Рішення

від 11.12.2024 по справі 639/3290/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа №639/3290/23

Провадження №2/639/136/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді Труханович В.В.,

за участю секретаря Яременко В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Мосейчука А.М.,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу № 639/3290/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року позивач ОСОБА_1 , в особі свого представника адвоката Мосейчука Антона Михайловича, звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, в якій просив суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницюміж матеріальнимзбитком тавідновлювальним ремонтомв розмірі35710,04грн.,франшизу врозмірі 1500,00грн.,моральну шкоду в розмірі 40000,00 грн.;стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» суму страхового відшкодування в розмірі 36 274,55 грн.;стягнути солідарноз Публічногоакціонерного товариства«Національнаакціонерна страхова компанія «ОРАНТА» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення оцінки щодо визначення вартості матеріального збитку № 239/04-23від 27.04.2023року 4500,00грн.та судові витрати.

В обґрунтуванняпозовних вимог представник позивача посилається на те, що 12 серпня 2021 року о 15 год. 20 хв. гр. ОСОБА_2 у м. Харків, на перехресті вул. Конопляна та вул. Катаєва, керуючи автомобілем «Daewoo» д.н.з. НОМЕР_1 , порушив п. п. 10.2, 8.4 (б), 16.11 ПДР України, а саме: не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 «дати дорогу» внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем «Газ 3302» номерний знак НОМЕР_2 з послідуючим зіткненням з автомобілем «Daewoo» номерний знак НОМЕР_1 , транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків.

У зв`язку із вказаною дорожньо-транспортною пригодою було зареєстроване кримінальне провадження № 12021220000001171 від 13 серпня 2021 року, яке було закрито 14 грудня 2021 року у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення в діях учасників ДТП.

В подальшому було складено адміністративні протоколи та передані на розгляд Жовтневого районного суду м. Харкова.

Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2022 року № 639/393/22 провадження у справі № 639/393/22 про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 за ст.124КУпАП - закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, одночасно встановивши вину ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо транспортної пригоди у зв`язку з висновками судової експертизи чітко згідно трьох варіантів розвитку подій та механізму ДТП встановлено в діях водія автомобіля «Daewoo» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимог п.16.11, вимогам дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДР України, які знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з виникненням ДТП. Провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_3 за ст.124КУпАП -закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Постановою від 18 жовтня 2022 року Жовтневого районного суду м. Харкова, яка набрала законної сили , встановлено вину ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо- транспортної пригоди, яка відбулась 12 серпня 2021 року за участю автомобіля «ГАЗ-3302» д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та автомобілем «Daewoo» д.н.з. НОМЕР_1 за керуванням ОСОБА_2 .

Отже, вина ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, настанні матеріальної шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та настанням матеріальної шкоди позивача встановлені у судовому порядку.

Автомобіль за керуванням ОСОБА_2 «Daewoo» д.н.з. НОМЕР_1 на момент вчинення ДТП був застрахований у Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» номер полісу №АР/9575977.

Відповідно до Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/9575977 ліміт відповідальності складає 130 000,00 грн., 1500,00 гривень розмір франшизи.

02 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «НАСК «ОРАНТА» з заявою про виплату страхового відшкодування, проте листом від 09.02.2023 року ПрАТ «НАСК «ОРАНТА» повідомило йому, що позивач звернувся лише 24.01.2023 року та у страховій виплаті йому було відмовлено у зв?язку з порушенням строків звернення щодо виплати страхового відшкодування. З метою встановлення розміру матеріальної шкоди, заподіяного колісному транспортному засобу внаслідок ДТП, ОСОБА_1 звернувся до суб`єкта оціночної діяльності ФО-П ОСОБА_4 . Згідно висновку щодо вартості матеріального збитку № 239/04-23 від 27.04.2023: величина матеріального збитку становить: 37 774,55 грн., сума відновлювального ремонту становить 73 484, 59 грн.

Так, з ОСОБА_2 підлягає стягненню різниця між належною сумою страхового відшкодування 37774,55 та відновлювальним ремонтом, який становить 73 484,59 гривні, тобто 35710,04 грн.+ 1500.00 (розмір франшизи) = 37 210.04 грн. за проведення оцінки, складання висновку щодо вартості матеріального збитку № 239/04-23 від 27.04.2023. Крім того просив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 40000,00 грн., обгрунтовуючи тим, що моральні страждання заподіяні ОСОБА_1 , у зв`язку із потраплянням в ДТП його сином ОСОБА_3 , який перебував за кермом в момент дорожньо-транспортної та неможливість використовувати пошкоджений транспортний засіб у своєї господарській діяльності, оскільки позивач здійснює господарську діяльність пов`язану з перевезеннями та вантажний автомобіль «ГАЗ-3302» д.н.з. НОМЕР_2 тривалий час перебував під арештом, перебуваючи речовим доказом по кримінальному провадженню № 12021220000001171 від 13.08.2021 , який було скасовано лише 30 листопада 2022 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова по справі № 953/6687/22, а також інших пошкоджень , завданих власнику транспортного засобу та відповідно неможливість користування вказаним транспортним засобом та неможливість продовжувати здійснювати господарську діяльність пов`язану з використанням автомобіля позивача. Також внаслідок завданих позивачу збитків ОСОБА_1 був вимушений звертатись до фінансової установи для отримання кредиту, позичання грошових коштів згідно кредитного договору № 22031000569249 від 08.02.2022 року, укладений між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» з ОСОБА_1 в розмірі 130 233,91 (основна сума боргу) та погашення комісії в розмірі 23 442,06 грн. ,а також відсотків в розмірі 0,84 грн., вказані обставини підтверджуються довідкою АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» від 25 травня 2023 року № 53/2/25-163. Таким чином позивач постійно був вимушений вкладати власні кошти для здійснення власних потреб за допомогою транспортного засобу та залучення своїх знайомих або користуватися службою таксі, іншими службами для здійснення господарської діяльності, що безумовно свідчить про понесені збитки та моральні страждання ОСОБА_1 внаслідок винних дій ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП з вини відповідача у позивача повністю змінився нормальний темп та уклад життя, з`явилася тривожність, пов`язана з користуванням транспортним засобом та постійного страху за своє життя і близьких. Також, у зв`язку з відсутністю вантажного транспортного засобу позивач не мав можливості здійснювати свою господарську діяльність , що негативно відобразилося на його фінансовому стані, та, як наслідок, - на психологічному стані, адже він вимушений був постійно шукати джерела заробітку, що негативно відображалось та відображається і станом на сьогодні на самопочутті.

Всі вищевикладені обставини вимусили позивача звернутись до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 червня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. Призначено підготовче судове засідання. Клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано докази.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 вересня 2023 року у задоволенні клопотань відповідача ОСОБА_2 про передачу за підсудністю до Первомайського міськрайонного суду Харківськоїобласті цивільної справи №639/3290/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою відмовлено.

05 грудня 2023 року від відповідача надійшли письмові пояснення, згідно яких повідомлено, що ремонт автомобіля марки «Газ 3302» номерний знак НОМЕР_2 вважається економічно необгрунтованим, а отже автомобіль вважається фізично знищеним. Зазначив, що позивач бажає отримати страхове відшкодування від Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» в максимально можливому розмірі 37774,55 грн., що дорівнює ринковій вартості автомобіля до ДТП, прицьому автомобіль залишив собі. Крім того, позивач не довів розміру майнової шкоди належними та допустимими доказами, не надав суду доказів вартості автомобіля до ДТП та вартості пошкодженого транспортного засобу після ДТП, що позбавляє можливості визначити різницю між вартістю автомобіля до та після ДТП для відшкодування заподіяної йому шкоди. Тому вважає позовні вимоги в частині стягнення з нього в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 35710,04 грн. є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 40000, 00 грн. зазначив, що обгрунтовуючи позовні вимоги в цій частині позивач зазначив, що свій автомобіль використовував у своїй господарській діяльності, пов?язану з перевезеннями вантажу. Після пошкодження автомобіля, позивач не мав можливості здійснювати свою господарську діяльність, що негативно відобразилося на його фінансовому стані, на психологічному стані, адже він постійно був змушений шукати джерела заробітку, що негативно відображається на його самопочутті. Однак, доказів на підтвердження цього не надав, тому вважає, що моральна шкода є завищеною та недоведеною. Також, заперечував щодо відшкодування судових витрат.

03 січня 2024 року від Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 30 червня 2023 року.

17 травня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого повідомив, що позивачем не додано жодних документів, які б підтвердили повноваження ФОП ОСОБА_4 на здійснення оціночної діяльності та можливість виступати експертом у даному провадженні. Також, позивачем не надано жодного доказу щодо розміру моральної шкоди. Просив позов залишити без задоволення.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 червня 2024 року закрито підготовче провадження у цивільній справі № 639/3290/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. Призначено справу до судового розгляду в судове засідання.

07 серпня 2024 року від представника позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, згідно якої просив стягнути солідарно з з Публічногоакціонерного товариства«Національнаакціонерна страхова компанія «ОРАНТА» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22000,00 грн.

12 серпня 2024 року представник позивача надав пояснення у справі, які викладені в позовній заяві.

15 листопада 2024 року від відповідача надійшли письмові пояснення, згідно яких повідомив, що по висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 239/04-23 від 13.02.2023, дата оцінки згідно цього документу 12.08.2021, а дата складання звіту 27.04.2023, отже цей звіт ніяк не міг бути наданий ПАТ НАСК «ОРАНТА» до серпня 2022 року. Вважзає, що ОСОБА_1 до ПАТ НАСК «ОРАНТА» не звертався. Щодо вимог сплати моральної шкоди у розмірі 40000, 00 грн., то позивачем не надано відповідних доказів.

Позивач та представник позивача адвокат Мосейчук А.М., який діє на підставі Ордеру на надання правничої допомоги від 14.09.2021, в судовому засіданні просили позов задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. В подальшому від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні просив у позові відмовити посилаючись на свої письмові пояснення.

Представнник відповідача ПАТ НАСК «ОРАНТА» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, правом надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Згідно ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності нез?явившихся сторін.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ч.ч.1-3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В судовому засіданні встановлено, що 12 серпня 2021 року о 15 год. 20 хв. гр. ОСОБА_2 у м. Харків, на перехресті вул. Конопляна та вул. Катаєва, керуючи автомобілем «Daewoo» д.н.з. НОМЕР_1 , порушив п. п. 10.2, 8.4 (б), 16.11 ПДР України, а саме: не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 «дати дорогу» внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем «Газ 3302» номерний знак НОМЕР_2 з послідуючим зіткненням з автомобілем «Daewoo» номерний знак НОМЕР_1 , транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків.

У зв`язку із вищевказаною дорожньо-транспортною пригодою було зареєстроване кримінальне провадження № 12021220000001171 від 13 серпня 2021 року, яке було закрито 14 грудня 2021 року, у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення в діях учасників ДТП (т. 1 а.с. 16-19).

В подальшому було складено адміністративні протоколи, за що передбачена відповідальність заст. 124 КУпАП.

Відповідно до постанови Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2022 року провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито, у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП закрито, у зв?язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (т.1 а.с. 16-19).

Так, закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченихст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП (постанова ВС від 29 квітня 2020 року в справі № 686/4557/18).

Відповідно до частини 6статті 82 ЦПК Українипостанова суду у справі проадміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вина ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, настанні матеріальної шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та настанням матеріальної шкоди позивача встановлені у судовому порядку.

Згідно ст.1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 8 цього ж Закону, страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику, при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року (далі - Закон), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно з п. 2.1 ст. 2 Закону України, відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно п. 22.1 ст.22 Закону України, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Як вбачається з Полісу №АР/9575977 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 15.02.2021 відповідальність власника, ОСОБА_2 , автомобіля «Daewoo Lanos» державний номер НОМЕР_3 ,була застрахована ПАТ НАСК «ОРАНТА», з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, станом на дату ДТП, 130 000, 00 грн. Франшиза за полісом страхування складає 1 500,00 грн. (т. 2, а.с. 42).

Власником пошкодженого автомобіля «Газ 330210» номерний знак НОМЕР_2 є позивач ОСОБА_1 (т. 1 а.с.24).

Як зазначає представник позивача, 02 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «НАСК «ОРАНТА» з заявою про виплату страхового відшкодування, проте листом від 09.02.2023 ПрАТ «НАСК «ОРАНТА» повідомило йому, що позивач звернувся лише 24.01.2023.

З матеріалів справи вбачається, що 02 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «НАСК «ОРАНТА» з заявою про виплату страхового відшкодування та відповідними додатками до неї (т. 1 а.с. 43,44,45,46).

09.02.2023 від ПрАТ «НАСК «ОРАНТА» надійшов лист згідно якого повідомлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася 12.08.2021, а з письмовою заявою про страхове відшкодування до «НАСК «ОРАНТА» ОСОБА_1 звернувся лише 24.01.2023. Таким чином, «НАСК «ОРАНТА» не має правових підстав для здійснення виплати страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб ГАЗ 330210, д.р.н. НОМЕР_2 (т. 1, а.с. 22).

Також, на виконання ухвали суду ПрАТ «НАСК «ОРАНТА» надала інформацію, з якої вбачається, що відповідно до матеріалів страхової справи № 86688 за вхідним № 1-03/96 від 24.01.2023 зареєстровано заяву ОСОБА_1 , яка надійшла разом з додатками, а саме: паспорт та ІПН ОСОБА_1 , паспорт ОСОБА_3 , витяг з ЄДДР щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_3 , посвідчення водія ОСОБА_3 , лист ТСЦ МВС № 6350 від 04.10.22, повідомлення ОСОБА_1 про ДТП, схема ДТП. Кожен з додатків засвідчено надписом «Згідно з оригіналом ОСОБА_5 29.07.2022 підпис» або «Згідно з оригіналом ОСОБА_6 29.07.2022 підпис». Разом з цим, слід зауважити, що лист ТСЦ МВС № 6350 від 04.10.22 також засвідчено надписом «Згідно з оригіналом ОСОБА_5 29.07.2022 підпис», що унеможливлює твердження позивача щодо направлення заяви ОСОБА_1 разом з додатками в зазначену ним дату. Також, зазначили, що заява ОСОБА_7 з додатками була відправлена на адресу «НАСК «ОРАНТА» простою кореспонденцією, про що свідчить марка на конверті. Крім того, повідомили, що в період з 01.06.2022 по 30.09.2022 року Харківська обласна дирекція «НАСК «ОРАНТА» не припиняла здійснювати діяльність із страхування, приймала повідомлення про дтп та будь-які заяви, в тому числі заяви про страхове відшкодування і відповідно отримувала поштову кореспонденцію. Також повідомили, що у відповідності до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 ЗУ « Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров?ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (т. 1 а.с. 147-148).

Суд з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови страховиком (страховою компанією) у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 331.1статті 331 Закону№ 1961-IV).

У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2021 року по справі № 147/66/17 зроблено наступний висновок «у випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії)винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку».

Як повідомивпредставник позивача,у зв`язкуіз військовимидіями,які відбуваютьсяна територіїУкраїни,зокрема уМісті-ГероїХаркові,який єприфронтовим містом,та унікальнаоперація проведенаСилами ОборониУкраїни,по Харківськомуконтрнаступі булауспішно реалізована12вересня 2022року. Отже стало можливим та безпечним знаходження у місті лише після 12 вересня 2022 року, у зв`язку із чим ОСОБА_1 двічі направляв заяву про виплату страхового відшкодування 02.08.2022 - засобами спецв?язку Харківський ОВСЗ на адресу Харківської обласної дирекції ПрАТ НАСК ОРАНТА за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях буд. 7, а також засобами поштового зв`язку АТ «УКРПОШТА» - 08.08.2022 на адресу головного офісу Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» м. Київ, вул. Здолбунівська 7-Д.

Суд зазначає, що вищевказані обставини щодо військових дій на території міста Харкова є загальновідомим фактом та не підлягають доказуванню.

Отже, суд приходить до висновку про те, що позивачем не втрачене право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені в частині 1ст. 1166 ЦК України, де вказано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розглядами судами цивільних справ про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1997, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до ст. 30 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

В судовому засіданні представник позивача повідомив, що з метою встановлення розміру матеріальної шкоди, заподіяного власнику колісного транспортного засобу «Газ 3302» номерний знак НОМЕР_2 внаслідок ДТП, ОСОБА_1 звернувся до суб`єкта оціночної діяльності ФО-П ОСОБА_4 .

Відповідно до висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 239/04-23 від 27.04.2023, вартість матеріального збитку, заданого власнику КТЗ, що оцінюється, марки ГАЗ 330210, реєстраційний номер НОМЕР_2 на дату події 12 серпня 2021 року становить 37774,55 грн. Вартість відновлювального ремонту КТЗ ГАЗ 330210, реєстраційний номер НОМЕР_2 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на момент проведення дослідження становить 73484,59 грн. Ринкова вартість КТЗ марки ГАЗ 330210, реєстраційний номер НОМЕР_2 , без урахування аварійних пошкоджень на дату події 12 серпня 2021 року становить 37774,55 грн. (т. 1 а.с. 25-40).

Отже, вартість відновлювального ремонту більше ринкової вартості автомобіля на момент пошкодження. При цьому визначаючи вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Газ 330210», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в розмір 37774,55 грн оцінювач застосував коефіцієнт 0,7 фізичного зносу складових, що підлягають заміні

Таким чином, з наданих суду доказів вбачається те, що автомобіль марки «Газ 330210», реєстраційний номер НОМЕР_2 є фізично знищеним, оскільки витрати на відновлення автомобіля перевищують ринкову вартість непошкодженого транспортного засобу до ДТП.

У постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 362/3680/17, провадження № 61-40490св18 у подібних правовідносинах, де автомобіль позивача, так само як і у цій справі, в розумінні статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» теж вважався фізично знищеним, касаційний суд дійшов висновку, що ухвалення законного й обґрунтованого рішення у справі є неможливим без визначення відповідно до статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлений Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (далі по тексту - Методика).

Пунктом 2.3 Методики передбачено, що вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Утилізаційна вартість КТЗ визначається як грошова сума, яку передбачається одержати від продажу не придатного для експлуатації за прямим функціональним призначенням КТЗ для альтернативного використання його справних і придатних до експлуатації складників (п. 2.2. Методики).

Відповідно до пункту 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно з п.п. 7.17 Методики, якщо вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників розукомплектованого або аварійно пошкодженого КТЗ, перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень, то ринкова вартість такого КТЗ не розраховується. Відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним. У цьому випадку може бути визначена вартість утилізації КТЗ.

Відповідно до пункту 7.18 Методики вартість утилізації КТЗ визначається як сума ринкової вартості технічно справних складників та вартості металобрухту складників, які залишилися, або із застосуванням методу питомої ваги окремої складової КТЗ від ринкової вартості КТЗ.

У разі наявності даних щодо продажу аналогічного КТЗ у такому самому технічному стані за вартість утилізації КТЗ, що оцінюється, може прийматися ціна продажу зазначеного аналогічного КТЗ (п. 7.19 Методики).

Відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним. У цьому випадку може бути визначена вартість утилізації КТЗ.

Відповідно до пункту 7.18 Методики вартість утилізації КТЗ визначається як сума ринкової вартості технічно справних складників та вартості металобрухту складників, які залишилися, або із застосуванням методу питомої ваги окремої складової КТЗ від ринкової вартості КТЗ.

У разі наявності даних щодо продажу аналогічного КТЗ у такому самому технічному стані за вартість утилізації КТЗ, що оцінюється, може прийматися ціна продажу зазначеного аналогічного КТЗ (п. 7.19 Методики).

Як вже було зазначено у рішенні вище, з висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 239/04-23 від 27.04.2023, вбачається, що сума відновлювального ремонту транспортного засобу ГАЗ 330210, номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 становить 73484,59 грн, а ринкова вартість даноготранспортного засобудо ДТП становить37774,55 грн.

Тобто, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача значно перевищувала його ринкову вартість, а тому і розмір матеріального збитку, завданого позивачу, визначався за ринковою вартістю транспортного засобу автомобіля «Газ 330210», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент пошкодження - 37774,55 грн.

Отже, у розумінні норм п. 30.1 ст. 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб «Газ 330210», реєстраційний номер НОМЕР_2 , вважається фізично знищеним.

Згідно з пунктом 30.2 Закону № 1961-IV,якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

З викладеного вбачається, що позивач має право на відшкодування йому різниці між вартістю транспортного засобу«Газ 330210», реєстраційний номер НОМЕР_2 ,до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Але, у вказаному вище Висновкуоцінювача вартість транспортного засобу «Газ 330210», реєстраційний номер НОМЕР_2 ,після дорожньо-транспортної пригоди не визначалась.

При цьому, позивачем на підтвердження вартості вищевказаноготранспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди не було надано суду відповідних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів у розумінні ст. 77-80 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна,майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Судом роз`яснювалося сторонам щодо обов`язку подавати допустимі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Для підтвердження вартості пошкодженого майна післядорожньо-транспортної пригодидопустимим може вважатися доказ, згідно якого вартість пошкодженого майна була б визначена у порядку встановленому законом, яким в даному випадку є висновок експерта.

Однак, стороною позивача не заявлялося клопотання про призначення судової експертизи.

Наведені обставини позбавляють суд можливості достовірно та беззаперечно встановити вартість пошкодженого майна післядорожньо-транспортної пригоди, що входить до предмета доказування по даній справі.

Отже, в даному випадку обов`язковому доведенню позивачем, як особою, яка звернулася до суду за захистом своїх прав, підлягають дві обставини, а саме: - вартість транспортного засобу«Газ 330210», реєстраційний номер НОМЕР_2 ,до дорожньо-транспортної пригоди; вартість даного транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди та стягнення відшкодування матеріальної шкоди мало було здійснюватись на підставі ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою в розмірі 37774,55 грн. не підлягають задоволенню, у зв?язку з їх недоведеністю.

Також,представник позивача,просив стягнутиз ОСОБА_2 різницю міжматеріальним збиткомта відновлювальнимремонтом врозмірі 35710,04грн.

В обгрунтування відшкодування різниці між матеріальним збитком та відновлювальним ремонтом та її стягнення з відповідача ОСОБА_2 представник позивача посилався на позиції викладені у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 757/33065/18-ц, згідно якої відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатн6ості страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов?язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Стягнення з завдавача шкоди різниці між сумою вартості відновлювального ремонту та страховою виплатою, здійсненою в межах ліміту відповідальності є обгрунтованим та законним.

Разом з тим, суд зазначає, що в даній постанові зроблено висновок про те, що якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків завданих потерпілому, останній має право пред`явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Однак, як вже було встановлено судом згідно Полісу №АР/9575977 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 15.02.2021 відповідальність власника автомобіля «Daewoo Lanos» державний номер НОМЕР_3 ,була застрахована ПАТ НАСК «ОРАНТА», з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, станом на дату ДТП, 130 000, 00 грн. Франшиза за полісом страхування складає 1 500,00 грн.

Отже, ліміт відповідальності покриває розмір збитків, які були заявлені позивачем. Посилання представника позивача на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 757/33065/18-ц не можуть бути прийняті судом, оскільки, у постанові Верховного Суду та даній справі зазначені різні фактичні обставини.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що стороною позивача обрано невірний спосіб захисту своїх прав щодо стягнення відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспотною пригодою.

Крім того, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 франшизу за полісом страхування, яка складає 1 500,00 грн.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до п. 36.6 ст. 36 цього Закону страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Позивач, пред`явиши позовні вимоги до винуватця ДТП, вказує, що не отримував від відповідача грошові кошти в якості сплати франшизи в сумі 1 500,00 грн.

Судом достовірно встановлено, що сума франшизи за страховим полісом страхування №АР/9575977 складає 1500,00 грн.

В свою чергу, відповідачем ОСОБА_2 суму франшизи у добровільному порядку позивачу ОСОБА_1 сплачено не було, а отже, за вимогами закону із відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню ця сума.

На виконання ст. 81 ЦПК України, відповідач ОСОБА_2 доказів щодо сплати позивачу франшизи у розмірі 1 500,00 грн. суду не надав, та обґрунтування позовних вимог в цій частині, в ході розгляду справи не спростував.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що розмір франшизи в сумі 1 500,00 грн. не було відшкодовано, суд вважає, що вказана сума за вимогами закону підлягає стягненню із відповідача ОСОБА_2 , як винуватця ДТП, на користь позивача, в зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення солідарно з відповідачів витрат по проведенню оцінки, складання висновку щодо вартості матеріального збитку № 239/04-23 від 27.04.2023 у розмірі 4 500,00 грн. суд виходить з наступного.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками, серед іншого, євтрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Як зазначає представник позивача за складанняоцінювачем ОСОБА_4 . Висновку № 239/04-23 щодо вартості матеріального збитку позивачем було сплачено 4 500,00 грн. Однак, оскільки судом було відмовлено у стягненні відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспотною пригодою з відповідачів, а отже, з відповідачів не підлягають стягненню витрати по оплаті послуг за проведення оцінки.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду завдану внаслідок ДТП у розмірі 40000,00 грн.

В обгрунтування вимог посилався на те, що моральні страждання заподіяні ОСОБА_1 , у зв`язку із потраплянням в ДТП його сином ОСОБА_3 , який перебував за кермом в момент дорожньо-транспортної та неможливість використовувати пошкоджений транспортний засіб у своєї господарській діяльності, оскільки позивач здійснює господарську діяльність пов`язану з перевезеннями та вантажний автомобіль «ГАЗ-3302» д.н.з. НОМЕР_2 тривалий час перебував під арештом, перебуваючи речовим доказом по кримінальному провадженню № 12021220000001171 від 13.08.2021 , який було скасовано лише 30 листопада 2022 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова по справі № 953/6687/22, а також інших пошкоджень , завданих власнику транспортного засобу та відповідно неможливість користування вказаним транспортним засобом та неможливість продовжувати здійснювати господарську діяльність пов`язану з використанням автомобіля позивача. Також внаслідок завданих позивачу збитків ОСОБА_1 був вимушений звертатись до фінансової установи для отримання кредиту.Таким чином позивач постійно був вимушений вкладати власні кошти для здійснення власних потреб за допомогою транспортного засобу та залучення своїх знайомих або користуватися службою таксі, іншими службами для здійснення господарської діяльності, що безумовно свідчить про понесені збитки та моральні страждання ОСОБА_1 внаслідок винних дій ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП з вини відповідача у позивача повністю змінився нормальний темп та уклад життя, з`явилася тривожність, пов`язана з користуванням транспортним засобом та постійного страху за своє життя і близьких. Також, у зв`язку з відсутністю вантажного транспортного засобу позивач не мав можливості здійснювати свою господарську діяльність , що негативно відобразилося на його фінансовому стані, та, як наслідок, - на психологічному стані, адже він вимушений був постійно шукати джерела заробітку, що негативно відображалось та відображається і станом на сьогодні на самопочутті.

За змістомстатті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Так, згідно з пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні прававласності (втому числіінтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.» Так, на підтвердження вищевикладених обставин позивачем було надано довідку АТ «Банк Кредит Дніпро» від 25.05.2023 № 53/2/25-163, з якої вбачається, що станом на 25.05.2023 по кредитному договору від 08.02.2022, укладеному між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 отримано кредит 130233,91 грн., погашено кредит- 130233,91 грн., погашено відсотків 0,84 грн., погашено комісії 23442,06 грн. Зобов?язання виконано в повному обсязі, заборгованість за кредитом та відсотками відсутня, в тому числі прострочена (а.с. 41). Інших доказів на підтвердження заподіяної моральної шкоди позивачу, суду надано не було. Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. З урахуванням глибини та характеру душевних страждань, які завдані пошкодженням майна позивача, а також приймаючи до уваги, що на момент скоєння ДТП за кермом автомобілю знаходимся син ОСОБА_1 , а не сам позивач, суд дійшов висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди позивачу повинен складати 10000,00 грн, та відповідно підлягає стягненню з ОСОБА_2 . Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою підлягають частковому задоволенню. Крім того, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу та судового збору. Як вбачається з даного рішення суду позовні вимоги до ОСОБА_2 задоволені частково. Позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» судом не задоволені, а отже витрати на правову допомогу підлягають стягненню лише з відповідача ОСОБА_2 . За приписамист. 15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч. 3ст. 2 ЦПК України). Відповідно дост. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). На підставі п. 1 ч. 3 ст. 133ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу. Згідно ч. 1ст. 137ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За ч. 2ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3ст. 137ЦПК України). Нормою ч. 8ст. 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст.137та ч. 8 ст.141 ЦПК України). Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 28.06.2023 року у справі №463/2001/19 де зазначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено( п. 1 ч. 2 ст.137та ч. 8 ст.141 ЦПК України). Так, на підтвердження понесених витрат, представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 14 вересня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Мосейчук та партнери»; акт № 1 приймання передачі наданих правових послуг до договору про надання правової допомоги від 14 вересня 2021 року, з якого вбачається вартість наданих послуг у розмірі 22000,00 грн.; меморіальний ордер від 25.10.2022 на суму 12000,00 грн., платіжна інструкція від 05.06.2023 на суму 10000,00 грн. (т. 2 а.с. 9,10,11, 12). Посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що представником позивача не надано документів, які б підтверджували прийняття обсягу наданих адвокатом послуг та погодження понесення витрат на правову допомогу в розмірі 22 000,00 грн, спростовуються наявним у матеріалах справи додатком до договору про надання правової допомоги, яким узгоджено вартість послуги роботи адвоката. При цьому,витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті137ЦПК України та частина восьма статті141 ЦПК України). Отже,враховуючи, клопотання відповідача щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги, категорію справи, кількість судових засідань, в яких приймав участь адвокат Мосейчук А.М., кількість складених процесуальних документів та час, який необхідний для їх складання, суд вважає, про можливість зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн. та які підлягають стягненню з ОСОБА_2 . У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме:3,75 грн. На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 133,141, 264, 265, 274, ЦПК України, суд,ст.ст. 22, 979, 990, 993, 988, 1187, 1188, 1199 ЦК України, ст. ст. 6, 12, 22, 25, 26, 29, 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму франшизи у розмірі 1500,00 гривень ( одна тисяча п?ятсот гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму завданої моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 10000,00 гривень (десять тисяч гривень 00 копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 гривень (три тисячі гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3,75 гривень (три гривні 75 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», код ЄДРПОУ 00034186, місцезнаходження: м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д.

Повний текс рішення суду складено: 11.12.2024

Суддя В. В. Труханович