Постанова

від 27.11.2024 по справі 910/2991/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2024 р. Справа№ 910/2991/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Козир Т.П.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Линник А.М.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 27.11.2024.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Корпорації "Тсм Груп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024

у справі № 910/2991/24 (суддя Г.П. Бондаренко - Легких)

за позовом Корпорації "Тсм Груп"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 5 240 793, 55 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Корпорація «Тсм Груп» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення заборгованості у розмірі 5 240 793, 55 грн за договором №12/20 від 15.06.2020 на виконання комплексу робіт, з яких: сума основного боргу у розмірі 5 093 607, 31 грн, 3 % річних у розмірі 49 738, 45 грн та інфляційні втрати у розмірі 97 447, 79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань за Договором №12/20 на виконання комплексу робіт від 15.06.2020, строк оплати яких настав 04.10.2021, 03.12.2021, 04.04.2022 в частині повної та своєчасної їх оплати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 у справі №910/2991/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Корпорації «Тсм Груп» 5 093 607,31 грн основного боргу, 1,00 грн 3 % річних, 48 723,89 грн інфляційних втрат, а також 62 889,52 грн судового збору, 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні позовних вимог про стягнення 48 723, 89 грн інфляційних втрат та 49 737, 45 грн 3 % річних відмовлено.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, при цьому встановивши обставини очевидної неспівмірності заявлених до стягнення процентів річних та інфляційних втрат, з урахуванням заявленого у відзиві на позовну клопотання про зменшення розміру нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат, з наведенням виняткових підстав для цього, вирішив задовольнити таке клопотання частково.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги до 1 000, 00 грн.

АТ «НАЕК «Енергоатом» вважає, що оскаржуване рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки заявлена сума послуг на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності, такі витрати не є співмірними з виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на її виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2991/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 у справі №910/2991/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

Також не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Корпорація «Тсм Груп» звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині зменшення 3% річних, інфляційних втрат та витрат на правничу допомогу та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та витрат на правничу допомогу задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача 49 738,45 грн 3% річних, 97 447,79 грн інфляційних втрат та 57 000, 00 грн витрат на правничу допомогу.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення суду в частині зменшення 3% річних, інфляційних втрат та витрат на правничу допомогу є таким, що винесено з неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що при ухваленні рішення в оскаржуваній частині судом першої інстанції було неправильно застосовано положення ст. 216, 217, 230 ГК України та ст.625 ЦК України, оскільки штрафні санкції мають відмінну правову природу від 3% річних та інфляційних втрат, а тому норми, які регулюють застосування штрафних санкції не можуть застосовуватись до нарахування компенсаційних втрат.

Також скаржник вважає, що у суду першої інстанції не було належних підстав для зменшення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 10.10.2024 апеляційну скаргу Корпорації «Тсм Груп» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2991/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Корпорації «Тсм Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 у справі № 910/2991/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

21.10.2024 матеріали справи № 910/2991/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 у справі № 910/2991/24 та призначено до розгляду на 27.11.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Корпорації «Тсм Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 у справі №910/2991/24, призначено спільний розгляд апеляційних скарг Корпорації «Тсм Груп» та Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 у справі №910/2991/24 на 27.11.2024.

04.11.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Корпорації «Тсм Груп» Носик Б.М. надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 задоволено клопотання представника Корпорації «Тсм Груп» Носик Б.М. про його участь у судовому засіданні 27.11.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у справі № 910/2991/24.

13.11.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, у якому відповідач заперечує проти заявлених в апеляційній скарзі позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 18 000,00 грн та просить зменшити їх розмір до 1000,00 грн.

25.11.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Касьянова М.Г. надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 задоволено клопотання представника Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Касьянова М.Г. про участь у судовому засіданні 27.11.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у справі № 910/2991/24.

Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» скористалось правом, наданим статтею 263 ГПК України, надало відзив на апеляційну скаргу Корпорації «Тсм Груп», у якому просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Відповідач вважає, що оскаржуване рішення в частині зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Корпорація «Тсм Груп» своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача не скористалась.

