Постанова

від 06.12.2024 по справі 201/11405/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 201/11405/20

провадження № 61-8734св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: Чумаківська сільська рада, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Катерина Юріївна, Дніпропетровська міська рада, державний реєстратор Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Моренко Катерина Сергіївна,

позивач (третя особа із самостійними вимогами щодо предмета спору) - ОСОБА_4 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: Чумаківська сільська рада, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Катерина Юріївна, Дніпропетровська міська рада, державний реєстратор Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Моренко Катерина Сергіївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2024 року ускладі колегії суддів Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П.,

у справі за заявою ОСОБА_3 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Чумаківська сільська рада, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Катерина Юріївна, Дніпропетровська міська рада, державний реєстратор Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Моренко Катерина Сергіївна, про визнання недійсним рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору дарування, визнання недійсними рішення Дніпровської міської ради та додаткової угоди до договору оренди, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Чумаківська сільська рада, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Катерина Юріївна, Дніпропетровська міська рада, державний реєстратор Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Моренко Катерина Сергіївна, про визнання недійсним договору дарування будівлі кафе, скасування записів про державну реєстрацію.

Короткий зміст заявлених вимог

У листопаді 2023 року ОСОБА_3 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2021 року у цій цивільній справі.

Заява мотивована тим, що Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 11 жовтня 2021 року у справі № 201/11405/20 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Чумаківська сільська рада, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу (далі - ДМНО) Ричка К. Ю., Дніпровська міська рада, державний реєстратор Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Моренко К. С., про визнання недійсним рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору дарування, визнання недійсними рішення Дніпровської міської ради та додаткової угоди до договору оренди відмовив.

Позовні вимоги третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Чумаківська сільська рада, приватний нотаріус ДМНО Ричка К. Ю., Дніпровська міська рада, державний реєстратор Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Моренко К. С., про визнання недійсним договору дарування будівлі кафе, скасування записів про державну реєстрацію задовольнив.

Визнав недійсним договір дарування будівлі кафе в будинку літ. А-1, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа: 530,5 кв. м, основна площа 428,5 кв. м, допоміжна площа 102 кв. м, на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:149:0038, який укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 24 жовтня 2017 року приватним нотаріусом ДМНО Ричкою К. Ю., зареєстрований в реєстрі за № 5916.

Скасував в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 22973266, учинений 24 жовтня 2017 року державним реєстратором - приватним нотаріусом ДМНО Ричкою К. Ю. про право власності у розмірі 1/1 частки за ОСОБА_3 , на підставі договору дарування будівлі кафе, № 5916, який посвідчений 24 жовтня 2017 року.

Предметом позову ОСОБА_4 було визнання недійсним договору дарування вказаної будівлі кафе. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 , суд встановив, що 22 лютого 2010 року право власності на незавершене будівництво кафе з літнім майданчиком, готовністю 6 %, що розташоване на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_2 04 вересня 2017 року право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_2

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 15 квітня 2021 року у справі № 175/4190/20, яке набрало законної сили 17 травня 2021 року, встановив факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з січня 2012 року до листопада 2020 року включно.

Отже, ОСОБА_2 набув право власності на спірне нерухоме майно в період проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу. Тому спірна будівля кафе є спільною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , яка не надавала своєї згоди на відчуження майна. Враховуючи те, що спірну будівлю кафе ОСОБА_2 набув у період проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу та не спростував презумпцію спільності майна, суд дійшов висновку про визнання недійсним договору дарування будівлі кафе, укладеного 24 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , без згоди ОСОБА_4 як іншого співвласника на розпорядження майном.

В подальшому Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 22 червня 2023 року у справі № 201/8917/21 скасував державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером: 1346126312101, що внесений рішенням державного реєстратора Чумаківської сільської ради Дніпропетровської області Моренко К. С. від 08 вересня 2017 року № 36970799 (номер запису про право власності 22227912).

Задовольняючи позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 , суд встановив, що обвинувальним актом від 24 березня 2021 року у кримінальному провадженні № 12021040030000135 ОСОБА_2 обвинувачувався у тому, що він, будучи фізичною особою -підприємцем, для реалізації своєї діяльності, в період з 2004 року по 24 жовтня 2017 року уклав договори оренди з Дніпропетровською міською радою на земельну ділянку площею 0,1288 га, розташовану на АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням «03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» та видом використання «Для завершення будівництва кафе з літнім майданчиком», кадастровий номер 1210100000:03:149:0038.

