Постанова

від 03.10.2024 по справі 910/13612/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2024 р. Справа№ 910/13612/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 03.10.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 13.02.2024 (повний текст складено та підписано 22.02.2024)

у справі №910/13612/23 (суддя О.М. Ярмак)

за позовом Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення фонду державного майна України по місту Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Дніпромісто" імені Ю.М. Білоконя в місті Києві

про стягнення 4 477 036,78 грн

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення фонду державного майна України по місту Києву звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" з вимогою про стягнення неустойки в сумі 4 477 036,78 грн за час неповерненням майна після закінчення строку дії договору оренди нерухомого майна № 7604 від 09.11.2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" в дохід Державного бюджету України 4 477 036 грн 78 коп. неустойки. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" на користь Київської міської прокуратури 67 155 грн судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник стверджував, що свій обов`язок повернути майно та підписати акт повернення майна відповідач виконав належним чином, повернувши орендоване майно балансоутримувачу та підписавши разом з ним акт повернення майна. Також скаржник зазначив, що державна виконавча служба підтверджувала відсутність відповідача у спірному приміщенні і раніше 24.05.2021. До того ж апелянт заперечив наведений у позові розрахунок неустойки.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2024 апеляційну скаргу у справі №910/13612/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тищенко А.І., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

06.05.2024 матеріали справи №910/13612/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/13612/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024, справу №910/13612/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі №910/13612/23 залишено без руху, наданоскаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

30.05.2024 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 поновлено строк Товариству з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі №910/13612/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі №910/13612/23. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі №910/13612/23 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги. Судове засідання призначено на 09.07.2024.

20.06.2024 на адресу суду від Печерської окружної прокуратури міста Києва надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання заперечила доводи викладені в ній, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

01.07.2024 через канцелярію суду позивачем подано пояснення, в яких останній заперечив доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

02.07.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій останній підтримав свою позицію наведену в апеляційній скарзі та заперечив доводи прокурора викладені у відзиві.

У судовому засіданні оголошено перерву до 25.07.2024.

Ухвалою від 25.07.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Дніпромісто" імені Ю.М. Білоконя в місті Києві. Розгляд справи відкладено на 17.09.2024.

Розгляд справи відкладено на 03.10.2024.

У судове засідання 03.10.2024 з`явився прокурор, представники позивача та відповідача, які надали пояснення по справі. Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №06 002 912 426 23.

Оскільки явка представників учасників справи у судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення третьої особи про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані прокурором, позивачем і відповідачем пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з п. 3 ч.1 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

В обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави у суді, прокурор у позовній заяві зазначив, що, у даному випадку, відповідач своєчасно не повернув орендоване майно після припинення дії договору оренди, чим порушено економічні інтереси держави, оскільки метою укладення договору оренди є отримання коштів за надання у строкове платне користування майна.

Відповідно до ст. 5 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, що діяла на момент укладення договору) та ч. 2 ст. 4 чинного закону, який регулює дані правовідносини, орендодавцями державного майна є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

Згідно з п. 1 "Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по м.Києву", затвердженого наказом голови ФДМУ від 02.10.2012 № 3607 (далі - Положення), Регіональне відділення Фонду державного майна України утворюється в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об?єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об?єктів державної власності, що належать до сфери його управління.

У сфері оренди державного майна регіональне відділення, зокрема, здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди, укладених регіональним відділенням, та договорах оренди, укладених підприємствами, організаціями, установами, розмір орендної плати по яких погоджений регіональним відділенням (п. 5.3 Положення).

Тобто органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, яке має право та обов?язок контролювати виконання орендарями своїх обов?язків за договорами оренди державного майна та є стороною укладеного з відповідачем договору оренди, а тому позов подано прокурором в його інтересах.

При цьому, установлено, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву належних заходів щодо судового захисту порушених інтересів держави навіть після інформування Печерською окружною прокуратурою м. Києва про встановлений факт порушення вимог законодавства, не вжито.

Так, згідно листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 26.07.2023 № 30-10/513, наданого на запит прокурора від 07.07.2023, жодних заходів реагування по стягненню з ТОВ "Лаян Віннер" неустойки за договором оренди від 09.11.2019 №7604, Регіональним відділенням не здійснювалось через відсутність коштів на сплату судового збору, що в свою чергу, унеможливлює самостійне звернення до суду з метою належного захисту інтересів держави.

