Рішення

від 09.12.2024 по справі 202/6209/24

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/6209/24

Провадження № 2/202/3720/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

09 грудня 2024 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Мачуського О.М.

за участю секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про звільнення спадкового майна з-під арешту,-

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2024 року ОСОБА_5 звернулась до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про звільнення спадкового майна з-під арешту.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до позивачу та її синам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві приватної спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 , по 1/3 частці у кожного. Після смерті ОСОБА_7 позивач звернулась до держаного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої була заведена спадкова справа № 424/2023. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу було відмовлено, оскільки спадкове майно 1/3 частка квартири АДРЕСА_1 , арештовано постановою державного виконавця від 04.02.2019 року, в рамках виконавчого провадження № 42474365. Позивач та її представник звертались до відділу виконавчої служби із заявою про зняття арешту, у чому було відмовлено та адвокатським запитом на який повідомлено, що виконавчий лист повернуто й станом на 02.04.2024 року повторно стягувач виконавчий документ до відділу виконавчої служби не подавала. Отже, виконавче провадження №42474365 за яким було накладено арешт, завершено, а строк для повторного пред`явлення виконавчого листа сплив. Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті сина, спадкове майно фактично перебуває у її користуванні та володінні, однак вона не має змоги оформити право власності на спадкове майно.

Враховуючи наведене, позивач просить: скасувати арешт, накладений на належну ОСОБА_7 1/3 частку квартири квартира АДРЕСА_1 , накладений в рамках виконавчого провадження № 42474365 постановою державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Бойко А.В. від 04.02.2019 року; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про обтяження за реєстраційним номером 30134528 (спеціальний розділ) від 04.04.2019 року, вид обтяження: арешт нерухомого майна.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено суддю Мачуського О.М..

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Мачуського О.М. від 11 червня 2024 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального провадження.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2024 року витребувано у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ужви Т.М. належним чином засвідчені копії матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер спадкової справи 16/2020.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 вересня 2024 року залучено до участі у справі, законного представника відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 його батька ОСОБА_9 .

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

Позивач та її представник адвокат Олефірова Я.В. в судове засідання не з`явились, натомість представник позивача подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та законний представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_9 в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України. Законний представник ОСОБА_4 ОСОБА_9 подав заяву в якій просив розглянути справу без його участі та зазначив, що не заперечує проти задоволення позовних вимог. Інші відповідачі жодних заяв, заперечень, клопотань до суду не надали, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, натомість начальник Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подав клопотання в якому просив розглянути справу без участі третьої особи та вирішити позов на розсуд суду. Також зазначив, що на виконанні в ВДВС перебував виконавчий лист № 2-2306/2002 виданий 20.12.2002 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська (номер в АСВП 42474365). З метою забезпечення виконання рішення суду, державним виконавцем відділу накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .. 04.02.2019 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчого провадження та журналу реєстрації вхідної кореспонденції про відкриття виконавчих проваджень встановлено, що виконавчий лист № 2-2306/2002, починаючи з 09.12.2002 року та досягнення дитини повноліття, повторно на виконання до відділу, станом на 02.04.2024 року, не надходив.

Розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов підлягає задоволенню з наступник підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину на житло виданого 11.12.2006 року Управлінням житлово господарства Дніпропетровської міської ради, на підставі розпорядження (наказу) від 11.12.2006 року , посвідчено, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 .

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 13870845від 14.03.2007 року, на підставі вищезазначеного свідоцтва за ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер: 13870845 від 14.03.2007 року.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 21.06.2023 року Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

На підставі заяви ОСОБА_1 , яка є матір`ю ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , державним нотаріусом Шостої дніпровської державної нотаріальної контори 18.07.2023 року заведено спадкову справу № 424/2023, в рамках якої ОСОБА_10 є єдиним спадкоємцем, про що зазначено в листі державного нотаріуса Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Карлової Т. від 15.04.2024 року № 1051/02-14.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.04.2024 року державним нотаріусом Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Карлової Т.Г. позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підставою для такої відмови слугувала наявність арешту, накладеного на належну померлому частку квартири.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 16.01.2024 року № 362010371, на підставі постанови про арешт майна, серія та номер: 42474365, виданої 04.02.2019 року, видавник: Індустріальний ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, в реєстрі внесено запис про обтяження № 30134528 (спеціальний розділ) арешт належного ОСОБА_7 нерухомого майна 1/3 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

На заяви ОСОБА_1 від 18.01.2024 року, начальник Індустріального ВДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в листі від 22.01.2024 року № 5729 повідомив, що на виконанні у відділі перебував виконавчий лист № 2-2306/2002 виданий 20.12.2002 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_8 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку боржника, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.12.2002 року та досягнення дитини повноліття (номер в АСВП 42474365). З метою забезпечення виконання рішення суду, державним виконавцем відділу накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, зареєстровано обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. 04.02.2019 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

На адвокатський запит Олефірової Я.В. в інтересах ОСОБА_1 від 25.03.2024 року вих. № 07/24, начальником Індустріального ВДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 02.04.2024 року надано відповідь № 27717, в якій зазначена інформація, аналогічна листу від 22.01.2024 року № 5729 та додатково повідомлено, що надати більш детальну інформацію та копію виконавчого провадження не має можливості, оскільки виконавче провадження знищено. Перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчого провадження та журналу реєстрації вхідної кореспонденції про відкриття виконавчих проваджень встановлено, що виконавчий лист № 2-2306/2002 виданий 20.12.2002 року Амур Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська, повторно на виконання, станом на 02.04.2024 року, до відділу не надходив.

Стягувачем у виконавчому провадженні 42474365, в рамках якого накладено арешт на майно ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , була ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 27.04.2020 року Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Судом також досліджено витребувану копію спадкової справи №16/2020, відкритої після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та встановлено, що спадкоємцями останньої, які прийняли спадщину є її мати ОСОБА_3 та діти ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .

Статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбаченихзаконом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Приписами ч. 1 та п. 3 ч. 2ст.57Закону України«Про виконавчепровадження» визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно дост. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналогічні положення наведені й в п.3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5.

У статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок вирішення спорів, що виникають між органом державної виконавчої служби та особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно особи та реалізації вказаного арештованого майна.

Важливим у даних правовідносинах є те, що ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою, в якій закріплено порядок вирішення спорів, що виникають між органом державної виконавчої служби та особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно особи.

У разі виникнення зазначеної спірної ситуації належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту.

Отже, позов про звільнення майна з-під арешту може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19)).

Встановлено, що особою, в інтересах якої накладено арешт на майно є стягувач ОСОБА_8 , яка померла яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому правонаступниками останньої, які прийняли спадщину є її мати ОСОБА_3 та діти ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .

Відповідно до матеріалів справи померлий син позивача ОСОБА_7 не є стороною виконавчого провадження, а виконавчий лист в ході примусового виконання якого було накладено арешт, повернуто стягувачу. Повторно до виконання його пред`явлено не було, а строк для його пред`явлення сплив. Тобто, виконавче провадження взагалі відсутнє на примусовому виконанні, що є підставою для вирішення спору із застосуванням положеньЗакону України «Про виконавче провадження».

Крім того, положеннями статей 15,16 ЦК України,статті 4ЦПК України, визначено, що кожній особі гарантовано право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, зокрема, власник має право вимагати відновлення свого порушеного права, в даному випадку - звільнення з-під арешту майна, яке належить йому на праві власності.

Як встановлено судом, державним виконавцем, під час закінчення виконавчого провадження, не вирішено питання про зняття арешту з майна боржника

При цьому, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , який був боржником за виконавчим листом № 2-2306/2002 виданим 20.12.2002 року Амур Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська, в ході примусового виконання якого було накладено арешт на майно останнього.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного процесуальногокодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (ч.ч. 1,2 ст. 1223 ЦК України).

Частиною 1ст.1261ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно вимог ч. 1 ст.1268ЦК України спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).

За життя, ОСОБА_7 заповітів не складав, а єдиним спадкоємцем оспорюваного майна є позивач, яка у відповідності до вимог ЦК України, вважається такою, що прийняла спадщину. Дані обставини не оспорювалось та не спростовані сторонами.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Згідно ч. 5 ст.1268ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1296ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно зі ст.ст.1297,1298 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п.п. 4.16 п. 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Як встановлено судом, на виконання вимог чинного законодавства, позивач після смерті сина ОСОБА_7 звернулась до нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, однак, у вчинені такої нотаріальної дії нотаріусом було відмовлено у зв`язку із наявністю накладеного на спадкове майно обтяження у вигляді арешту.

Відповідно до ст.316ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 ст.321ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 41 Конституції Україниніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановленихКонституцієюта законом.

Згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Між тим, статтею 41Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо нього будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон чи договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Отже, особа може скористатись не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який здатен захистити інтереси власника суб`єктивного права та припинити їх порушення на майбутнє або усунути загрозу його порушення.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Вендітеллі проти Італії» суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.

Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

При цьому, на даний час продовжує існувати, зазначена нотаріусом, причина відмови позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, а саме арешт спадкового майна.

Встановлені в ході судового розгляду обставини вказують на відсутність у позивача умов для одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_7 , у відповідності до вимог ст. 1297,1298 ЦК України, а тому ефективним способом захисту порушених прав позивача є зняття арешту зі спадкового майна 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису номер 30134528 про обтяження вищезазначеного майна.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які посилалися сторони, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про звільнення спадкового майна з-під арешту, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 283, 353 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про звільнення спадкового майна з-під арешту - задовольнити.

Зняти арешт, накладений постановою про арешт майна, серія та номер: 42474365, виданою 04.02.2019 року, видавник Індустріальний ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, про арешт нерухомого майна ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , а саме:1/3 частку квартири АДРЕСА_1 (попередня назва м. Дніпропетровськ).

Вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно номер запису про обтяження: 30134528 (спеціальний розділ); дата, час державної реєстрації: 04.02.2019 16:02:55; державний реєстратор: Бойко Анна Валеріївна, Індустріальний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Дніпропетровська обл.; особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , країна громадянства: Україна.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Мачуський