Рішення

від 27.11.2024 по справі 465/1868/21

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/1868/21

2/465/103/24

РІШЕННЯ

Іменем України

27.11.2024 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Мартьянової С.М.

при секретарі Козьмук Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації щодо поділу земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулись позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації щодо поділу земельної ділянки, в якому просили суд ухвалити рішення яким:

- Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/8 частини земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 4610136900:05:006:0027;

- Визнати за ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/4 частини земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 4610136900:05:006:0027;

- Визнати за ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 3/8 частини земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 4610136900:05:006:0027;

- Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 1/8 частини земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 4610136900:05:006:0027;

- Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1/4 частини земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 4610136900:05:006:0027;

- Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 3/8 частини земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 4610136900:05:006:0027;

- Скасувати запис про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі земельних ділянок з кадастровим номером 4610136900:05:006:0028 площею 0,06 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 4610136900:05:006:0029 площею 0,04 га. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , які виникли внаслідок скасування та поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4610136900:05:006:0027 площею 0,10 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .;

- Поновити у Державному земельному кадастрі запис про земельну ділянку з кадастровим номером 4610136900:05:006:0027 площею 0,10 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 26 грудня 1997 року Рішенням виконкому Львівської міської ради №771 «Про затвердження наказів Департаменту землеустрою та планування забудови міста щодо регулювання земельних відносин» затверджено накази департаменту землеустрою та планування забудови міста щодо передачі земельних ділянок у приватну власність та у користування громадянам, а також у користування юридичним особам.

Наказом Департаменту землеустрою та планування забудови міста від 30.10.1997 року №351 «Про передачу в спільну сумісну власність та надання в постійне користування» ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 земельної ділянки на АДРЕСА_1 надано у користування земельну ділянку площею 1000 кв.м. в спільну сумісну власність ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 , який належить їм на праві спільної часткової власності в 3/8, 4/8, і 1/8 частинах.

03 березня 1998 року ОСОБА_7 уклала договір купівлі-продажу 1/8 частини будинку АДРЕСА_1 із ОСОБА_9 .

11 травня 1998 року департаментом землеустрою та планування забудови міста Львівської міської ради було видано державний акт про право приватної (спільної сумісної) власності на землю (0,1 га) для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 .

Державний акт було видано на трьох осіб - ОСОБА_7 , ОСОБА_4 ОСОБА_8 .

При цьому ОСОБА_7 приховала від ОСОБА_9 той факт, що родина ОСОБА_10 звернулась до Львівської міської ради із заявою про передачу їм у приватну власність земельної ділянки, на якій розташований будинок.

Тобто, ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 було порушено права ОСОБА_9 .

ОСОБА_9 була співвласником будинку АДРЕСА_1 з 03.03.1998 року.

В даному випадку державний акт про право власності на земельну ділянку був виданий і після того, як ОСОБА_9 стала співвласницею будинку. Таким чином було грубо порушено її право користування земельною ділянкою та право на подальшу приватизацію землі разом з іншими співвласниками.

Після смерті ОСОБА_9 у 2006 році її спадкоємицею стала донька ОСОБА_11 , яка була власником 1/8 частини будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.09.2007 року виданого державним нотаріусом П?ятої Львівської державної нотаріальної контори зареєстрованого в реєстрі за №3016.

На підставі договору купівлі-продажу від 07 жовтня 2013 року посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гриником І.Ю. зареєстрованого в реєстрі за №435 ОСОБА_12 стала власником 1/8 частини будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки.

У відповідності до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , ОСОБА_12 , зареєструвала шлюб 24 липня 2015 року, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №404, місце реєстрації - Франківський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції. Прізвище після реєстрації шлюбу: дружини - « ОСОБА_13 ».

Таким чином, за договором купівлі-продажу 1/8 частини будинку АДРЕСА_1 від 07 жовтня 2013 року до ОСОБА_1 перейшли права та обов`язки попереднього власника цього майна ОСОБА_9 .

Враховуючи норми, які закріплюють загальний принцип цілісності об?єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, що відповідає принципу «superficies solo cedit» - збудоване на землі слідує за нею, то саме кінцевому власнику 1/8 частини будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 потрібен судовий захист для захисту права власності на земельну ділянку.

Отже, право власності на 1/8 частини земельної ділянки у ОСОБА_9 та в подальшому у ОСОБА_1 виникло з моменту набуття нею права власності на 1/8 частину домоволодіння, тобто з часу державної реєстрації її права власності на житловий будинок незалежно від будь-яких подальших її дій щодо оформлення права на земельну ділянку, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Таким чином, набувши право власності на житловий будинок, позивач-1 на підставі ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України набуває право власності на земельну ділянку, на якій розташований цей житловий будинок (до позивача переходить право власності на земельну ділянку без зміни її цільового призначення), а тому позов підлягає задоволенню та за ОСОБА_1 слід визнати право власності 1/8 частки на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 4610136900:05:006:0027.

24 січня 2002 року ОСОБА_14 (спадкоємець1/4 частини будинку та земельної ділянки - після смерті ОСОБА_7 ) уклав договір купівлі-продажу 1/4 частин вище вказаного будинку із ОСОБА_15 , спадкоємцем якої став її син ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом виданим ОСОБА_16 державний нотаріус П`ятої Львівської державної нотаріальної контори від 24 січня 2014 року, зареєстровано в реєстрі №3-170.

26 червня 2002 року ОСОБА_4 уклав договір купівлі-продажу 3/8 частин вище вказаного будинку із ОСОБА_17 , спадкоємцем якого стала його дружина ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом виданим Тишківською Р.І приватний нотаріусом Львівського міського нотаріального округу від 12 грудня 2014 року, зареєстровано в реєстрі №1839.

Таким чином, набувши право власності на житловий будинок, позивач-2, та позивач- 3 на підставі ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України набуває право власності на земельну ділянку, на якій розташований цей житловий будинок (до позивача-2 та позивача-3 переходить право власності на земельну ділянку без зміни її цільового призначення), а тому позов підлягає задоволенню та за ОСОБА_2 , слід визнати право власності 1/4 частки на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 4610136900:05:006:0027 та за ОСОБА_3 слід визнати право власності 3/8 частки на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 4610136900:05:006:0027.

Таким чином, позивачі приходять до висновку про те, що ефективним способом захисту права власності позивачів, за обставин встановлених у справі, є визнання права власності за позивачами.

03 травня 2019 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та ОСОБА_4 було укладено Договір дарування спірної земельної ділянки площею 0,10 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Кадастровий номер земельної ділянки :4610136900:05:006:0027.

Також, з договору дарування від 03 травня 2019р., вбачається, що позивачі не були його стороною, тобто між позивачами та ОСОБА_6 навіть формально відсутні зобов`язально-правові відносини.

Оскільки позивачі мають законне право власності на частину земельну площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 4610136900:05:006:0027 і воно вибуло з їх володіння не з їх волі, що обмежує і порушує права позивачів, як власників частини земельної ділянки, вважаэть, що позовні вимоги щодо витребування спірного майна із чужого незаконного володіння ОСОБА_6 підлягають задоволенню.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно с рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Отже, рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення державної реєстрації права власності за Відповідачем- 3 на частину земельною ділянки, зареєстрованої у цьому реєстрі за відповідачем 3.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення державної реєстрації за відповідачем-3 права власності на частину земельної ділянки, зареєстрованої у цьому реєстрі за відповідачем-3, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 4610136900:05:006:0028, 4610136900:05:006:0029, які виникли внаслідок скасування та поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4610136900:05:006:0027.

05.12.2020 року на підставі нотаріальної заяви ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,10 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки :4610136900:05:006:0027, було поділено на дві окремі земельні ділянки:

- земельна ділянка площею 0,06 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Кадастровий номер земельної ділянки :4610136900:05:006:0028. - земельна ділянка площею 0,04 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Кадастровий номер земельної ділянки :4610136900:05:006:0029. Дії ОСОБА_6 щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4610136900:05:006:0027, слід розцінювати як дії, що здійснені з порушенням принципів неупередженості, добросовісності розсудливості, а також направленими на створення штучних перешкод для судового вирішення спору, оскільки в результаті скасування державної реєстрації земельної ділянки фактично відсутній об`єкт земельна ділянка із кадастровим номером 4610136900:05:006:0027.

17.02.2020 року було здійснено реєстрацію у Державному земельному кадастрі запису про земельну ділянку з кадастровим номером 4610136900:05:006:0028 площею 0,06 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером 4610136900:05:006:0029 площею 0,04 га. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . 20.02.2020 було здійснено державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельної ділянки з кадастровим номером 4610136900:05:006:0028 площею 0,06 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 4610136900:05:006:0029 площею 0,04 га. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Таким чином, вимоги позивачів про скасування державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі земельних ділянок з кадастровим номером № 4610136900:05:006:0028 площею 0,06 га та земельної ділянки з кадастровим номером № 4610136900:05:006:0029 площею 0,04 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та поновлення у державному земельному кадастрі запис про земельну ділянку з кадастровим номером 4610136900:05:006:0027 площею 0,10 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою АДРЕСА_1 шляхом поновлення запису в поземельній книзі підлягають задоволенню в повному обсязі.

У зв`язку з вищевикладеним позивачі і були змушені звернутися до суду з даними позовними вимогами.

Ухвалою суду від 23.03.2021 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі. З метою виконання вимог ст. 189 ЦПК України розпочато підготовче провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання.

15.03.2024року черезканцелярію судувід представникавідповідача надійшла заява щодо позовних вимог по справі, яку фактично суд розцінює як відзив на позовну заяву, та в якій представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на наступні обставини.

Так, провадженні Франківського районного суду м. Львова перебувають дві справи 465/1868/21 та 465/5536/16-ц які є калькою справи 465/1322/2009, яка слухалась понад шість років та пройшла тричі касаційну інстанцію і в результаті всі вимоги з якими звертались позивачі були відкинуті. Судами було доведено безпідставність позовних вимог.

Заявлений позов є некоректним та не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Порушені права позивачів, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є надуманими.

Щодо визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_8 ОСОБА_18 ОСОБА_19 на земельну ділянку на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 26 грудня 1997 року № 771. То судами встановлено, що на підставі рішення виконкому Львівської міської ради N? 771 від 26 грудня 1997 року (наказ № 351 від 30 жовтня 1997 року) вказаним вище особам передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1000 га та надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,0115 га для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 і видано державні акти від 11 травня 1998 року.

Цього ж дня між співвласниками будинку було укладено нотаріально посвідчений договір користування будинком та земельною ділянкою площею 1444,2 кв. м, на якій розміщені будівлі.

Щодо земельної ділянки, на якій розташований будинок, цивільно-правові угоди не укладалися.

Між співвласниками будинку було укладено нотаріально посвідчений договір користування будинком та земельною ділянкою площею 1444,2 кв.м.

Окрім того, позивачі, оспорюючи державний акт про право власності на землю, жодним чином не ставлять під сумнів рішення ВК Львівської міської ради народних депутатів №771 від 26 грудня 1997 року, на підставі якого і передана у власність земельна ділянка на незаконність цього рішення позивачі не посилались.

Також просив суд застосувати строки позовної давності.

Ухвалою суду від 05.07.2021 року здійснено виклик у судові засідання відповідача ОСОБА_4 через оголошення на офіційному веб-порталу «Судової влади України».

У задоволенні іншої частини клопотання позивача про надання інформації та витребування інформації відмовлено.

Ухвалою суду від 05.07.2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про направлення судового доручення до іноземного суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації щодо поділу земельної ділянки відмовлено.

Ухвалою суду від 05.07.2024 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації щодо поділу земельної ділянки. Призначено справу до судового розгляду по суті.

Від позивача ОСОБА_2 в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без його участі.

Від позивача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_20 в матеріалах справи міститься заяви про розгляд справи без їх участі.

Від позивача ОСОБА_1 в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представником відповідача ОСОБА_6 ОСОБА_21 надано заяву про проведення судового засідання у його відсутність. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином.

Згідно ч. 2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у своїй сукупності та кожен доказ окремо, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що Наказом Департаменту землеустрою та планування забудови міста від 30.10.1997 року №351 «Про передачу в спільну сумісну власність та надання в постійне користування ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 земельної ділянки на АДРЕСА_1 » надано у користування земельну ділянку площею 1000 кв.м. в спільну сумісну власність ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 , який належить їм на праві спільної часткової власності в 3/8, 4/8, і 1/8 частинах. Решту ділянки площею 115 кв.м. залишено в постійному користуванні ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 . Львівському міському управлінню земельних ресурсів зареєструвати Державний акт на право приватної власності на землю та Державний акт про право постійного користування землею. (а.с.21)

11 травня 1998 року департаментом землеустрою та планування забудови міста Львівської міської ради було видано державний акт на трьох осіб ( ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 ) про право приватної (спільної сумісної) власності на землю (0,1 га) для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 . (а.с.24-25)

03 березня 1998 року ОСОБА_7 уклала договір купівлі-продажу 1/8 частини будинку АДРЕСА_1 із ОСОБА_9 , який посвідчено державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Нор Н.М. Зареєстровано в реєстрі за №1137. (а.с.26-27)

Після смерті ОСОБА_22 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , її донці ОСОБА_11 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме спадкове майно на яка видано це свідоцтво, складається з: 1/8 частки цегляного житлового будинку, позначеного в плані літерою А-1 разом з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться у АДРЕСА_1 , який в цілому складається з дев`яти житлових кімнат та шістьох кухонь, житловою площею 164.3 кв.м., загальна площа 65.4 кв.м. Ця 1/8 частка житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами належала спадкодавцю - на підставі договору купівлі продажу житлового будинку посвідченого 03 березня 1998 року П`ятою ЛДНК за реєстром №1137, зареєстрованого в Львівському обласному державному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 06 травня 2000 року та записано в реєстрову книгу №4 за реєстровим №621, реєстраційний номер 15829027. (а.с.28)

07.10.2013 року ОСОБА_11 продала ОСОБА_12 1/8 частини житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу 1/8 частини житлового будинку, який посвідчено приватним нотаріусом ЛМНО Гриником І.Ю. Зареєстровано в реєстрі за № 435. (а.с.29-30)

Згідно свідоцтва про шлюб (серія НОМЕР_6 від 24.07.2015 року) прізвище дружини ОСОБА_12 змінено на « ОСОБА_13 ». (а.с.31)

На підставі договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 24.01.2002 року Домбровським Чеславом продано ОСОБА_15 частину житлового цегляного будинку АДРЕСА_1 . Ця частина житлового цегляного будинку належить продавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого П`ятою Львівською державною нотаріальною конторою 17.01.2002 року за реєстровим №2-71, та зареєстрована в Львівському обласному державному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 21.01.2002 року в реєстрову книгу №4 за реєстрованим №621. Даний договір посвідчено державним нотаріусом П`ятої ЛДНК Шараварою О.Р. Зареєстровано в реєстрі за №2-222. (а.с.32-33)

Після смерті ОСОБА_15 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , її сину ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: частки цегляного житлового будинку АДРЕСА_3 (а.с.34)

26.06.2002 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_17 було укладено договір купівлі-продажу 3/8 будинковолодіння АДРЕСА_1 , разом з відповідною частиною господарських будівель і споруд. 3/8 будинковолодіння належать ОСОБА_4 на підставі договору дарування, посвідченого 26.11.1973 року Восьмою ЛДНК за реєстровим №126 та свідоцтва про право на спадщину, посвідченого 20.01.1961 року Першою ЛДНК за реєстровим № 7-19, зареєстрованих в Львівському бюро технічної інвентаризації відповідно 29.11.1973 року за реєстровим №621 та 24.01.2961 року за реєстровим №224. Даний договір посвічено приватним нотаріусом ЛМНО Єгоровою Н.Ю. (а.с.35-36)

Після смерті ОСОБА_17 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , його дружині ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Спадщина на яку видано це свідоцтва складається з 3/8 часток будинку, розташованого в АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель та споруд (будинковолодіння). Зазначені частки житлового будинку належали спадкодавцю на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 26.06.2002 приватним нотаріусом ЛМНО Єгоровою Н.Ю. за реєстрованим №946, зареєстрованого 12.08.2002 року Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки №224. (а.с.37)

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 14.07.2016 року (справа №465/7752/15-ц) позов задоволено.

Визнано ОСОБА_8 таким, що прийняв спадщину за померлою ОСОБА_7 , а саме частку у спільній сумісній власності - земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 (загальною площею ділянки - 0,1000 га).

Визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/3 частину земельної ділянки,за адресою АДРЕСА_1 ( загальною площею - 0,1000 га) в порядку спадкування. (а.с.38-39)

03.05.2019 року між ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було укладено договір дарування земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Кадастровий номер земельної ділянки: 4610136900:05:006:0027. Земельна ділянка належить дарувальникам на праві приватної власності:

ОСОБА_8 1/3 частка на підставі рішення Франківського районного суду м. Львова від 14.07.2016 року справа №465/7752/15-ц, державна реєстрація права власності проведена згідно з вимогами ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», 23 листопада 2016 року ОСОБА_23 , державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, номер запису про право власності 17669148.

ОСОБА_4 та ОСОБА_8 2/3 частки на підставі Державного акта серії ЛВ 20506003 на право приватної власності на землю, виданого 11 травня 1998 року виконкомом Львівської міської ради народних депутатів на підставі рішення №771 виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 26 грудня 1997 року (наказ №351 від 30 жовтня 1997 року), зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за 2-3 №123, державна реєстрація права власності проведена згідно вимог ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», 05 грудня 2016 року ОСОБА_24 , державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, номер запису про право власності 17916704.

Реєстраційний номер земельної ділянки НОМЕР_7 . (а.с.40-42)

Даний договір посвідчено приватним нотаріусом ЛМНО Юріяком М.І. Зареєстровано в реєстрі за №1800.

05.12.2020 року на підставі нотаріальної заяви ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,10 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки :4610136900:05:006:0027, було поділено на дві окремі земельні ділянки:

- земельна ділянка площею 0,06 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Кадастровий номер земельної ділянки :4610136900:05:006:0028. - земельна ділянка площею 0,04 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Кадастровий номер земельної ділянки :4610136900:05:006:0029. (а.с.43,44-45, 46,47)

З ЄДРСР вбачається, що рішенням апеляційного суду Львівської області від 29.09.2015 року (справа №465/1322/2009) апеляційну скаргу ОСОБА_8 задоволено.

Рішення Франківського районного суду м.Львова від 1 жовтня 2009 року скасовано в частині визнання недійсним держаного акта на право власності на земельну ділянку, виданого на підставі рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів N? 771 від 26.12.1997 року ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , та в цій частині ухвалити нове рішення , яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_15 (правонаступник ОСОБА_2 ) , ОСОБА_17 (правонаступник ОСОБА_3 ) до Львівської міської ради, Львівського міського управління земельних ресурсів, Львівської регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» з участю третіх осіб - ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 про визнання недійсним Держаного акта на право власності на землю.

Даним рішенням, зокрема, встановлено, що 26.06.2002 року між співвласниками будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_8 (1/4), ОСОБА_17 (3/8), ОСОБА_15 (1/4), ОСОБА_22 (1/8) було укладено нотаріально посвідчений договір користування будинком та земельною ділянкою площею 1444,2 кв.м., на якій розміщені будівлі.

Щодо земельної ділянки, на якій розташований будинок, цивільно-правові угоди не укладалися.

З ЄДРСР, також, вбачається, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.04.2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Крот О.О., відхилено.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 29.09.2015 року залишено без змін.

У відповідності достатті 4 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК Українивстановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першастатті 15 ЦК України, частина першастатті 16 ЦК України).

Спірні правовідносини регулюютьсяЦивільним кодексом України(даліЦК України) таЗемельним кодексом України(даліЗК України).

Статтею 2 ЗК Українивизначено, що земельні відносини-це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно достатті 3 ЗК України, земельні відносини регулюютьсяКонституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною четвертоюстатті 13 Конституції Українипередбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом.

Відповідно достатті 14 Конституції України,право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону (стаття41).

Частиною першоюстатті 316 ЦК Українивизначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зістаттею 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом частини першоїстатті 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першоюстатті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод(1950р.), ратифікованою Законом від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї(1952 р.), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно достатті 328 ЦК Україниправо власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Пунктом 7Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьоюстатті 152 ЗКшляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК). Власник земельної ділянки, права якого порушено, може вимагати відшкодування завданої цим моральної шкоди (частина третястатті 386 ЦК).

Земельним кодексом України (в редакції, чинній станом на 1997-1998 роки) було встановлено, що: право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється (ст. 22);

Відповідно до ч.1, 2 ст. 30 ЗК України, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди. При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об`єктів.

Відповідно до пункту 7Перехідних положень Земельного кодексу України 2001 рокугромадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Статтею 78 ЗК України(2001р.), що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Отже, позивачіами у позовній заяві зазначено, що ОСОБА_7 приховала від ОСОБА_9 той факт, що родина ОСОБА_10 звернулась до Львівської міської ради із заявою про передачу їм у власність земельної ділянки, на якій розташований будинок, проте як вбачаєтеся з Договору про порядок користування будинком між співвласниками, який укладено 26.06.2002 року між ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 та ОСОБА_22 сторони визначили порядок користування житловим будинком між співвласниками, а також зазначено, що будівлі щодо яких укладається цей договір, знаходяться на земельній ділянці площею 1444,2 кв.м., що закріплено рішенням виконкому Львівської міської ради народних депутатів від 29.09.1954 р. за №1337, користування якою сторони визначили таким чином: частина ОСОБА_8 , 3/8 частини ОСОБА_17 , частини ОСОБА_15 , 1/8 частини ОСОБА_22 . Земельна ділянка перед будівлею та заасфальтований під`їзд до гаражів спільного користування. Сторони домовились проте, що користування земельною ділянкою, де розташоване будинковолодіння, щодо якого укладено цей договір, здійснюється ними у відповідності до ст. 42 ЗК України без укладання додаткової угоди про це.

Крім того, державний акт видано 11 травня 1998 року, та жодних спорів щодо земельної ділянки між попередніми співвласниками не виникало, а тому права позивачів як набули права власності на частки будинку у 2002 році, тобто після передачі спірної земельної ділянки у власність, не порушені державним актом, виданим у 1998 році, а до ОСОБА_22 перейшло право користування земельною ділянкою після купівлі частини будинку у 1998 році, в чому її ніхто не обмежував, що відповідає нормам ст. 30 ЗК України в редакції 1992 року.

Також, слід зауважити, що державний акт про право власності на землю від 11.05.1998 року було видано на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 26.12.1997 року №771 яке ніким не оспорювалось, а тому є чинним та законним.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першастатті 15 ЦК України, частина першастатті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (частина третя 152ЗК України).

За статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - право на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до частини першоїстатті 153 ЗК Українивласник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Таким чином, судом не встановлено порушеного, невизнаного чи оспорюваного права позивачів за відновленням якого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду.

Також у позовній заяві крім ОСОБА_27 відповідачами є ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , однак жодних вимог до них позивачами не ставиться, отже є не зрозумілим які права позивачів порушуються, не визнаються чи оспорюються останніми.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у статтях12і13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст.77, ч. 2 ст.78, ч. 1 ст.80 ЦПК України, належними докази,які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином суд, аналізуючи вище викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації щодо поділу земельної ділянки, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Представником відповідача ОСОБА_6 заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Як роз`яснено у п. 11Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для нього.

Виходячи з наведеного, позовна давність застосовується лише у випадку обґрунтованості позову. У разі якщо вимоги позову є необґрунтованими, то суд має відмовити в його задоволенні за необґрунтованістю.

За встановлених обставин, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання прававласності наземельну ділянку,витребування земельноїділянки ізчужого незаконноговолодіння таскасування державноїреєстрації щодоподілу земельноїділянки слід відмовити повністю за недоведеністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державахучасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Відповідно до ч.9,10 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

У зв`язку з тим, що у задоволені позовних вимог відмовлено, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволеніпозову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 провизнання прававласності наземельну ділянку,витребування земельноїділянки ізчужого незаконноговолодіння таскасування державноїреєстрації щодоподілу земельноїділянки- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошеннядо Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 .

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 .

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_14 , адреса: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено 06.12.2024.

Суддя Мартьянова С.М.