Враховуючи, що інтереси держави до цього часу залишаються не захищеними, а Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву допущено бездіяльність, апеляційний суд дійшов висновку, що вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що 09.11.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" (орендар, відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7604, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 577,33 м2, розмішені за адресою: бульвар Лесі Українки, 26, що перебуває на балансі Державного підприємства Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Дніпромісто" імені Ю.М.Білоконя в місті Києві (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.08.2016 року, складає 11 034 595,00 грн.

Згідно з п. 1.2. договору, майно передається в оренду з метою розміщення приватного закладу охорони здоров`я, медичний центр для надання медичних та консультативних послуг населенню, безкоштовного обстеження та консультацій лікарями учасників АТО і соціально незахищених груп населення України.

Відповідно до п. 2.1. договору орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

За змістом п. 3.1., п. 3.3. договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2016 року 183 909,92 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, із врахуванням п. 9 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік".

Відповідно до положень п. 3.6. договору орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за яких здійснюється платіж із врахуванням пункту 9 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік".

Згідно з пунктом 9.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 09.11.2016 до 09.10.2019 включно (пункт 10.1. договору).

За змістом п. 10.4. договору у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Відповідно до п. 10.9. договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу за актом приймання передавання майна.

Згідно з п. 10.10. договору майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Актом приймання-передавання орендованого майна від 09.11.2016 року позивач передав відповідачу приміщення передбачені договором розташовані за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2020 року у справі №910/16150/19, яке набрало законної сили, позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву задоволено повністю. Виселено у примусовому порядку Товариство з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" з нежитлових приміщень площею 577,33 кв.м., за адресою: бульвар Л. Українки, 26 у місті Києві.

Вказаним рішенням було встановлено, що строк дії договору оренди № 7604 від 09.11.2016 р. закінчився 10.10.2019.

Згідно з актом державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ВП № 62907579 від 24.05.2021 судове рішення в справі № 910/16150/19 виконано, відповідач виселився з орендованого приміщення 24.05.2021.

У зв`язку із неповерненням відповідачем орендованих приміщень після набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/16150/19, яким встановлено факт припинення договору оренди, прокурор просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю в сумі 4 477 036,78 грн за період з 01.05.2020 по 24.05.2021.

Задовольняючи позов, місцевий суд дійшов висновку про відсутність в матеріалах справи доказів повернення орендованого майна за договором раніше 24.05.2021, а тому позовні вимоги про стягнення 4 477 036,78 грн неустойки у зв`язку з неповерненням орендованого майна є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Однак, апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на нижченаведене.

Так, 09.11.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" було укладено договір оренди нерухомого майна, що перебуває на балансі Державного підприємства Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Дніпромісто" імені Ю.М.Білоконя в місті Києві, пунктом 10.9. якого сторони погодили, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу за актом приймання передавання майна.

Тобто, повернення майна, відповідно до умов договору від 09.11.2016, може бути здійснено, як балансоутримувачу майна, так і орендодавцю.

Судом встановлено, що 16.10.2019, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернулось до ТОВ "Лаян Віннер" та ДП Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Діпромісто" імені Ю.М. Білоконя з листом №30-06/8330 "Заява про припинення чинності договору оренди 7604 від 09.11.2016 у зв`язку із закінченням строку його дії", в якому, серед іншого, зазначило таке:

- "…майно вважається поверненим орендодавцю чи балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передачі;

- регіональне відділення доручає балансоутримувачу - ДП Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Діпромісто" імені Ю.М. Білоконя, у тижневий строк з моменту отримання даного листа, прийняти майно з орендованого користування оформивши належним чином та направивши на нашу адресу підписані акти приймання-передачі (повернення) у 3 примірниках, в іншому випадку повідомити регіональне відділення про звільнення (не звільнення) орендарем орендованих площ.".

Таким чином, позивач (орендодавець) встановив порядок повернення майна з оренди, який передбачав, що відповідач повинен був повернути майно третій особі (балансоутримувачу) та саме з ним підписати акт про повернення майна.

Апеляційним судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 17.01.2020 відповідачем та ДП Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Дніпромісто" імені Ю.М. Білоконя, як балансоутримувачем, було підписано акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна за адресою: м. Київ, бул. Лесі України, 26.

Вказаний акт підписаний представниками відповідача - директором ТОВ "Лаян Віннер" Собковою Т.Я. та балансоутримувача - директором ДП Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Дніпромісто" імені Ю.М. Білоконя Шпилевським І.І.

У свою чергу, висновки суду першої інстанції стосовно необґрунтованості посилань відповідача на те, що орендоване приміщення було повернуто орендодавцю на підставі акта приймання-передачі (повернення) нерухомого майна від 17.01.2020, бо вказаний акт не підписано орендодавцем, є помилковими, оскільки договором від 09.11.2016 не передбачено, що орендоване майно має бути передано на підставі акта приймання передавання лише орендодавцю. Натомість, п. 10.9. договору встановлено, що відповідне право наявне, як у орендодавця, так і у балансоутримувача. Крім того, прийняття спірного майна з оренди, орендодавець доручив саме балансоутримувачу, оформивши належним чином та направивши на адресу орендодавця підписані акти приймання-передачі, що підтверджується листом Регіонального відділення фонду державного майна України по місту Києву №30-06/8330 від 16.10.2019.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, склавши акт про повернення майна та передавши його на підпис третій особі, виконав свій обов`язок з повернення орендованого майна, а третя особа, підписавши такий акт засвідчила, що орендоване приміщення дійсно було передано відповідачем.

Таким чином, незалежно від того, чи підписав в подальшому орендодавець акт повернення, факт повернення майна підтверджується балансоутримувачем, у зв`язку з чим відсутні підстави стверджувати, що відповідач не повернув майно та користувався ним у період з травня 2020 року по травень 2021 року за який прокурором нараховано неустойку.

Наведені вище обставини в сукупності спростовують доводи прокурора про те, що орендар звільнив спірне майно лише 24.05.2021, що слідує з акту державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ВП № 62907579 від 24.05.2021, оскільки актом приймання-передачі нерухомого майна підтверджується, що відповідач звільнив орендоване приміщення 17.01.2020.

При цьому колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи також наявний акт старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ВП №62907579 від 28.08.2020, в якому встановлено, що "виходом за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26 рішення суду виконано".

Наведене підтверджує, що відповідач звільнив орендоване приміщення раніше за 24.05.2021.

При цьому, доводи прокурора, наведені у відзив на апеляційну скаргу, про те, що акт державного виконавця від 28.08.2020 не може бути взятий до уваги у зв`язку з тим, що він не внесений до автоматизованої системи виконавчого провадження АСВП, складений без участі сторін виконавчого провадження, за відсутності винесеної виконавцем постанови про закриття виконавчого провадження, є необґрунтованими, оскільки не спростовують інформації, викладеної в такому акті, який у встановленому законом порядку не скасований.

До того ж, судом враховано, що ДП Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Дніпромісто" імені Ю.М. Білоконя в місті Києві, у листі від 13.10.2020 №Д-2101, на виконання вимоги виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 30.09.2020 №62907579/13 про примусове виселення ТОВ "Лаян Віннер" з нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, бул. Лесі України, 26, які перебувають на балансі ДП Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Дніпромісто" імені Ю.М. Білоконя в місті Києві, повідомило, що орендовані приміщення не займалися орендарем протягом всього терміну оренди; станом на 13.10.2020 приміщення є вільними та пропонуються балансоутримувачем для передачі в оренду Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (ч.1 ст. 614 ЦК України).

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч.2 ст. 614 ЦК України).

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Законом України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем доведено передання орендованого майна на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 17.01.2020, у той час як позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про користування відповідачем відповідним орендованим майном після 17.01.2020, що свідчить про відсутність підстав для нарахування неустойки відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України після цієї дати, а відтак позовні вимоги про стягнення 4 477 036,78 грн не підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі №910/13612/23 скасувати.

В позові відмовити.

Матеріали справи повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відрядженні з 12.10.2024 по 20.10.2024 та у відпустці з 21.10.2024 по 25.10.2024, перебуванням судді Тарасенко К.В. у відрядженні з 23.10.2024 по 25.10.2024 та у відпустці з 28.10.2024 по 01.11.2024 та з 04.11.2024 по 08.11.2024, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кравчука Г.А. з 04.11.2024 по 06.12.2024 та перебуванням головуючого судді Коробенка Г.П. у відпустці з 06.12.2024 по 09.12.2024 повний текст судового рішення складено та підписано 10.12.2024

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

К.В. Тарасенко