Рішення

від 10.12.2024 по справі 396/1402/24

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/1402/24

Провадження № 2/396/583/24

РІШЕННЯ

Іменем України

10.12.2024 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Русіна Алла Анатоліївна,

за участю секретаря судового засідання Оладенко М.С.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Гуцул М.С.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу № 396/1402/24 за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гуцул Марина Сергіївна до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Новоукраїнської міської ради про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, вказуючи, що з відповідачем перебував в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 28.02.2024 року. Від шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З вересня 2023 року позивач самостiйно виховує, утримує та матерiально забезпечує доньку без участi матерi дитини. Відповідач з березня 2024 року виїхала за кордон, до доньки не проявляє уваги, не цiкавиться її життям, розвитком та вихованням, не виявляє бажання бачитись iз донькою та не відвідує її. В червні 2024 року відповідач повідомила позивача, що вона не заперечує про позбавлення її батьківських прав відносно їх доньки, та приватним нотаріусом було завірено відповідну заяву. Вважає, що відповідач самоусунулася від виховання дитини, не бажає з нею спілкуватися, виховувати та утримувати, тому позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою судді від 02.08.2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено до розгляду в підготовчому судовому засідання.

Ухвалою суду від 23.10.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду справи по суті.

Позивач та його представник адвокат Гуцул М.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала, просила їх задовольнити. Додатково пояснила, що відмовляється від дитини, не бажання нею займатися, оскільки вона проживає закордном та має своє життя. Також зазначила, що буде сплачувати аліменти на дитину.

Представник Служби у справах дітей Новоукраїнської міської ради в судове засідання не з`явився, подано заяву про розгляд справи без участі представника служби (а.с.42).

Відповідно положень ч. 2 ст. 191 та ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заслухавши доводи сторін, представника позивача, дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 13).

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28.02.2024 року (а.с.14).

Згідно Витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб малолітня ОСОБА_3 зареєстрована за адресою позивача: АДРЕСА_1 (а.с.16).

Згідно даних ЄРВП на виконанні Новоукраїнського ВДВС у Новоукраїнському районі Кіровоградської області ПМУМЮ (м. Одеса) відсутні виконавчі документи згідно яких проводиться стягнення з ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою № 20239 від 03.07.2024 (а.с.15).

Згідно довідки Новоукраїнського КЗДО «Ромашка» № 35/01-15 від 03.07.2024 ОСОБА_3 з жовтня 2023 року проходила адаптаційний період. З листопада 2023 року по березень 2024 року, дошкільний заклад не відвідувала. З квітня 2024 року почала відвідувати дошкільний заклад. У період адаптації дитиною опікувалися обоє батьків. За період з квітня 2024 року дитиною опікується батько. ОСОБА_1 забезпечує доньку необхідним навчальним приладдям, іграшками, цікавиться досягненнями та життям дiвчинки у дитячому. Мати в цей період у закладі дошкільної освіти не з`являлася (а.с.17).

Згідно медичної довідки від 19.06.2024 за останній період за медичною допомогою та за консультацією лікаря ОСОБА_3 зверталася з батьком (а.с.18).

Відповідно до копії довідки КПН «Новоукраїнська міська лікарня» № 303 №293 від 17.09.2024 р. ОСОБА_1 на «Д» обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за медичною допомогою не звертався (а.с.19).

Згідно довідки КНП «Новоукраїнська міська лікарня» № 1141 від 30.07.2024 р. ОСОБА_1 у 2021 році проходив медичний огляд у поліклінічному відділені, як водій «Білазу». Під наглядом лікарів поліклінічного відділення не перебуває (а.с.20).

Згідно характеристики депутата, секретаря міської ради № 447/07-31 від 27.06.2024 р. ОСОБА_1 проживає з донькою ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 . Здійснює догляд за донькою, яка потребує постійного стороннього догляду і виконання програми реабілітації. З лютого 2024 року розлучений, дружина проживає за кордоном. За місцем проживання ОСОБА_1 характеризується позитивно, алкоголь не вживає, до наркотиків ставлення негативне, гарний батько, користується повагою сусідів, мешканців міста. Скарг на поведінку ОСОБА_1 до міської ради не надходило (а.с.21).

Як вбачається з копії Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру ЗДСС індивідуальні відомості про застраховану особу за період 2018 по 2023 рік ОСОБА_1 офіційно працював та отримував дохід (а.с.22-24).

25.06.2024 року вiдповiдач склала заяву, засвідчену приватним нотаріусом Новоукраiнського територіального округу Кiровоградської області Українською Н.М. зареєстровану в реєстрі за № 1329 про те, що вона відмовляється від утримання доньки ОСОБА_3 , не заперечує проти її удочеріння будь-якою особою та не заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно ОСОБА_3 (а.с.25).

Згідно висновку комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради, комісія вважає не доцільним позбавляти батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 38-40).

Крім того, за змістом вказаного висновку встановлено, що засобами телефонного зв`язку ОСОБА_2 була повідомлення про дату розгляду порушеного стосовно неї питання, але остання повідомила, що не має можливості бути присутньою, так як перебуває за кордоном, хоча в телефоні висвічувалося, що абонент перебуває в Україні. Також, мати повідомила, що не заперечує щодо позбавлення її батьківських, проте пояснювати причини відмовилася.

В судовому засіданні в якості свідка була допитана мати позивача ОСОБА_6 , в своїх поясненнях остання вказала, що її невістка від народження дитини недбало ставилася до неї, вона не рідко залишалася без нагляду матері, а з весни цього року зовсім не займається дитиною. У зв`язку з недбалим ставленням матері до своїх батьківських обов`язків, дитина має вади здоров`я. На даний час ОСОБА_3 опікується позивач, належним чином утримує та виховує доньку, коли він на роботі, то дитиною опікується вона, як бабуся.

Відповідно до ч.1 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Частиною 4 ст.155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Способи та методи ухилення від обов`язку з виховання та утримання дитини чітко виписано в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 р. в пункті 16 «Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

Пленум Верховного суду України в п.п.15,16 Постанови №3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав" роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини від інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і грунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Такі ж правові висновки викладені і в постанові Верховного Суду від 07 травня 2024 року у справі №715/1337/23 (провадження №61-18547св23).

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком/матір`ю обов`язків по вихованню, а також встановити, що він/вона ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо і лише за наявності вини у їхніх діях.

Саме такого висновку дійшов ВС у справі № 753/2025/19 від 06.05.2020 року. Крім того, в зазначеній постанові ВС вказав, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо і лише за наявності вини у їхніх діях. Та, що висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітньої дочки не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 ст. 19 СК України), від його висновку суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від: 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22 (провадження № 61-16965св23),22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/12 (провадження № 61-14726св23), 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19), 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19).

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

В ході розгляду справи стороною позивача не доведено, що відповідач є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив із нею сімейних відносин не відповідає інтересам доньки.

Судом не встановлено злісного небажання відповідача виконувати свої батьківські обов`язки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ,4, 5 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Оцінюючи пояснення відповідача та нотаріально посвідчену заяву подану позивачем про визнання позову, разом з усіма іншими доказами, враховуючи конкретні обставини даної справи про відсутність підстав для позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що у такому випадку визнання відповідачем позову суперечить закону і наявність підстав для позбавлення матері батьківських прав підлягає доведенню належними доказами.

З даного приводу висловив свою позицію Верховний Суд, який в постанові Касаційного цивільного суду у складі ВС від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22 зазначив, що заяви відповідачки, в яких вона відмовлялася від батьківських прав на дитину та визнавала позов про позбавлення її батьківських прав, не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства й не відповідає інтересам дитини. Також ВС наголосив, що саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов`язку надання інших доказів на підтвердження наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 164 СК України для позбавлення батьківських прав.

Схожі висновки Касаційного цивільного суду у складі ВС викладені у постановах від 22 листопада 2023 року у справі № 214/5134/22 та від 29 листопада 2023 року у справі № 607/15704/22.

З огляду на предмет та підстави заявленого позову, суд вважає, що визнання відповідачкою позову порушує права та інтереси її малолітньої дитини.

Разом з тим суд звертає увагу, що позивачем не надано жодного доказу та позивачем не заявлялося відповідне клопотання про витребування доказів на підтвердження виїзду відповідача за кордон, оскільки саме на цю обставину спирається позивач, ілюструючи перед судом факт ухилення матері від виконання батьківських обов`язків.

При цьому суд бере до уваги висновок органу опіки та піклування, який знаходиться в матеріалах справи, зі змісту якого встановлено, що у комісії виникли сумніви, з приводу злісного ухилення матері від виховання малолітньої дитини, оскільки ОСОБА_2 до свого тимчасового від`їзду за кордон, постійно перебувала поряд з донькою та на питання такого відношення відповідача до доньки, відмовилася відповідати.

Крім того, проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вбачає, що дії сторін, у даному випадку, мають за мету не захист інтересів малолітньої дитини, а втілення в життя власних інтересів, спрямованих на досягнення певної мети. Враховуючи, що в Україні діє військоий стан, а позивач досяг

Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, за умови відсутності обґрунтованих підстав, з метою уникнення призову на військову службу під час мобілізації не відповідає засадам добросовісності дій учасників цивільних правовідносин.

Стаття 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої Верховною Радою України 27.09.1991 року, та положення Декларації прав дитини регламентують, що інтереси дитини необхідно забезпечувати найкращим чином, дитина повинна бути серед тих, хто першим одержує захист і допомогу.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним та передчасним, оскільки позивачем не доведено належними та допустимим доказами умисного ухилення відповідачки від виховання дитини, свідомого нехтування батьківськими обов`язками, негідної поведінки, яка негативно впливає на дитину, а позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, тому суд вважає за необхідне у позові відмовити за необгрунтованістю позовних вимог, та вважає, що відповідача слід попередити, що у разі в подальшому неналежного виконання нею батьківських обов`язків відносно неповнолітньої доньки, вона буде позбавлений батьківських прав.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору, слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 150, 152, 155, 164-165 Сімейного кодексу України, ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 355 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Новоукраїнської міської ради про позбавлення батьківських прав- відмовити за необгрунтованістю.

Попередити ОСОБА_2 про неприпустимість в подальшому порушення нею батьківських обов`язків, щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та про можливі наслідки у разі їх неналежного виконання, у вигляді позбавлення батьківських прав.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття.

Повний текст рішення складено 10.12.2024 року.

Суддя: А. А. Русіна