Постанова

від 09.12.2024 по справі 320/40339/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/40339/23 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Сорочка Є.О.,

Кузьменка В.В.,

за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними дії та стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просив суд:

визнати протиправною бездіяльність, що полягає у неповерненні надміру сплачених сум грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2466241,74 грн та військового збору в розмірі 205520,15 грн;

стягнути з Державного бюджету України надміру сплачені суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2466241,74 грн та військового збору в розмірі 205520,15 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначено про те, що під час вчинення нотаріальних дій щодо посвідчення операцій з продажу земельних ділянок, у позивача сформувалась надміру сплачена сума грошових зобов`язань з ПДФО та військового збору, у зв`язку з чим, він звернувся до відповідача із заявою про повернення надміру сплачених коштів, однак останній відмовив йому з огляду на відсутність законних підстав, що, на думку позивача, порушує його права та законні інтереси.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 р. адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві, що полягає у неповерненні ОСОБА_1 надміру сплачених сум грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2466241,74 грн та військового збору в розмірі 205520,15 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на корсить Аріе Шварц надміру сплачені суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2466241,74 грн та військового збору в розмірі 205520,15 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

26.11.2024, під № 46535 до суду від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 . Позивачем було вчинено операції щодо купівлі-продажу п`яти земельних ділянок:

Земельна ділянка № 1.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що позивач 17.12.2021 придбав земельну ділянку за кадастровим № 3223155400:03:027:0199 на підставі договору купівлі-продажу № 2930 від 17.12.2021, сплативши грошову суму на її придбання у розмірі 4970000,00 грн відповідно до платіжного доручення № 273948 від 17.12.2021. Оціночна вартість земельної ділянки 18967800,00 грн.

У подальшому, зазначену земельну ділянку позивачем було продано на підставі договору купівлі продажу № 927 від 19.09.2022 за ціною 4470000,00 грн.

У зв`язку з першим продажем земельної ділянки позивачем сплачено податок на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) у розмірі 5% від оціночної вартості у сумі 948390,00 грн та військовий збір у розмірі 1,5% від оціночної вартості у сумі 284517,00 грн відповідно до платіжних доручень № 298415 від 19.09.2022 та № 298428 від 19.09.2022.

Земельна ділянка № 2.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що позивач 17.12.2021 придбав земельну ділянку за кадастровим № 3223155400:03:027:0213 на підставі договору купівлі-продажу № 2932 від 17.12.2021, сплативши грошову суму на її придбання у розмірі 14131801,00 грн відповідно до платіжного доручення № 273952 від 17.12.2021. Оціночна вартість земельної ділянки 647874,00 грн.

У подальшому, зазначену земельну ділянку позивачем було продано на підставі договору купівлі продажу № 928 від 19.09.2022 за ціною 647874,00 грн.

У зв`язку з другим продажем земельної ділянки позивачем сплачено ПДФО у розмірі 18% від ціни продажу у сумі 116617,32 грн та військовий збір у розмірі 1,5% від ціни продажу у сумі 9 718,11 грн відповідно до платіжних доручень № 298453 від 19.09.2022 та № 298487 від 19.09.2022.

Земельна ділянка № 3.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що позивач 17.12.2021 придбав земельну ділянку за кадастровим № 3223155400:03:027:0212 на підставі договору купівлі-продажу № 2931 від 17.12.2021, сплативши грошову суму на її придбання у розмірі 1660000,00 грн відповідно до платіжного доручення № 273950 від 17.12.2021. Оціночна вартість земельної ділянки 9762800,00 грн.

У подальшому, зазначену земельну ділянку позивачем було продано на підставі договору купівлі продажу № 929 від 19.09.2022 за ціною 9762800,00 грн.

У зв`язку з третім продажем земельної ділянки, позивачем сплачено ПДФО у розмірі 18% від ціни продажу у сумі 1757304,00 грн та військовий збір у розмірі 1,5% від ціни продажу у сумі 146442,00 грн відповідно до платіжних доручень № 298448 від 19.09.2022 та № 298439 від 19.09.2022.