Влітку 2017 року, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, після завершення на вказаній ділянці будівництва, ОСОБА_2 вирішив продати збудовану будівлю кафе за вказаною адресою, яка на той час не була зареєстрована у встановленому законом порядку.

ОСОБА_2 , будучи обізнаним, що офіційна процедура введення в експлуатацію буде довготривалою, усвідомлюючи, що підставою для реєстрації права власності є зареєстрована в органах Державного архітектурно-будівельного контролю декларація про готовність до експлуатації об`єкта, вирішив підробити вказану декларацію та надати її з пакетом інших документів для проведення державної реєстрації.

Після цього, ОСОБА_2 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на використання завідомо підробленого документа, будучи достовірно обізнаним про те, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації - будівлі, розташованої у АДРЕСА_1 , є підробленою, знаходячись у приміщенні Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, розташованої на АДРЕСА_2 , з метою реєстрації права власності на майно, маючи злочинний умисел, спрямований на використання завідомо підробленого документа, а саме, декларації про готовність об`єкта до експлуатації - будівлі, розташованої за вказаною адресою, усвідомлюючи протиправність своїх дій, надав завідомо підроблений документ реєстратору Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Моренко К. С., яка у подальшому 04 вересня 2017 року зареєструвала за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на нерухоме майно - зазначене приміщення кафе (номер запису про право власності: 22973266; номер об`єкта нерухомого майна: 1346126312101), і тим самим умисно, протиправно використав завідомо підроблений документ.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 07 листопада 2023 року зазначене рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська залишив без змін.

Таким чином, скасувавши зазначеним рішенням суду державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на увесь об`єкт нерухомого майна, будівля, яка розташована в АДРЕСА_1 , фактично перестала існувати як об`єкт нерухомого майна, а набула статусу об`єкта незавершеного будівництва, право власності на яке було зареєстровано за ОСОБА_2 ще 22 лютого 2010 року, тобто поза періодом проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу.

Відповідно до вказаного, у справі № 201/11405/20 відсутній предмет спору, тому немає підстав для визнання недійсним договору дарування кафе від 24 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без згоди ОСОБА_4 .

Ця обставина є нововиявленою, оскільки факт належності будівлі до об`єкта незавершеного будівництва існував на момент ухвалення рішення від 11 жовтня 2021 року, але став відомий ОСОБА_3 лише після ухвалення рішення від 22 червня 2023 року.

Враховуючи викладене, заявник просив суд скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2021 року у справі № 201/11405/20 у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 06 березня 2024 року заяву ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2021 року задовольнив частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2021 року у справі № 201/11405/20 у частині позову третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Чумаківська сільська рада, приватний нотаріус ДМНО Ричка К. Ю., Дніпропетровська міська рада, державний реєстратор Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Моренко К. С. про визнання недійсним договору дарування будівлі кафе, скасування записів про державну реєстрацію скасував.

Ухвалив нове рішення.

У задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Чумаківська сільська рада, приватний нотаріус ДМНО Ричка К. Ю., Дніпропетровська міська рада, державний реєстратор Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Моренко К. С. про визнання недійсним договору дарування будівлі кафе, скасування записів про державну реєстрацію відмовив.

У задоволенні решти вимог заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовив.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що у справі № 201/8917/21 встановлено, що підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису від 04 вересня 2017 року № 22227912 про право власності ОСОБА_2 було рішення від 08 вересня 2017 року індексний номер 36970799 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора Чумаківської сільської ради Дніпропетровської області Моренко К. С. Підставою для державної реєстрації, в тому числі, була декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер ДП 142161251298, видана 05 грудня 2011 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області. Суд встановив, що зазначена декларація є підробленою, через що суд скасував державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна.

У справі, яка переглядається за нововиявленими обставинами, третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_4 просила визнати недійсним договір дарування нерухомого майна (будівлі кафе), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , як укладений без її згоди - в період проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу.

Встановлено, що 22 лютого 2010 року за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на незавершене будівництво кафе з літнім майданчиком, готовністю 6 %, що розташоване на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , а 04 вересня 2017 року право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно було зареєстровано за ОСОБА_2 (номер запису про право власності: 22227912; номер об`єкта нерухомого майна: 1346126312101).

Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції прийшов до висновку що рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2021 року у справі № 201/11405/20 у частині позову третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Чумаківська сільська рада, приватний нотаріус ДМНО Ричка К. Ю., Дніпропетровська міська рада, державний реєстратор Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Моренко К. С., про визнання недійсним договору дарування будівлі кафе, скасування записів про державну реєстрацію підлягає скасуванню.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 04 червня 2024 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради та апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнив.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2024 року скасував.

Заяву ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2021 року у справі:

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Чумаківська сільська рада, приватний нотаріус ДМНО Ричка К. Ю., Дніпропетровська міська рада, державний реєстратор Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Моренко К. С., про визнання недійсним рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору дарування, визнання недійсними рішення Дніпровської міської ради та додаткової угоди до договору оренди;

за позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Чумаківська сільська рада, приватний нотаріус ДМНО Ричка К. Ю., Дніпропетровська міська рада, державний реєстратор Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Моренко К. С., про визнання недійсним договору дарування будівлі кафе, скасування записів про державну реєстрацію, залишив без задоволення.

Стягнув з ОСОБА_3 на користь Дніпровської міської ради судовий збір за апеляційний розгляд справи у розмірі 2 416,50 грн.

Стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір за апеляційний розгляд справи у розмірі 3 221 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2023 року у справі № 201/8917/21 не впливає на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2021 року у справі № 201/11405/20, оскільки не містить обставин, що є нововиявленими, в розумінні частини другої статті 423 ЦПК України, а тому немає процесуальних підстав для перегляду рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2021 року за нововиявленими обставинами.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2023 року у справі № 201/8917/21 встановлено, що ОСОБА_2 при введенні в експлуатацію добудованого приміщення кафе за адресою: АДРЕСА_1 , у серпні 2017 року підробив документ - декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, на підставі якої було зареєстровано право власності. Це право власності скасовано, тому подарувати зазначене кафе іншій особі ОСОБА_2 не міг.

Обставина, що встановлена рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2023 року у справі № 201/8917/21 не є істотною та не впливає на зміст судового рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2021 року у справі № 201/11405/20.

Ця справа переглядалася Верховним Судом, який у постанові від 06 грудня 2022 року вказав, що ОСОБА_2 набув право власності на спірне майно під час проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу. Порушення, допущені під час реєстрації права власності, які призвели до її скасування, не спростовує самого факту набуття майна в цей період.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2024 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

03 липня 2024 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 826/20239/16, від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19, у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 682/2493/16-ц, від 25 січня 2023 року у справі № 1630/1048/2012 та інших.

У касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що у ОСОБА_2 право власності на спірне новостворене нерухоме майно не виникло, як і не виникло право спільної сумісної власності подружжя на майно, яке набуте ним в період шлюбу.

Державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна була скасована рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2023 року у справі № 201/8917/21, право власності на об`єкт незавершеного будівництва було зареєстровано за ОСОБА_2 до проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу.

Доводи інших учасників справи

У липні 2024 року Дніпровська міська рада надіслала відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що обставини на які посилається скаржник не є нововиявленими в розумінні чинного законодавства та істотними для справи обставинами, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Фактичні обставини справи

Суд встановив, що 22 лютого 2010 року за ОСОБА_2 зареєстрований об`єкт незавершеного будівництва - кафе з літнім майданчиком готовністю 6 %, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а 04 вересня 2017 року на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 05 грудня 2011 року № ДП 142161251298 за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на будівлю кафе.

ОСОБА_3 набув у власність спірне нерухоме майно, а саме будівлю кафе, загальною площею 530,5 кв. м (основна площа 428,5 кв. м, допоміжна площа 102,0 кв. м), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 24 жовтня 2017 року, серія та номер 5916, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Ричкою К. Ю., укладеного між дарувальником ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як обдаровуваним.

Будівля кафе розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:149:0038, що перебуває у комунальній власності Дніпровської міської ради та знаходилася в оренді ОСОБА_2 на підставі додаткової угоди до договору оренди землі від 11 серпня 2016 року.

Рішенням від 15 квітня 2021 року у справі № 175/4190/20, яке набрало законної сили 17 травня 2021 року, Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області (з урахуванням ухвали цього суду від 13 травня 2021 року про виправлення описки) встановив факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з січня 2012 року до листопада 2020 року включно.

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 11 жовтня 2021 року у справі № 201/11405/20 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Чумаківська сільська рада, приватний нотаріус ДМНО Ричка К. Ю., Дніпровська міська рада, державний реєстратор Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Моренко К. С., про визнання недійсним рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору дарування, визнання недійсним рішення Дніпровської міської ради та додаткової угоди до договору оренди - відмовив.

Позовні вимоги третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Чумаківська сільська рада, приватний нотаріус ДМНО Ричка К. Ю., Дніпровська міська рада, державний реєстратор Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Моренко К. С., про визнання недійсним договору дарування будівлі кафе, скасування записів про державну реєстрацію - задовольнив.

