Постанова

від 09.12.2024 по справі 320/40339/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/40339/23 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Сорочка Є.О.,

за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Аріе Шварц на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними дії та стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дії та стягнення коштів.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 адміністративний позов задоволено.

09.07.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі, відповідно до якої позивач просив суд вирішити питання щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 48828,96 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі № 320/40339/23 залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції про залишення заяви про ухвалення додаткового рішення в справі без розгляду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову постанову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду питання про ухвалення додаткового рішення у справі.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

19.11.2024, під № 45396 до суду від сторони відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача.

26.11.2024, під № 46536 позивачем подано заперечення на відзив.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Залишаючи заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що:

- розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду;

- позивачем до ухвалення рішення по справі не подавалась відповідна заява про подання доказів на відшкодування витрат на правничу допомогу після вирішення справи;

- на час вирішення справи, позивачем не було заявлено до стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу, не було надано до суду відповідних доказів, у зв`язку з чим, вирішенню судом такі витрати за ст. 134 та ст. 139 КАС України, під час винесення рішення у даній справі, не підлягали;

- рішення суду у справі було прийняте 11.06.2024, а позивач лише 18.06.2024 подав вказану вище заяву з метою ухвалення судом додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову (правничу) допомогу;

- позивач повинен слідкувати за ходом розгляду справи, та цікавитись саме такою подією, як винесення судового рішення, оскільки зацікавлений в подачі заяви на відшкодування судових витрат;

- позивачем до ухвалення рішення по справі про орієнтовний розрахунок понесених позивачем витрат у справі та про те, що стосовно розміру та доказів надасть до суду відповідно до вимог процесуального законодавства та, зокрема, позивачем чи його представником не подавалась до суду заява про надання протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення доказів понесення витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, суд дійшов висновку про те, що, у даному випадку, відсутні правові підстави для розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції мав врахувати те, що:

- закривши підготовче провадження у справі, суд перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, тому судові дебати не проводились. Відтак, оскільки під час розгляду справи судові дебати взагалі не проводились, позивач не мав можливості до закінчення судових дебатів зробити заяву про подачу доказів щодо понесених позивачем судових витрат;

- обґрунтовуючи ухвалу, суд зазначив, що рішення було прийняте 11.06.2024, а позивач лише 18.06.2024 подав заяву з метою ухвалення додаткового ріщення щодо стягнення витрат на правову допомогу тобто, з порущенням п`ятиденного строку, встановленого ст. 139 КАС України, натомість, позивач звертає увагу суду, що рішення було ухвалене в порядку письмового провадження за відсутності учасників справи, зокрема, й позивача. Відтак, позивач міг дізнатися і дізнався про ухвалення рішення лише в день його опублікування в ЄДРСР - 13.06.2024, а тому 18 червня 2024 р, тобто, протягом п`яти днів з моменту опублікування рішення в ЄДРСР, позивач звернувся до суду із заявою, до якої додав докази на підтвердження суми витрат на правову допомогу (копії договору, рахунку, платіжної інструкції, акт' виконаних робіт та детального опису робіт);

- відтак, діючи в межах приписів ст. 139 КАС України, позивач звернувся до суду із заявою, до якої додав докази на підтвердження суми витрат на правову допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи, і зробив це протягом п`яти днів з дня оприлюднення рішення в ЄДРСР.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами 1 та 3 ст. 132 КАС України, встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з приписами ч. 2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У частині висновків суду першої інстанції про те, що позивачем до ухвалення рішення по справі не подавалась відповідна заява про подання доказів на відшкодування витрат на правничу допомогу, колегія суддів звертає увагу на те, що провадження у справі було відкрито та розгляд здійснювався судом за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання, тобто, вказана форма провадження передбачає проведення судових дебатів, до закінчення яких сторона має право заяви про понесення судових витрат.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, на підставі заяв сторін, 01.03.2024 суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті, а також вирішив здійснювати подальший розгляд справи в письмовому провадженні, тобто, судові дебати в письмовому провадженні не могли проводитись, з огляду на що, і вимоги КАС України про обов`язок сторони подати відповідну заяву до закінчення судових дебатів, не можуть бути застосовані, а суд має виходити з норм, за якими такі докази подаються протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (за правилами спрощеного позовного провадження).

Крім того, щодо висновків суду першої інстанції про пропуск заявником 5 денного строку на подання відповідної заяви, колегія суддів зауважує, що позивач 18.06.2024 подав заяву з метою ухвалення додаткового ріщення щодо стягнення витрат на правову допомогу, проте рішення було ухвалене в порядку письмового провадження за відсутності учасників справи, зокрема, й позивача. Відтак, позивач міг дізнатися і дізнався про ухвалення рішення лише в день його опублікування в ЄДРСР - 13.06.2024, а тому 18.06.2024 подавши заяву протягом п`яти днів з моменту опублікування рішення в ЄДРСР, позивач додав докази на підтвердження суми витрат на правову допомогу (копії договору, рахунку, платіжної інструкції, акт' виконаних робіт та детального опису робіт), тобто, у встановлений строк.

Відтак, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що діючи в межах приписів ст. 139 КАС України, позивач звернувся до суду із заявою, до якої додав докази на підтвердження суми витрат на правову допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи, і зробив це протягом п`яти днів з дня оприлюднення рішення в ЄДРСР, тому суд першої інсатнції не мав процесуальних підстав для повернення без розгляду заяви позивача та мав її розглянути по суті вимог.

Колегія суддів вважає, що залишаючи без розгляду заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі, суд першої інстанції неповно з`ясував всі важливі обставини та порушив норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.

Згідно п. ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Тому, наявні підстави для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, оскільки суд першої інстанції не розглядав по суті заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 320, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року - скасувати.

Справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови складено 09.12.2024.