Постанова

від 10.12.2024 по справі 620/17139/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року

м. Київ

справа №620/17139/23

адміністративне провадження № К/990/28892/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Стеценка С.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 620/17139/23

за позовом виконуючого обов`язки керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури в інтересах держави до Чернігівської обласної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Чернігівської обласної ради на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 (ухвалене судом у складі головуючого судді Клопота С.Л.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2024 (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Єгорової Н.М., суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.),

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2023 року в.о. керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури (далі також прокурор, позивач) в інтересах держави звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Чернігівської обласної ради (далі також відповідач), в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Чернігівської обласної ради щодо оформлення права власності на пам`ятку архітектури національного значення "Успенська церква" (охоронний № 857), балансовою вартістю 46 376 000 грн., що знаходиться за адресою: вул. Центральна, 67, с. Вишеньки, Новгород - Сіверського району, Чернігівської області;

зобов`язати Чернігівську обласну раду вжити заходів щодо оформлення права власності на пам`ятку архітектури національного значення "Успенська церква" (охоронний № 857), балансовою вартістю 46 376 000 грн., що знаходиться за адресою: вул. Центральна, 67, с. Вишеньки, Новгород - Сіверського району, Чернігівської області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що невжиття Чернігівською обласною радою заходів щодо оформлення на вищезазначений об`єкт культурної спадщини не сприяє запобіганню руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпеченню захисту, збереженню, утриманню, відповідному користуванню, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосуванню та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.01.2024, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2024, позов задоволено повністю.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Чернігівська облрада згідно з частинами першою та другою статті 24 Закону України від 08.06.2000 № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі також Закон № 1805-III), пунктами 6, 7, 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі також Порядок № 1127), є органом, уповноваженим здійснювати управління комунальним майном, а тому саме на неї покладено обов`язок по вжиттю заходів, спрямованих на оформлення та державну реєстрацію права власності на пам`ятку архітектури національного значення "Успенська церква" (охоронний № 857).

Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзиву на касаційні скарги

Не погодившись з цими судовими рішеннями, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій заявник просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2024, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Як на підставу касаційного оскарження відповідач покликається на неврахування висновків, наведених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 01.02.2020 у справі № 922/614/19, відповідно до яких рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, за умови його невідповідності закону, не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване.

У касаційній скарзі також йдеться про те, що під час розгляду справи слід виходити з принципу jura novit curia ("суд знає закони"), зміст якого розкритий у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 та від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц.

Заявник касаційної скарги також акцентує увагу на тому, що судом апеляційної інстанції не застосовано правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 910/3044/18 та у постанові Вищого господарського суду України від 06.10.2010 у справі № 21/32.

Наполягає на відсутності правого висновку Верховного Суду щодо розмежування державного майна України між загальнодержавною власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю.

Також зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що об`єкт культурної спадщини "Успенська церква" (охоронний № 857), є об`єктом національного значення, а тому, на переконання заявника, в силу приписів статті 18 Закону № 1805-III у Чернігівської облради відсутні підстави щодо оформлення правовстановлюючих документів та прав власності без погодження уповноваженого державного органу охорони культурної спадщини.

У відзиві на касаційну скаргу прокурор зазначає про правомірність рішення суду апеляційної інстанції, з покликанням на те, що відповідачем не надано жодних доказів перебування пам`ятки архітектури національного значення "Успенська церква" у державній власності. Також у відзиві на касаційну скаргу прокурором викладено клопотання про закриття касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 339 КАС України.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 13.08.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Чернігівської обласної ради на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2024 у справі №620/17139/23.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на території Коропської ОТГ Новгород - Сіверського району Чернігівської області наявна пам`ятка архітектури національного значення, а саме: "Успенська церква" (охоронний № 857), взята на облік постановою Ради Міністрів Української РСР від 24.08.1963 № 970 "Про впорядкування справи обліку та охорони пам`ятників архітектури на території Української РСР".

Постановою Ради Міністрів Української РСР від 24.08.1963 № 970 "Про впорядкування справи обліку та охорони пам`ятників архітектури на території Української РСР" затверджено список пам`ятників архітектури УРСР, що перебувають під охороною до якого за № 857 включено Успенську церкву, розташовану по вул. Центральна, 67, с. Вишеньки, Коропського (на даний час Новгород - Сіверського) району Чернігівської області.

Відповідно до паспорта пам`ятки архітектури національного значення, виготовленого Науково-дослідним інститутом історії архітектури та містобудування Українського товариства охорони пам`яток історії та культури у 2015 році, об`єкт культурної спадщини Успенська церква", охоронний № 857, є пам`яткою архітектури національного значення, місцезнаходження об`єкта: Чернігівська обл., Коропський район, с. Вишеньки, дата утворення об`єкта: 1787 рік, власник: Чернігівська обласна рада, користувач: релігійна громада, заключено охоронний договір від 08.12.2009.

Вказана пам`ятка перебуває на балансі Управління містобудування та архітектури облдержадміністрації на підставі розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації від 22.04.1997 № 231.

"Успенська церква" включена до Переліку об`єктів нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області на підставі рішення 23 сесії 7 скликання Чернігівської обласної ради "Про затвердження Переліків об`єктів спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області" від 22.05.2020 № 87-23/ VII.

Згідно листа Комунального підприємства "Коропське РБТІ" Коропської селищної ради від 14.09.2023 №61 станом на 01.01.2013 право власності на пам`ятку архітектури національного значення "Успенська церква", розташовану за адресою: вул. Центральна, 67, с. Вишеньки, Новгород - Сіверського району, Чернігівської області, не зареєстровано.

В.о. керівника Чернігівської окружної прокуратури, покликаючись на те, що Чернігівська обласна рада зобов`язана вчинити відповідні дії щодо оформлення правовстановлюючих документів та права власності на пам`ятку архітектури національного значення "Успенська церква", охоронний №857, що знаходиться в с. Вишеньки, Новгород - Сіверського району, Чернігівської області, звернувся до суду з позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частин 1-3 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційних скарг, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо повноважень прокурора на звернення до суду з цим позовом.

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами третьою та четвертою статті 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частин першої, третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Зі змісту частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII слідує, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (ч. 3).

Прокурор, звертаючись до суду з цим позовом самостійно, як позивач, обґрунтував наявність повноважень на таке звернення тим, що у даному випадку порушення допущено самою Чернігівською обласною радою, що є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанції, що в межах спірних правовідносин у позивача наявні правові підстави для здійснення представництва у цій справі законних інтересів держави.

Щодо суті спору

Відповідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Пунктом 14 частини першої до статті 27 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі також Закон № 1952-IV) державна реєстрація права власності та інших речових прав може проводиться на підставі рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Згідно із пунктом 40 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту.

Пунктом 44 Порядку № 1127 передбачено, що для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 01.01.2013, за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об`єкт, подаються:

витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта (у разі державної реєстрації права державної власності);

документ, що підтверджує факт перебування закінченого будівництвом об`єкта у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності);

документ, що підтверджує факт відсутності перебування закінченого будівництвом об`єкта у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).

Отже, об`єкт "Успенська церква" (охоронний № 857) - пам`ятка архітектури національного значення, має бути зареєстрований у Державному реєстрі прав відповідно до приписів законодавства.

Разом з тим, зміст положень статті 27 Закону № 1952-IV та пунктів 40 та 44 Порядку № 1127 свідчить про те, що правовою підставою для проведення державної реєстрації права комунальної власності на об`єкт нерухомого майна, який раніше перебував у державній власності, є рішення уповноваженого органу про передачу такого об`єкта з державної у комунальну власність. Якщо у Єдиному реєстрі об`єктів державної власності відсутня інформація про цей об`єкт та за умови відсутності іншого документа, який посвідчує набуття права державної власності, реєстрація права комунальної власності може здійснюватися на підставі документа, що підтверджує факт перебування об`єкта в комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування.

Такий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 24.10.2024 у справі №620/14361/23 та підтримано у постановах від 20.11.2024 у справі № 620/11807/23 та від 25.11.2024 у справі № 620/8772/23.

У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що "Успенська церква" включена до Переліку об`єктів нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області на підставі рішення 23 сесії 7 скликання Чернігівської обласної ради "Про затвердження Переліків об`єктів спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області" від 22.05.2020 № 87-23/ VII.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов прокурора, дійшли висновку, що Чернігівська обласна рада є органом, уповноваженим здійснювати управління комунальним майном, а тому саме на неї покладено обов`язок вживати заходи, спрямовані на оформлення та державну реєстрацію права власності на пам`ятку архітектури національного значення «Успенська церква» (охоронний № 857), що знаходиться що знаходиться за адресою: вул. Центральна, 67, с. Вишеньки, Новгород - Сіверського району, Чернігівської області.

Водночас, відповідач акцентував увагу на тому, що постановою Ради Міністрів Української РСР від 24.08.1963 № 970 «Про впорядкування справи обліку та охорони пам`ятників архітектури на території Української РСР» встановлено, що «Успенська церква» (охоронний № 857) перебуває на державному обліку як пам`ятка архітектури національного значення.

