Постанова

від 09.12.2024 по справі 910/1869/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2024 р. Справа № 910/1869/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 (суддя Мандриченко О.В.)

у справі № 910/1869/24 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнет Холдинг"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Централізовані закупівлі" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 121 135,48 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корнет Холдинг" (далі - ТОВ "Корнет Холдинг", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Централізовані закупівлі" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "ВП "Централізовані закупівлі", відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 121 135,48 грн, у тому числі: 105 949,91 грн - інфляційні втрати; 15 185,57 грн - 1 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані простроченням відповідачем виконання свого обов`язку щодо сплати вартості отриманого товару (продукції) за договором постави № 53-129-01-23-02765 від 16.05.2023 (далі - Договір).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 у справі № 910/1869/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "ВП "Централізовані закупівлі" на користь ТОВ "Корнет Холдинг" 1 % річних у розмірі 15 185,57 грн, інфляційні втрати у розмірі 105 949,91 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Місцевий господарський суд виходив із того, що з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та умов Договору, відповідач був зобов`язаний здійснити оплату за поставлену йому продукцію в строк до 27.07.2023. Відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання на 132 дні.

За висновками суду першої інстанції, наданий позивачем розрахунок 1 % річних як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем сплати за поставлений товар та інфляційних втрат відповідає вимогам чинного законодавства, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 % річних у розмірі 15 185,57 грн та інфляційних втрат у розмірі 105 949,91 грн підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не підтверджено відповідно до положень статей 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) існування виняткових обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду у даній справі або роблять його неможливим.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 у справі № 910/1869/24, АТ "НАЕК "Енергоатом" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення з урахуванням наведених відповідачем обставин, у частині стягнення 1 % річних і прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову у стягненні з відповідача 1 % річних, зменшивши їх до 0,1 % річних.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, зокрема, на те, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні зменшення 1 % річних до 0,1 % річних, не надав належної оцінки обставинам справи, на які відповідач посилався у своєму відзиві, безпідставно не застосував судову практику, а також не врахував обставини, які доводять відсутність вини відповідача з обставин, які не залежали від волі останнього.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, ОСОБА_1, Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "НАЕК "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 у справі № 910/1869/24; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 22.08.2024.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 05.09.2024 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 № 09.1-08/3311/24 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/1869/24.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024 для розгляду апеляційної скарги АТ "НАЕК "Енергоатом" у справі № 910/1869/24 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П., прийнято до свого провадження апеляційну скаргу АТ "НАЕК "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 у справі № 910/1869/24; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та вирішення справи.

Позиції учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

16.05.2023 між ТОВ "Корнет Холдинг" (постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1420 з 11.01.2024 перетворено на Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець), в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі", укладено договір поставки № 53-129-01-23-02765 (Договір), за змістом п. 1.1 якого постачальник зобов`язався в порядку і на умовах, визначених у Договорі, поставити оливу моторну М-20Г2 виробництва ТОВ "Евро Ойл Продакшн", Україна (далі - продукція) для потреб ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" (далі - кінцевий споживач), а покупець зобов`язався в порядку і на умовах, визначених у Договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Згідно з п. 1.2 Договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначені в специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору (додаток № 1 до Договору).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що ціна Договору без ПДВ становить 3 499 200,00 грн, крім того ПДВ - 699 840,00 грн. Загальна сума Договору становить 4 199 040,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 5.4, 5.5 Договору датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження продукції переходить до покупця з моменту її передачі вантажоодержувачу.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що покупець сплачує вартість поставленої продукції протягом 30 робочих днів з дати підписання сторонами акта (актів) приймання-передачі продукції.

Згідно з підп. 6.1.1 п. 6.1 Договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість поставленої продукції.

Договір є чинним з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2023, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку (п. 10.1 Договору).

Специфікацією № 1 (додаток № 1 до Договору) передбачено поставку 43 200,0 кг оливи моторної М-20Г2 для ВП "Рівненська АЕС" на загальну суму 4 199 040,00 грн у строк до 04.06.2023.

Як зазначив позивач, на виконання Договору ним була поставлена відповідачу олива на загальну суму 4 199 040,00 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними № Р900 від 31.05.2023, № 900/1 від 31.05.2023, № Р900/2 від 31.05.2023, видатковою накладною № 21 від 02.06.2023 та актом приймання-передачі ТМЦ № 041-37/923 від 15.06.2023, однак відповідач за поставлений товар не розрахувався, що стало приводом для звернення до господарського суду з позовною заявою про стягнення заборгованості в розмірі 4 199 040,00 грн, за наслідком розгляду якої Господарським судом міста Києва прийнято рішення від 23.10.2023 у справі № 910/12489/23, яким позов задоволено повністю.

Відповідач за отриманий від позивача за Договором товар на суму 4 199 040,00 грн розрахувався 26.12.2023, на підтвердження чого до позовної заяви додано інформаційне повідомлення Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" № 2667 від 26.12.2023.

Посилаючись на порушення відповідачем строку виконання свого зобов`язання, визначеного у п. 4.2 Договору, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 105 949,91 грн та 1 % річних у розмірі 15 185,57 грн.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказав, що для нарахування інфляційних втрат та 1 % річних у позивача відсутні підстави, оскільки в нього відсутня вина.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами на підставі Договору виникли правовідносини за договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 у справі № 910/12489/23 за позовом ТОВ "Корнет Холдинг" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 4 199 040,00 грн, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2024, встановлено, що позивачем було виконане зобов`язання за Договором та поставлено відповідачу товар на загальну суму 4 199 040,00 грн, який відповідач мав оплатити у строк до 27.07.2023 (15.06.2023 + 30 робочих днів). Однак відповідачем у встановлений Договором строк своє зобов`язання з оплати вартості товару не було виконано, у зв`язку із чим господарським судом було стягнуто на користь позивача грошові кошти в розмірі 4 199 040,00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

При цьому суд, як слушно врахував суд першої інстанції при вирішенні спору у даній справі № 910/1869/24, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою в постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.

Як встановлено місцевим господарським судом у даній справі і перевірено судом апеляційної інстанції, 26.12.2023 відповідач сплатив позивачеві заборгованість за Договором у розмірі 4 199 040,00 грн, про що свідчить інформаційне повідомлення банку № 2667 від 26.12.2023 про зарахування коштів.

Оскільки, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України та умов Договору, відповідач був зобов`язаний здійснити оплату за поставлену йому продукцію в строк до 27.07.2023 (15.06.2023 + 30 робочих днів), місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання на 132 дні.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 тощо).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18). Визначене частиною дугою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3 % річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 30.01.2024 у справі № 910/3243/23.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Разом із тим, у п. 7.12 Договору сторони погодили, що у випадку якщо покупець прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором у частині оплати за поставлену продукцію, на вимогу постачальника покупець зобов`язаний сплатити постачальнику 1 (один) % річних від простроченої суми.

Таким чином, зазначеним пунктом Договору сторони змінили розмір процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 1 % від простроченої суми.

Суд першої інстанції, перевіривши розрахунки 1 % річних як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем сплати за поставлений товар та інфляційних втрат, встановив, що такі розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення.

При цьому, як слушно зауважив суд першої інстанції, власного контррозрахунку позовних вимог відповідачем суду не надано.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок 1 % річних, здійснений позивачем, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства і є арифметично правильним.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, в частині висновків суду щодо задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 105 949,91 грн рішення суду не оскаржується, відтак, відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку не переглядається. При цьому, підстав для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не встановлено.

Водночас місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив як безпідставні заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог з огляду на відсутність його вини у порушенні зобов`язання щодо розрахунків за Договором, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Виникнення обставин непереборної сили та строк їх дії підтверджується висновком Торгово-промислової палати України чи іншою довідкою, процесуальним документом, виданим компетентним органом (п. 8.2 Договору).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше 10 (десяти) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону в письмовій формі та протягом 30 (тридцяти) днів, але не раніше строку, визначеного законом (іншим нормативно-правовим актом) для надання відповідного документа, підтвердити вказані обставини у передбачений п. 8.2 Договору спосіб (п. 8.3 Договору).

У разі пропущення стороною строків, визначених п. 8.3 Договору, остання позбавляється права посилатися на обставини непереборної сили при вирішенні спору, що виник при виконанні Договору (п. 8.4 Договору).

Як встановлено місцевим господарським судом і свідчать матеріали справи, відповідач належним чином не повідомляв позивача про виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення Договору та виникли поза волею сторін, а відтак він позбавлений права посилатися на них як на підставу невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором.

При цьому суд першої інстанції слушно звернув увагу, що всі обставини, на які послався відповідач, які стали підставами неможливості виконання ним своїх зобов`язань за Договором (несплата ДП "Гарантований покупець" заборгованості відповідачу; наявні воєнні дії в Україні та їх наслідки; руйнування енергетичної інфраструктури; захоплення Запорізької АЕС; відсутність достатнього фінансування у воєнний період, тощо), виникли ще до укладення Договору та до моменту настання строку оплати за Договором.

Щодо викладеного у відзиві на позовну заяву клопотання відповідача про зменшення 1 % річних до 0,1 % річних на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України у випадку задоволення позову, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ч. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 18.01.2024 у справі № 916/410/23.

Водночас формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 15.11.2023 у справі № 307/3192/19.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, проценти та інфляційні нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а є складовими основного боргу.

Суд враховує, що в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96 % від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Отже, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення відсотків річних на рівні 40 % та 96 %, і їх явну невідповідність принципу справедливості.

Водночас у справі № 910/1869/24, яка переглядається, сторонами у п. 7.12 Договору вже визначено зменшену відсоткову ставку в порівнянні зі ставкою, встановленою у ст. 625 ЦК України (3 %), а саме сторонами погоджено 1 % річних від простроченої суми, що враховано судом першої інстанції при вирішенні спору.

Відтак підстави для висновку про порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 1 % річних відсутні.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення 1 % річних до 0,1 % річних.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позов ТОВ "Корнет Холдинг" повністю.

Рішення місцевого господарського суду в частині висновків щодо заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду не оскаржується, а тому відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду в апеляційному порядку не переглядається.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), де зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 у справі № 910/1869/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 у справі № 910/1869/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська