оформленні первинних документів та наявності у них інформації, що не відповідає дійсності.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про недостовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку, що, відповідно, виключає право позивача формувати витрати та податковий кредит за такими операціями.

Дослідивши первинні документи, складені за наслідками взаємовідносин позивача з наведеними контрагентами, суд першої інстанції вказав на відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності.

При цьому, на переконання суду першої інстанції, з огляду на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької та економічної діяльності, контрагенти позивача не мали достатніх умов для ведення господарської діяльності такого роду, що, в свою чергу, унеможливлює реалізацію спірних товарів, у відповідності до наданих позивачем бухгалтерських розрахунків.

Разом з тим, апелянт наголошує, що судом першої інстанції не досліджено докази надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з поставки товарів, послуг, документи щодо подальшого використання товарів, послуг в господарській діяльності позивача, підтвердження добросовісності контрагентів, наявності виробничих, трудових та інших ресурсів контрагентів.

Також, апелянт звертає увагу на те, що судом першої інстанції не наведено мотивів, чому такі документи були ним відкинуті.

Апелянт стверджує, що надані ним документи в повній мірі спростовують висновки Акту перевірки, які стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

При цьому, апелянт наголошує, що рішення суду першої інстанції базується виключно на змісті Акту перевірки, не враховує надані до матеріалів справи докази, а також, рішення судів, які набрали законної сили.

Колегія суддів, надаючи оцінку вищевказаним висновкам суду першої та доводам апелянта, зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «АДМ Юкрейн» (Покупець) та ТОВ ФІРМА «АДВЕРС» (Постачальник) укладено Договір поставки №9 318_017565 від 25 січня 2022 року, згідно якого, Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити соняшник некласний (нестандартний) українського походження урожаю 2021 р. код товару згідно з УКТ ЗЕД 120600 - насипом на умовах, передбачених даним Договором (Т. 3 а.с. 37-41).

Згідно Акту перевірки, претензії контролюючого органу зводяться до наявності рішень про ризиковість ТОВ ФІРМА «АДВЕРС» від 17.08.2022 №30997, від 29.11.2022 №43477, наявності в ланцюзі постачання ТОВ ФІРМА «АДВЕРС» контрагента ТОВ «ЕНТУРІС», а також, відомостей щодо місця переоформлення за складськими квитанціями.

Разом з тим, посилання відповідача та суду першої інстанції на рішення про відповідність ТОВ ФІРМА «АДВЕРС» критеріям ризиковості є безпідставним, оскільки, додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 у справі №160/20446/22, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.06.2023, визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №30997 від 17.08.2022 року, визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №4377 від 29.11.2022 року, а також, зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю ФІРМА «АДВЕРС» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Щодо ланцюга постачання ТОВ ФІРМА «АДВЕРС», то позивач у запереченнях на Акт перевірки наголошував на помилковості визначеного контролюючим органом ланцюга постачання. Вказував, що ТОВ «ЕНТУРІС» не має жодного відношення до ланцюга постачання ТОВ Фірма «Адверс».

Так, згідно матеріалів справи, позивачем надано документи щодо дійсного ланцюга постачання ТОВ ФІРМА «АДВЕРС» на адресу позивача, відповідно до яких, ТОВ ФІРМА «АДВЕРС» здійснювало придбання сільськогосподарської продукції у контрагентів: ФГ «Магнат-Агро», ФГ «Аграніка»,ФГ «Велес-Агро», ФГ «Успіх», ТОВ «Агро- Квін», СФГ «Славіч», ВК «СГК «Ковчег», НВФГ «Компанія Маїс», СФГ «Рубін», ТОВ «Альфа», ТОВ «Добриня 2021», ТОВ «Чистий продукт», ФГ «Ітог», ТОВ «Первомайська аграрна компанія», ФГ «Проміь-47», СФГ «Батьківщина», ФГ «Рубін».

При цьому, слід наголосити, що докази, які б підтверджували поставку ТОВ Фірма «Адверс» позивачу сільськогосподарської продукції, придбаної у ТОВ «ЕНТУРІС», у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищезазначене, висновки відповідача та суду першої інстанції в цій частині є необґрунтованими.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Комерс Сіті Дніпро», слід зазначити наступне.

Відповідно до Договору про транспортно-експедиторське обслуговування №Д-10/22 від 01 серпня 2022 року (з урахуванням додаткових угод, укладених до договору), ТОВ «Номере Сіті Дніпро» (Виконавець) надавало на замовлення позивача (Замовник) транспортно-експедиторські послуги (Т. 4 а.с. 159-165).

Згідно пункту 1.1. вищевказаного Договору, за цим Договором Виконавець бере на себе зобов`язання щодо здійснення транспортно-експедиторського обслуговування перевезення вантажів, що належать Замовнику (які далі іменуються «Вантаж»), залізницями із внутрішніх елеваторів та морських торгових портів України, а також інших пунктів навантаження до кінцевого пункту призначення за реквізитами і в терміни, вказані в Заявці Замовника.

При цьому, як вбачається з умов Договору про транспортно-експедиторське обслуговування №Д-10/22 від 01 серпня 2022 року, ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» зобов`язувався організовувати відвантаження вантажів із елеваторів, а також перевезення вантажів Замовника, здійснювати переадресування вагонів, організовувати своєчасну подачу під навантаження вагонів-зерновозів, оформляти транспортні документи, самостійно здійснювати своєчасні розрахунки з транспортними організаціями за перевезення вантажів.

Позивачем на підтвердження надання ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» послуг надано залізничні накладні (Т. 65 а.с. 72-149).

Слід зазначити, що надані позивачем залізничні накладні заповнені належним чином, містять усі необхідні реквізити, в тому числі, печатки підприємств, що приймали товар, вказано дату отримання товару, вагу товару, посаду, ПІБ та підписи осіб, які приймали товар. Також, позивачем були отримані списки вагонів до залізничних накладних, які також містять печатки приймаючого підприємства.

Крім того, залізничні накладні містять відмітки представників AT «Укрзалізниці».

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що такі залізничні накладні є достатнім підтвердженням факту надання послуг експедитором ТОВ «Комерс Сіті Дніпро».

Також, додатково позивачем надано рахунки на оплату, податкові накладні, акти виконаних робіт, додатки до актів виконаних робіт (з реєстрами залізничних накладних), банківські виписки по рахунку на підтвердження оплати наданих послуг ТОВ «Комерс Сіті Дніпро».

Акт перевірки містить посилання на ланцюг постачання послуг ТОВ «Комерс Сіті Дніпро», а саме, на взаємодію між ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» та ТОВ «КОРД АВТО».

Разом з тим, як обґрунтовано зазначив апелянт, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про залучення компанією ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» компанії ТОВ «КОРД АВТО» до надання послуг позивачу.

В свою чергу, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено, що ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» залучало для надання послуг позивачу ТОВ «КОРД АВТО», такі доводи податкового органу грунтуються виключно на припущеннях, зроблених за результатом аналізу Єдиного реєстру податкових накладних.

Також, слід звернути увагу на те, що, в даному випадку, йдеться про транспортно-експедиційне обслуговування перевезення вантажів позивача саме залізничним транспортом, а не автомобільним транспортом.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта про те, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» мають усталений характер та вже неодноразово визнавались відповідачем в межах попередніх документальних перевірок.

Так, за результатами перевірки за листопад 2020 року відповідачем було складено Акт №76/31-00-07-02-02/20027449 від 18.02.2021 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ ЮКРЕЙН» (ПН 20027449) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року від`ємного значення з податку па додану вартість, у тому числі, заявленого до відшкодування з бюджету», в якому зазначено, що податковим органом було спростовано претензії щодо контрагента ТОВ «Комерс Сіті Дніпро».

За результатами перевірки за квітень 2021 року відповідачем було складено Акт №634/31-00-04-02/20027449 від 19.07.2021 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ ЮКРЕЙН» (ПН 20027449) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі, заявленого до відшкодування з бюджету», на сторінці Б якого також спростовано претензії щодо контрагента ТОВ «Комерс Сіті Дніпро».

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що позивач довів належними та допустимими доказами реальність господарських операцій з ТОВ «Комерс Сіті Дніпро».

З приводу, господарських операцій позивача з ТОВ «Мега-Буд Інвест» та ТОВ «Мега-Буд Україна», слід зазначити наступне.

Так, висновки контролюючого органу в цій частині, з якими погодився суд першої інстанції, стосуються отриманих позивачем послуг перевезення сільськогосподарської продукції автомобільним транспортом протягом січня - вересня, січня - жовтня 2022 року.

При цьому, з Акту перевірки вбачається, що претензії відповідача головним чином зводяться до взаємовідносин ТОВ «Мега-Буд Інвест» та ТОВ «Мега-Буд Україна» з водіями, наявності у даних Товариств відповідних транспортних засобів, ризиковості таких Товариств, обставин формування показників податкового кредиту.

На переконання колегії суддів, помилковим є ставити дійсність господарських операцій позивача в залежність від обставин взаємовідносин ТОВ «Мега-Буд Інвест» та ТОВ «Мега-Буд Україна» з третіми особами, зокрема, з водіями, оскільки, це жодним чином не спростовує факту надання позивачу послуг з перевезення товарів.

Слід зазначити, що договори позивача з ТОВ «Мега-Буд Інвест» та ТОВ «Мега-Буд Україна» передбачають можливість залучення до виконання перевезення третіх осіб.

В свою чергу, відповідачем не надано доказів вчинення будь-яких дій щодо вставлення дійсних обставин залучення ТОВ «Мега-Буд Інвест» та ТОВ «Мега-Буд Україна» відповідних водіїв.

Також, як правильно зазначено апелянтом, ймовірні порушення трудового законодавства ТОВ «Мега-Буд Інвест» та ТОВ «Мега-Буд Україна» не можуть бути підставою для невизнання господарських операцій позивача.

Водночас, матеріали справи свідчать, що позивачем надано: документи з пунктів навантаження товарів (договори складського зберігання зерна, акти виконаних робіт зі зберігання/відвантаження, рахунки, розшифровки та розрахунки плати за зберігання, реєстри ТТН на прийняте зерно і насіння з проведенням лабораторних досліджень якості, реєстри прийнятої с/г продукції та ін.); документи з пунктів розвантаження таких товарів (реєстри транспортних засобів, відмітки на відповідних транспортних документах) та документи щодо експорту цих же товарів (контракти, вантажно-митні декларації, акти здачі-прийняття робіт, рахунки, відомості, коносаменти, здавальні акти та ін.).

У всіх зазначених документах наявна ідентифікація товаро-транспортних накладних, за якими товари позивача перевозили саме ТОВ «Мега-Буд Інвест» та ТОВ «Мега-Буд Україна».

У матеріалах справи, також, наявні повідомлення ТОВ «Мега-Буд Інвест» про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (ф. №20-ОПП) від 07.07.2022 за змістом якого ТОВ «Мега-Буд Інвест» орендує 21 транспортний засіб та 31 причіп (Т. 46 а.с. 77-79).

Позивачем надано договори оренди ТОВ «Мега-Буд Інвест» транспортних засобів (Т. 46 а.с. 80-91).

ТОВ «Мега-Буд Україна» надано позивачу повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (ф. №20-ОПП) від 16.07.2017, від 31.10.2019, від 39.11.2019, 07.02.2020, від 07.03.2020, від 27.07.2020, від 30.03.2021, від 31.03.2021, від 06.07.2021 згідно яких, ТОВ «Мега-Буд Україна» орендує значну кількість транспортних засобів (Т. 46, а.с. 237 - Т. 47, а.с. 2).

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено порушення позивачем податкового законодавства при здійсненні господарських відносин з ТОВ «Мега-Буд Інвест» та ТОВ «Мега-Буд Україна».

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Олві Груп Україна», слід зазначити наступне.

Згідно Акту перевірки, проведеною перевіркою товарно-транспортних документів, в частині заповнення інформації про зазначених в документах водіїв, їх прізвищ, імені та по-батькові та подану звітність 4ДФ, податковий розрахунок суми доходу нарахованого на користь фізичних осіб ТОВ «Олві Груп Україна» (код ЄДРПОУ 42759122) встановлено, що зазначені в ТТН прізвища водіїв відсутні в податковому розрахунку сум доходу нарахованого на користь фізичних осіб.

Також, податковий орган зазначив, що ТОВ «Олві Груп Україна» в своїй діяльності частину послуг з транспортного обслуговування придбає в інших платників: всього 46 суб`єктів господарювання, з них найбільші: ТОВ «ПРОФІ ТРАНС МЕНЕДЖМЕНТ» (код 42511270), ТОВ «ЧОРНОМОРСЬКА ТОПЛИВНА КОМПАНІЯ» (код 39976466), ТОВ «ТРЕЛЕР Україна» (код 43152525). Проте, в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних перевізником зазначено саме ТОВ «Олві Груп Україна».

Згідно даних реєстру МВС «Відомості про транспортні засоби та їх власників» ТОВ «ОЛВІ ГРУП УКРАЇНА» має всього 8 транспортних засобів, з яких: 2 легкових автомобілі марки ВАЗ та FIAТ. 4 вантажні автомобілі МАН та 2 причепи - RIZA USTА та Schmitz.

З огляду на викладене, суд першої інстанції погодився з висновком відповідача про неможливість реального здійснення зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, а саме: відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, транспортних засобів.

Матеріали справи свідчать, що позивач надав докази та пояснення, відповідно до яких, ТОВ «Олві Груп Україна» залучало до перевезення частину водіїв в межах взаємовідносин, які не передбачають прямої виплати на їх користь.

Так, ТОВ «Олві Груп Україна» ви наймало водіїв для здійснення перевезень у ряду підприємств, зокрема, ТОВ «ПРОФІ ТРАНС МЕНЕДЖМЕНТ», ТОВ «ЧОРНОМОРСЬКА ТОПЛИВНА КОМПАНІЯ», ТОВ «ДВД РОСТ ТРАНС», ТОВ «ДАК ТРАНС», ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «СЕРВІСПЛАСТ», ТОВ «ЕКСПІРІЕНС ТРАНС», ФОП ОСОБА_2 .

На підтвердження вищевказаного, позивачем надано:

- договори про транспортно-експедиційні перевезення вантажів автомобільним транспортом на території України, укладені ТОВ «Олві Груп Україна» з ТОВ «ПРОФІ ТРАНС МЕНЕДЖМЕНТ», ТОВ «ЧОРНОМОРСЬКА ТОПЛИВНА КОМПАНІЯ», ТОВ «ДВД РОСТ ТРАНС», ТОВ «ДАК ТРАНС», ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «СЕРВІСПЛАСТ», ТОВ «ЕКСПІРІЕНС ТРАНС», ФОП ОСОБА_2 ;

- податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) доходу на користь фізичних осіб, та сум утриманого з них податку, відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення застрахованим особам), які подавалися ТОВ «ПРОФІ ТРАНС МЕНЕДЖМЕНТ», ТОВ «ЧОРНОМОРСЬКА ТОПЛИВНА КОМПАНІЯ», ТОВ «ДВД РОСТ ТРАНС», ТОВ «ДАК ТРАНС», ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «СЕРВІСПЛАСТ», ТОВ «ЕКСПІРІЕНС ТРАНС», ФОП ОСОБА_2 до податкової інспекції та які підтверджують факт працевлаштування водіїв, які перевозили вантаж позивача, на вищевказаних підприємствах ( Т. 47 а.с. 144-250, т. 48 а.с. 1-250, т. 49 а.с. 1-28).

Крім того, частина водіїв залучалася ТОВ «Олві Груп Україна», як власні працівники, про яких наявна інформація у відомостях про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору за 4 кв. 2022 року (Т. 47 а.с. 87-120).

На підтвердження наявності у ТОВ «Олві Груп Україна» транспортних засобів позивачем надані повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність від 16.04.2020, 20.10.2022, 18.05.2023 (ф. № 20-ОПП) та свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів (Т. 47 а.с. 124-132, 137-143).

Також, ТОВ «Олві Груп Україна» здійснювало придбання послуг з транспортно-експедиційного перевезення вантажів у третіх осіб, які, в свою чергу, орендували транспортні засоби у фізичних осіб.

З приводу посилання відповідача на порушення ТОВ «Олві Груп Україна» габаритно-вагового контролю, слід зазначити, що податковий орган не врахував вантажопідйомність власне самого автомобіля, а лише вантажопідйомність причепу.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що господарські операції позивача з ТОВ «Олві Груп Україна» є належним чином підтвердженими, а належні підстави для невизнання таких операцій відсутні.

З приводу господарських операцій позивача з ТОВ «Транс Компані», слід зазначити наступне.

Так, єдиною підставою для невизнання господарських операцій позивача з ТОВ «Транс Компані» стало посилання податкового органу на те, що за результатами співставлення товарно-транспортних накладних, актів наданих послуг встановлено, що зазначені в товарно-транспортних накладних водії не є працівниками ТОВ «Транс Компані».

Разом з тим, позивачем надано докази, що до надання послуг з перевезення вантажів на замовлення позивача ТОВ «Транс Компані» залучало водіїв на підставі договорів про виконання робіт, які ТОВ «Транс Компані» укладало з фізичними особами.

Зокрема, договори укладалися з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ін. (Т. 49 а.с. 249, т. 50 а.с. 1-146).

При цьому, частина водіїв залучалася до надання послуг з перевезення, як працівники ТОВ «Транс Компані», про що наявна інформація у відомостях про нарахування заробітної плати 4 кв. 2022 року (Т. 49 а.с. 63-98).

Отже, ТОВ «Транс Компані» для перевезення вантажу залучало в якості водіїв як власних працівників, так і водіїв, з якими укладалися цивільно-правові договори про виконання робіт.

Щодо господарських операцій позивача з СТОВ «Мрія», то контролюючий орган в Акті перевірки вказав про відсутність придбання даним Товариством послуг з обробки, культивації, збирання, внесення добрив тощо, з оренди будь-якого майна, придбання будь-яких комунальних послуг, послуг зберігання, послуг елеватора (приймання сушіння, очистки, аналізу, складання складських квитанцій тощо).

Згідно висновків Акту перевірки, в товарно-транспортних накладних щодо постачання сільськогосподарської продукції позивачу від СТОВ «Мрія» вказано перевізник СВК «Ставровськиий», однак, за даними Єдиного реєстру податкових накладних, СТОВ «Мрія» не мало взаємовідносин з таким перевізником.

Отже, на переконання суду першої інстанції, факт надходження товару «Насіння ріпаку врожаю 2022 року» до місця поставки, визначеного умовами договору, згідно наданих первинних документів сільськогосподарської продукції від СТОВ «Мрія» на ТОВ «АДМ Юкрейн», згідно виписаних та зареєстрованих податкових накладних, не підтверджується.

З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до умов договорів поставки, укладених позивачем з СТОВ «Мрія», поставка товару відбувалася на умовах DAP, тобто, відповідальність за поставку товару Позивачу в повному обсязі покладалась на СТОВ «Мрія», зокрема, у контексті оплати перевезення.

Таким чином, обґрунтованими є доводи апелянта, що будь-які претензії щодо перевезення товару не стосуються позивача.

