Постанова

від 12.11.2024 по справі 2-705/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5431/24

Справа № 2-705/11

Головуючий у першій інстанції Пащенко Т.П.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 березня 2024 року

у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Парапіра Артема Дмитровича щодо винесення постанови від 21 серпня 2023 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні №66101742 по справі №2-705/11

встановив:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною вище заявою, у якій просила визнати неправомірними дії головного державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Парапіра А.Д. щодо винесення постанови від 21.08.2023 року про накладення штрафу у рамках виконавчого провадження №66101742, скасувати постанову головного державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Парапіра А.Д. від 21.08.2023 року про накладення штрафу в рамках виконавчого провадження №66101742..

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, скаржниця послалась на те, що рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2013 року по справі № 2-705/11 її зобов`язано знести самовільні будівлі та усунути проникнення стоку ливневих вод і атмосферних опадів з дахів всіх належних їй будівель і з території її земельної ділянки на територію земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ); зобов`язано відновити межові? знаки; демонтувати огорожу з території земельної ділянки ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ).

23 червня 2021 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області було видано виконавчий лист по справі № 2-705/11, на підставі якого в провадженні Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № 66101742.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2021 року у справі № 2-705/11 зупинено виконання постанови Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року до закінчення касаційного провадження.

16 серпня 2021 року на підставі ухвали Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду за справою № 2-705/11 державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 66101742.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 2-705/11 касаційну скаргу адвоката Воронкова Володимира Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року залишено без змін.

Постановою головного державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Парапіра А.Д. від 24 травня 2023 року поновлено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 66101742.

Постановою головного державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Парапіра А.Д. від 25.05.2023 року за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні № 66101742 накладено на ОСОБА_1 штраф на користь держави у розмірі 1700 грн.

Постановою головного державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Парапіра А.Д. від 21.08.2023 року за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні № 66101742 накладено на ОСОБА_1 штраф на користь держави у розмірі 3400 грн.

ОСОБА_1 не згодна із зазначеною постановою про накладення штрафу та вважає її неправомірною, оскільки у виконавчому листі Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 червня 2021 року по справі № 2-705/11 її зобов`язано знести самовільні будівлі, однак, у неї немає самовільних будівель.

За посиланнями скаржниці, усі будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 належать їй на праві власності, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 20 серпня 2009 року № 1085, рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 07 грудня 2012 року № 1626, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11 грудня 2012 року № НОМЕР_1 , витягом про державну реєстрацію прав від 23 листопада 2012 року.

Зазначені документи скасовані рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року по справі № 500/1288/18, однак ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 липня 2021 року по справі № 500/1288/18 відкрито апеляційне провадження по справі та зупинено дію рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року до розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки на цей час справа № 500/1288/18 перебуває на розгляді в Одеському апеляційному суді, то зазначені реєстраційні документи ОСОБА_1 вважає є діючими, тож рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2013 року по справі № 2-705/11 в частині зобов`язання її знести самовільні споруди є неможливим, оскільки самовільних споруд не існує.

З приводу наведеного, представником ОСОБА_1 була подана заява про роз`яснення постанови Одеського апеляційного суду вiд 22.04.2021р. по справі № 2-705/11 (провадження № 22-ц/813/2214/21) до Одеського апеляційного суду (справа № 2-705/11, провадження № 22-3/813/306/23 у Одеському апеляційному суді).

У той же час, представником ОСОБА_1 була подана заява до головного державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Парапіра А.Д. про відкладення проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 66101742 у зв`язку із розглядом Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області скарги ОСОБА_4 на дії державного виконавця щодо винесення постанови від 25.05.2023р. про накладення штрафу та розглядом Одеським апеляційним судом заяви ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Одеського апеляційного суду від 22.04.2021 року по справі № 2-705/11 (провадження № 22-ц/813/2214/21).

Однак, головний державний виконавець Парапiр А.Д. залишив зазначену вище заяву без задоволення і не відклав виконавчі дії у виконавчому провадженні № 66101742, a навпаки продовжує накладати штрафи на ОСОБА_1 .

Скаржниця звертає увагу, що без роз`яснення Одеським апеляційним судом своєї постанови від 22.04.2021 року по справі № 2-705/11 (провадження № 22-ц/813/2214/21) головний державний виконавець Парапiр А.Д. не може належним чином примусово виконати виконавчий лист Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23.06.2021р. по справі № 2-705/11, однак може вчинити незворотнi дiї, неправильно зрозумівши відповідну постанову суду.

Відтак, станом на цей час виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.07.2013 року по справі №2-705/11 в частині зобов`язання ОСОБА_1 знести самовільні споруди є неможливим, оскільки самовільних споруд не існує.