Земельна ділянка № 4.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що позивач 17.12.2021 придбав земельну ділянку за кадастровим № 3223155400:03:027:0163 на підставі договору купівлі-продажу № 2929 від 17.12.2021, сплативши грошову суму на її придбання у розмірі 732102,00 грн відповідно до платіжного доручення № 273945 від 17.12.2021. Оціночна вартість земельної ділянки 533369,00 грн.

У подальшому, зазначену земельну ділянку позивачем було продано на підставі договору купівлі продажу № 930 від 19.09.2022 за ціною 533369,00 грн.

У зв`язку з четвертим продажем земельної ділянки, позивачем сплачено ПДФО у розмірі 18% від ціни продажу у сумі 96006,42 грн та військовий збір у розмірі 1,5% від ціни продажу у сумі 8000,54 грн відповідно до платіжних доручень № 298448 від 19.09.2022 та № 298439 від 19.09.2022.

Земельна ділянка № 5.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що позивач 17.12.2021 придбав земельну ділянку за кадастровим № 3223155400:03:027:0162 на підставі договору купівлі-продажу № 2928 від 17.12.2021, сплативши грошову суму на її придбання у розмірі 27343547,00 грн відповідно до платіжного доручення № 273940 від 17.12.2021. Оціночна вартість земельної ділянки 10860100,00 грн.

У подальшому, зазначену земельну ділянку позивачем було продано на підставі договору купівлі продажу № 931 від 19.09.2022 за ціною 10860100,00 грн.

У зв`язку з п`ятим продажем земельної ділянки, позивачем сплачено ПДФО у розмірі 18% від ціни продажу у сумі 1954818,00 грн та військовий збір у розмірі 1,5% від ціни продажу у сумі 162901,50 грн відповідно до платіжних доручень № 298406 від 19.09.2022 та № 298411 від 19.09.2022.

Під час продажу земельних ділянок, позивачем сумарно сплачено ПДФО у розмірі 4873135,74 грн та військовий збір у розмірі 611579,15 грн.

У подальшому, позивачем встановлено, що він помилково не застосував до правовідносин положення абз. 5 п. 172.2 ст. 172 Податкового кодексу України, що призвело до визначення і сплати податкових зобов`язань у надмірному розмірі, а саме: сума ПДФО та військового збору повинні були бути сплачені у наступних розмірах: земельна ділянка № 1 - 948390,00 грн та 284517,00 грн; земельна ділянка № 2 - 0,00 грн; земельна ділянка № 3 - 1458504,00 грн та 121542,00 грн; земельна ділянка № 4 - 0,00 грн; земельна ділянка № 5 - 0,00 грн.

Під час подання 10.05.2023 податкової декларації позивачем у графі 10.5 визначено суми ПДФО у розмірі 4873135,74 грн та військового збору у розмірі 611579,15 грн.

До декларації позивачем також додано розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, оподатковуваних від продажу протягом звітного (податкового) року об`єктів нерухомого та/або рухомого майна форми «Ф4», у якому визначив податкові зобов`язання з врахуванням положень абз. 5 п. 172.2 ст. 172 ПК України у наступних розмірах: ПДФО 2406894,00 грн, військовий збір 406059,00 грн.

Ураховуючи наведене, позивач звернувся до податкового органу із заявою про повернення надмірно сплачених коштів.

Листом від 28.07.2023 № 3077/Ш/26-15-24-01-18-10/3ВГ, повідомлено позивача, що у зв`язку із прийняттям змін до ст. 172 ПК України (з 10.10.2022), у відповідача відсутні законодавчі підстави для повернення коштів.

Не погоджуюсь з відмовою позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України за результатами розгляду, якої прийнято рішення від 12.10.2023 № 30494/99-00-06-03-03-06 про залишення рішення податкового органу без змін та скаргу без задоволення.