Представник позивача у судовому засіданні просив суд задовольнити апеляційну скаргу позивача та відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача.

У свою чергу представник відповідача просив суд задовольнити його апеляційну скаргу та відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача.

27.11.2024 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, наявні у справі, врахувавши пояснення надані учасниками справи в судових засіданнях, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, втім апеляційна скарга позивача - підлягає частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.06.2020 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно - Українська атомна електрична станція» (далі - замовник, відповідач, ДП «НАЕК «Енергоатом») та Корпорацією «Тсм Груп» (далі - генеральний підрядник, позивач) був укладений Договір №12/20 на виконанням комплексу робіт (зареєстрований ДП «НАЕК «Енергоатом» за № 20-123-08-20-06467 від 21.07.2020) (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору - генеральний підрядник зобов`язується за завданням замовника з дотриманням вимог законодавства виконати комплекс робіт: «ВП Южно - Українська АЕС. Технічне переоснащення комплексу інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту північної частини периметра. І етап. Роздільна гребля, КПП-4. Будівельні роботи» в цілому або за етапами в обсягах та у строки, що зазначені у Графіку виконання робіт (Додаток № 2) та у відомостях обсягів робіт (Додаток № 4) до вказаного Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору згідно Державного класифікатору продукції та послуг ДК 016:2010 (далі - ДКПП) дані роботи відносяться до коду 43.29 «Роботи будівельно-монтажні, інші».

Згідно з п. 1.3 Договору, генеральний підрядник здає в обумовлені терміни виконані роботи замовнику, за свій рахунок усуває дефекти, що виявилися в процесі виробництва робіт і в межах гарантійного терміну експлуатації. Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 2.1 Договору та відповідно до Протоколу погодження договірної ціни (Додаток № 1 до Договору) та Договірної ціни з додатками (Додаток № 3 до Договору), що є невід`ємними частинами цього Договору, була визначена вартість робіт за цим Договором, яка складала 30565 449,06 грн. у т. ч. ПДВ 20 % - 5094241,51 грн.

Договірна ціна є динамічною, визначається відповідно до положень ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» (п. 2.2 Договору).

Остаточна ціна Договору визначається з урахуванням фактично виконаного обсягу робіт та фактичних витрат генерального підрядника на придбання матеріальних ресурсів, у порядку, визначеному умовами Договору, але не може перевищувати договірної ціни, заявленої в Договорі. Зміни, внесені замовником в проектно-кошторисну документацію, оформляються відповідними додатковими угодами (п. 2.2 Договору).

Терміни виконання робіт визначені в Графіку виконання робіт (Додаток №2), який є невід`ємною частиною Договору (п. 3.1 Договору).

Виконання будівельних робіт здійснюється Генеральним підрядником згідно Графіку виконання робіт та Відомостей обсягу робіт (Додаток №4).

Пунктом 4.1. Договору сторони передбачили, що оплата за виконані роботи проводитиметься шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок генерального підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складену на підставі актів виконаних робіт за формою КБ-2В протягом 45 банківських днів.

Відповідно до п. 5.8 Договору приймання актів виконаних робіт здійснюється за формою КБ-2В до 25 числа поточного місяця, приймання довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 до 28 числа поточного місяця (п. 5.8 Договору).

Згідно з п. 10.8 Договору замовник зобов`язаний, зокрема, прийняти від генерального підрядника будівельні роботи та здійснити розрахунок на умовах даного Договору.

Згідно з п. 16.6 Договору, цей Договір набуває чинності з дати підписання Договору та скріплення його печатками і діє до 30 березня 2022 року.

Позивач зазначає, що відповідно до умов Договору він належним чином виконав комплекс робіт на загальну суму 30561 643,86 грн.

26.04.2022 між позивачем (первісний кредитор) та ТОВ «Управління механізованих робіт» (новий кредитор) укладено Договір №1220-УМР/П про відступлення права вимоги до відповідача, відповідно до умов якого позивач відступив на користь ТОВ «Управління механізованих робіт» частину вимог на суму 25468 036, 55 грн за Договором №12/20 на виконання комплексу робіт від 15.06.2020.

Залишок заборгованості, право вимоги на яку залишилось у позивача, у розмірі 5 093 607, 31 грн відповідачем не сплачено, що стало підставою для звернення до суду про стягнення суми основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат.

Позиція відповідача зводиться до наявності, на його думку, екстраординарних обставин та виключних підстав для зменшення суми 3 % річних та інфляційних втрат, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/28, втім проти стягнення суми основного боргу відповідач не заперечує.

Щодо стягнення суми основного боргу.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частиною 1 статті 843 Цивільного кодексу України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 Цивільного кодексу України).

У даному випадку, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу за виконані роботи згідно Договору підряду №12/20 на виконання комплексу робіт від 15.06.2020 у розмірі 5 093607, 31 грн, а також 3 % річних у розмірі 49 738, 45 грн за період прострочення з 14.11.2023 по 11.03.2024, інфляційних втрат у розмірі 97447, 79 грн за період прострочення з 31.10.2023 по 11.03.2024.

Суд констатує, що у межах розгляду іншої господарської справи №910/17633/23 позивачем заявлялось до стягнення з відповідача за Договором підряду №12/20 на виконання комплексу робіт від 15.06.2020 пеня за період з 14.11.2022 по 30.06.2023, 3 % річних за період з 05.10.2021 по 13.11.2023 та інфляційні втрати за період з 05.10.2021 по 31.10.2023.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі №910/17633/23, яким позовні вимоги позивача задоволені, набрало законної сили, а отже зазначене рішення в силу частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України має преюдиційне значення для даної справи.

Зокрема, у межах розгляду справи №910/17633/23 встановлено обставину виконання позивачем умов Договору, а відповідачем прийняття робіт на загальну суму 30 561 643,86 грн, що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін Актами виконаних будівельних робіт форми КБ-2В та довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 та скріпленими печатками замовника та підрядника.

Суд також констатує, що наявними в матеріалах справи №910/2991/24 доказами підтверджується факт належного виконання позивачем комплексу робіт на загальну суму 30 561 643,86 грн, що підтверджується:

1. Довідкою № 1 від 30.07.2021 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2021 (форма КБ-3) на суму 3 479 796,78 грн., складеної на підставні наступних актів:

-Акт № 5 від 30.07.2021 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2021 (форма № КБ-2В) на суму 590 544,06 грн.;

-Акт № 7 від 30.07.2021 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2021 (форма № КБ-2В) на суму 2 889 252,72 грн.

2.Довідкою № 2 від 30.09.2021 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2021 (форма КБ-3) на суму 21 325 521,42 грн., складеної на підставні наступних актів:

-Акт № 2 від 30.09.2021 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2021 (форма № КБ-2В) на суму 21 325 521,42 грн.

3.Довідкою від 28.01.2022 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2022 (форма КБ-3) на суму 5 756 325,66 грн., складеної на підставні наступних актів:

-Акт № 1 від 28.01.2022 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2022 (форма № КБ-2В) на суму 2 190 595,02 грн.;

-Акт № 3 від 28.01.2022 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2022 (форма № КБ-2В) на суму 537 094,98 грн.;

-Акт № 4 від 28.01.2022 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2022 (форма № КБ-2В) на 368 947,62 грн.;

-Акт № 6 від 28.01.2022 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2022 (форма № КБ-2В) на суму 53 333,16 грн.;

-Акт № 8 від 28.01.2022 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2022 (форма № КБ-2В) на суму 2 606 354,88 грн.

Пунктом 4.1. Договору сторони передбачили, що оплата за виконані роботи проводитиметься шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок генерального підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складену на підставі актів виконаних робіт за формою КБ-2В протягом 45 банківських днів.

Таким чином, строк оплати робіт, виконання яких підтверджено Довідкою №1 від 30.07.2021 р. (форма КБ-3) настав 04.10.2021.

