Постанова

від 04.12.2024 по справі 620/9759/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/9759/23 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Мєзєнцева Є.І., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., за участі представника позивача Токара А.В., представника відповідача Лукашенка Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Рух справи.

10.07.2023 Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації (далі - Управління містобудування та архітектури ЧОДА) з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про зобов`язання укласти з Управлінням містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації охоронний договір на об`єкти культурної спадщини - «Будинок міського банку» (охор. № 77-Чг), що розташований за адресою: м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 16, на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що житловий будинок за адресою по вул. Кирпоноса, 16 у м. Чернігові - «Будинок міського банку», що знаходиться в оперативном управлінні відповідачці, є об`єктом архітектури, проте відповідач не уклав охоронний договір з органом охорони культурної спадщини, яким на час виникнення спірних правовідносин є Управління містобудування та архітектури ЧОДА.

Крім того, позивач наголосив, що Управління містобудування та архітектури ЧОДА не вживає законодавством визначених заходів щодо відповідача, який порушує законодавство з приводу охорони культурної спадщини.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 позовні вимоги задоволено повністю: зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області укласти з Управлінням містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації охоронний договір на об`єкти культурної спадщини - «Будинок міського банку» (охор. № 77-Чг), що розташований за адресою: м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 16, на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог відповідними доказами.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам висловленим відповідачем у суді першої інстанції, зокрема, що Державному реєстрі нерухомих пам`яток України відсутня пам`ятка архітектури з найменуванням «Будинок міського банку». Розпорядженням ЧОДА від 09.02.1996 №91 «Про взяття під державну охорону нововиявлених пам`яток архітектури» будівлю, що розташована за адресою: вул. Китпоноса, 16, м. Чернігів, було включено в перелік споруд, що включаються до списку пам`яток архітектури місцевого значення, при цьому автор будівлі не встановлений та відсутня інформація, яким саме експертним, державним науково-дослідним чи історичним закладом здійснено експертизу та подано рекомендацію про включення споруди до списку пам`яток архітектури місцевого значення. Зазначив, що відбувалась зміна будівлі та автентичність історичних будівель не збережена, а саме змінено первісну структуру та вигляд будівлі, проведено реконструкцію. Крім того, відповідно до постанови КМУ від 25.10.2017 №814 «Деякі питання передачі майна, що закріплене на праві господарського відання за Національним банком» будівлі і споруди за адресою: вул. Кирпоноса, 16, м. Чернігів, були передані до сфери управління Державної судової адміністрації України та на даний час знаходяться в оперативному управлінні територіального управління. Вважає, що укладення охоронного договору на будівлю призведе до неможливості виконання установами, які розміщуються в приміщенні вказаної адміністративної будівлі, покладених на них державою завдань та обов`язків.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано про правильність висновків суду першої інстанції та про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Відповідачем було подано письмове клопотання про залучення до участі у справі як третіх осіб без самостійних вимог щодо предмету спору: Філію Чернігівського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Територіального управління Служби судової охорони у Чернігівській області, Чернігівський районний суд Чернігівської області, та співвідповідачем - Державну судову адміністрацію України.

Заяву обґрунтовано тим, що розгляд цього спору може вплинути на права та обов`язки цих осіб.

Крім того, Чернігівський районний суд Чернігівської області подав клопотання про залучення до участі у цій справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору.

Колегія суддів, вислухавши позицію сторін, дійшла висновку про необґрунтованість цих заяв, про що була постановлена відповідна ухвала.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та письмові додаткові пояснення.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник Управління містобудування та архітектури ЧОДА у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав заяву про слухання справи за відсутності їх представника.

Неявка учасників справи, відповідно до ч.2 ст.313 КАС України, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Обставини справи.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач є балансоутримувачем будинку за адресою м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 16, і цей об`єкт є культурної спадщиною, а саме «Будинок міського банку» це пам`ятки архітектури місцевого значення, взята на облік розпорядженням Чернігівської обласної державної адміністрації від 09.02.1996 № 91, охоронний номер 21-Чг.

Вказане підтверджено відповідним розпорядженням, додатком до цього розпорядження (т.1 а.с.165).

Отже, приміщення пам`ятки архітектури місцевого значення «Будинок міського банку», датованої 1948 роком, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 19.02.2018 перебуває в оперативному управлінні Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області (т.1 а.с.186).

Вказане підтверджено відповідним витягом, в якому вказано, що об`єкт нерухомості, яке складається з адміністративних будівель правокористувач Територіальне управління Державної судової адміністрація України в Чернігівській області.

Отже, Філія Чернігівське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Територіальне управління Служби судової охорони у Чернігівській області, Чернігівський районний суд Чернігівської області та Державна судова адміністрація України не є правокористувачами цього приміщення, через що у задоволенні клопотань колегією суддів було відмовлено.

Управління містобудування та архітектури ЧОДА неодноразово зверталось до відповідача з листами про обов`язок останнього укласти охоронний договір з органом охорони культурної спадщини, тобто на час подачі позову з Управлінням містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації.

Вказане підтверджено відповідними листами Управління містобудування та архітектури ЧОДА за 2020-2022 роки та іншим зверненнями щодо листування позивача з Управління містобудування та архітектури ЧОДА чи відповдіачем(т.1 а.с.169 -183).

05.05.2023 Чернігівською обласною прокуратурою на підставі частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» листом № 15/3/2-378 вих-23 письмово повідомлено Управління містобудування та архітектури ЧОДА про встановлені порушення та намір встановити підстави для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.

З відповідей Управління містобудування та архітектури ЧОДА № 02.1-09/509 від 25.11.2021, № 02.1-09/602 від 10.05.2023 вбачається, що незважаючи на наявну інформацію про встановлені прокурором порушення чинного законодавства у сфері охорони культурної спадщини, Управлінням не вживаються заходи, у т.ч. шляхом звернення до суду з позовом, спрямовані на укладання охоронного договору по вул. Кирпоноса, 16 у м. Чернігові.

Вказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, і не є спірними.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У відповідності до частини 3 статті 23 Закону №1697-VII, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статі.

Частиною 4 статті 23 Закону №1697-VII передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

В силу частини 5 статті 5 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Відповідно до частин 3-4 статті 53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 53 КАС України визначено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Відносини у сфері охорони культурної спадщини регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-III (далі - Закон № 1805-III у редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу).

У статті 1 Закону № 1805-III зазначено, що об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Згідно абз. 6 ст. 1 Закону № 1805-III пам`ятка культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Відповідно до абз. 22 ст. 1 Закону № 1805-III щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.

Частиною 2 ст. 2 Закону № 1805-III визначені види об`єктів культурної спадщини, серед яких, зокрема, об`єкти архітектури - окремі будівлі, архітектурні споруди, що повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів; об`єкти містобудування - історично сформовані центри населених місць, вулиці, квартали, площі, комплекси (ансамблі) із збереженою планувальною і просторовою структурою та історичною забудовою, у тому числі поєднаною з ландшафтом, залишки давнього розпланування та забудови, що є носіями певних містобудівних ідей.

Статтею 13 Закону №1805-III визначено, що об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об`єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам`ятки.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону №1805-III занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки: а) пам`ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини; б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону №1805-III об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини. Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Статтею 23 Закону № 1805-III передбачено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

При передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. № 1760 було затверджено Порядок визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (в редакції станом на 2010р.)

Так, згідно п.1 Порядку № 1760 об`єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за рішенням Кабінету Міністрів України - щодо об`єктів національного значення або за рішенням відповідного центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини - щодо об`єктів місцевого значення.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1760 на кожний об`єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в цьому органі. Занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається.

Пунктом 3 Порядку № 1760 передбачалось, що облікова документація на об`єкт культурної спадщини включає облікову картку, його паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану, довідку про майнову цінність об`єкта.

Відповідно до п. 10 Порядку №1760, об`єкти культурної спадщини національного значення є особливою історичною або культурною цінністю і повинні відповідати критерію автентичності, а також принаймні одному з таких критеріїв: справили значний вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва країни; безпосередньо пов`язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей; репрезентують шедевр творчого генія, стали етапними творами видатних архітекторів чи інших митців; були витворами зниклої цивілізації чи мистецького стилю. Критерій автентичності означає, що пам`ятка повинна значною мірою зберегти свою форму та матеріально-технічну структуру, історичні нашарування, а також роль у навколишньому середовищі.

Висновки суду.

З урахуванням вищенаведених норм законів слід зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Матеріалами справи підтверджено, що Чернігівська обласна прокуратура в інтересах держави неодноразово зверталась до Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації, до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області з приводу питання щодо оформлення балансоутримувачем, яким є відповідач, укласти охоронний договір на будинок за адресою м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 16, оскільки цей об`єкт відноситься до національної культурної спадщини, є пам`яткою архітектури місцевого значення, та взята на відповідний облік і маж охоронний номер 21-Чг.

Вказана обставина апелянтом не спростована.

Доводи апелянта зводяться до лише погіршення умов праці та покладання на відповідача додаткових витрат.

Проте, колегія суддів зазначає, що в даному випадку підлягає застосуванню принцип доцільності та балансу інтересів держави і суспільства щодо інтересів однієї юридичної особи, яка до речи, є державною структурою і відноситься до осіб, які прагнуть дотриманню законності та правопорядку у державі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та всю наведену судом першої інстанції судову практику касаційної інстанції (яка неодноразово змінювалась з питань підсудності таких справ), колегія суддів дійшла висновку про правильність висновків суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог, оскільки не вжиття відповідних заходів, як прокуратурою, так і Управлінням містобудування та архітектури ЧОДА, призведене до руйнування історичних пам`яток, що є складовою національної культурної спадщини нашої Держави.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з усіма висновками суду першої інстанції у цій справі.

Щодо решти доводів апелянта судова колегія зазначає, що враховуючи рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Повний текст постанови виготовлено 09.12.2024.

Керуючись статтями 308, 309, 311, 313, 315, 316, 321. 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 р. - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

Є.І. Мєзєнцев