Ухвала

від 09.12.2024 по справі 335/13145/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/13145/24 2/335/4311/2024

про залишення позовної заяви без руху

09 грудня 2024 року м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Новасардова І.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», про захист прав споживачів

ВСТАНОВИВ:

02 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», про захист прав споживачів шляхом визнання Договору про надання фінансових послуг № 2110435685113 від 26.04.2021 року недійсним.

У поданому позові позивачка просить суд:

- Визнати недійсним Договір про надання фінансових послуг № 2110435685113 від 26.04.2021 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та фізичною особою ОСОБА_1 , з надання кредиту у розмірі 4000грн. 00 коп.

- Визнати Договір факторингу № 1-12 від 01.12.2021 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», недійсним в частині відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання фінансових послуг № 2110435685113 від 26.04.2021 року, в яких боржником вказана ОСОБА_1

- Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» спростувати інформацію стосовно укладення з ОСОБА_1 , Договору про надання фінансових послуг № 2110435685113 від 26.04.2021 року та існуючої заборгованості за цим Договором перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» шляхом внесення змін до інформації, що міститься в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» у кредитній історії ОСОБА_1 .

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим по справі визначено суддю Новасардову І.В.

Ознайомившись із матеріалами позовної заяви, на підставі ст. ст. 175, 177 ЦПК вважаю за можливе залишити її без руху з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 175 ЦПК України, позовна заява подається до суду в письмовій формі, з додержанням вимог ст.ст. 175-177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Разом з тим, згідно із ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Пунктом 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Таким чином, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду у дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Проте, в позовній заяві відсутнє таке обґрунтування позовних вимог.

Поряд з цим, як вбачається із змісту позовної заяви, підставою звернення позивача з позовом до суду не є порушення відповідачами Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки позов не містить посилання на порушення прав позивача саме як споживача та способи їх захисту, передбачених саме цим Законом, а є визнання недійсними кредитних договорів, з огляду на те, що вони, нібито, від імені позивача не укладалися.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У зв`язку з цим, застосування ЗУ «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, ЗУ «Про банки та банківську діяльність», ЗУ «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»).

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У вказаному законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору: про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, винагороди товариства, порядок розподілу товару, тощо. А у разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.

Після укладання договору між сторонами виникають інші правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись.

Таким чином, потребують уточнень обґрунтування позивача з приводу застосування до спірних правовідносин положень ЗУ «Про захист прав споживачів» та його сплати судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом, яким відповідно є Закон України «Про судовий збір».

Із змісту пред`явленого позивачем позову встановлено, що позов містить три самостійні позовні вимоги немайнового характеру.

Відповідно до частини 1 статті 4, підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено в розмірі 3028 грн. 00 коп.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Разом із тим, до позовної заяви позивачем надано квитанцію № 580145880 від 29.11.2024 про сплату судового збору в сумі 1211,20 грн.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», а саме доплатити судовий збір за дві вимоги немайнового характеру.

У зв`язку з викладеним, позивачу необхідно обгрунтувати підстави для звільнення від судового збору, або надати документ на підтвердження сплати судового збору.

Вказані недоліки позовної заяви унеможливлюють вирішення питання про прийняття до розгляду позовної заяви та подальший розгляд справи і ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Відповідно дост. 185 ЦПК України, суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог ст. ст.175,177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про необхідність залишити заяву без руху та надати заявнику строк для усунення вищезазначених недоліків заяви.

У разі усунення у вказаний строк недоліків, позовна заява буде вважатись поданою в день первісного її подання до суду. Інакше, заява вважається неподаною і повертається позивачеві з доданими до неї документами не пізніше 5-ти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 258-260 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», про захист прав споживачів, залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків вказаних у цій ухвалі не пізніше десяти днів з дня вручення позивачу копії цієї ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог, зазначених в ухвалі, у встановлений строк позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачеві, що не позбавляє права повторного звернення до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя І.В. Новасардова