Рішення податкового органу обґрунтоване тим, що позивачем самостійно визначено суму податкових зобов`язань та, в подальшому, сплачено, при цьому, якщо позивача бажав врахувати у розрахунок податкового зобов`язання суму витрат на придбання об`єкта оподаткування йому потрібно було самостійно подати податкову декларацію з уточненим розміром податкового зобов`язання, і відповідно сплатити у належному розмірі.

Не погоджуючись із рішенням податкового органу позивач звернувся із даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що:

- позивач звернувся до відповідача про повернення надмірно сплачених коштів на підставі заяви, а не податкової декларації, що вбачається із суті правовідносин та матеріалів справи. Отже, відповідачем неправильно застосовано правові норми щодо повернення надміру сплаченого грошового зобов`язання;

- у разі отримання заяви платника податків на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, оформленої у порядку, встановленому законодавством, орган державної податкової служби зобов`язаний не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцяти денного строку з дня подання такої заяви підготувати висновок про повернення помилково та/або надміру сплачених сум з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів;

- відповідачем вчинено інші дії, які не відповідають встановленому порядку, а саме, складено лист від 28.07.2023 № 3077/Ш/26-15-24-01-18-10/3ВГ, яким відмовлено у виконанні заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені;

- досліджуючи розмір наявної переплати, співставленні суми договір купівлі-продажу щодо придбання земельних ділянок та суми договорів щодо продажу таких ділянок та встановлено фактичну наявність надмірно сплачених сум грошових зобов`язань у розмірі ПДФО - 2466241,74 грн та військового збору - 205520,15 грн. Водночас, відповідачем не заперечується розрахунок надмірно сплачених сум;

- ураховуючи необґрунтованості мотивів та дій відповідача при розгляді заяви, не дотримання передбаченого законом порядку та поверхневість при розгляді зазначених питань, суд першої інстанції дійшов висновку про бездіяльність відповідача, що полягає у неповерненні надміру сплачених сум грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2466241,74 грн та військового збору в розмірі 205520,15 грн, є протиправною;

- за висновками суду, позивачем обрано належний спосіб захисту, шляхом стягнення на його користь з Державного бюджету України надмірно сплачені суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк:

- судом першої інстанції не було враховано приписів п.п. «а» п. 172.5 ст. 172 ПК України, за якими сума податку визначається та сплачується особою, яка продає нерухомість, до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, міни, а також не враховано вимоги п. 172.6 ст. 172 ПК України;

- платник податків має право на повернення надміру сплаченої суми податку лише у разі невчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору купівлі-продажу, при цьому, позивач добровільно підписав договори купівлі-продажу земельних ділянок, а приватним нотаріусом було роз`яснено позивачу вимоги ст. 172 ПК України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає ПК України.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно з приписами п. п. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК України, надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до норм п. п. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК України, надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

За змістом п. п. 17.1.10 п. 17.10 ст. 17 ПК України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. 43 ПК України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст. 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Так, ст. 43 ПК України предбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або на єдиний рахунок або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У разі, якщо повернення сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу, відповідне повідомлення надсилається контролюючим органом до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення шістдесятиденного строку з дня отримання відповідної податкової декларації.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку.

Таким чином, обов`язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів є одночасна наявність наступних обставин: відсутність у такого платника податкового боргу; подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати; відповідність поданої заяви вимогам п. 43.4 ст.43 ПК України.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що у позивача наявні передумови в розрізі наведених вище обставин, при цьому, наявність таких передумов відповідачем не заперечуються, як право (не заперечується і сам розрахунок суми переплати), проте, останній наголошує на тому, що сума податку визначається та сплачується особою, яка продає нерухомість, до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, а платник податків має право на повернення надміру сплаченої суми податку лише у разі невчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору купівлі-продажу.

Відповідач зазначає, що оскільки нотаріальні дії щодо посвідчення договорів купівлі-продажу земельних ділянок вчинені, то нормами ПК України не передбачено повернення помилково (надміру) сплачених грошових коштів на підставі поданої податкової декларації.

Однак, варто зауважити, що позивач звернувся до відповідача про повернення надмірно сплачених коштів на підставі заяви, а не податкової декларації, що вбачається із суті правовідносин та матеріалів справи, з огляду на що, відповідачем неправильно застосовано правові норми щодо повернення надміру сплаченого грошового зобов`язання.

Так, наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (далі - Порядок № 787, в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом абзаців 1, 2 п. 1 Порядку № 787, терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення: надміру зараховані кошти - сума коштів, що становить позитивну різницю між сумою фактично сплачених коштів та сумою коштів, яку повинен сплатити до відповідного бюджету платник платежів (зборів), що визначені відповідним законодавством (крім платежів (зборів), контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби), для повного виконання покладеного на нього грошового зобов`язання; помилково зараховані кошти - кошти, що сплачені платником за видом доходів, який не відповідає суті платежу (збору), визначеного в абзаці третьому цього пункту, та/або до невідповідного бюджету.

Відповідно до п. 2 Порядку № 787, цей Порядок визначає процедури: повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі); перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок.

Згідно з п. 3 Порядку № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Казначейства з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки отримувачів коштів, відкриті в банках або Казначействі, вказані у поданні (висновку, повідомленні) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, органів, які ведуть облік заборгованості в розрізі позичальників, заяві платника (у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого)).

Пунктом 5 Порядку № 787, встановлено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, до Казначейства подається висновок відповідно до Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 № 60, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2019 за № 370/33341.

Тож, з наведеного слідує, що у разі отримання заяви платника податків на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, оформленої у порядку, встановленому законодавством, орган державної податкової служби зобов`язаний не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцяти денного строку з дня подання такої заяви підготувати висновок про повернення помилково та/або надміру сплачених сум з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Втім, відповідачем вчинено інші дії, які не відповідають встановленому порядку, а саме, складено лист від 28.07.2023 № 3077/Ш/26-15-24-01-18-10/3ВГ, яким відмовлено у виконанні заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що встановлена правова процедура, як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до заявника.

Правова процедура повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Складовою принципу юридичної визначеності є принцип легітимних очікувань, як одного із елементів принципу верховенства права.

При цьому, як правильно врахував суд першої інстанції, досліджуючи розмір наявної переплати судом встановлено, співставленні суми договір купівлі-продажу щодо придбання земельних ділянок та суми договорів щодо продажу таких ділянок та встановлено фактичну наявність надмірно сплачених сум грошових зобов`язань у розмірі ПДФО - 2466241,74 грн та військового збору 205520,15 грн. Водночас, відповідачем не заперечується розрахунок надмірно сплачених сум, з огляду на що, ураховуючи необґрунтованість мотивів та дій відповідача при розгляді заяви, не дотримання передбаченого законом порядку та поверхневість при розгляді зазначених питань, вбачається бездіяльність відповідача, що полягає у неповерненні надміру сплачених сум грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2466241,74 грн та військового збору в розмірі 205520,15 грн, є протиправною.

На думку відповідача, чинним законодавством прямо передбачено, що платник податків має право на повернення надміру сплаченої суми податку лише у разі невчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору купівлі-продажу, а позивач самостійно не врахував суми дозволених витрат та не скористався правом на зарахування таких витрат.

Позивачем надано детальний розрахунок грошових зобов`язань позивача з ПДФО та ВЗ по операціях з продажу земельних ділянок. Аналогічний розрахунок наявний в матеріалах справи, наданий позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції.

У апеляційній скарзі відповідач не заперечує проти встановлених судом першої інстанції обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що відповідно до п. 172.6 ст. 172 ПК України, у разі невчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору купівлі-продажу, міни об`єкта нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості, за яким сплачено податок, платник податку має право на повернення надміру сплаченої суми податку на підставі податкової декларації, поданої в установленому порядку, та підтвердних документів про фактичну сплату податку.

Як наслідок, відповідач робить висновок, що чинним законодавством прямо передбачено, що платник податку має право на повернення надміру сплаченої суми податку лише у разі невчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору купівлі- продажу. А отже, оскільки нотаріальні дії щодо посвідчення договорів купівлі-продажу земельних ділянок вчинені, то повернення позивачу помилково (надміру) сплачених коштів, не є можливим.

На підставі п. 172.6 ст. 172 ПК України, надміру сплачена сума податків повертається платнику податків за наявності двох обов`язкових умов - якщо нотаріальна дія не вчинялась, та якщо сума податків, що підлягає поверненню, зазначена в поданій податковій декларації.

Натомість, у випадку позивача: (1) податки були сплачені до моменту вчинення нотаріальних дій у надмірному розмірі; (2) нотаріальній дії було вчинено; (3) у позивача відсутній податковий борг; (4) позивач визначив суму надміру сплачених податків, що підлягає поверненню, в заяві, а не податковій декларації; (4) заява відповідає вимогам ст. 43 ПК України, адже протилежного не доведено відповідачем.

Відтак, положення п. 172.6 ст. 172 ПК України, не можуть застосовуватися до позивача, за даних обставин.

Саме на підставі ст. 43 ПК України, надміру сплачена сума податків повертається платнику податків за наявності трьох обов`язкових умов - відсутність у платника податків податкового боргу, подання платником податків заяви про повернення надміру сплачених податків протягом 1095 днів від дня виникнення переплати, відповідність поданої заяви вимогам п. 43.4 ст. 43 ПК України.

Положення ст. 43 ПК України, ні будь-яка інша норма ПК України не передбачають, що після вчинення нотаріальних дій щодо посвідчення договорів купівлі-продажу земельних ділянок, платник податків втрачає право на повернення надміру сплачених коштів у порядку ст. 43 ПК України, а тому, колегія суддів вважаю, що позиція відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин п. 172.6 ст. 172 ПК України є помилковою.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України надміру сплачені суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2466241,74 грн та військового збору в розмірі 205 520,15 грн, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга в цій частині не містять відповдіних доводів та заперечень.

Як було установлено судом першої інстанції, відповідач не вчинив дій по поверненню сплачених позивачем податку з доходів фізичних осіб та військового збору, чим допустив порушення його прав та інтересів.

В постанові від 21.05.2020 № 580/1267/19, Верховний Суд скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій і ухвалюючи нове рішення, визначив наступне: «в постанові від 12.02.2019 № 826/7380/15 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання щодо належного способу захисту права платника ПДВ на отримання сум бюджетного відшкодування з ПДВ, зазначила, що, враховуючи відсутність механізму реального відшкодування платнику ПДВ узгодженої суми бюджетного відшкодування цього податку, такі способи захисту порушеного права, як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування або внести заяву платника податку до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, не призведуть до ефективного відновлення права платника податку. Ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права платника податку, є стягнення з Державного бюджету України через відповідний контролюючий орган на користь платника податку заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість та пені, нарахованої на суму такої заборгованості. Ухвалюючи зазначену постанову, Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постановах від 16.09.2015 у справі № 21-881а15, від 17.11.2015 у справі № 21-4371а15, від 02.12.2015 у справі № 21-2650а15, від 20.04.2016 у справі № 21-452а16, від 07.03.2017 у справі № 820/19449/14.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.».

У зв`язку із цим, Верховний Суд в справі № 580/1267/19, ухвалені судові рішення скасував у частині задоволення позову про зобов`язання ГУ ДФС у місті Києві підготувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України висновок про повернення сплачених грошових коштів і ухвалив у цій частині нове рішення про задоволення позову шляхом стягнення на користь позивача з Державного бюджету України надмірно сплачених сум податку на доходи фізичних осіб. В іншій частині судові рішення першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем було обрано належний спосіб захисту, шляхом стягнення на його користь з Державного бюджету України надмірно сплачені суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Є.О. Сорочко

В.В. Кузьменко

Повний текст постанови складено 09.12.2024.