Постанова

від 04.12.2024 по справі 914/230/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2024 р. Справа№ 914/230/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Звершховської І.А.,

представників сторін:

від позивача: не з`явились,

від відповідача-1: не з`явились,

від відповідача-2: Донченко О.Г. (в залі суду),

розглянувши апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Шкіряне підприємство "Світанок"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 (повний текст складено 02.10.2024)

у справі № 914/230/24 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Шкіряне підприємство "Світанок"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрок плюс",

2. Національного банку України

про переведення прав та обов`язків орендодавця по договору оренди нежитлового приміщення,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У січні 2024 року Приватне акціонерне товариство «Шкіряне підприємство «Світанок» (далі - ПрАТ «Шкіряне підприємство «Світанок», Підприємство) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою, у якій просило перевести прпва та обов`язки орендодавця за договором оренди нежитлового приміщення №ОР-04/01/22 від 01.04.2022, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юрок плюс" (далі - ТОВ «Юрок плюс», Товариство) і Підприємством, що діє до 31.05.2025, з ТОВ «Юрок плюс» на Національний Банк України (далі - НБУ, Банк).

На обґрунтування заявлених вимог Підприємство зазначає, що Банк як новий власник нежитлових приміщень загальною площею 7 417 кв. м, літ. «А-4», площею 1 363 кв. м літ. «А-2», площею 1 610,7 кв. м, літ «А'-2», розташованих за адресою: м. Львів, вул. Жовківська, 63, ухиляється від переведення прав та обов`язків орендодавця за договором оренди нежитлового приміщення №ОР-04/01/22 від 01.04.2022, укладеним між Підприємством як орендарем та Товариством як орендодавцем.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.02.2024 позовну заяву Підприємства передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд дійшов висновку, що оскільки договір оренди нежитлового приміщення №ОР-04/01/22 від 04.01.2022 з додатковою угодою №1 від 10.06.2022 до нього є нікчемним в силу ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» і не створює прав та обов`язків для сторін, відповідно, відсутні правові підстави для переведення прав та обов`язків орендодавця за нікчемним договором.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 , ПрАТ «Шкіряне підприємство «Світанок» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скарговій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, а саме перевести права та обов`язки орендодавця за договором оренди нежитлового приміщення № ОР-04/01/22 від 04.01.2022, що укладений між ТОВ «Юрок Плюс» та ПрАТ «Шкіряне підприємство «Світанок» та діє до 31.05.2025, з ТОВ «Юрок Плюс» на Національний Банк України. Стягнути з відповідачів на користь ПрАТ «Шкіряне підприємство «Світанок» витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Апелянт вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зокрема зазначає, що орендні відносини між ТОВ «Юрок Плюс» і ПрАТ «Шкіряне підприємство «Світанок» тривали з 2010 року, тобто ще до передачі майна в іпотеку Банку. 04.01.2022 у зв`язку із закінченням чергового договору оренди приміщення ТОВ «Юрок Плюс» і Підприємство уклали договір оренди нежитлового приміщення №ОР-04/01/22, а також додаткову угоду №1 від 10.06.2022 від 10.06.2022 до цього договору.

Підприємство стверджує, що НБУ листом №63-0005/85401 від 09.12.2022 «Про правонаступництво по договору оренди» повідомив відповідача, що 23.08.2022 в рахунок погашення кредиту рефінансування НБУ набув право власності на спірні об`єкти та інформував товариство про необхідність повідомити Банк про готовність продовжити оренду майна.

Позивач вважає, що Банк як новий власник майна без належних правових підстав та за наявності чинного договору оренди в односторонньому порядку ухиляється від переведення на себе прав та обов`язків за цим договором та звертається до позивача з вимогою щодо звільнення орендованого нерухомого майна без урахування договірних відносин.

Апелянт також зазначає, що суд в оскаржуваному рішенні задовольнив вимогу про виселення з приміщення, однак така позиція суду спростовується судовою практикою, оскільки належним способом захисту мала б бути додаткова вимога про визнання договору оренди недійсним. Скаржник відзначає, що договір оренди нежитлового приміщення №ОР-04/01/22 від 04.01.2022 недійсним не визнавався і доказів протилежного суду не надано. Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного договору в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст. 629 ЦК України договір є обов`язковими для виконання сторонами.

