Постанова

від 04.12.2024 по справі 346/4846/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 346/4846/24 пров. № А/857/26419/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Кухтея Р. В.,

з участю секретаря судового засідання Вовка А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2024 року(прийняте в м. Коломия суддею Васильковським В. В.; дата складення рішення в повному обсязі не вказана) в адміністративній справі № 346/4846/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

06 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області із вказаним позовом та просив:

- скасувати постанову поліцейського Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції (далі також - РВП ГУ НП) в Івано-Франківській області, капрала поліції Федіва В. С. серії ЕНА № 2512231 від 01 липня 2024 року, якою його, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 20 400 грн за частиною четвертою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також - КУпАП).

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що його неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності, позаяк автомобілем він не керував, працівники поліції його не зупиняли і жодні докази щодо керування ним автомобілем відсутні. Також на час притягнення його до адмінвідповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП він нічого не знав (не був обізнаний) про прийняте Тисменицьким районним судом рішення від 15 травня 2024 року про позбавлення його права керування транспортним засобом на один рік, позаяк вказану постанову він не отримував, з нею не ознайомлювався. Також працівники поліції нічого йому не пояснили, копію рішення не пред`явили.

Після того, як йому стало відомо про вказану постанову, ним було подано апеляційну скаргу на вказане рішення суду і постановою Івано-Франківського апеляційного суду 15 серпня 2024 року постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 15 травня 2024 року відносно нього за частиною першою статті 130 КУпАП було скасовано, а провадження в цій справі було закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Щодо пропуску десятиденного строку на звернення до суду з цим позовом вказав, що будь-яка копія постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП йому не вручалася, не направлялася, а з копією вказаною постанови він був ознайомлений лише 04.09.2024 під час ознайомлення з виконавчим провадженням № 75653442 і того ж дня отримав копію постанови, тобто дізнався про порушення своїх прав у частині підстав для цього позову.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись із цим рішенням, його оскаржило ГУ НП в Івано-Франківській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте без урахування фактичних обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що вважає безпідставними покликання суду першої інстанції на те, що у відповідача не було підстав для притягнення позивача до відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП, оскільки постановою Івано-Франківського апеляційного суду 15 серпня 2024 року було скасовано постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 15 травня 2024 року відносно позивача за частиною першою статті 130 КУпАП. Проте, станом на час винесення оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності вказана постанова була чинною та не оскаржувалася в апеляційному порядку. Проте судом першої інстанції не досліджено вказаної обставини та не надано жодного правового висновку щодо цього факту. Позаяк позивач був позбавлений права керування транспортним засобом, відповідач правомірно і в межах своєї компетенції склав оскаржувану постанову в справі про адміністративне правопорушення за частиною четвертою статті 126 КУпАП.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не здійснювалося.

Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, 01 липня 2024 року поліцейський Коломийського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області капрал поліції Федів В. С. склав постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2512231 від 01 липня 2024 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 20 400 грн за частиною четвертою статті 126 КУпАП.

За змістом постанови ОСОБА_1 01 липня 2024 року о 00 год 44 хв. у с. Угорники, вул. Тараса Шевченка, керував транспортним засобом, при цьому був позбавлений права керування транспортним засобом строком на один рік від 15.05.2024, протокол про адміністративне правопорушення серія ААД № 420776 від 10.04.2024, чим порушив вимоги пункту 2.1.а ПДР керування транспортним засобом, особою, позбавленою права керування транспортним засобом.

Вважаючи зазначену постанову неправомірною, ОСОБА_1 оскаржив її до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що сам по собі факт наявності постанови суду про позбавлення права керування транспортними засобами, без доведення обізнаності особи про це не може бути підставою для притягнення особи до відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення, а постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2512231 від 01.07.2024 - скасуванню.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом пунктів 8, 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань:

регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів;

у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до частини першої статті 40 вказаного Закону поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема:

1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;

2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Також відповідно до приписів частин першої, другої статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128 - 129...).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух».

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до цього Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 р. (далі ПДР).

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (статті 41, 53 цього Закону).

Також частиною п`ятою статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасників дорожнього руху зобов`язано знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За змістом пункту 1.1 ПДР ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Пунктом 1.9 ПДР визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною четвертою статті 126 КУпАП встановлено, що керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За вимогами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

А згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також, за приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

А статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як видно із відеозапису з боді-камери працівника поліції (який розміщений на оптичному диску, що долучений до відзиву на позов), 01 липня 2024 року близько 00 год. 50 хв. в темну пору доби працівниками поліції був зупинений автомобіль, яким керував позивач.

При перевірці дійсності посвідчення водія працівниками поліції було встановлено, що відповідно до рішення суду позивача було позбавлено права керування транспортним засобом на один рік.

Так, відповідно до постанови Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 15 травня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним за частиною першою статті 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

На вказане позивач відповів працівникам поліції, що нічого не знав про рішення суду, ніяких повідомлень про судові засідання, як і копії рішення суду до нього не надходили і він не знав, що був позбавлений права керування транспортним засобом.

У зв`язку із вказаним рішення суду працівник поліції сказав, що вони вимушені скласти стосовно нього постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП.

Надалі позивачу були роз`яснені його права і працівник виніс зазначену вище постанову в справі про адміністративне правопорушення, від отримання якої позивач відмовився.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

За приписами статей 10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Склад правопорушення, передбачений частиною четвертою статті 126 КУпАП є формальним, а обов`язковим елементом об`єктивної сторони є умисна дія.

Суб`єктивна сторона цього правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

А тому орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення, повинен довести в діях особи умисел на керування транспортним засобом особою, яка знає, що її позбавлено права керування.

Відповідно до статті 317 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів Національної поліції.

Відповідно до частини першої статті 317-1 КУпАП виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія.

Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять даних про те, що рішення суду про позбавлення позивача права керування транспортним засобом виконувалося посадовими особами органів Національної поліції.

При цьому, як видно із відеозапису, посвідчення водія знаходилося у позивача.

Зі змісту постанови Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 15 травня 2024 року видно, що ОСОБА_1 у судовому засіданні присутній не був.

Крім того, як видно із постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року ОСОБА_1 було поновлено строк на апеляційне оскарження постанови Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 15 травня 2024 року.

Скасовано постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 15 травня 2024 року відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП, а провадження в справі за частиною першою статті 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

У вказаній постанові також зазначено, що Тисменицький районний суд Івано-Франківської області розглянув справу без участі ОСОБА_1 , чим порушив його право на захист.

Крім того, ОСОБА_1 не було вручено копії протоколу про адміністративне правопорушення, що є істотним порушенням права останнього на захист; вказана копія заходиться в матеріалах справи.

Вказане, сукупно з поясненнями позивача, дає підстави вважати, що позивачу не було відомо про наявність рішення про позбавлення його права керування транспортним засобом, при тому, що посвідчення водія у нього вилучене не було та до уповноважених органів Національної поліції посвідчення водія він не здав.

Всупереч приписами частини другої статті 77 КАС України відповідач не надав доказів на спростування зазначеного.

Аналізуючи зібрані в справі докази у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що будь-які докази того, що ОСОБА_1 діяв умисно та усвідомлював протиправний характер своїх дій, в матеріалах справи відсутні, а сам по собі факт наявності постанови суду про позбавлення права керування транспортними засобами, без доведення обізнаності особи про це не може бути підставою для притягнення її до відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП, є недоведеним.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги загалом спростовані вищевказаними аргументами; решта доводів апеляційної скарги на законність рішення суду першої інстанції не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак не потребують додаткового аналізу.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2024 рокув адміністративній справі № 346/4846/24 без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Р. В. Кухтей Повне судове рішення складено 10.12.24