В той же час, позивачем на спростування того, що перевізник СВК «Ставровськиий» нібито не надавав СТОВ «Мрія» послуги з перевезення вантажів, отримано у СТОВ «Мрія» та надано суду наступні документи:

- Договір оренди транспортних засобів з екіпажем, укладений СТОВ «Мрія» з СВК «Ставровський» №1 від 04.01.2022, відповідно до якого, СВК «Ставровський» зобов`язувався передати в тимчасове користування СТОВ «Мрія» транспортні засобі, зазначені в Додатку №1;

- Додаток №1 від 04.08.2022до Договору оренди транспортних засобів з екіпажем, укладений СТОВ «Мрія» з СВК «Ставровський», який містить перелік транспортних засобів, які надаються в оренду;

- акти приймання-передачі від 17.06.2022,м18.06.2022, 04.08.2022, відповідно до яких СВК «Ставровський» передав, а СТОВ «Мрія» прийняло ряд транспортних засобів (Т. 45 а.с. 198-203).

Слід звернути увагу на те, що Додаток до Договору та акти приймання-передачі містять перелік саме тих транспортних засобів, якими відбувалося перевезення товару позивачу, придбаного у СТОВ «Мрія».

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується належними первинними документами.

Водночас, висновки про відсутність реальності господарських операцій з огляду на відсутність у контрагентів трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу наданої іншими контролюючими органами податкової інформації та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, зокрема, і щодо неподання контрагентами податкової звітності, проте, така податкова інформація, носить виключно інформативний характер.

Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже, така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року у справі №600/1083/20-а, від 05 січня 2021 року у справі № 820/1124/17.

Також, відповідачем не подано доказів на підтвердження недобросовісності позивача, як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його контрагентів, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

В свою чергу, можливі порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що, відповідно до Розрахунку податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за податковим повідомленням-рішенням з податку на додану вартість (Форми «В1») до Акту перевірки № 472/Ж5/31-00-04-02-01/20027449 від 17.03.2023, що є додатком до податкового повідомлення-рішення від 20.04.2023 року №757/Ж10/31-00-04-02-01, відповідачем застосовано до позивача штрафну санкцію у розмірі 50% від суми визначеного податкового зобов`язання (Т. 2 а.с. 2).

Відповідно до статті 123 ПК України, вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Діяння, передбачені пунктом 123.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу, крім іншої відповідальності, визначеної цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сум, що були використані не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям надання таких пільг.

Діяння, передбачені пунктом 123.4 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу у подвійному розмірі сум, що були використані не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям надання таких пільг.

Отже, контролюючим органом застосовано до ТОВ АДМ Юкрейн» штраф, за нібито умисне повторне вчинення діянь, що призвели до визначення контролюючим органом зменшення позивачем суми бюджетного відшкодування.

Разом з тим, відповідачем не доведено та не надано жодних доказів повторності вчинення позивачем податкового правопорушення, як обов`язкової умови для накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання. Крім того, відповідачем не доведено вини позивача.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення ЦМУ ДПС по роботі з ВПП від 20.04.2023 №757/Ж10/31-00-04-02-01 та податкове повідомлення-рішення ЦМУ ДПС по роботі з ВПП від 20.04.2023 №758/Ж10/31-00-04-02-01 в частині зменшення суми від`ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 24 104,00 грн. є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд апеляційної інстанції, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. Рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Юкрейн», а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Юкрейн» задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Юкрейн» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків від 20 квітня 2023 року №757/Ж10/31-00-04-02-01.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків від 20 квітня 2023 року №758/Ж10/31-00-04-02-01 в частині зменшення суми від`ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 24 104,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, м. Київ, вул. Кошиця, будинок 3, код ЄДРПОУ 44082145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Юкрейн» (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 16-А, код ЄДРПОУ 20027449) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в загальному розмірі 67 100 (шістдесят сім тисяч сто) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Ключкович В.Ю.

Повний текст постанови виготовлено 09.12.2024 р.