Ухвала

від 10.12.2024 по справі 320/24152/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 грудня 2024 року

м. Київ

справа №320/24152/23

адміністративне провадження № К/990/41458/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Гімона М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2024 у справі №320/24152/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАРТС" до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 12.10.2024 касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2024 у справі №320/24152/23 залишено без руху. Надано скаржникові десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: надати платіжний документ про сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі встановленому законом; надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом та надати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.

На виконання вимог цієї ухвали суду від ГУ ДПС надійшла уточнена касаційна скарга в якій заявлено клопотання про поновлення строку. Також, скаржником виконано вимоги ухвали про залишення касаційної скарги в частині сплати судового збору.

Проаналізувавши зміст уточненої касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не усуває виявлених недоліків, а її зміст є ідентичним її попередній редакції. Зміст касаційної скарги змін практично не зазнав. В уточненій касаційній скарзі, лише процитовано підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Посилаючись у касаційній скарзі на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач стверджує про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Однак, подальше обґрунтування касаційної скарги не дає можливості встановити взаємозв`язок наведених доводів до зазначеної підстави.

Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Натомість, обґрунтовуючи пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідачем викладено обставини справи, процитовано норми податкового законодавства, що в свою чергу не може слугувати обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі зазначеного пункту касаційного оскарження.

Також, необхідно зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.

Наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Суд звертає увагу скаржника на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.

Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Крім того, ГУ ДПС повторно зазначило про наявність у цій справі винятків, передбачених підпунктом "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, оскільки дана справа має фундаментальне значення для контролюючого органу для формування правозастосовчої практики. Обґрунтування даної підстави контролюючим органом не зазначено.

Таким чином, є підстави вважати, що у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги заявник не усунув, вимоги ухвали про залишення скарги без руху не виконав.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України До касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо відповідач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на наведене, подана у цій справі касаційна скарга підлягає поверненню її заявникові.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2024 у справі №320/24152/23 - повернути скаржнику.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді В.П. Юрченко І.А. Васильєва М.М. Гімон