Строк оплати робіт, виконання яких підтверджено Довідкою №2 від 30.09.2021 р. (форма КБ-3) настав 03.12.2021.

Строк оплати робіт, виконання яких підтверджено Довідкою від 28.01.2022 р. (форма КБ-3) настав 04.04.2022.

Вище вказані обставини також підтверджується відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що 26.04.2022 між позивачем (первісний кредитор) та ТОВ «Управління механізованих робіт» (новий кредитор) укладено Договір №1220-УМР/П про відступлення права вимоги до відповідача, відповідно до умов якого позивач відступив на користь ТОВ «Управління механізованих робіт» частину вимог до відповідача на суму 25468036, 55 грн за Договором №12/20 на виконання комплексу робіт від 15.06.2020.

Згідно листа відповідача №51/5103 від 26.04.2022, ДП «НАЕК «Енергоатом» повідомило позивача про те, що ВП «Южно-Українська АЕС» не заперечує проти проведення поступки права вимоги боргу по Договору №12/20 від 15.06.2020 у розмірі 25 468 036, 55 грн на користь ТОВ «Управління механізованих робіт».

Відповідач, у тому числі не заперечує щодо виниклої суми основного боргу перед позивачем у розмірі 5 093 607, 31 грн (30 561 643,86 грн - 25 468 036, 55 грн).

Судом першої інстанції визнано обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу на суму 5 093 607,31 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками та зауважує, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми основного боргу не є предметом перегляду в апеляційного порядку і сторонами не оскаржується.

Щодо заявлених 3 % річних та інфляційних втрат судова колегія зазначає наступне.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).

З огляду на встановлені вище обставини та здійснивши перевірку проведених позивачем розрахунків, суд першої інстанції зазначив, що позивачем правомірно та арифметично правильно нараховано 3 % річних у розмірі 49 738, 45 грн за період прострочення з 14.11.2023 по 11.03.2024 та інфляційних втрат у розмірі 97 447, 79 грн за період прострочення з 31.10.2023 по 11.03.2024, що не було предметом стягнення у межах справи №910/17633/23.

При цьому, розглянувши клопотання відповідача про зменшення нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції зазначив, що попри те, що 3% річних та інфляційні втарти не є штрафними санкціями, втім, на переконання суду, за певних умов, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також виходячи з екстраординарних обставин, застосовуючи аналогію закону, можливе задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру належних до стягнення з останнього 3% річних до розміру 1 грн, а інфляційних втрат - на 50 % до розміру 48 723, 89 грн, із застосуванням статті 551 ЦК України та статті 233 Господарського кодексу України, виходячи зокрема, з обставин, які на переконання суду є винятковими підставами для такого зменшення, а саме:

- введення воєнного стану в країні та у зв`язку з цим втрата відповідачем значної частини виробничих потужностей;

- належність ДП «НАЕК «Енергоатом» до числа підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;

- позивач у порядку статті 625 ЦК України нарахував інфляційні втрати та 3 % річних у сукупному розмірі 4758290, 00, що становить 93 % від суми заявленого основного боргу, що з огляду на обставини здійснення відповідачем господарської діяльності в теперішніх умовах є неспівмірним тягарем для останнього та не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів не погоджується із висновками суду щодо наявності підстав для зменшення 3% річних та інфляційних втрат, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, за частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1, 2 статті 217 ГК України).

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.

Водночас, згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зменшуючи розмір нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції правомірно зазначив, що інфляційні втрати та відсотки річних не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв`язку зі знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами, про що неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах.

В той же час, не погоджуючись із посиланнями відповідача на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, суд першої інстанції зауважив, що обставини у даній справі, та у вищенаведеній справі, на яку посилається відповідач, не є тотожними, адже Великою Палатою Верховного Суду висловлено позицію щодо можливості зменшення відсотків річних та інфляційних втрат, які встановлені сторонами у договорі у значно більшому розмірі, аніж встановленому статтею 625 ЦК України.

Разом з тим, у рішенні судом першої інстанції зауважено, що ним враховано позицію Великої Палати Верховного Суду лише у тій частині, що таке зменшення відсотків річних та інфляційних втрат, підставами для стягнення яких слугує стаття 625 ЦК України, в принципі є можливим.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).

Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (аналогічний висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31.05.2023 у справі № 914/2453/21, від 20.02.2023 у справі № 910/15411/21, від 07.03.2023 у справі № 910/17556/21, від 18.01.2024 у справі №914/2994/22.

Судова колегія звертає увагу, що в даній справі позивачем заявлено до стягнення саме 3% річних та інфляційні втрати, тобто їх розмір фактично визначений законом (частиною 2 статті 625 ЦК України), отже, в даному випадку були відсутні підстави для зменшення заявленого до стягнення розміру 3% річних та інфляційних втрат, а тому судом першої інстанції помилково застосовано положення ст.ст. 551, 625 ЦК України та ст. 233 ГК України.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновок суду першої інстанції в частині наявності підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності, оскільки, обставини очевидної неспівмірності заявлених до стягнення суми процентів річних та інфляційних втрат відсутні, натомість їх розмір відповідає розміру, встановленому законом.

За викладених обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 49 738, 45 грн та інфляційних втрат у розмірі 97 447, 79 грн підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Щодо розподілу судових витрат.

Позивач у позові зазначив, що ним понесено судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 62 889, 52 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 57000, 00 грн.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 62 889, 52 грн.

Разом з тим, витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 57 000,00 грн судом першої інстанції зменшено до 7 000, 00 грн, що на переконання суду першої інстанції відповідає принципу співмірності витрат, що понесені позивачем, з предметом позову у справі, складністю справи та іншим обставинам у справі.

У поданій апеляційній скарзі відповідач стверджує, що стягнутий розмір витрат не відповідає критеріям реальності та розумності, а такі витрати не є співмірними з виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову, а тому просить зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами до 1000,00 грн.

Перевіривши матеріали справи, враховуючи висновки суду першої інстанції щодо зменшення розміру витрат позивача, що були заявлені в розмірі 57 000,00 грн, до розміру 7 000,00 грн, колегія суддів вважає доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, необґрунтованими, та погоджується з розміром вказаних витрат, присудженим до стягнення судом першої інстанції, виходячи з наступного.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 57 000, 00 грн позивач надав суду: Договір про надання правничої допомоги від 05.08.2021, специфікація №79 від 07.03.2024 на суму 57000, 00 грн, що є додатком №79 до договору, рахунок на оплату від 07.03.2024 у розмірі 57000, 00 грн, платіжна інструкція №1303 від 08.02.2024 на суму 57000, 00 грн.

Таким чином, розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача у розмірі 57000, 00 грн в цілому є підтвердженим належними та допустимими доказами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Розподіляючи витрати на правничу допомогу, судом враховано клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, у якому відповідач просить суд зменшити розмір адвокатських витрат до 1000,00 грн, оскільки, на думку відповідача позивач не надав суду належні та допустимі докази на їх підтвердження (акт приймання-передачі наданих послуг, перелік складових наданих послуг тощо), а також з огляду на їх не співмірність з обсягом наданих послуг, складністю справи, відсутністю публічного інтересу та мінімальною кількістю підготовлених документів позивачем.

За висновком суду першої інстанції, клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/16322/18.

Крім того, в постанові ВП ВС від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, зроблено висновок, що разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Згідно ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд констатує, що дана справа не є справою, що потребує вирішення значних правових питань, а спірні правовідносини сторін є типовими та щодо вирішення яких є стала та послідовна судова практика.

Крім того, суд враховує, що з матеріалів справи вбачається, що АО «Віннерлекс» здійснює систематичне представництво інтересів позивача і в інших господарських спорах з відповідачем, що свідчить про обізнаність представника позивача про усі укладені господарські договори, що не потребує значної кількості часу для зібрання доказів.

Разом з цим, суд звертає увагу, що позивачем не надано детального опису робіт або акту приймання-передачі наданих послуг в якому було б деталізовано вид та час витрачений адвокатом на виконання того чи іншого виду правової допомоги. Поряд з цим, матеріали справи містять лише 2 (дві) заяви по суті справи позивача (позовна заява та відповідь на відзив), жодних інших заяв, що мали б значення для вирішення спору матеріали справи не містять.

Зокрема, суд бере до уваги, що в межах розгляду справи №910/2991/24 судом першої інстанції призначалось лише два судові засідання 30.04.2024 та 18.06.2024.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними із часом витраченим адвокатом на надання правничої допомоги та складністю справи, а отже підлягають зменшенню до 7 000, 00 грн.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, зокрема і в рішенні «Шульга проти України» (п. 39), здійснюючи оцінку вимог про відшкодування судових витрат, суд зазначає, що заявник має право на відшкодування судових витрат лише в разі, якщо було доведено, що такі витрати були фактично понесені і були неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Підсумовуючи викладене, судом першої інстанції вмотивовано зменшено неспівмірні витрати позивача на професійну правничу допомогу до 7 000, 00 грн, оскільки на переконання суду такий їх розмір відповідає принципу співмірності витрат, що понесені позивачем, з предметом позову у справі, складністю справи та іншим обставинам у справі.

Поряд з цим, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про те, що стягнутий судом першої інстанції розмір витрат позивача на правничу допомогу є неспівмірним та підлягає зменшенню до 1000,00 грн колегія суддів сприймає критично та відхиляє, оскільки:

по - перше, судом першої інстанції при розподілі витрат було враховано клопотання відповідача про зменшення розміру таких витрат, у зв`язку з чим судом із заявлених позивачем 57 000,00 грн було присуджено до стягнення 7 000,00 грн, з чим погодилась судова колегія;

по - друге, зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу до 1 000,00 грн не можна вважати таким, що відповідає принципу справедливості.

Крім того, доводи позивача про те, що у суду не було належних підстав для зменшення витрат на правничу допомогу колегія суддів відхиляє як необґрунтовані з огляду на те, що судом першої інстанції враховано клопотання відповідача про зменшення розміру таких витрат, враховано інтереси обох сторін, складність справи та витрачений адвокатом позивача час, а також інші критерії співмірності, передбачені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини справи та вищевикладені приписи законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, колегія суддів погоджується із розподілом судом першої інстанції витрат позивача на правничу допомогу.

Відповідно до п.2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 3-4 ч.1 ст. 277 ГПК України, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Корпорації «Тсм Груп» та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 у справі № 910/2991/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 48723, 89 грн інфляційних втрат та 49 737, 45 грн 3 % річних з прийняттям нового рішення, яким вказані позовні вимоги слід задовольнити.

При цьому, апеляційна скарга Корпорації «Тсм Груп» в частині доводів щодо витрат на правничу допомогу є необґрунтованою та в цій частині задоволенню не підлягає.

Апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч. 1, 14 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 у справі № 910/2991/24 - залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Корпорації "Тсм Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 у справі № 910/2991/24 - задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 у справі № 910/2991/24 - скасувати частково, викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

« 1. Позов Корпорації "Тсм Груп" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код: 24584661) на користь Корпорації «Тсм Груп» (03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 72, ідентифікаційний код: 37034171) 5 093 607 (п`ять мільйонів дев`яносто три тисячі шістсот сім) грн 31 коп. - основного боргу, 49 738 (сорок дев`ять тисяч сімсот тридцять вісім) грн 45 коп. - 3 % річних, 97 447 (дев`яносто сім тисяч чотириста сорок сім) грн 79 коп. - інфляційних втрат, а також 62 889 (шістдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят дев`ять) грн 52 коп. - судового збору, 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.»

4. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код: 24584661) на користь Корпорації «Тсм Груп» (03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 72, ідентифікаційний код: 37034171) 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп. - судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Матеріали справи № 910/2991/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 10.12.2024.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Т.П. Козир

О.В. Агрикова