Розпорядженням Чернігівської обласної держаної адміністрації від 22.04.1997 № 231 «Про передачу пам`яток архітектури державного значення на баланс управління містобудування та архітектури облдержадміністрації» затверджено перелік нерухомих пам`яток архітектури, які передаються на баланс Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації, до якого була включена пам`ятка архітектури національного значення «Успенська церква» (охоронний № 857).

Згідно з положеннями статей 4 та 5 Закону України від 13.07.1978 № 3600-IX «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» (Закон втратив чинність на підставі Закону № 1805-III (1805-14 ) від 08.06.2000, далі також Закон № 3600-IX) пам`ятки історії та культури перебувають у власності держави, а також колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об`єднань, інших громадських організацій і в особистій власності громадян.

Всі виявлені на території Української РСР об`єкти, що становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність і не мають власника або власник яких невідомий чи в силу закону втратив на них право, переходять у власність держави, якщо інше не передбачено законом.

Верховний Суд у постанові від 19.02.2020 у справі № 910/3044/18 виснував, що держава є належним власником культових будівель і майна. Державні органи мають право володіти, користуватися і розпоряджатися цими будівлями і майном, а також вчиняти щодо цих майнових об`єктів будь-які дії, що не суперечать закону, а тому в господарських судів немає підстав для задоволення позовних вимог релігійних організацій до відповідних державних органів про визнання права власності на культові будівлі і майно або про зобов`язання цих органів передати зазначені будівлі і майно у власність або в користування, оскільки інше рішення порушує право державної власності, виходячи із змісту чинного законодавства.

Відповідно до постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування», від 26.03.1991 «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» Кабінет Міністрів України 05.11.1991 прийняв постанову № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю» (далі також постанова КМУ № 311), якою затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), та установлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.

Однак, у Переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) згідно з постановою КМУ № 311 відсутня пам`ятка архітектури національного значення «Успенська церква» (охоронний № 857).

Водночас в Переліку загальнодержавного майна, яке передається до комунальної власності Чернігівської області, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.1992 № 577 «Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей та м. Севастополя», також відсутні культові споруди та пам`ятки архітектури національного значення, в тому числі і пам`ятка архітектури національного значення «Успенська церква» (охоронний № 857).

Судами попередніх не встановлено наявності згоди уповноважених органів, рішення та акту приймання-передачі, підписаних уповноваженими особами, які засвідчували б передачу пам`ятка архітектури національного значення «Успенська церква» (охоронний № 857) з державної до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.

Відтак, у Чернігівської облради відсутні правові підстави щодо оформлення правовстановлюючих документів на цей об`єкт та реєстрації права власності.

Відповідно до статті 17 Закону № 1805-III пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. У документі, який посвідчує право власності на пам`ятку, обов`язково вказуються категорія пам`ятки, дата і номер рішення про її державну реєстрацію.

Згідно із частинами першою та другою статті 18 Закону № 1805-III об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Пам`ятка національного значення, що перебуває у державній чи комунальній власності і потребує спеціального режиму охорони, може надаватися у користування за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам`яткою, за винятком наймача державної або комунальної квартири (будинку), забороняється передавати цю пам`ятку у володіння, користування чи управління іншій особі без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Частиною першою статті 3 Закону №1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Згідно із частинами першою та другою статті 5 Закону України від 21.09.2006 № 185-V «Про управління об`єктами державної власності» (далі також Закон № 185-V) Кабінет Міністрів України є суб`єктом управління, що визначає об`єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об`єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб`єктам управління, визначеним цим Законом.

Здійснюючи управління об`єктами державної власності, Кабінет Міністрів України, зокрема приймає рішення про передачу відповідно до закону об`єктів державної власності в комунальну власність, дає згоду на передачу об`єктів з комунальної в державну власність.

Пунктом 18 частини першої статті 6 Закону № 185-V передбачено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема погоджують передачу об`єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об`єктами державної власності, господарських структур або в користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук, а також передачу об`єктів комунальної власності в державну власність; у випадках, передбачених законодавством, приймають рішення про передачу об`єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об`єктами державної власності, господарських структур або в користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук.

Відповідно до статей 4 та 7 Закону України від 03.03.1998 № 147/98-ВР «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» (далі також Закон № 147/98-ВР) передача об`єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням, зокрема, Кабінету Міністрів України Кабінету, погоджуються з органом охорони культурної спадщини - щодо передачі об`єктів культурної спадщини, які є пам`ятками. Передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Право власності на об`єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, - з дня державної реєстрації такого права.

