Постанова

від 09.12.2024 по справі 398/6031/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 грудня 2024 року м. Кропивницький

справа № 398/6031/23

провадження № 22-ц/4809/1516/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Письменного О. А., Чельник О. І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Державний вищий навчальний заклад «Донецький національний технічний університет»,

розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Гулян Яніни Вікторівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 серпня 2024 року у складі судді Голосеніної Т. В. і

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

В листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (далі - ДВНЗ «ДонНТУ») та просила стягнути на свою користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 10620 грн 58 коп та допомогу на оздоровлення в розмірі 6643 грн.

Позовна заява мотивована тим, що позивач з 07.11.2017 працювала у Відокремленому структурному підрозділі «Бахмутський індустріальний фаховий коледж ДВНЗ «ДонНТУ».

Відповідно до наказу Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний фаховий коледж ДВНЗ «ДонНТУ» від 30.04.2022 у зв`язку з неможливістю роботи частини структурних підрозділів, викликаною відсутністю організаційних і технічних умов, оголошено простой для працівників з 30.04.2022 до закінчення воєнного стану з оплатою простою з розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Востаннє часткову виплату заробітної плати ОСОБА_1 було проведено 23.05.2022, а саме було виплачено аванс в сумі 2 665,40 грн.

Оскільки позивач не була звільнена із займаної посади, а заробітна плата за час простою не виплачувалась, остання вважала, що має право на виплату заробітної плати до дня припинення діяльності коледжу шляхом його реорганізації, а також на виплату допомоги на оздоровлення, як наслідок, звернулась до суду з позовом за захистом порушених прав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 серпня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ДВНЗ «Дон НТУ» про стягнення заборгованості по заробітній платі відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що доводи позивача щодо необхідності стягнення заборгованості по заробітній платі є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, проте, остання звернулася до суду за захистом своїх прав з порушенням строку, передбаченогостаттею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Крім того, суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 не надано доказів того, що у 2022 році їй надавалась відпустка, а тому вимоги позивача про стягнення допомоги на оздоровлення є необґрунтованими.

Короткий зміст апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Гулян Я. В., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , просить рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим суд дійшов неправильного висновку та допустив порушення норм матеріального і процесуального права, а тому рішення є незаконним та несправедливим.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначав, що позивач звернулася до суду за захистом своїх прав з порушенням строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України, проте, згідно із зазначеною статтею в редакції, яка була чинна до 19 липня 2022 року, відносно вимог найманого працівника про стягнення коштів на оплату праці (як у формі заробітної плати, так і у формі грошового забезпечення) взагалі не застосовувався будь-який строк.

Таким чином, позивач вважає, що встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду застосовується виключно до тих правовідносин, що виникли після набрання чинності нової редакції вказаної статті, а тому позовні вимоги про стягнення заробітної плати за травень, червень та частково липень 2022 року підлягають задоволенню.

Відзив на апеляційну скаргу

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.

За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки ціна позову становить 17263 грн 58 коп, тобто менше стридцяти розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2024 становить 90 840 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, щовідповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 09.05.2022 № 420 «Про тимчасове переміщення відокремлених структурних підрозділів ДВНЗ «Дон НТУ» з метою збереження життя та здоров`я громадян України, а також створення безпечного освітнього середовища, організації здобуття освіти, освітнього процесу в умовах воєнного стану, Відокремлений структурний підрозділ «Бахмутський індустріальний фаховий коледж ДВНЗ «ДонНТУ» тимчасово переміщений на базу Луцького національного технічного університету за адресою: вул. Софії Ковалевської, 29, м. Луцьк, Волинська область, до завершення дії воєнного стану.

З метою негайного виконання наказу МОН України № 420 адміністрацією університету була ініційована та проведена організаційна нарада із керівниками відокремлених структурних підрозділів ДВНЗ «ДонНТУ», на якій директор Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний фаховий коледж ДВНЗ «ДонНТУ» ОСОБА_2 був ознайомлений з наказом МОН України № 420, отримав відповідне доручення ректора, але відмовився особисто приїжджати та забезпечувати переміщення Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний фаховий коледж ДВНЗ «ДонНТУ» до м. Луцьк.

Через бездіяльність керівництва коледжу у особі Андрія Личмана, який до 13.05.2022 мав відповідні повноваження та обов`язки, а також інших посадових осіб коледжу, у тому числі заступника директора, які фактично самоусунулися від виконання своїх посадових обов`язків, на теперішній час фактично втрачений доступ до будь-якої фінансової та кадрової документації коледжу, документів обліку освітнього процесу, архівів та іншого.

У зв`язку з втратою доступу до документації коледжу подано відповідну заяву до Національної поліції України у м. Луцьк щодо вчинення дій, що мають ознаки кримінального правопорушення, а директор Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний фаховий коледж ДВНЗ «ДонНТУ» ОСОБА_2 за поданням вченої ради звільнений наказом ректора.

Згідно з п. 3 наказу Міністерства освіти і науки України № 420 від 09.05.2022, обов`язки щодо забезпечення зазначеного переміщення покладено на ректора ДВНЗ ДонНТУ ОСОБА_3 .

Згідно з наказом ДВНЗ «ДонНТУ», на підставі Статуту ДВНЗ «ДонНТУ» оперативне управління діяльністю Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний фаховий коледж ДВНЗ «ДонНТУ» було взято на ДВНЗ «ДонНТУ».

12.05.2022 ректором Університету призначено виконуючого обов`язки директора Коледжу ОСОБА_4 . Право першого підпису наказом ДВНЗ «ДонНТУ» № 263к від 13.05.2022 покладено на проректора з науково-педагогічної роботи ДВНЗ «ДонНТУ» ОСОБА_5 , у тому числі право підпису фінансових, казначейських документів в межах затвердженого кошторису.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 23.09.2022 № 3505-5002163982.

Згідно запису у копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , витягу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування № 9776 8578 2957 9717, ОСОБА_1 з 07.11.2017 знаходиться у трудових відносинах з Відокремленим структурним підрозділом «Бахмутський індустріальний фаховий коледж ДВНЗ «ДонНТУ», перебуваючи на посаді секретаря-друкарки, а з 01.10.2018 на посаді бібліотекаря.

Відповідно до наказу Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний фаховий коледж ДВНЗ «ДонНТУ» від 30.04.2022 № 34 в/к робота позивача виконується дистанційно.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування стосовно ОСОБА_1 , встановлено, що остання у січні та березні 2022 року отримала заробітну плату у розмірі 6643 грн.

Згідно копії виписки з рахунку від 19.07.2023 та копії реєстру № 72 від 23.05.2022 позивачу на її банківський рахунок в АТ «Перший український міжнародний банк» 23.05.2022 був перерахований аванс у розмірі 2 665,40 грн.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першоюстатті 8 Конституції Українипередбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина першастатті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно із частиною першою статті15, частиною першої статті16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися досуду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 43Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із частиною першою статті 3КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно ст. 48 КЗпП України облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно п. 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження).

Відповідно Закону України від 05 лютого 2021 року №1217-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» роботодавцю доступна історія трудової діяльності працівника в електронному вигляді і може бути врахована під час обчислення трудового стажу та ін.

Відповідно до ч. 1ст. 94 КЗпП Українизаробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналогічна норма закріпена в ч. 1ст. 1 ЗУ «Про оплату праці».

До структури заробітної плати включено: основну заробітну платувинагороду за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткову заробітну плату - винагороду за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (стаття 2 Закону України «Про оплату праці»).

Згідно ч. 1ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ст. 30 КЗпП України працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством. Отже, трудовій договір передбачає, що саме роботодавець повинен забезпечити умови праці працівника, тобто забезпечити працівника роботою. Працівник отримує заробітну плату за факт виконаної роботи (за процес), а не за кінцевий результат (в протилежність цивільно - правової угоди, де оплачується саме кінцевий результат роботи). Таким чином оплаті підлягає весь час знаходження працівника у трудових відносинах до дати звільнення.

Відповідно до частини 1 статті 57-1 Закону України «Про освіту» (із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державних гарантій в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану» від 15 березня 2022 року № 2126-ІХ, що набув чинності 20 березня 2022 року) працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду гарантується, зокрема, організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників; збереження місця роботи, середнього заробітку та інших виплат, передбачені законом.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (зі змінами) - заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати та не звільняється від обов`язку виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій.

Працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 905/857/19 дійшла таких висновків: «Конституційний Суд України в Рішенні від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абзац другий підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини).

За правилами статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ізстаттею 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріалами справи підтверджується, що згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , Витягу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування № 9776 8578 2957 9717 ОСОБА_1 з 07.11.2017 перебуває у трудових відносинах з Відокремленим структурним підрозділом «Бахмутський індустріальний фаховий коледж ДВНЗ «ДонНТУ», перебуваючи на посаді секретаря-друкарки, а з 01.10.2018 на посаді бібліотекаря (а. с. 5-9).

Відповідно до копії наказу Міністерства освіти і науки України від 09.05.2022 № 420 «Про тимчасове переміщення відокремлених структурних підрозділів ДВНЗ «ДонНТУ» з метою збереження життя та здоров`я громадян України, а також створення безпечного освітнього середовища, організації здобуття освіти, освітнього процесу в умовах воєнного стану, відокремлений структурний підрозділ «Бахмутський індустріальний фаховий коледж ДВНЗ «ДонНТУ», тимчасово переміщений на базу Луцького національного технічного університету за адресою: вул. Софії Ковалевської, 29, м. Луцьк, Волинська область, до завершення дії воєнного стану (а. с. 104-105).

Наказом директора Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний фаховий коледж ДВНЗ «ДонНТУ» від 30 квітня 2022 року № 34 в/к встановлено з 30.04.2022 навчальний процес продовжити в дистанційному режимі та продовжити дистанційну форму роботи для викладачів коледжу і здобувачів освіти; у зв`язку з неможливістю роботи частини структурних підрозділів, викликане відсутністю організаційних і технічних умов, відповідно до ст. 34 КЗпП України оголошено простой з 30.04.2022 до закінчення воєнного стану, зокрема, для бібліотекаря ОСОБА_1 ; оплату простою здійснювати з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (а. с. 11-12).

Відповідно до статей 104-107 ЦК України, статті 28 ЗУ «Про фахову передвищу освіту», пункту 14 частини другої статті 32 ЗУ «Про вищу освіту», статті 6 ЗУ «Про управління об`єктами державної власності», ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», ЗУ «Про управління об`єктами державної власності», ураховуючи подання ДВНЗ «ДонНТУ» від 01 липня 2022 року № 01-09/385 та рішення Вченої ради ДВНЗ «ДонНТУ» від 30 червня 2022 року, протокол № 6, МОН видало наказ від 29 липня 2022 року № 676 «Про реорганізацію відокремлених структурних підрозділів ДВНЗ «ДонНТУ» (а. с. 89-91).

Цим наказом МОН погодилося з рішенням Вченої ради ДВНЗ «ДонНТУ» щодо реорганізації Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний коледж ДВНЗ «ДонНТУ» (код ЄДРПОУ ВП 33670479) шляхом його приєднання до Відокремленого структурного підрозділу «Костянтинівський індустріальний коледж ДВНЗ «ДонНТУ» (код ЄДРПОУ ВП 36512800).

Наказом встановлено, що Відокремлений структурний підрозділ «Костянтинівський індустріальний коледж ДВНЗ «ДонНТУ» є правонаступником прав і обов`язків Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний коледж ДВНЗ «ДонНТУ», якому наказано здійснити інвентаризацію майна Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний коледж ДВНЗ «ДонНТУ». ДВНЗ «ДонНТУ» наказано утворити комісію з реорганізації Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний коледж ДВНЗ «ДонНТУ» та забезпечити здійснення заходів з реорганізації відповідно до законодавства.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила стягнути з ДВНЗ «ДонНТУ» заборгованість по заробітній платі за травень 2022 року в розмірі 1763 грн 26 коп, за червень 2022 року в розмірі 4428 грн 66 коп, за липень 2022 року в розмірі 4428 грн 66 коп, а також допомогу на оздоровлення в розмірі 6643 грн.

Аналізуючи надані сторонами докази та встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 доведено факт її перебування у трудових відносинах з відповідачем, а тому остання мала право на отримання заробітної плати за зазначений в позовній заяві період.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування стосовно ОСОБА_1 , встановлено, що позивач у січні та березні 2022 отримала заробітну плату у розмірі по 6 643 грн за кожень місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Таким чином, час простою у період з травня до липня 2022 року відповідач повинен був платити позивачу заробітну плату у розмірі 4 428,66 грн за кожень місяць (6 643/3*2).

Згідно копії виписки з рахунку від 19.07.2023 та копії реєстру № 72 від 23.05.2022 позивачу на її банківський рахунок в АТ «Перший український міжнародний банк» 23.05.2022 був перерахований аванс у розмірі 2 665,40 грн (а. с. 6-10).

Даних про те, що ОСОБА_1 в подальшому виплачувалась заробітна плата, матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про те, що розмір недоплати по заробітній платі позивачу за період з травня по липень 2022 року становить 10 620,58 грн (1 763,26 + 4 428,66 + 4 428,66), а доводи позивача щодо необхідності стягнення заборгованості по заробітній платі є обгрунтованими.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх прав з порушенням строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Частинами 1, 2 ст. 233 КЗпП України в редакції, яка була чинна до 19 липня 2022 року, було передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 викладено в такій редакції:

«Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Вказаний Закон набрав чинності з 19 липня 2022 року.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що з вимогами про стягнення заборгованості із заробітної плати за період до 18 липня 2022 року, включно, ОСОБА_1 мала право звертатись до суду без обмеження будь-яким строком.

За таких обставин, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з ДВНЗ «ДонНТУ» на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати за травень 2022 року в розмірі 1763 грн 26 коп, за червень 2022 року в розмірі 4428 грн 66 коп та за липень 2022 року в розмірі 2530 грн 66 коп (4428,66/21 (кількість робочих днів у місці)*12 (кількість робочих днів період з 01 по 18 липня 2022)), а всього 8722 грн 58 коп.

Разом з тим, суд виходить з того, що до вимог позивача про стягнення заборгованості із заробітної плати за період з 19 по 31 липня 2022 року встановлений тримісячний строк звернення до суду з позовом.

Відповідно до п. 1 глави 19 «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з наступними змінами) з 19 грудня 2020 до 30 червня 2023 на території України був встановлений карантин.

Отже, строк звернення ОСОБА_6 до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 19 по 31 липня 2022 закінчився 01.10.2023.

Позивач звернулась з даним позовом до суду 27.11.2023, при цьому, клопотань про поновлення строку на звернення до суду не заявляла, доказів існування об`єктивно непереборних обставин, що позбавили чи істотно ускладнили можливість подати позов у визначений законом строк, не надала.

Сплив строку звернення до суду є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 29.09.2021 в справі № 466/10419/19.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивач з вимогами про стягнення заборгованості із заробітної плати за період з 19 по 31 липня 2022 року звернулась до суду з пропуском строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України, що є підставою для відмови в задоволенні вказаних вимог.

У статті 74 КЗпП України передбачено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки зі збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

ЗУ «Про освіту» регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

Частиною 1 ст. 57 ЗУ «Про освіту» передбачено, що держава виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

Відповідно до ч. 1 постанови КМУ від 31 січня 2001 року № 78 «Деякі питання реалізації окремих положень частини першої статті 57 та частини четвертої статті 61 Закону України «Про освіту» педагогічним та науково-педагогічним працівникам виплачуються щомісячні надбавки за вислугу років і допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки.

Допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки виплачується педагогічним та науково-педагогічним працівникам за основним місцем роботи у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) незалежно від тижневого (річного) навчального навантаження або обсягу роботи, що виконується.

Оскільки, допомога на оздоровлення виплачується саме під час надання щорічної відпустки, а доказів того, що у 2022 році ОСОБА_1 роботодавцем надавалась щорічна відпустка матеріали справи не містять, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з ДВНЗ «ДонНТУ» допомоги на оздоровлення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд першої інстанції, розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ДВНЗ «ДонНТУ» про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати, внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та неправильно наданої оцінки наявним в матеріалах справи доказам дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення зазначених позовних вимог.

Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ДВНЗ «ДонНТУ» про стягнення допомоги на оздоровлення, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення у вказаній частині, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга адвоката Гулян Я. В., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , підлягає частковому задоволенню, рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 серпня 2024 року в частині відмови в задоволенні позовних про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати скасуваню з ухваленням в цій частині нового про часткове задоволення вказаних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 8 722 грн 58 коп заробітної плати.

В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 50,53 % (8722,58*100/17 263,58) від ціни позову, а ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» з ДВНЗ «ДонНТУ» в дохід держави підлягає стягненню 1356 грн 23 коп (2684*0,4+2684*0,4*150%)*50,53 %) судового збору.

Керуючись ст. ст. 367,374,376,382-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Гулян Яніни Вікторівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 серпня 2024 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким вказані вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (код ЄДРПОУ 02070826) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 8722 (вісім тисяч сімсот двадцять два) грн 58 коп заборгованості із виплати заробітної плати за період з травня по 18 липня 2022 року.

В задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати за період з 19 по 31 липня 2022 року відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (код ЄДРПОУ 02070826) в дохід держави 1356 (одна тисяча триста п`ятдесят шість) грн 23 коп судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбаченихст.389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді О. А. Письменний

О. І. Чельник