Постанова

від 27.12.2024 по справі 522/19144/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 522/19144/24

Головуючий в 1 інстанції: Павлик І.А. Дата і місце ухвалення: 11.12.2024 р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

Градовського Ю.М.

при секретарі Гудзікевич Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 11 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, -

В С Т А Н О В И Л А :

30.10.2024 року Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області звернулось до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на час подання цього позову неможливо забезпечити примусове видворення іноземця у зв`язку з тим, що до теперішнього часу не отримано паспортний документ або свідоцтво про повернення до Сирійської Арабської Республіки, а також відсутні документи, що дозволяють перетнути державний кордон України, що в свою чергу не дає можливості виконати рішення про його примусове видворення за межі України.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 11 грудня 2024 року у задоволенні позову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 11.12.2024 р. та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції не врахував, що на даний час неможливо забезпечити примусове видворення відповідача, у зв`язку з тим, що до теперішнього часу відсутні документи, що дозволяють завершити процедуру ідентифікації та перетнути державний кордон України, та тим, що він не може бути документований сертифікатом на повернення в країну попереднього проживання, що в свою чергу не дає можливості виконати рішення про його примусове видворення за межі України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та сторони, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням від 08.03.2023 № 22-23 Державна міграційна служба Україна позбавила додаткового захисту громадянина Сирійської Арабської Республіки Шахуд ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з тим, що він не може відмовлятися від користування захистом країни своєї громадянської належності, оскільки обставин на підставі яких його було визнано особою, яка потребує додаткового захисту більше не існує.

11.05.2024 ГУ ДМС в Одеській області прийнято рішення № 15 про примусове видворення з України громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13.06.2024 у справі № 522/7624/24 задоволено позов ГУ ДМС в Одеській області до громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України. Затримано громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на шість місяців до 11.11.2024, з поміщенням до Державної установи «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС».

Суд встановив, що з моменту поміщення відповідача до ПТПІ, ГУ ДМС в Одеській області за вих.№ 5100.20.1-7314/51.2-24 від 08.07.2024 зверталось до Департаменту консульської служби МЗС України із листом на виконання п. 1 розділу VI Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства затвердженої наказом МВС України, Адміністрації ДПС України, СБУ від 23.04.2012 № 353/271/150, з метою забезпечення виконання рішення суду щодо затримання з метою ідентифікації та примусового видворення за межі території України, з проханням надати допомогу у ідентифікації та документування паспортним документом або свідоцтвом на повернення громадянина Сирії, який незаконно перебуває на території України, а саме ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 11.05.2024 поміщений до Миколаївського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

До ГУ ДМС в Одеській області надійшов лист Міністерства закордонних справ України №71/17-500-96125 від 15.07.2024, у відповідь на лист № 5100.20.1-7314/51.2-24 від 08.07.2024, де зазначено, що у червні 2022 року було розірвано дипломатичні відносини між Україною та Сирійською Арабською Республікою. Зазначене наразі унеможливлює надання МЗС України будь-якого сприяння в ідентифікації та документування громадян Сирії, які незаконно перебувають на території України.

ГУ ДМС в Одеській області за Вих. № 5100.20.1-9874/51.2-24 від 06.09.2024 звернулось до Одеської обласної організації Товариства Червоного Хреста України із листом де зазначено, що Департамент консульської служби МЗС України повідомив, що у червні 2022 року було розірвано дипломатичні відносини між Україною та Сирійською Арабською Республікою, що унеможливлює надання МЗУ України сприяння в ідентифікації та документування громадян Сирії, які незаконно перебувають на території України. Беручи до уваги усі заходи задля встановлення особи, ГУ ДМС в Одеській області вважає процедуру ідентифікації громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 незакінчену, оскільки не вдалося отримати жодного оригіналу паспортного документа або ж матеріального підтвердження володіння будь-яким із паспортних документів, що унеможливлює перетин державного кордону України та реалізацію рішення про примусове видворення.

Також, ГУ ДМС в Одеській області зверталось із проханням щодо можливості сприяння в документуванні громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортним або іншим проїзним документом, що надає право на перетин державного кордону України за допомоги ідентичних організацій з якими співпрацює Товариство Червоного Хреста України в країнах де наявне Консульство або Посольство Сирійської Арабської Республіки.

Листом від 12.09.2024 № 01-24/720 Одеська обласна організація Товариства Червоного Хреста України повідомила, що лист ГУ ДМС України в Одеській області № 5100.20.1-9874/51.2-24 від 06.09.2024, щодо надання документа на перетин державного кордону України, який надійшов на адресу 06.09.2024, направлено для розгляду за належністю до офісу Міжнародного Комітету Червоного Хреста та Червоного півмісяця в м. Одеса, який в силу свого мандату та компетенції вирішує зазначені у листі питання.

30.10.2024 ГУ ДМС України в Одеській області звернулося до суду з даним позовом, зважаючи на те, що 11.11.2024 спливав строк затримання відповідача.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції зазначив, що ГУ ДМС України в Одеській області не вжило всіх належних заходів, спрямованих на ідентифікацію особи, а тому відсутні підстави для подальшого затримання відповідача, оскільки позивач не може перекладати свої обов`язки з виконання процедури ідентифікації та видворення особи на відповідача.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. «f» частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім як відповідно до процедури, встановленої законом, у випадку законного арешту або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

В п.п. 37, 39 рішення у справі «Вінтерверп проти Нідерландів» Європейський суд з прав людини вказав, що предметом та метою п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є lex generalis по відношенню до п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є гарантувати, що нікого не може бути позбавлено волі у свавільний спосіб, таким чином, незалежно від відповідності національному праву «жодне свавільне утримання ніколи не може вважатися законним».

Стаття 5 Конвенції також вимагає, щоб будь-яке затримання чи взяття під варту здійснювалося у «порядку, передбаченому законом». Це передбачає як додержання матеріальних вимог, наприклад, умов, за яких людина може бути затримана, так і додержання власне процедури позбавлення свободи, наприклад, обов`язку скласти протокол або повідомити близьких особи, або як в даному випадку забезпечити участь перекладача та адвоката у разі необхідності.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 квітня 2014 року «Справа Анатолій Руденко проти України», стало остаточним 17 липня 2014 року (№ 50264/08), Суд наголосив, що відповідно до пункт 1 статті 5 Конвенції має на увазі фізичну свободу особи, і мета цього положення полягає в недопущенні свавільного позбавлення такої свободи. Перелік винятків стосовно права на свободу, яке гарантує пункт 1 статті 5, є вичерпним, і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідатиме меті цього положення.

Крім того, у рішенні «Кім проти Росії» від 17.07.2017 року Європейський суд з прав людини зазначив, що параграф 1 (f) статті 5 Конвенції не вимагає, щоб утримання під вартою розглядалося як розумно необхідне, наприклад, для запобігання правопорушення або втечі. Будь-яке позбавлення волі на підставі другої частини параграфа 1 (f) статті 5 буде обґрунтовано, якщо вживаються заходи щодо депортації або екстрадиції. Якщо ці заходи не супроводжуються особливою ретельністю, позбавлення волі перестає бути допустимим згідно з параграфом 1 (f) статті 5 (§ 113 постанови від 15.11.1996 року по скарзі «Chahal проти Великобританії»). Для того, щоб не стати довільним, позбавлення волі на підставі параграфа 1 (f) має бути сумлінним. Воно повинно бути тісно пов`язане з підставою позбавлення волі, на яке посилається Уряд. Місце і умови утримання під вартою повинні бути відповідними. Тривалість утримання під вартою не повинна перевищувати те, що розумно вимагається для досягнення мети (§ 164 судові рішення Великої палати за скаргою «А. та інші проти Сполученого Королівства», ECHR 2009).

З огляду на викладене, є підстави вважати, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі; затримання до закінчення проведення процедури видворення, в тому числі для належної ідентифікації особи, має відповідати волі національному законодавству, воно має також бути необхідним за конкретних обставин справи.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства визначені ст. 289 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Так, за правилами ч.ч. 1, 2 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; 2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; 4) зобов`язання внести заставу.

Заходи, визначені цією статтею, також застосовуються адміністративним судом, визначеним частиною першою цієї статті, за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіального органу чи підрозділу, органу охорони державного кордону, органу Служби безпеки України до іноземців та осіб без громадянства, які до прийняття рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства вчинили порушення законодавства України про державний кордон або про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, до завершення процедури розгляду такої заяви.

При цьому, згідно ч. 11 цієї ж статті строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.

З наведених вимог КАС України вбачається, що такий захід, як затримання, може бути застосований до іноземця або особи без громадянства судом строком на шість місяців.

Водночас, за наявності умов, що визначені у наведеній статті КАС України, цей строк може бути продовжений, але не більш, як на вісімнадцять місяців.

В свою чергу, положеннями ч. 11 ст. 289 КАС України чітко визначені обставини (підстави), за наявності яких суд може прийняти рішення про продовження строку затримання іноземця або особи без громадянства.

Так, такими обставинами (підставами) є: неможливість ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи або прийняти рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

При цьому, згідно вимог ч. 13 ст. 289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:

1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації;

2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Відповідно до ч. 12 ст. 289 КАС України про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення чи реадмісію або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Із змісту наведених приписів слідує, що під час вирішення позову про продовження строку затримання іноземця та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, обов`язковому дослідженню судом підлягають обставини щодо неможливості ідентифікації іноземця або особи без громадянства та неможливість забезпечення примусового видворення.

При цьому, на позивача покладено обов`язок вжиття заходів для ідентифікації іноземця або особи без громадянства для забезпечення виконання рішення про видворення.

Порядок дій посадових осіб Державної міграційної служби України, її територіальних органів і територіальних підрозділів (далі - органи ДМС), органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України (далі - СБУ) під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземці), їх ідентифікації і вжиття заходів з безпосереднього примусового повернення, поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі - ПТПІ), а також під час прийняття рішень про продовження строку затримання регламентовано Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 року № 353/271/150 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.05.2012 року за № 806/21119).

Так, згідно пункту 1 розділу VI «Порядок дій з ідентифікації та документування іноземців» наведеної Інструкції, якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.

З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство.

У разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС.

Якщо від компетентних органів країни походження іноземця не надходить відповідь, запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.

У даній справі ГУ ДМС в Одеській області просить суд прийняти рішення про продовження строку затримання відповідача на шість місяців по 11.05.2025 року з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що процедуру ідентифікації громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , не закінчено, оскільки не вдалось отримати жодного оригіналу паспортного документу або ж матеріального підтвердження володіння відповідачем паспортними документами, що унеможливлює перетин державного кордону та реалізацію процедури примусового видворення.

Позивач посилається на те, що за період з моменту прийняття судового рішення про продовження строку затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України та до моменту подання даного позову про продовження строку затримання на шість місяців ГУДМС в Одеській області вжито наступних заходів для ідентифікації іноземця та забезпечення виконання рішення про видворення відповідача.

Так, ГУ ДМС в Одеській області за вих.№ 5100.20.1-7314/51.2-24 від 08.07.2024 зверталось до Департаменту консульської служби МЗС України із листом на виконання п. 1 розділу VI Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства затвердженої наказом МВС України, Адміністрації ДПС України, СБУ від 23.04.2012 № 353/271/150, з метою забезпечення виконання рішення суду щодо затримання з метою ідентифікації та примусового видворення за межі території України, з проханням надати допомогу у ідентифікації та документування паспортним документом або свідоцтвом на повернення громадянина Сирії, який незаконно перебуває на території України, а саме ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 11.05.2024 поміщений до Миколаївського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

ГУ ДМС в Одеській області за Вих. № 5100.20.1-9874/51.2-24 від 06.09.2024 звернулось до Одеської обласної організації Товариства Червоного Хреста України із листом де зазначено, що Департамент консульської служби МЗС України повідомив, що у червні 2022 року було розірвано дипломатичні відносини між Україною та Сирійською Арабською Республікою, що унеможливлює надання МЗУ України сприяння в ідентифікації та документування громадян Сирії, які незаконно перебувають на території України. Беручи до уваги усі заходи задля встановлення особи, ГУ ДМС в Одеській області вважає процедуру ідентифікації громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 незакінчену, оскільки не вдалося отримати жодного оригіналу паспортного документа або ж матеріального підтвердження володіння будь-яким із паспортних документів, що унеможливлює перетин державного кордону України та реалізацію рішення про примусове видворення.

Також, ГУ ДМС в Одеській області зверталось із проханням щодо можливості сприяння в документуванні громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортним або іншим проїзним документом, що надає право на перетин державного кордону України за допомоги ідентичних організацій з якими співпрацює Товариство Червоного Хреста України в країнах де наявне Консульство або Посольство Сирійської Арабської Республіки, яке направлено для розгляду за належністю до офісу Міжнародного Комітету Червоного Хреста та Червоного півмісяця в м. Одеса, який в силу свого мандату та компетенції вирішує зазначені у листі питання.

Однак, станом на момент подання даного позову вжиті позивачем заходи не призвели до документування відповідача проїзним документом.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин, колегія суддів погоджується з позивачем, що процедуру ідентифікації саме ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , не можна вважати закінченою, оскільки не вдалось отримати жодного оригіналу паспортного документу або ж матеріального підтвердження володіння відповідачем паспортними документами, що унеможливлює перетин державного кордону та реалізацію процедури примусового видворення.

Разом з цим, колегія суддів повторно звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 17 квітня 2014 року «Справа Анатолій Руденко проти України», стало остаточним 17 липня 2014 року (№ 50264/08), згідно якого, зокрема, відповідність позбавлення волі національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин (п. 103).

В контексті наведеного та обставин даної справи, колегія суддів зазначає, що відповідач дійсно без законних підстав перебуває на території України та порушив норми міграційного законодавства України, вчинив адміністративні правопорушення, у зв`язку з чим, відносно нього і було прийнято рішення про видворення за межі території України та розпочато процедуру такого видворення, яка передбачає, перш за все, ідентифікацію особи.

Колегія суддів враховує, що вказане, перш за все, обумовлено припиненням дипломатичних відносин між Україною та Сирійською Арабською Республікою були розірвані у червні 2022 року.

Однак, колегія суддів вважає, що вказана обставина не може бути підставою для затримання відповідача до граничного строку, визначеного законодавством (18 місяців).

Колегія суддів не приймає доводи викладені в апеляційній скарзі та зазначає, що ГУ ДМС не може просто пасивно чекати відновлення дипломатичних відносин між Україною та Сирійською Арабською Республікою, та цим обґрунтовувати наявність підстав для продовження строку утримання осіб, зокрема відповідача, у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства.

При цьому, суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчали, що протягом шести місяців, на які позивач просить продовжити строк затримання відповідача, вжиті ГУ ДМС в Одеській області заходи призведуть до документування відповідача та забезпечення його видворення, а навпаки, як зазначається самим позивачем, наразі немає механізму, що дозволяє документування громадян Сирійської Арабської Республіки через розірвання усіх дипломатичних зв`язків.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено, що продовження строку затримання відповідача ще на шість місяців з метою ідентифікації та забезпечення його примусового видворення за межі території України за конкретних обставин даної справи є безумовною необхідністю.

На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для продовження строку затримання відповідача ще на шість місяців по 11.05.2025 року з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення відповідача за межі території України за процедурою, механізм якої станом на теперішній час не працює, - відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 272, 289, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 11 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верхового Суду.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 грудня 2024 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

Ю.М. Градовський