Позиції учасників справи.

Банк надав відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечує та наводить власні доводи на їх спростування, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення як законне та обґрунтоване.

НБУ зазначає, що згідно зі ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека нерухомого майна, яке використовує позивач, припинилася з моменту набуття Банком права власності на неї, а саме з 23.08.2022, коли приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Кулиняк І. Я. за реєстровими № № 3379, 3382, 3385 видав свідоцтва про право власності Національного банку на спірне нерухоме майно.

Банк зазначає, що згоди на укладення договору оренди №ОР-04/01/22 від 04.01.2022 та додаткової угоди №1 від 10.06.2022 до цього договору не надавав ні в момент його укладення, ні згодом.

Щодо листа НБУ №63-0005/85401 від 09.12.2022, на який посилається скаржник, Банк зазначає, що цей лист жодним чином не спростовує нікчемність договору оренди нежитлового приміщення №ОР-04/01/22 від 04.01.2022, додаткової угоди №1 від 10.06.2022 до договору та не створює правових підстав для переведення прав та обов`язків орендодавця за зазначеним договором оренди на Банк.

Банк вважає, що договір оренди від 04.01.2022 №ОР-04/01/22 та додаткова угода №1 від 10.06.2022 до договору є нікчемними з огляду на пряму вказівку ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», що є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №914/230/24 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ПрАТ «Шкіряне підприємство «Світанок» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 до надходження матеріалів справи №914/230/24.

28.10.2024 матеріали справи №914/230/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «Шкіряне підприємство «Світанок» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі №914/230/24. Розгляд справи призначено на 04.12.2024. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту має право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

02.12.2024 Підприємство подало клопотання, у якому просило здійснити розгляд справи у судовому засіданні 04.12.2024 без участі його представника та повідомило, що подану ним апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі.

03.12.2024 ТОВ «Юрок Плюс» звернулось з клопотанням, у якому просило здійснити розгляд справи у судовому засіданні 04.12.2024 без участі його представника та повідомило, що не заперечує проти апеляційної скарги Підприємства.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

04.06.2014 НБУ (кредитор) та Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Фінансова ініціатива» (позивальник) уклали кредитний договір №12/09/6 з додатковими договорами, за умовами якого кредитор надає позивальнику кредит на суму 2'000'000'000,00 грн на строк з 04.06.2014 до 30.12.2016 (включно), шляхом збільшення ліміту за відкритою кредитною лінією відповідно до кредитного договору від 16.02.2009 №12/09.

11.06.2014 НБУ та ТОВ «Юрок Плюс» (далі - іпотекодавець, відповідач-1) уклали іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за №583, за умовами п. 5.1 якого на забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме:

1) будівлю їдальні, літ. «А-2» заг. площею 780 кв. м, що розташована за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Жовківська, буд. 63, що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на будівлю від 06.05.2008, виданого Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та зареєтрованим в Державному реєстрі прав на нерухоме майно як об`єкт нерухомого майна - будівля їдальні літ. «А-2», заг. площею 780 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 20786746101. Право власності на предмет іпотеки за іпотекодавцем зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 333378, що підтверджується Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.03.2013 №1186676;

2) будівлю, літ. «А-2» заг. площею 1363,5 кв. м, що розташована за адресою: Львівська обл, м. Львів, вул. Жовківська, буд. 63, що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на будівлю від 18.04.2005, виданого Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради, та зареєстрованого в Державному реєстрі прав на нерухоме майно як об`єкт нерухомого майна - будівля літ. «А-2», заг. площею 1363,5 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 20734046101. Право власності на предмет іпотеки за іпотекодавцем зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 332352, що підтверджується Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.03.2013 №1183079;

3) будівлю, літ. «А'-2» заг. площею 1610,7 кв. м, що розташована за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Жовківська, буд. 63, що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на будівлю від 18.04.2005, виданого Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради, та зареєстрована в Державному реєстрі прав на нерухоме майно як об`єкт нерухомого майна - будівля літ. «А'-2», заг. площею 1610,7 кв. м, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 18962946101. Право власності на предмет іпотеки за іпотекодавцем зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 304964, що підтверджується Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.03.2013 №1078458;

4) будівлю, літ. «А-4» заг. площею 7417 кв. м, що розташована за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Жовківська, буд. 63, що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на будівлю від 18.04.2005, виданого Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради, та зареєстрована в Державному реєстрі прав на нерухоме майно як об`єкт нерухомого майна - будівля літ. «А-4», заг. площею 7417 кв. м, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 18952346101 (далі - нерухоме майно). Право власності на предмет іпотеки за іпотекодавцем зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 304839, що підтверджується Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.03.2013 №1078013.

Інформацію про обтяження вказаного нерухомого майна іпотекою 11.06.2014 було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (копії інформаційних довідок долучені до матеріалів справи).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.09.2020 у справі №914/569/18, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.02.2021, позовні вимоги НБУ до ТОВ «Юрок Плюс» за участю третьої особи ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено повністю. В рахунок часткового погашення заборгованості ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» за Кредитним договором від 04.06.2014 №12/09/6 з додатковими договорами, перед НБУ в загальній сумі заборгованості (станом на 05.12.2017) у розмірі 2'135'863'013,70 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 11.06.2014, укладеним між НБУ та ТОВ «Юрок Плюс», а саме: 1) будівлю їдальні, літ. А-2 заг. площею 780 кв. м, що розташована за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Жовківська, буд. 63, що належить ТОВ «Юрок Плюс» на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на будівлю від 06.05.2008; 2) будівлю літ. А-2 заг. площею 1363,5 кв. м, що розташована за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Жовківська, буд. 63, що належить ТОВ «Юрок Плюс» на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на будівлю від 18.04.2005; 3) будівлю літ. А'-2 заг. площею 1610,7 кв. м, що розташована за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Жовківська, буд. 63, що належить ТОВ «Юрок Плюс» на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на будівлю від 18.04.2005; 4) будівлю літ. А-4 заг. площею 7417 кв. м, що розташована за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Жовківська, буд. 63, що належить ТОВ «Юрок Плюс» на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на будівлю від 18.04.2005; встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах із визначеннями вартості майна у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Присуджено до стягнення з ТОВ «Юрок Плюс» на користь НБУ 61'670,00 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

11.03.2021 Господарським судом Львівської області видано відповідні накази.

08.04.2021 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №65057201.

04.01.2022 ТОВ «Юрок плюс» (орендодавець) та ПрАТ «Шкіряне підприємство «Світанок» (орендар) уклали договір оренди нежитлового приміщення №ОР-04/01/22 (далі - договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування нежитлові приміщення, а саме: нежитлове приміщення заг. площею 1363,5 кв. м, під літ. А-2; нежитлове приміщення заг. площею 1610,7 кв. м, під літ. А'-2; нежитлове приміщення заг. площею 7417,0 кв. м, під літ. А-4. Адреса приміщень: 79024, м. Львів, вул. Жовкіська, 63.

Згідно з п. 2.1 договору об`єкт оренди передається орендарю на підставі Акта прийому-передачі. Зазначається технічний стан об`єкта оренди, а також всі дефекти (недоліки), які сторони виявили під час огляду приміщення, та будь-яка інша інформація щодо стану об`єкта оренди, яку сторони вважають за необхідне відобразити в ньому.

Орендар зобов`язаний повернути об`єкт оренди в такому ж стані після завершення строку оренди із врахуванням нормального зносу.

Відповідно до п. 3.2, 3.3 договору розмір місячної орендної плати визначається за домовленістю сторін та становить 23 000,00 грн з ПДВ.

Орендна плата сплачується у безготівковому порядку шляхом перерахування суми, зазначеної у п. 3.2 цього договору, на поточний рахунок орендодавця щомісячно не пізніше 30-го числа місяця, наступного за звітним. Одночасно оплачуються рахунки за надані орендарем послуги (при їх наданні).

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2023, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами усіх своїх обов`язків за цим договором (п. 9.1 договору).

За умовами п. 9.2 договору строк оренди починає перебіг з моменту передачі об`єкта оренди орендарю за актом №1 та закінчується у дату припинення договору. У випадку дострокового припинення оренди та будь-якому іншому випадку дата акта №2 вважається останнім днем оренди.

04.01.2022 за актом прийому-передачі орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлові приміщення в оренду.

