Постанова

від 09.12.2024 по справі 120/8466/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/8466/24

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук Максим Петрович

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

09 грудня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-контракт" на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-контракт" до Державної інспекції архітектури та містобудування України в особі управління ДІАМ у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

у червні 2024 року ТОВ «Буд-контракт» звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного інспектора будівельного нагляду Першого відділу Управління ДІАМ у Вінницькій області Домашовця Романа Степановича №13-2024/02-1-10 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою ТОВ «Буд-контракт» визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого пунктом 1 частини 4 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.07.2024 позовну заяву ТОВ «Буд-контракт» залишено без руху, в обґрунтування якої зазначено, що порушуючи норми п.2 ч.5 ст.160 КАС України, у позовній заяві не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача та відповідача. Відтак, позивачу слід зазначати відомості щодо наявності чи відсутності у нього електронного кабінету.

Вінницький окружний адміністративний суд прийняв ухвалу від 31 липня 2024 року про повернення позовної заяви у зв`язку з неусуненням недоліків.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги, позивач зазначив, що позивачу не було відомо про наявність ухвали суду від 02.07.2024 про залишення позовної заяви без розгляду (про даний факт ТОВ «Буд контракт» стало відомо 30.07.2024 шляхом моніторингу директором товариства - Жмуцьким О.Г. ЄДРСР), а тому позивач не мав можливості у визначений судом строк усунути вказані недоліки.

Разом з тим, 31.07.2024 ТОВ «Буд-контракт» на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху зареєстровано електронний кабінет в ЄСІТС.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що позивач ТОВ «Буд-контракт» зобов`язаний був здійснити реєстрацію свого електронного кабінету в ЄСІТС та зазначити відомості про наявність у них електронного кабінету, що не було здійснено останнім, а тому доводи апеляційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судді першої інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.

За приписами частин 5, 9 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень;

4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;

10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;

11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Частиною 1 ст. 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За приписами п.4 ч.6 ст.251 КАС України днем вручення судового рішення є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресом місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Так, згідно з матеріалами справи ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.07.2024 залишено позовну заяву без руху та запропоновано позивачу у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, шляхом надання відомостей про наявність зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС.

Ухвалу про залишення позовної заяви без руху, згідно з супровідним листом, який міститься в матеріалах справи, було направлено судом 02.07.2024 листом з рекомендованим повідомленням засобами поштового зв`язку на вказану ТОВ «Буд-контракт» у позовній заяві адресі: вул. Європейська, 78 м. Іллінці, Вінницька обл., 22700.

Однак, згідно з довідкою Укрпошти про причини повернення/досилання листа від 19.07.2024, вказаний лист повернувся у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Проаналізувавши підстави для залишення позовної заяви без руху, та як наслідок її повернення, предмет та підстави позову, а також доводи апелянта, колегія суддів вважає, що такі недоліки, як не зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету не є суттєвими.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

З урахуванням вимог процесуального закону, позивач зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов`язковому порядку, задля ефективної комунікації з судовими органами, в тому числі своєчасного отримання інформації у справі та кореспонденції суду. Ці вимоги не були враховані судом першої інстанції при вирішення процесуальних питань, пов`язаних з рухом адміністративної справи.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).

При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява №48778/99, пункт 25).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

Суд ураховує, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, установлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемент права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, чинним законодавством про адміністративне судочинство встановлено декілька способів повідомлення учасників справи та надіслання судової кореспонденції: наявність електронного кабінету, обов`язкова, зокрема, для юридичних осіб, поштові відправлення, надіслання повідомлень та вкладеної інформації за допомогою офіційної електронної пошти суду та учасника справи.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що в позовній заяві ТОВ «Буд-контракт», окрім адреси: вул. Європейська, 78 м. Іллінці, Вінницька обл., 22700, також вказано адресу електронної пошти, наявність якої уможливлює належне повідомлення сторони та направлення судової кореспонденції.

Водночас, після надходження листа з поверненням ухвали про залишення позовної заяви без руху судом не забезпечно направлення ухвали про залишення без руху та повідомлення позивача на інші, вказані ним, засоби зв`язку (е-mail), що позбавило позивача можливості виконати процесуальний обов`язок, встановлений статтею 18 КАС України, та усунути недоліки позовної заяви, що зумовило утворення перешкод особі у доступі до правосуддя.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає реальну можливість особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

Зі змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду. Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Отже, системний аналіз положень Конвенції, практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства свідчить, що постановлена передчасно оскаржувана ухвала зумовила утворення перешкод особі у доступі до правосуддя, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, встановлено, що судом першої інстанції не враховано усіх обставин, необхідних для вирішення процесуального питання, що позбавило позивача доступу до суду, гарантованого ст. 5 КАС України.

Згідно з ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-контракт" задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-контракт" до Державної інспекції архітектури та містобудування України в особі управління ДІАМ у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови скасувати.

Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.