Рішення

від 11.12.2024 по справі 522/19144/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/19144/24

Провадження № 2-а/522/286/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Павлик І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Запольської А.М.,

представника позивача Саркісяна А.Р.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Казнєвського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративнимпозовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ВСТАНОВИВ:

30.10.2024 позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову позивач зазначає, що рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 13.06.2024 у справі № 522/7624/24 задоволено позов ГУ ДМС в Одеській області про затримання громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на шість місяців до 11.11.2024, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України (далі ПТПІ). Станом на 05.11.2024 зазначене судове рішення від 13.06.2024 громадянином Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 в апеляційному порядку не оскаржувалось. 11.05.2024 ГУ ДМС в Одеській області прийнято рішення № 15 про примусове видворення з України громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте, станом на час подання цього позову неможливо забезпечити примусове видворення іноземця у зв`язку з тим, що до теперішнього часу не отримано паспортний документ або свідоцтво про повернення до Сирійської Арабської Республіки, а також відсутні документи, що дозволяють перетнути державний кордон України, що в свою чергу не дає можливості виконати рішення про його примусове видворення за межі України.

З огляду на викладене, позивач просить суд продовжити строк затримання громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 на шість місяців по 11.05.2025 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Ухвалою суду від 31.10.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

05.11.2024 від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов у якому він просить суд відмовити у задоволенн позову та зазначає, що позивачем протягом шести місяців перебування відповідача у ПТПІ не здійснено всіх можливих засобів з метою ідентифікації іноземця та не надано доказів того, що відповідач ухилятимиться від виконання рішення про видворення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав поданий до суду адміністративний позов та просив задовольнити позовні вимоги, а відповідач та його представник заперечували проти задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи та надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням від 08.03.2023 № 22-23 Державна міграційна служба Україна вирішила позбавити додаткового захисту громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку з тим, що він не може відмовлятися від користування захистом країни своєї громадянської належності, оскільки обставин на підставі яких його було визнано особою, яка потребує додаткового захисту більше не існує.

11.05.2024 ГУ ДМС в Одеській області прийнято рішення № 15 про примусове видворення з України громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13.06.2024 у справі № 522/7624/24 задоволено позов ГУ ДМС в Одеській області до громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України. Затримано громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на шість місяців до 11.11.2024, з поміщенням до Державної установи «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС».

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2024 у справі №522/13430/24-Е відмовлено в задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення з України.

Предметом розгляду даної справи є виключно підстави для продовження строку затримання відповідача метою його ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України.

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 28 січня 2021 року у справі №743/1046/20 дійшов висновку, що перелік умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи та які є підставою для продовження строку її затримання в ПТПІ, наведений у частині тринадцятій статті 289 КАС України і цей перелік є вичерпним. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2023 року справа № 158/1645/23.

Така практика покликана стимулювати позивачів до активних дій щодо видворення відповідача у встановлений законом 6-місячний строку за реальної можливості встановити його особу.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами у судовому засіданні, у відповідача відсутній будь-який дійсний документ, який дозволить перетнути державний кордон.

В свою чергу, з моменту поміщення відповідача до ПТПІ,ГУ ДМС в Одеській області за Вих.№ 5100.20.1-7314/51.2-24 від 08.07.2024 зверталось до Департаменту консульської служби МЗС України із листом на виконання п. 1 розділу VI Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства затвердженої наказом МВС України, Адміністрації ДПС України, СБУ від 23.04.2012 № 353/271/150, з метою забезпечення виконання рішення суду щодо затримання з метою ідентифікації та примусового видворення за межі території України, з проханням надати допомогу у ідентифікації та документування паспортним документом або свідоцтвом на повернення громадянина Сирії, який незаконно перебуває на території України, а саме ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 11.05.2024 поміщений до Миколаївського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

До ГУ ДМС в Одеській області надійшов лист Міністерства закордонних справ України №71/17-500-96125 від 15.07.2024, у відповідь на лист № 5100.20.1-7314/51.2-24 від 08.07.2024, де зазначено, що у червні 2022 року було розірвано дипломатичні відносини між Україною та Сирійською Арабською Республікою. Зазначене наразі унеможливлює надання МЗС України будь-якого сприяння в ідентифікації та документування громадян Сирії, які незаконно перебувають на території України.

ГУ ДМС в Одеській області за Вих. № 5100.20.1-9874/51.2-24 від 06.09.2024 звернулось до Одеської обласної організації Товариства Червоного Хреста України із листом де зазначено, що Департамент консульської служби МЗС України повідомив, що у червні 2022 року було розірвано дипломатичні відносини між Україною та Сирійською Арабською Республікою, що унеможливлює надання МЗУ України сприяння в ідентифікації та документування громадян Сирії, які незаконно перебувають на території України. Беручи до уваги усі заходи задля встановлення особи, ГУ ДМС в Одеській області вважає процедуру ідентифікації громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 незакінчену, оскільки не вдалося отримати жодного оригіналу паспортного документа або ж матеріального підтвердження володіння будь-яким із паспортних документів, що унеможливлює перетин державного кордону України та реалізацію рішення про примусове видворення.

Приймаючи до уваги викладене, ГУ ДМС в Одеській області звертається із проханням щодо можливості сприяння в документуванні громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспортним або іншим проїзним документом, що надає право на перетин державного кордону України за допомоги ідентичних організацій з якими співпрацює Товариство Червоного Хреста України в країнах де наявне Консульство або Посольство Сирійської Арабської Республіки.

Листом від 12.09.2024 № 01-24/720 Одеська обласна організація Товариства Червоного Хреста України повідомила, що лист ГУ ДМС України в Одеській області № 5100.20.1-9874/51.2-24 від 06.09.2024, щодо надання документа на перетин державного кордону України, який надійшов на адресу 06.09.2024, направлено для розгляду за належністю до офісу Міжнародного Комітету Червоного Хреста та Червоного півмісяця в м. Одеса, який в силу свого мандату та компетенції вирішує зазначені у листі питання.

Положення Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.20211 року № №3773-VI встановлюють правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України (далі Закон №3773-VI ).

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 цього Закону встановлено, що нелегальний мігрант - це іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

За правилами ч. 3 ст. 3 Закону № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 названого Закону іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.

Приписами ч. 2 ст. 25 Закону № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов`язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв`язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.

Згідно з частиною 1 статті 26 вказаного Закону, іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення.

Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства здійснюється органом, що його прийняв.

Згідно положень ч. 1 та ч. 4 ст. 30 Закону №3773-VI, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Відповідно до п. 4 Розділу І Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрацією державної прикордонної служби України та Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150 (далі - Інструкції), іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусово видворені на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення.

Згідно з п. 6 розділу ІІІ вказаної Інструкції строк затримання іноземців, які незаконно перебувають в Україні, не може перевищувати шести місяців.

У разі наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більше ніж до вісімнадцяти місяців.

Умовами, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи, вказана інструкція визначає: відсутність співпраці з боку іноземця під час процедури його ідентифікації; неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Відповідно до п. 1 розділу VI цієї Інструкції якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.

З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство.

У разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС.

Якщо від компетентних органів країни походження іноземця не надходить відповідь, запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства визначені у статті 289 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; 2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; 4) зобов`язання внести заставу.

У частині одинадцятій статті 289 КАС України встановлено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення чи реадмісію або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Відповідно до п. 13 ст. 289 КАС України, умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

З системного аналізу наведених правових норм слідує, що у випадку відсутності співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації та неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи, строк затримання такої особи може бути продовжено шляхом подання відповідного адміністративного позову, який подається кожні шість місяців.

Згідно матеріалів справи, відповідач перебуває на території України за відсутності законних (правових) підстав, відносно нього прийнято рішення про примусове видворення за межі території України до країни походження або третьої країни, та згідно рішення суду у справі №522/7624/24 його було затримано з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Станом на момент звернення міграційної служби з позовом до суду, відповідач перебуває у Миколаївському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС.

Дипломатичні відносини між Україною та Сирійською Арабською Республікою були розірвані у червні 2022 року.

Як вже зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач дійсно без законних підстав перебуває на території України та, порушивши норми міграційного законодавства України, вчинив адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим відносно нього і було прийнято рішення про видворення за межі території України та розпочато процедуру такого видворення, яка передбачає, перш за все, ідентифікацію особи.

В свою чергу процедура видворення за відсутності в особи документа, який дає право на виїзд за межі території України, передбачає проведення ідентифікації особи. Однак, фактично на даний час здійснення будь-яких заходів з метою ідентифікації відповідача є неможливим.

Слід зазначити, що частиною 1 статті 289 КАС України також передбачено, що затримання особи для забезпечення примусового видворення можливе також у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення або якщо існує ризик його (її) втечі.

В даному випадку позивач не подав до суду жодного доказу, який би свідчив про намір відповідача ухилитися від виконання рішення Державної міграційної служби про примусове видворення, або перешкоджати проведенню процедури видворення або доказів існування ризику його втечі.

Водночас, суд наголошує, що відповідно до п.«f» частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім як відповідно до процедури, встановленої законом, у випадку законного арешту або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

В п.п. 37, 39 рішення у справі «Вінтерверп проти Нідерландів» Європейський суд з прав людини вказав, що предметом та метою п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є lex generalis по відношенню до п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є гарантувати, що нікого не може бути позбавлено волі у свавільний спосіб, таким чином, незалежно від відповідності національному праву «жодне свавільне утримання ніколи не може вважатися законним».

Стаття 5 Конвенції також вимагає, щоб будь-яке затримання чи взяття під варту здійснювалося у «порядку, передбаченому законом». Це передбачає як додержання матеріальних вимог, наприклад, умов, за яких людина може бути затримана, так і додержання власне процедури позбавлення свободи.

У пункті 103 Рішення Європейського суду з прав людини від 17 квітня 2014 року "Справа "Анатолій Руденко проти України", стало остаточним 17 липня 2014 року (№ 50264/08) вказано, що тримання особи під вартою є таким серйозним заходом, що він є виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі заходи, було розглянуто і визнано недостатніми для гарантування інтересів особи або суспільства, що можуть вимагати того тримання відповідної особи під вартою. Це означає, що відповідність позбавлення волі національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин (див. для застосування цих принципів у контексті підпункту "e" пункту 1 статті 5 Конвенції рішення у справах "Вітольд Літва проти Польщі", заява N 26629/95, п. 78, ЄСПЛ 2000-III, та "Станєв проти Болгарії" [ВП], заява N 36760/06, п. 143, ЄСПЛ 2012).

З огляду на викладене, є підстави вважати, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Таким чином, будь-яке затримання особи має вчинятись відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням норм міжнародного права, та у відповідності до процедури, визначеної законом.

Суд звертає увагу на те, що у рішенні «Кім проти Росії» від 17.07.2017 року Європейський суд з прав людини зазначив, що параграф 1 (f) статті 5 Конвенції не вимагає, щоб утримання під вартою розглядалося як розумно необхідне, наприклад, для запобігання правопорушення або втечі. Будь-яке позбавлення волі на підставі другої частини параграфа 1 (f) статті 5 буде обґрунтовано, якщо вживаються заходи щодо депортації або екстрадиції.

Якщо ці заходи не супроводжуються особливою ретельністю, позбавлення волі перестає бути допустимим згідно з параграфом 1 (f) статті 5 (§ 113 постанови від 15.11.1996 року по скарзі «Chahal проти Великобританії»). Для того, щоб не стати довільним, позбавлення волі на підставі параграфа 1 (f) має бути сумлінним. Воно повинно бути тісно пов`язане з підставою позбавлення волі, на яке посилається Уряд. Місце і умови утримання під вартою повинні бути відповідними. Тривалість утримання під вартою не повинна перевищувати те, що розумно вимагається для досягнення мети (§ 164 судові рішення Великої палати за скаргою «А. та інші проти Сполученого Королівства», ECHR 2009).

Таким чином, та обставина, що дипломатичні відносини між Україною та Сирійською Арабською Республікою розірвані, а Департамент консульської служби МЗС України не може сприяти процедурі ідентифікації відповідача, та, відповідно, подальшій процедурі примусового видворення іноземця, дають підстави суду дійти висновку, що подальше утримання відповідача у Миколаївському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, фактично призводить до позбавлення останнього волі на тривалий строк без наявності злочину.

При цьому, позивачем не доведено, за обставинами даної справи, вимушеної необхідності подальшого затримання відповідача без вжиття з боку державних органів належних заходів, направлених на його ідентифікацію.

На думку суду, позивач, як орган державної влади України, зобов`язаний вживати усіх можливих заходів з метою ідентифікації іноземця та забезпечення процедури його видворення за межі території України, в тому числі, за обставин припинення дипломатичних відносин між Україною та Сирійською Арабською Республікою, звертатись за відповідними роз`ясненнями та рекомендаціями до МЗС України, залучати до участі у процедурі ідентифікації відповідача міжнародні організації, діяльність яких пов`язана з наданням допомоги та підтримки іноземцям та особам без громадянства, таких як, наприклад, Міжнародна організація з міграції, діяльність якої спрямована на забезпечення врегульованого та гуманного управління міграцією, міжнародного партнерства у вирішенні міграційних питань, допомогу в пошуку практичних рішень міграційних проблем, шукати сприяння інших країн з метою вирішення питання ідентифікації особи.

Однак, в межах спірних правовідносин, позивачем не вжито всіх можливих заходів, необхідних для ідентифікації відповідача та закінчення процедури видворення його за межі території України ні до країни походження, ні до будь-якої іншої країни.

З моменту звернення позивачем з листом № 5100.20.1-9874/51.2-24 від 06.09.2024 до Одеської обласної організації Товариства Червоного Хреста України та до розгляду справи судом пройшло більше 3-х місяців. У відповіді позивачу на зазначений лист Одеська обласна організація Товариства Червоного Хреста України повідомила, що лист ГУ ДМС України в Одеській області № 5100.20.1-9874/51.2-24 від 06.09.2024, щодо надання документа на перетин державного кордону України, який надійшов на адресу 06.09.2024, направлено для розгляду за належністю до офісу Міжнародного Комітету Червоного Хреста та Червоного півмісяця в м.Одеса, який в силу свого мандату та компетенції вирішує зазначені у листі питання.

Жодних доказів звернення до офісу Міжнародного Комітету Червоного Хреста та Червоного півмісяця в м. Одеса для отримання інформації щодо стадії виконання запиту ГУ ДМС України в Одеській області щодо можливості сприяння в документуванні громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспортним або іншим проїзним документом, що надає право на перетин державного кордону України за допомоги ідентичних організацій з якими співпрацює Товариство Червоного Хреста України в країнах де наявне Консульство або Посольство Сирійської Арабської Республіки, позивачем суду не надано.

Отже, невжиття ГУ ДМС України в Одеській області належних заходів, спрямованих на ідентифікацію особи, не може бути підставою для його подальшого затримання, оскільки позивач не може перекладати свої обов`язки з виконання процедури ідентифікації та видворення особи на відповідача.

Суд враховує, що відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначав, що він дає згоду на виїзд до Сирійської Арабської Республіки чи будь-якої іншої країни, що не може розцінюватись як повністю відсутність співпраці з боку останнього під час процедури ідентифікації.

Таким чином, наразі головним питанням є саме необхідність додаткового підтвердження в країні громадянства відповідача відомостей щодо нього з метою повної його ідентифікації та оформлення документів, необхідних для його видворення і ці обов`язки покладено лише на позивача.

Отже, приймаючи до уваги все вищезазначене, суд приходить до висновку про відсутність в даному випадку правових підстав, передбачених ч. 13 ст. 289 КАС України, та належного обгрунтування для продовження строку затримання громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) та, відповідно, для задоволення адміністративного позову ГУ ДМС України в Одеській області.

Керуючись ст.ст.72-74,77,90, 242-246, 250, 255, 289КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.А. Павлик