10.06.2022 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору, якою виклали п. 9.1 договору в такій редакції: «Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.05.2025, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами усіх своїх обов`язків за цим договором».

23.08.2022 Банку видано свідоцтва про право власності (реєстраційний номер 3379, 3382 та 3385) на зазначені вище нежитлові приміщення.

На підставі наказу НБУ №292-но від 18.06.2019 «Про створення комісії з огляду набутого майна» було здійснено виїзд комісії для огляду набутого нерухомого майна та встановлено, що майно використовується Підприємством відповідно до договору оренди №ОР-04/01/22 від 04.01.2022.

НБУ листом №63-0005/85401 від 09.12.2022 «Про правонаступництво по договору оренди» повідомив відповідача, що 23.08.2022 в рахунок погашення кредиту рефінансування НБУ набув право власності на спірні об`єкти та інформував товариство про необхідність повідомити Банк про готовність продовжити оренду майна.

23.11.2023 НБУ звернувся до Підприємства з вимогою №63-0006/86703 про звільнення нерухомого майна.

21.12.2023 Підприємство повідомило Банк про відсутність підстав для звільнення нерухомого майна з посиланням на додаткову угоду №1 від 10.06.2022 до договору оренди №ОР-04/01/22 від 04.01.2022.

Підприємство вважає, що НБУ як новий власник майна без належних правових підстав та за наявності чинного договору в односторонньому порядку ухиляється від переведення на себе прав та обов`язків за договором, у зв`зку з чим просить перевести права та обов`язки орендодавця з ТОВ «Юрок Плюс» на Банк.

Банк проти позову заперечує та зазначає, що договір та додаткова угода до договору є нікчемними в силу прямої вказівки ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», оскільки НБУ згоди на укладення таких договорів не надавав, що є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Частиною 1 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 6, 627, 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 ГПК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (ст. 216 ЦК України).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч. 1 ст. 760 ЦК України).

Згідно зі ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

У разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця (ч. 1 ст. 770 ЦК України).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним (ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку»).

Суд встановив, що до матеріалів справи не надано доказів, які свідчили би про надання Банком як іпотекодержателем переданого в оренду іпотекодавцем Підприємству нерухомого майна, згоди на передачу такого майна в строкове платне користування, а тому договір оренди нежитлового приміщення №ОР-04/01/22 від 04.01.2022 з додатковою угодою №1 від 10.06.2022 до нього є нікчемним в силу ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» та не створює прав і обов`язків для сторін.

Оскільки зазначений договір з додатковою угодою №1 від 10.06.2022 до нього є нікчемним в силу ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» і не створює прав та обов`язків для сторін, відсутні правові підстави для переведення прав та обов`язків орендодавця за таким (нікчемним) договором.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що з огляду на нікчемність спірного правочину доводи Підприємства про ухилення НБУ від переведення на себе прав та обов`язків за договором оренди не знайшли свого правового обґрунтування.

Колегія суддів критично оцінює доводи скаржника про те, що суд в оскаржуваному рішенні задовольнив вимогу про виселення з приміщення, та зазначає, що така вимога не була предметом судового розгляду і в оскаржуваному рішенні відсутній висновок суду щодо такої вимоги.

Доводи Підприємства з посиланням на лист НБУ №63-0005/85401 від 09.12.2022 суд оцінює критично та зазначає, що у цьому листі Банк пропонував Підприємству у десятиденний строк з дати його отримання письмово поінформувати Банк про готовність продовжити оренду майна та укласти відповідний додатковий договір про правонаступництво.

Листом №15 від 22.12.2022 Підприємство повідомило Банк, що має намір продовжити оренду майна та укласти відповідний договір про правонаступництво.

Доказів укладення між Банком та Підприємством договору про правонаступництво до матеріалів справи не надано.

У подальшому листом №63-00006/86703 від 23.11.2023 Банк повідомив Підприємство про відсутність наміру продовжувати спірний договір оренди або передавати майно Підприємству в користування / оренду на підставі нового договору.

Водночас наявність зазначеного листування не спростовує висновку суду про нікчемність договору оренди в силу ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку».

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Шкіряне підприємство «Світанок» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі №914/230/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі №914/230/24 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №914/230/24 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.12.2024.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак