УХВАЛА
18 грудня 2024 року
м. Київ
Справа № 2-750/11
Провадження № 61-7603св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.
суддів: Ігнатенка В. М., Петрова Є. В., Пророка В. В., Сердюка В. В.
розглянув заяву судді Пророка Віктора Васильовича про самовідвід від участі в розгляді справи за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Парапіра Артема Дмитровичаза заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Воронкова Володимира Олексійовича про направлення за встановленою юрисдикцією справи та
ВСТАНОВИВ:
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою, в якій просила визнати неправомірними дії головного державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Парапіра А. Д. щодо винесення постанови від 25 травня 2023 року про накладення штрафу в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 та скасувати постанову головного державного виконавця від 25 травня 2023 року про накладення штрафу в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.
05 липня 2023 року ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1
16 квітня 2024 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 липня 2023 року залишено без змін.
21 травня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Воронков В. О. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій просив ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 липня 2023 року, постанову Одеського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.
25 вересня 2024 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ситнік О. М. Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В. касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Воронкова В. О. задоволено частково. Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 липня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року скасовано. Провадження в справі закрито.
Роз`яснено заявнику, що в разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд за його заявою вправі постановити в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.
14 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Воронков В. О. подав до Верховного Суду заяву про направлення справи за встановленою юрисдикцією до Одеського окружного адміністративного суду.
07 листопада 2024 року суддя Верховного Суду Пророк В. В. заявив самовідвід від розгляду заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Воронкова В. О. про направлення справи за встановленою юрисдикцією з тих підстав, що ним та суддею Литвиненко І. В. викладено окрему думку щодо постанови Верховного Суду від 25 вересня 2024 року, де висловлена його правова позиція щодо неможливості передачі справи на розгляд до адміністративного суду на підставі вимог статті 256 ЦПК України.
У статті 2 ЦПК України регламентовано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 39 ЦПК України встановлено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу) якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Відповідно до частини першої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Як зазначає Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди в громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) право на справедливий судовий розгляд вимагає слухання справи «незалежним та безстороннім судом» (рішення ЄСПЛ від 06 травня 2003 року в справі «Клейн та інші проти Нідерландів» (Kleyn and Others v. the Netherlands) [ВП], пункт 192).
Стаття 6 Конвенції вимагає від суду в межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року в справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43; рішення ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року в справі «Мікалефф проти Мальти» (Micallef v. Malta) [ВП], пункт 93).
Існування неупередженості повинно бути визначено за наступними критеріями: суб`єктивний тест, що вивчає персональні переконання і поведінку конкретного судді з метою визначення, чи існувало неупереджене або суб`єктивне ставлення судді у конкретній справі. Відповідно до об`єктивного тесту визначається, чи суд, зокрема його структура, забезпечила відповідні гарантії для виключення легітимних сумнівів стосовно його неупередженості (рішення ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року в справі «Мікалефф проти Мальти» (Micallef v. Malta) [ВП], пункт 93).
Також у рішенні ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року в справі «Білуха проти України» вказано, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що під час вирішення того, чи є в цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді в конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року в «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, § 46).
Крім цього, згідно з пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради Організації Об`єднаних Націй від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли в стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Оскільки суддя Верховного Суду Пророк В. В. в окремій думці від 25 вересня 2024 року виклав правову позицію щодо неможливості передачі справи на розгляд до адміністративного суду на підставі вимог статті 256 ЦПК України, з метою недопущення виникнення обставин, які могли б викликати в учасників справи сумнів щодо неупередженості судді, забезпечення довіри учасників справи до судових рішень Верховного Суду,колегія суддів висновує про наявність підстав для задоволення заяви про самовідвід судді Пророка В. В.
Керуючись статтями 36, 37, 39-41 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Заяву судді Пророка Віктора Васильовича про самовідвід задовольнити.
Відвести суддю Верховного Суду Пророка Віктора Васильовича від участі в розгляді справи № 2-705/11 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Парапіра Артема Дмитровича за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Воронкова Володимира Олексійовича про направлення за встановленою юрисдикцією справи.
Справу № 2-705/11 (провадження № 61-7603св24) передати на повторний автоматизований розподіл.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. М. СитнікСудді:В. М. Ігнатенко Є. В. Петров В. В. Пророк В. В. Сердюк
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 18.12.2024 |
Оприлюднено | 19.12.2024 |
Номер документу | 123851181 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Ситнік Олена Миколаївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні