Вирок

від 10.12.2024 по справі 522/6400/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/6400/19

Провадження №1-кп/522/2036/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

здійснивши судовий розгляд, на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018160000000797 від 24.11.2018 року, у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки містаОдеса,громадянки України,з неповноюсередньою освітою,розлученої,зареєстрованої заадресою: АДРЕСА_1 ,раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

представника цивільного відповідача ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

24 листопада 2018 року, ОСОБА_3 , будучи особою, яка у встановленому законодавством порядку набула права керування транспортними засобами категорії «Т», перебуваючи, на підставі наказу N? 293 від 03.08.2011, на посаді водія трамвая 3-го класу у трамвайному депо №1 Комунального підприємства «Одесміськелектротранс» (код ЄДРПОУ: 03328497), згідно своїх трудових обов`язків, працюючи у першу зміну (з 05.00 до 14.00 год.) на технічно справному пасажирському трамвайному вагоні «Т-3м» борт N? «2949», що належить КП «ОМЕТ», на підставі шляхового листа N? 172 за листопад 2018 року, здійснювала перевезення пасажирів на міському маршруті N? 13, сполученням «ж/м Шкільний - Старосінна площа» в місті Одеса.

У той же день, близько 14.00 годин, водій ОСОБА_3 , рухаючись за вказаним маршрутом по Старосінній площі, з боку вулиці Водопровідна у напрямку вулиці Одеса-Головна в Приморському районі міста Одеса, здійснюючи свій останній рейс, під`їхала до розташованої праворуч за ходом руху кінцевої зупинки трамвая «Старосінна площа» (що не має загороджувального бар`єру), навпроти адмінбудівлі диспетчерського пункту, за адресою: Старосінна площа, 1 «а» та, попередивши у гучномовник, що далі трамвай направляється в ДЕПО, зупинила керований вагон, порівнявшись його передніми дверима з встановленим на металевій опорі, праворуч за ходом руху, дорожнім знаком 5.42.1 «Пункт зупинки трамвая», після чого, отримала оплату за проїзд і здійснила висадку всіх пасажирів через передні двері.

Переконавшись, що всі пасажири вийшли, водій ОСОБА_3 зачинила передні та відчинила задні двері вагону, через які залишила трамвай і направилась до зазначеного вище диспетчерського пункту для фіксації відомостей у шляховому листі.

Приблизно через 3-5 хвилин водій ОСОБА_3 повернулась до вагону, зайняла місце водія, увімкнула двигун, з метою відновлення руху вперед, проте почула, що через відчинені задні двері у вагон зайшли пасажири, тому вона повернулася обличчям до салону, пояснила двом пасажирам-чоловікам, особи яких не встановлено, що трамвай направляється в ДЕПО і попросила залишити вагон, що останні і зробили.

Тим часом, з боку вулиці Одеса-Головна у напрямку вулиці Водопровідна, по трамвайній колії рухалась пішохід ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка в силу своїх вікових та фізичних особливостей, а саме: літньої немочі, поганого зору та слуху, слабоумства (згідно довідки із КУ ООМЦПЗ знаходилась на лікуванні з 05.07.2012 до 08.11.2012 з діагнозом: «Органічний розлад особистості») та проблемами з опорно-рухомим апаратом, через перенесений інсульт, будучи дезорієнтованою на місцевості про місце розташування на площі тротуарів, пішохідної доріжки, трамвайних зупинок, по середині між трамвайних рейок, підійшла до передньої частини трамвайного вагону борт № «2949» і зупинилась.

В свою чергу, водій ОСОБА_3 , маючи реальну і об`єктивну можливість своєчасно виявити перешкоду у русі, у вигляді пішохода ОСОБА_9 , на трамвайній колії, перед передньою частиною вагону, яка через свій похилий вік потребувала особливої уваги водія та особливої обережності, контролю за її переміщенням та діями, а також адекватного реагування на них, особливо перед початком руху трамвая, рівно як і нагляд за постійною зміною дорожньої обстановки, - не здійснювала, відволіклась від керування, чим позбавила себе можливості прогнозування вірогідності виникнення небезпеки для подальшого свого руху, тим самим виявила злочинну самовпевненість, тобто передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків легковажно розраховувала на їх відвернення.

Так, перед початком руху, водій ОСОБА_3 вкрай уважною не була, своєчасних заходів, що виключають виникнення і розвиток аварійної ситуації, не вжила, невірно оцінила дорожню обстановку, що склалася, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру не переконалась, що її маневр буде безпечним і не створить небезпеки для інших учасників дорожнього руху, не дочекалась, доки пішохід похилого віку залишить межі трамвайної колії та відійде на безпечну відстань від трамвая, зачинила задні двері і пустила вагон вперед, на «ХІД», в результаті чого відбувся наїзд передньою лівою частиною вагона борт № «2949» на пішохода ОСОБА_8 , яка знаходилась по середині між трамвайними рейками.

В результаті наїзду потерпіла ОСОБА_8 впала на трамвайні рейки та потрапила під днище вагону, де на неї було скоєно переїзд лівими колесами переднього і заднього візків, що призвело до заподіяні тяжких тілесних ушкоджень, які перебувають у прямому причинному зв`язку з її смертю на місці

пригоди, а саме:

а) травма голови у вигляді саден голови;

б) закрита травма грудної клітки та органів грудної порожнини у вигляді множинних переломів правих та лівих ребер, перелому грудного відділу хребта, забою легенів з крововиливом у плевральні порожнини;

в) відкрита травма черевної порожнини у вигляді забійно-рваної рани передньої черевної стінки, розриву печінки, кишківника з крововиливом в черевну порожнину;

г) відкриті багатоуламкові переломи кісток тазу, обох стегнових кісток, обох кісток правої та лівої гомілок. Безпосередньою причиною смерті став шок.

Водій ОСОБА_3 порушила пункти: 1.5.; 1.7:; 2.3. б); 10.1. «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України N? 1306 від 10.10.2001, які зобов`язують водія:

п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 1.7. «Водії, пішоходи та пасажири зобов`язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як діти, люди похилого віку та особи з явними ознаками інвалідності»;

п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

6) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».

Отже, водій ОСОБА_3 належним виконанням вимог пунктів: 1.5.; 1.7.; 2.3. б); 10.1. Правил дорожнього руху, мала технічну можливість запобігти ДТП і саме її фактичні дії перебувають у причнному зв`язку з фактом настання події цієї пригоди.

За таких обставин, своїми діями ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Суд з`ясував, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи, та упевнився у добровільності їх позиції. Їм було роз`яснено про те, що якщо докази не будуть досліджені, у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи позицію обвинуваченої щодо повного визнання своєї вини, а також розгляду справи у спрощеному порядку, думку прокурора, який не заперечував проти зміни порядку розгляду справи, суд, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченої ОСОБА_10 , доказів, що стосуються особи обвинуваченої та документів, що підтверджують долю речових доказів, процесуальні витрати і заходи забезпечення кримінального провадження. При цьому, судом роз`яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавленні права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнала, щиро розкаялась, зазначила, що обставини кримінального правопорушення, що описані в обвинувальному акті, відповідають дійсності. Пояснила, що дійсно 24.11.2018 р. будучи водієм трамваю у трамвайному депо №1 КП «Одесміськелектротранс», виконуючи трудові обов`язки, маючи технічну можливість запобігти ДТП, порушила правила дорожнього руху, в результаті чого відбувся наїзд передньою лівою частиною вагона борт № «2949» на пішохода, яка знаходилась по середині між трамвайними рейками, в результаті наїзду потерпіла впала отримавши травми, та померла на місці пригоди.

Потерпілими від кримінального правопорушення визнано ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , які визнані в порядку ч. 6 ст. 55 КПК України, оскільки є дітьми загиблої ОСОБА_8 . Потерпілий ОСОБА_11 надав суду заяву про розгляд провадження без його участі. Потерпіла ОСОБА_6 не маючи претензій до обвинуваченої, заявила цивільний позов до страхової компанії ТДВ «СК «Гардіян» та до КП «Одесміськелектротранс».

Приймаючи доуваги вищенаведене,судом встановлено,що винність обвинуваченої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, повністю доведена та підтверджена матеріалами провадження.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Судом в порядку вимог ч.3 ст. 349 КПК України докази не досліджувалися, окрім характеризуючих матеріалів, наданих прокурором.

Висновок суду щодо доведеності винуватості обвинуваченої у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення ґрунтується на наданих у судовому засіданні показаннях самої обвинуваченої яким суд надає віри, оскільки такі є послідовними, логічними, не містять суперечностей, а тому не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості.

Згідно зіст.19Конституції Україниорганидержавної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Згідно ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. вищенаведене рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Ретельно дослідивши пояснення й щире каяття ОСОБА_3 , суд прийшов до висновку, що вони є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно неї.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, повністю доведена.

Дії обвинуваченої ОСОБА_3 містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, зі всіма кваліфікуючими ознаками.

Відповідно до статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18)).

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_3 щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 не встановлено.

Пунктом 3 частини 1 статті 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

З урахуваннямвищенаведеного,керуючись вимогамививаженості тасправедливості,з метоювиправлення ізапобігання вчиненнюнових правопорушень,суд приходить до висновку про те, що виправлення і перевиховання обвинуваченої можливе за умови призначення покарання у вигляді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами звільнивши обвинувачену від відбування призначеного основного покарання з випробуванням,оскільки судом встановлено щире каяття обвинуваченої. На підставі вищезазначеного, суд вважає, що таке покарання буде законним, достатнім і справедливим для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також надасть підстави для її майбутньої соціальної реабілітації.

Крім того, дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Питання про речові докази, процесуальні витрати та цивільних позов, суд вирішує в порядку ст.100, 124, 129 КПК України.

Мотиви та висновок вирішення цивільного позову.

Цивільний позивач ОСОБА_6 звернулась із вимоги про відшкодування шкоди, а саме просила стягнути з ТДВ «СК» Гардіан» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на похорон ОСОБА_8 ритуальні послуги и поминальні обряди суму в розмірі 21600,00 грн.; стягнути з ТДВ «СК`Гардіан» в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 28400,00 грн.; стягнути з КП «Одесміськелектротранс» на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 181600 грн.

Представник цивільного відповідача ТОВ «СК`Гардіан» подав відзив на позовну заяву, відповідно якого просив відмовити у вимогах до ТОВ «СК`Гардіан» з огляду на те, що цивільний позивач не звертався до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування, то порушення його права відповідачем відсутнє, також щодо розміру заявлених вимог зазначено, що витрати на поминальний обід не відносяться до витрат на поховання, а тому вимога є необґрунтованою. Представник також зазначив про відсутність обов`язку у страховика відшкодувати моральну шкоду.

Представник цивільного відповідача КП «Одесміськелектротранс» в судовому засідання визнала позов щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 40000,00 гривень. Обвинувачена зазначила, що погоджується з позовом в розмірі 100000,00 гривень.

Майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 129 КПК України суд, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Частиною 5 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Вирішуючи вимоги щодо стягнення шкоди з страхової компанії, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення моральної шкоди 28400,00 гривень та витрат на поховання в частині 17490 грн. (відповідно рахунку фактуру № б/н від 29.11.2018р.). Стосовно стягнення матеріальної шкоди в іншій частині суд дійшов висновку про відмову у задоволенні, оскільки не надано підтвердження понесення таких витрат, а також доказ «меню поминального столу» не є витратами на поховання.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди за вимогами до КП «Одесміськелектротранс», суд, з огляду на фактичні обставини справи, характер, глибину моральних страждань та переживань потерпілого, керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, оцінює завдану моральну шкоду потерпілому в розмірі 100000,00 гривень та саме така сума відшкодування моральних страждань потерпілої за переконанням суду є достатньою для розумного задоволення потреб потерпілої і не буде становити надмірного тягаря для роботодавця та в подальшому у разі звернення з вимогою в порядку регресу з винної. До того ж, суд звертає увагу на те, що обвинуваченій роз`яснено про можливість пред`явлення до неї вимоги в порядку регресу, з приводу чого вона не заперечувала, та підтримала вимоги щодо стягнення 100000,00 грн.

Судові витрати по кримінальному провадження залучення експертів у зв`язку з проведенням судових експертиз становить загальну суму 7293 гривень:

судова автотехнічна експертиза технічного стану трамвая №1323-А від 07.12.2018, вартістю 1287 гривень.

комплексна судово-медична та автотехнічна експертиза №290 (1337-А) від 22.01.2019, вартістю 4290 гривень.

судова автотехнічна експертиза з дослідження обставин та механізму ДТП №194-А від 18.03.2019, вартістю 1716 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 110, 124, 129, 349, 368, 373-374, 376, 392-395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,визнати винноюу вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.286КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі, строком на 3 (три) роки, з позбавлення права керування транспортним засобом строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

Відповідно до п.1,2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Контроль за поведінкою засудженого здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання засудженої.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту ухвалення вироку.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Держави Україна судові витрати по кримінальному провадженню залучення експертів у зв`язку з проведенням судових експертиз, суму у розмірі 7293 (сім тисяч двісті дев`яносто три) гривні.

Запобіжний захід ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під час судового розгляду не обирався.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ТДВ «СК» Гардіан», КП «Одесміськелектротранс» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіян» (ЄДРПОУ 35417298, м. Київ, вул. Саксаганського, 96) на користь ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ) відшкодування шкоди в розмірі 45890,00 (сорок п`ять тисяч вісімсот дев`яносто) гривень, що складається з 17490 грн. матеріальної шкоди, 28400,00 грн. моральної шкоди.

Стягнути з Комунального підприємства «Одесміськелектротранс (ЄДРПОУ 03328497, м. Одеса, вул. Водопровідна, 1) на користь ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ) відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000,00 (сто тисяч) гривень.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:

біологічна тканина загиблої ОСОБА_8 , вилученої з лівих коліс переднього візку вагона «Т-3м» б/н «2949» - після набрання вироком законної сили знищити;

одяг загиблої, тростина для ходи, господарська сумка, фрагменти оправи окулярів, які передані на відповідальне зберігання потерпілій особі вважати повернутими за належністю;

трамвайний вагон «Т-3м, б/н «2949» який зберігається у власника вважати повернутим за належністю.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьоїстатті 349 КК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та на нього може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Суддя Приморського районного

суду м. Одеси ОСОБА_1