Однак, у даному випадку у ОСОБА_1 є поважні причини невиконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.07.2013 року по справі №2-705/11, оскільки її зобов`язано вчинити дії, які неможливо вчинити. Отже постанова головного державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Парапіра А.Д. від 21.08.2023 року про накладення штрафу у рамках виконавчого провадження № 66101742 винесена неправомірно та підлягає скасуванню.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 березня 2024 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволені скарги, суд виходив з того, що зупинення виконавчого провадження є виключним правом державного (або приватного) виконавця, при цьому сподівання і припущення скаржника на певні результати касаційного розгляду справи не можуть бути підставою для зупинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на обставини якими обґрунтовується скарга, просить скасувати ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 лютого 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги скарги на дії державного виконавця, вказуючи, що судом першої інстанції було залишено поза увагою, що скаржниця зверталась до державного виконавця із вимогою не про зупинення виконавчого провадження, а про відкладення вчинення виконавчих дій, перелік підстав для чого, відповідно до змісту ст. 32 ЗУ Про виконавче провадження не є вичерпним.

У судовому засіданні представник скаржниці адвокат Воронков В.О. підтримав вимоги апеляційної скарги, надав пояснення за доводами скарги.

Інші учасники справи до судового засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, із заявами про відкладення розгляду справи до суду не зверталися, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника скаржниці за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду таке.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення вказаним вимогам не відповідає.

Судом встановлено, що рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2013 року у справі № 2-705/11 (провадження №2/500/89/13) зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у користуванні земельними ділянками, розташованими за адресою: АДРЕСА_2 (у відповідності до додатку № 3 до висновку експерта № 50 по судовій будівельно технічної експертизі у цивільній справі № 2- 705/11, складеного 19 березня 2013 року експертом ОСОБА_5 ); зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою розташованою за адресою: АДРЕСА_2 (у відповідності до додатку № 3 до висновку експерта № 50 по судовій будівельно технічної експертизі у цивільній справі № 2- 705/11, складеного 19 березня 2013 року експертом ОСОБА_5 ); зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановити межевий знак у поворотній точці № НОМЕР_2 (місце розташування якої відносно державної геодезичної сеті визначається координатами: Х, м. 5015570, 930; Y, м. - 3247954, 380) між їхніми земельними ділянками та земельною ділянкою ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 ; зобов`язано ОСОБА_3 встановити 1/2 частину межі між її земельною ділянкою і земельною ділянкою ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 у вигляді твердої межи в напрямку від поворотної точки № 7 (місце розташування якої відносно державної геодезичної сеті визначається координатами: Х, м. 5015570, 930; Y, м. - 3247954, 380) до поворотної точки № 4 (місце розташування якої відносно державної геодезичної сеті визначається координатами: Х, м. 5015597, 140; Y, м. - 3247955, 710) згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_1 і координат даних точок у державній геодезичної сеті (лінія ВГ); зобов`язано ОСОБА_2 встановити частину межі між її земельною ділянкою і земельною ділянкою ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 у вигляді твердої межи від поворотної точки № 7 (місце розташування якої відносно державної геодезичної сеті визначається координатами: Х, м. 5015570, 930; Y, м. - 3247954, 380) до початку лінійної споруди - цегляної огорожі, яка визначає суміжну межу землевласників, в напрямку до поворотної точки № 1 (місце розташування якої відносно державної геодезичної сеті визначається координатами: Х, м. 5015573, 550; Y, м. - 3247933, 110) згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_1 і координат даних точок у державній геодезичної сеті (лінія ГА).

Постановою Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2013 року скасовано у частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) про визнання недійсним державного акту серії ЯГ № 942173 від 11 січня 2007 року на право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_2 , виданого на ім`я ОСОБА_1 ; зобов`язання ОСОБА_6 знести самовільні будівлі та усунути проникнення стоку ливневих вод і атмосферних опадів з дахів всіх належних їй будівель і з території її земельної ділянки на територію земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ), зобов`язання ОСОБА_1 відновити межові знаки та демонтувати огорожу з території земельної ділянки ОСОБА_3 , незаконно встановлену 01 червня 2009 року ОСОБА_1 під керівництвом ВДВС, під час примусового виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду від 23 березня 2005 року.

Ухвалено нове судове рішення у скасованій частині, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою залишено без задоволення.

Задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) про визнання недійсним державного акту серії ЯГ № 942173 від 11 січня 2007 року на право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_2 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , зобов`язання ОСОБА_1 знести самовільні будівлі та усунути проникнення стоку ливневих вод і атмосферних опадів з дахів всіх належних їй будівель і з території її земельної ділянки на територію земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ), зобов`язано ОСОБА_1 відновити межові знаки та зобов`язання ОСОБА_1 демонтувати огорожу з території земельної ділянки ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ), незаконно встановлену 01 червня 2009 року ОСОБА_1 під керівництвом ВДВС, під час примусового виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду 23 березня 2005 року.

В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) відмовлено.

23 червня 2021 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області видано виконавчий лист по справі № 2-705/11.

Постановою державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Парапіра А.Д. від 16 липня 2021 року відкрито виконавче провадження №66101742 за виконавчим листом Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області виданого 23 червня 2021 року по справі № 2-705/11.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2021 року у справі № 2-705/11 було зупинено виконання постанови Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року до закінчення касаційного провадження.

16 серпня 2021 року на підставі ухвали Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду за справою № 2-705/11 державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 66101742.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 2-705/11 касаційну скаргу адвоката Воронкова Володимира Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року залишено без змін.

24 травня 2023 року державним виконавцем Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Парапіром А.Д. прийнято постанову про поновлення вчинення виконавчих дій за виконавчим листом Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області виданого 23 червня 2021року по справі № 2-705/11.

25 травня 2023 року державним виконавцем Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Парапіром А.Д. прийнято постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 штрафу на користь держави у розмірі 1700 грн та зобов`язано ОСОБА_1 виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Постановою головного державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Парапіра А.Д. від 25.05.2023 року за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні № 66101742 накладено на ОСОБА_1 штраф на користь держави у розмірі 1700 грн.

Постановою головного державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Парапіра А.Д. від 21.08.2023 року за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні № 66101742 накладено на ОСОБА_1 штраф на користь держави у розмірі 3400 грн.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція).

У рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24) ЄСПЛ закріпив поняття «суд, встановлений законом», яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність.

Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року) визначено, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)».

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом № 1404-VIII.

Відповідно до вимог статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами (пункт 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

За приписами статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону № 1404-VIII).

Отже, крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного нормами процесуального законодавства, Закон № 1404-VIII встановлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні (постанови від 06 червня 2018 року в справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 06 червня 2018 року в справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18) від 14 листопада 2018 року в справі № 906/515/17 (провадження № 12-246гс18), від 16 січня 2019 року в справі № 910/22695/13 (провадження № 12-277гс18), від 07 лютого 2019 року в справі № 927/769/16 (провадження № 12-273гс18), від 11 вересня 2019 року в справі № 925/138/18 (провадження № 12-74гс19), від 18 грудня 2019 року в справі № 759/15553/14-ц (провадження № 14-579цс19), від 15 січня 2020 року в справі № 1.380.2019.001073 (провадження № 11-709апп19), від 23 листопада 2021 року в справі № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21), від 20 вересня 2018 року в справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року в справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 16 січня 2019 року в справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), від 09 жовтня 2019 року в справі № 758/201/17 (провадження № 14-468цс19), від 19 лютого 2020 року в справі № 382/389/17 (провадження № 11-1009апп19)).

Звертаючись до суду із скаргою, ОСОБА_1 просила скасувати постанову головного державного виконавця Ізмаїльського ВДВС Парапіра А. Д. від 21 серпня 2023 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні №66101742 по справі №2-705/1, а отже спір, що виник між сторонами є публічно-правовим, який належить до юрисдикції адміністративного суду.

Суд першої інстанції не врахував вказані норми права та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з чим помилково розглянув скаргу ОСОБА_1 в порядку цивільного судочинства, оскільки рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), зокрема постанови державного виконавця про накладення штрафу в межах виконавчого провадження, може бути оскаржена сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною першою статті 377 ЦПК України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та розглянув справу по суті заявлених ОСОБА_1 позовних вимог в порядку цивільного судочинства, а тому колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а провадження у цій справі з наведених вище підстав потрібно закрити.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Згідно частини четвертої ст. 377 ЦПК України у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

На виконання вимог приписів ч.1 ст. 256 ЦПК України, колегія суддів роз`яснює ОСОБА_1 про її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Одеського апеляційного суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції, яким у даному випадку є Одеський окружний адміністративний суд.

Керуючись ст.ст.367, 374, 377, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 березня 2024 року скасувати.

Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Парапіра Артема Дмитровича закрити.

Роз`яснити заявнику, що в разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України суд за його заявою вправі постановити в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови складено 18 листопада 2024 року.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: О.Ю. Карташов

М.В. Назарова