Згідно зі статтею 327 ЦК України у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до положень статті 1 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі також Закон № 280/97-ВР) право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Частиною п`ятою статті 60 Закону № 280/97-ВР передбачено органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

У постанові від 24.10.2024 у справі № 620/14361/23 за наближених обставин Верховний Суд зазначив:

« 51. Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси громад області (обласні ради), уповноважені здійснювати правомочності щодо володіння, користування та розпорядження саме об`єктами комунальної власності. Порядок набуття права комунальної власності на об`єкти, що перебували у державні власності, з урахуванням правового статусу такого об`єкта як пам`ятки архітектури національного значення, визначається сукупністю законодавчих актів, а саме законами № 147/98-ВР, № 185-V, №1805-III та № 280/97-ВР, зі змісту яких вбачається, що належною правовою підставою для передачі об`єкта державної до комунальної власності є рішення уповноваженого органу за погодженням у встановленому порядку з органом охорони культурної спадщини, а також акт приймання-передачі за підписом відповідних уповноважених органів. При цьому норми законодавства не містять положень про те, що ініціатором такої передачі зобов`язаний бути орган місцевого самоврядування».

Подібна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2024 у справі № 620/11807/23.

Щодо рішення Чернігівської обласної ради від 22.05.2020 № 87-23/VII «Про затвердження Переліків об`єктів спільної власності територіальних громад сіл селищ, міст Чернігівської області» Суд зазначає таке.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 та від 01.02.2020 у справі № 922/614/19, рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване.

Також за правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 та від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, оскільки повноваження органів влади є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади «…» здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У цій справі суди попередніх інстанцій встановили відсутність рішення про передачу пам`ятки архітектури національного значення «Успенська церква» (охоронний № 857) з державної у комунальну власність. Відповідно, зазначена пам`ятка архітектури безпідставно включена до Переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області на підставі рішення Чернігівської облради від 22.05.2020 № 87-23/VII.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.10.2024 у справі № 620/14361/23, від 20.11.2024 у справі № 620/11807/23.

На цій підставі Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про недотримання передбаченої законодавством України процедури передачі спірної пам`ятки архітектури національного значення з державного майна у комунальну власність, а тому об`єкт «Воскресенська церква» не переданий у встановленому порядку у комунальну власність.

У цій справі Суд також звертає увагу, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2024 № 1015 нерухому пам`ятку архітектури «Успенська церква», розташовану по вул. Центральна, 67, с. Вишеньки, Коропського (на даний час Новгород - Сіверського) району Чернігівської області, включено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України національного значення.

З огляду на зазначене Суд дійшов висновку, що пам`ятка архітектури національного значення «Успенська церква», розташована у с. Вишеньки, Коропського (на даний час Новгород - Сіверського) району Чернігівської області, не передавалася у встановленому законом порядку з державної у комунальну власність.

Понад це, як встановлено судами попередніх інстанцій, цей об`єкт відсутній у Єдиному реєстрі об`єктів державної власності, однак з 24.08.1963 ця пам`ятка архітектури була власністю Української РСР, а тому за Законом № 3600-IX (який був чинним на момент до 12.07.2000) об`єкт перейшов у державну власність України.

Це виключає можливість реєстрації права комунальної власності на підставі пункту 44 Порядку № 1127 (за рішенням органу місцевого самоврядування про віднесення об`єкта до комунальної власності), через те, що у такому порядку може бути здійснена державна реєстрація права комунальної власності за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної власності на такий об`єкт.

Однак у цій справі таким документом фактично є рішення Ради Міністрів Української РСР від 24.08.1963 № 970, а також розпорядження Чернігівської обласної держаної адміністрації від 22.04.1997 № 231 «Про передачу пам`яток архітектури державного значення на баланс управління містобудування та архітектури облдержадміністрації».

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Враховуючи вищенаведені висновки, Суд не знаходить підстав для закриття касаційного провадження і, з огляду на неправильність висновків судів першої та апеляційної інстанції, дійшов висновку про необхідність скасування цих судових рішень та ухвалення нового - про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 341, 345, 351, 356 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні клопотання керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури про закриття касаційного провадження у справі № 620/17139/23.

Касаційну скаргу Чернігівської обласної ради задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2024 у справі №620/17139/23 - скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову виконуючого обов`язки керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури в інтересах держави до Чернігівської обласної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді Я.О. Берназюк

С.Г. Стеценко