Визнав недійсним договір дарування будівлі кафе в будинку літ. А-1, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа: 530,5 кв. м, основна площа: 428,5 кв. м, допоміжна площа: 102,0 кв. м, на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:149:0038), укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 24 жовтня 2017 року приватним нотаріусом ДМНО Ричкою К. Ю., зареєстрований в реєстрі за № 5916.

Скасував в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 22973266, учинений 24 жовтня 2017 року державним реєстратором - приватним нотаріусом ДМНО Ричкою К. Ю. про право власності у розмірі 1/1 частки за ОСОБА_3 , на підставі договору дарування будівлі кафе, № 5916, який посвідчений 24 жовтня 2017 року.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 31 травня 2022 року за апеляційною скаргою ОСОБА_3 рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2021 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 скасував. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовив. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Верховний Суд постановою від 14 грудня 2022 року за касаційною скаргою ОСОБА_4 постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2022 року скасував та залишив в силі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2021 року в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування будівлі кафе, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:149:0038, укладеного 24 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2021 року в частині скасування запису про державну реєстрацію права власності змінено, викладено абзац 4 резолютивної частини в такій редакції: «Скасувати державну реєстрацію прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - будівлю кафе у будинку літ. А-1, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 530,5 кв. м, основна площа 428,5 кв. м, допоміжна площа 102,0 кв. м, за ОСОБА_3 ».

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 22 червня 2023 року у справі № 201/8917/21 позов Дніпровської міської ради задовольнив частково.

Скасував державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером: 1346126312101, що внесений рішенням державного реєстратора Чумаківської сільської ради Дніпропетровської області Моренко К. С. від 08 вересня 2017 року № 36970799 (номер запису про право власності 22227912).

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська додатковим рішенням від 20 липня 2023 року закрив розділ, який відкритий в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення від 08 вересня 2017 року індексний номер 36970799 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора Чумаківської сільської ради Дніпропетровської області Моренко К. С. на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1346126312101, на будівлю кафе, що розташована у АДРЕСА_1 .

Дніпровський апеляційний суд постановами від 07 листопада 2023 року за апеляційною скаргою ОСОБА_3 рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2023 року і додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2023 року у справі № 201/8917/21 залишив без змін.

Суди у цій справі встановили, що 25 квітня 2000 року виконком Дніпропетровської міської ради та ОСОБА_2 уклали договір про тимчасове користування земельною ділянкою площею 100 кв. м на АДРЕСА_1 з квітня по жовтень 2000 року.

29 червня 2000 року складено акт обстеження земельної ділянки для проектування кафе з літнім майданчиком, а 16 червня 2000 року архітектурне управління надало висновок щодо можливості його розміщення. 13 вересня 2000 року Держкомзем погодив місце розташування кафе, а попереднє відведення земельної ділянки узгодили водогосподарські управління.

06 листопада 2000 року Дніпропетровська міська рада попередньо погодила розміщення кафе, а міський голова розпорядженням № 1254р дозволив його розташування на зазначеній земельній ділянці. 15 листопада 2001 року строк дії цього дозволу продовжено на рік.

28 січня 2003 року розпорядженням № 93р дозволено продовження проектно-вишукувальних робіт, а 26 лютого 2003 року рішенням Дніпропетровської міської ради № 169/7 узгоджено місце розташування кафе та надано дозвіл на проектні роботи. 02 червня 2004 року рішенням № 68/17 дозволено продовження цих робіт.

29 липня 2004 року укладено договір резервування земельної ділянки орієнтовною площею 0,1316 га за адресою АДРЕСА_3 для завершення проектної документації та розробки проекту відведення, який було узгоджено.

24 жовтня 2005 року Дніпропетровське міське управління земельних ресурсів надало висновок № 148/87 про можливість погодження проекту відведення земельної ділянки площею 0,1288 га (кадастровий номер 1210100000:03:149:0038) для оренди на 2 роки. Земельна ділянка в районі АДРЕСА_1 та бульвару Слави мала використовуватись для розташування кафе з літнім майданчиком.

23 грудня 2005 року рішенням № 189/32 сесії Дніпропетровської міської ради затверджено проект відведення цієї ділянки та передано її ОСОБА_2 в оренду на 2 роки. 16 лютого 2006 року укладено договір оренди.

18 травня 2006 року Інспекція Держархбудконтролю видала дозвіл № 134/2006 на будівництво кафе, який продовжували в 2007 і 2008 роках.

08 липня 2008 року рішенням № 179/34 сесії Дніпропетровської міської ради строк оренди продовжено ще на 2 роки. 01 жовтня 2008 року укладено новий договір оренди, який передбачав можливість пролонгації, для завершення будівництва кафе.

Згідно із актом від 01 жовтня 2008 року на земельній ділянці розташована цегляна будівля незавершеного будівництва.

22 лютого 2010 року ОСОБА_2 зареєстрував право власності на об`єкт незавершеного будівництва - кафе з літнім майданчиком (готовність 6 %) за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням від 27 серпня 2010 року № 310/60 Дніпропетровська міська рада продовжила договір оренди земельної ділянки від 01 жовтня 2008 року до 14 листопада 2012 року. 25 жовтня 2010 року укладено додатковий договір про продовження терміну зазначеного договору.

05 грудня 2012 року Дніпропетровська міська рада рішенням № 67/29 договір оренди поновила на 2 роки.

26 листопада 2014 року Дніпропетровська міська рада рішенням № 292/58 договір знову поновила, а 25 грудня 2014 року уклала додаткову угоду, якою продовжено оренду ще на рік. 11 серпня 2016 року укладено додаткову угоду про поновлення договору оренди до 17 листопада 2017 року.

Суд встановив, що в період з 2006 по 2017 рік земельна ділянка площею 0,1288 га (кадастровий номер 1210100000:03:149:0038) перебувала в оренді у ОСОБА_2 для будівництва кафе з літнім майданчиком.

Будівельні роботи виконувалися на підставі дозволів Інспекції Держархбудконтролю № 134/2006 від 18 травня 2006 року, що продовжувались до 16 березня 2008 року. На ділянці було зведено цегляну будівлю незавершеного будівництва, що підтверджено актом приймання-передачі від 01 жовтня 2008 року.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами

Відповідно до частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Вирішуючи питання про скасування судового рішення із зазначених підстав, суди мають виходити з преюдиційного зв`язку судових рішень, зокрема з того, що між рішеннями має існувати матеріально-правовий зв`язок, факти, встановлені в одній із справ, мають значення для іншої справи. Разом з тим слід мати на увазі, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням (актом) чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього, і якщо вже прийнято новий акт, протилежний за змістом скасованому, або коли саме скасування акта означає протилежне вирішення питання.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частини четверта, п`ята статті 423 ЦПК України).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його в кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, котрі беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року в справі № 726/938/18).

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.

З матеріалів справи відомо, що Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 22 червня 2023 року у справі № 201/8917/21, яке Дніпровський апеляційний суд постановою від 07 листопада 2023 року залишив без змін, встановив, що ОСОБА_2 при введенні в експлуатацію закінченого будівництвом приміщення будівлі кафе, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , приблизно в серпні 2017 року підробив документ - декларацію про готовність об`єкту до експлуатації. Враховуючи, що право власності на вказану будівлю було зареєстровано за підробленим документом, суд скасував відповідну державну реєстрацію від 08 вересня 2017 року за номером 36979799 (номер запису про право власності 22227912).

Однак зазначене рішення не впливає на законність рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2021 року, оскільки рішення від 22 червня 2023 року не містить обставин, які були невідомі на момент ухвалення рішення від 11 жовтня 2021 року. Воно стосується лише юридичного статусу декларації та реєстрації права власності, однак не змінює факту набуття спірного нерухомого майна ОСОБА_2 у період спільного проживання з ОСОБА_4 . Тому у справі відсутні підстави для перегляду попереднього рішення за нововиявленими обставинами.

Факт підробки декларації та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на будівлю кафе не є істотною обставиною, яка впливає на чинність рішення від 11 жовтня 2021 року, яке базується на правовому аналізі відносин між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , зокрема на презумпції спільності майна, набутого під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

При цьому, та обставина, що під час реєстрації права власності на спірне нерухоме майно було підроблено декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, що в подальшому стало підставою для скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 , не спростовують юридичного факту набуття майна в період проживання з ОСОБА_4 . Вказані порушення стосуються виключно порядку оформлення права власності, але не впливають на визначення природи майна як набутого під час спільного проживання.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про залишення без задоволення заяви ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2021 року.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 826/20239/16, від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19, у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 682/2493/16-ц, від 25 січня 2023 року у справі № 1630/1048/2012 та інших є безпідставними, оскільки висновки апеляційного суду не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у наведених постановах.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують зроблені у справі висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров