Рішення

від 19.11.2024 по справі 355/1636/24

БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/1636/24

Провадження № 2/355/848/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року Баришівський районній суд Київської області в складі:

головуючого суддіЧальцевої Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Ліберацької Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доБаришівського відділудержавної виконавчої службиу Броварськомурайоні Київськоїобласті прозняття арештуз нерухомогомайна ,

ВСТАНОВИВ:

20.08.2024 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідачів про зняття арешту з нерухомого майна. В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син, ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 19 червня 2017 року.

Після смерті сина ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона звернулася до Баришівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, оскільки після смерті сина відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка № НОМЕР_2 , площею 0,12 га, цільове призначення для індивідуального садівництва, розташована на території Волошинівського старостинського округу Броварського району Київської області, кадастровий номер 3220281700:04:089:0219 та земельна ділянка площею 0.246 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташована в АДРЕСА_1 . кадастровий номер 3220281703:04:088:0044. (спадкова справа №386/2017). Однак при перевірці нотаріусом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта було виявлено запис про обтяження (арешт) на нерухоме майно: № 14585299; дата, час державної реєстрації: 27.01.2015. державний реєстратор: Посох Вікторія Павлівна, Баришівська селищна рада, Київська область, документи подані для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, серія та номер: ВП №46121441, виданий 20.01.2015р., видавник: заступник начальника відділу державної виконавчої служби Баришівського районного управління юстиції Стешенко Т.П. підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29678224 від 20.05.2016р., Посох Вікторія Павлівна, Баришівська селищна рада Київської області, вид обтяження: арешт нерухомого майна; відомості про суб`єктів обтяження: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , країна громадянства: Україна, перенесено із запису: 8505829, опис предмета обтяження: все нерухоме майно.

В зв`язку з існуючим (арештом) забороною на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в нотаріуса відсутня можливість видати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке залишилося після смерті сина ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до пункту 4.16, розділу 4. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі наявності заборони чи арешту на нерухоме майно, нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину до зняття арешту.

Відповідно до відомостей з АСВП, виконавче провадження, за яким спадкодавець був боржником, на даний час закінчено, позивач не є стороною виконавчого провадження, тому їй було рекомендовано звернутися до суду щодо вирішення питання щодо зняття арешту з майна, яке належить спадкодавцю.

Таким чином, прийнявши у визначеному законом порядку спадщину, яка відкрилася після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , позивачка набула права на спадщину, до складу якої входить, зокрема, земельна ділянка № НОМЕР_2 , площею 0,12 га, цільове призначення для індивідуального садівництва, розташована на території Волошинівського старостинського округу Броварського району Київської області, кадастровий номер 3220281700:04:089:0219 та земельна ділянка площею 0.246 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3220281703:04:088:0044.

Наявність арешту на майно спадкодавця ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , перешкоджає позивачці, як спадкоємцю першої черги за законом, оформити спадщину на майно, яке остання успадкувала в порядку спадкування за законом після смерті свого сина та стало підставою для відмови нотаріуса видати їй свідоцтво про право на спадщину.

Дане виконавче провадження завершено, виконавчий лист повернутий стягувачу без виконання, проте арешт з майна ОСОБА_2 знятий не був.

На теперішній час позивач не має можливості здійснити переоформлення спадкового майна, а саме тому з метою захисту своїх законних прав позивач вимушена звернутися до суду з позовом, який просить задовільнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 22.08.2024р. відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про час та дату судового розгляду повідомлялась належним чином; надала заяву про розгляд справи у її відсутність, на задоволенні позову наполягала.

Представник відповідача Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області у судове засідання не з`явився, про час та дату судового розгляду повідомлялись належним чином; надали на адресу суду заяву, згідно якої позовні вимоги вважають обґрунтованими та просять вирішити їх на розсуд суду.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження, суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши письмові докази, подані у даній цивільній справі, суд вважає, що позові вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст.81 ЦПК України, кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

Відповідно до ст. 263 ч.5 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивачки по справі ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 19 червня 2017 року.

Після смерті сина ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач звернулася до Баришівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, оскільки після смерті сина відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка № НОМЕР_2 , площею 0,12 га, цільове призначення для індивідуального садівництва, розташована на території Волошинівського старостинського округу Броварського району Київської області, кадастровий номер 3220281700:04:089:0219 та земельна ділянка площею 0.246 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташована в АДРЕСА_1 . кадастровий номер 3220281703:04:088:0044. (спадкова справа №386/2017). Однак при перевірці нотаріусом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта було виявлено запис про обтяження (арешт) на нерухоме майно: № 14585299; дата, час державної реєстрації: 27.01.2015. державний реєстратор: Посох Вікторія Павлівна, Баришівська селищна рада, Київська область, документи подані для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, серія та номер: ВП №46121441, виданий 20.01.2015р., видавник: заступник начальника відділу державної виконавчої служби Баришівського районного управління юстиції Стешенко Т.П. підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29678224 від 20.05.2016р., Посох Вікторія Павлівна, Баришівська селищна рада Київської області, вид обтяження: арешт нерухомого майна; відомості про суб`єктів обтяження: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , країна громадянства: Україна, перенесено із запису: 8505829, опис предмета обтяження: все нерухоме майно.

В зв`язку з існуючим (арештом) забороною на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в нотаріуса відсутня можливість видати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке залишилося після смерті сина ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до пункту 4.16, розділу 4. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі наявності заборони чи арешту на нерухоме майно, нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину до зняття арешту.

Відповідно до відомостей з АСВП, виконавче провадження, за яким спадкодавець був боржником, на даний час закінчено, позивач не є стороною виконавчого провадження, тому їй було рекомендовано звернутися до суду щодо вирішення питання щодо зняття арешту з майна, яке належить спадкодавцю.

Згідно зі статтею 1216ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом статті 1218 та частини 3 статті 1231 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадкоємця переходить обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові зі спадкодавця за життя спадкодавця. Відповідно до частини 1 статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу (ч. 1 ч. 2ст 1223 ЦК України).

Коло спадкоємців за законом, черговість спадкування ними визначена статтями 1258, 1261-1255 ЦК України.

В силу положень частини 1 та 3 статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти п. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно частини 1 статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, мас подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини ( частина 5статті 1268 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею, йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до частини 3 статті 1296 Цивільного кодексу України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Таким чином, прийнявши у визначеному законом порядку спадщину, яка відкрилася після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , позивачка набула права на спадщину, до складу якої входить, зокрема, земельна ділянка № НОМЕР_2 , площею 0,12 га, цільове призначення для індивідуального садівництва, розташована на території Волошинівського старостинського округу Броварського району Київської області, кадастровий номер 3220281700:04:089:0219 та земельна ділянка площею 0.246 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3220281703:04:088:0044.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна, у тому числі наявності чи відсутності податкової застави та інших застав за даними відповідних реєстрів. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності. Якщо на спадкове майно накладено арешт судовими чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Наявність арешту на майно спадкодавця ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , перешкоджає позивачці, як спадкоємцю першої черги за законом, оформити спадщину на майно, яке остання успадкувала в порядку спадкування за законом після смерті свого сина та стало підставою для відмови нотаріуса видати їй свідоцтво про право на спадщину.

В спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння, та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України, зокрема і шляхом звільнення спадкового майна з-під арешту (постанова Верховного Суду України від 23.01.2013).

Спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Згідно статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.ч.1-3 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIIШ, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно з пунктом 3 частин 1 та 3 статті 39 Закону України" Про виконавче провадження" від 02.06.2016№1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; 2) затвердження судом мирової угоди. укладеної сторонами у процесі виконання рішення; 3) припинення юридичної особи сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті. оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника. У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Наслідки закінчення виконавчого провадження визначені статтею 40 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404- VIII, відповідно до ч.ч.1,2 якої передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем ), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається; відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.12.2019р. у справі № 740/3240/18.

Закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" є юридичним фактом, наслідком якого має бути зняття арешту з майна боржника.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

В пункт 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" від 27.08.76 № 6 ( в редакції від 30.06.78 № 5) надані роз`яснення, що вимоги особи, які ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Для зняття арешту із спадкового майна, спадкоємець має звертатися в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту (ВС КЦС, справа №463/3251/22 від 03.05.2023 р.)

Згідно пункту 8 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року вказано, що в одному провадженні можуть розглядатися вимоги про визнання права власності та зняття арешту з майна. При цьому якщо позивач є власником спірного майна, то вирішується вимога про зняття арешту.

Дане виконавче провадження завершено, виконавчий лист повернутий стягувачу без виконання, проте арешт з майна ОСОБА_2 знятий не був.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. ст.316.317,319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння. користування розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч. 2ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи, що на час звернення із позовною заявою до суду порушується право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги у повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, порушене право підлягає судовому захисту у заявлений спосіб шляхом зняття арешту з майна.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини.

Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991р. у справі «Пайн Велів Девелопменте ЛТД» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21. 02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Таким чином, проаналізувавши зібрані і досліджені докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області про зняття арешту з нерухомого майна про зняття арешту з нерухомого майна - задовольнити.

Зняти арешт (обтяження) з нерухомого майна, а саме:

- із земельної ділянки № НОМЕР_2 , площею 0,12 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, розташована на території Волошинівського старостинського округу Броварського району Київської області, кадастровий номер 3220281700:04:089:0219, власником якого є ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , що накладено на підставі виконавчого провадження № 46121441, виданого 20.01.2015р., реєстраційний номер обтяження: 14585299; дата реєстрації: 27.01.2015 року; реєстратор: Посох Вікторія Павлівна, Баришівська селищна рада, Київська область.

- із земельної ділянки площею 0,246 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3220281703:04:088:0044, власником якого є ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , що накладено на підставі виконавчого провадження № 46121441, виданого 20.01.2015р., реєстраційний номер обтяження: 14585299; дата реєстрації: 27.01.2015 року; реєстратор: Посох Вікторія Павлівна, Баришівська селищна рада, Київська область;

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Баришівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Баришівського

районного суду Т. В. Чальцева