Постанова

від 10.12.2024 по справі 920/824/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2024 р. Справа№ 920/824/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Гончарова С.А.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арес Компані»

на рішення Господарського суду Сумської області від 15.08.2024 (повний текст рішення складений 19.08.2024)

у справі №920/824/24 (суддя О.Ю. Резніченко)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арес Компані»

про стягнення 97 629,53 грн, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арес Компані» (далі, відповідач) про стягнення 97 629,53 грн заборгованості з постачання теплової енергії та гарячої води

на приміщення за адресою: м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, буд. 146/1, плати за абонентське обслуговування ТЕ за період з липня 2023 року по травень 2024 року, з яких 86 452,15 грн заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії, 342,49 грн заборгованість за абонентське обслуговування ТЕ, 934,06 грн 3% річних, 1177,17 грн інфляційного збільшення та 8 723,66 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами шляхом приєднання відповідача (здійснення фактичного споживання послуг) укладений індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії (далі по тексту - індивідуальний договір), за умовами якого позивач у період з липня 2023 року по травень 2024 надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва 146/1, які не були оплачені відповідачем в установлені індивідуальним договором та законом строки.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Сумської області від 15.08.2024 у справі №920/824/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арес Компані» про стягнення 97 629,53 грн задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арес Компані» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» 86 452,15 грн заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, 342,49 грн заборгованості за абонентське обслуговування ТЕ, 934,06 грн 3% річних, 1 177,17 грн інфляційних збитків, 1 139,48 грн пені, 2 792,77 грн витрат зі сплати судового збору.

У позові в частині стягнення 7 584,18 грн пені відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд встановив, що розрахунок наданих позивачем послуг проведений у відповідністю з Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315, з урахуванням фактичних обсягів теплової енергії та опалювальної площі відповідача.

При цьому суд, дослідивши дані технічних паспортів, наданих позивачем, встановив, що при нарахуванні за послуги з постачання ТЕ позивачем правильно визначена опалювальна площа відповідно до фактичних даних технічних паспортів, а заперечення відповідача з цього приводу є безпідставними.

Судом установлено, що обсяги та вартість наданих відповідачу послуг з постачання теплової енергії позивачем підтверджується матеріалами справи, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 86 452,15 грн вартості спожитої теплової енергії за період з жовтня 2023 року по березень 2024 року та щодо стягнення плати за абонентське обслуговування ТЕ у сумі 342,49 грн за період з липня 2023 року по травень 2024 року визнані судом законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення нарахованих штрафних та фінансових санкцій, то судом було перевірено надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат й установлено, що розрахунки здійснено по кожному періоду прострочення окремо, арифметично вірні, тому позов у цій частині також підлягає задоволенню. Стовно ж заявленої до стягнення суми пені за період з 01.09.2023 по 04.07.2024, то при її дослідженні судом установлено, що її розмір розраховано по кожному з періодів прострочення, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, однак пунктом 45 індивідуального договору передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. З огляду на це судом зроблено перерахунок розміру пені, виходячи із 0,01 % суми боргу за кожен день прострочення та установлено, що стягненню підлягає 1 139,48 грн пені, а у стягненні 7 584,18 грн судом відмовлено за необґрунтованістю вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 05.09.2024 через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Арес Компані» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 15.08.2024 та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

05.09.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Арес Компані» до Північного апеляційного господарського суду була подана аналогічна за змістом і формою апеляційна скарга.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято внаслідок порушення норм процесуального права та невірного застосування норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- із аналізу положень Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315, випливає, що в обсяг теплової енергії, яка підлягає розподілу між споживачами будинку, повинен відбуватись з урахуванням площ будинку, які опалюються. Однак, у порушення статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач не подав доказів розміру опалювальних площ разом із позовною заявою. Такі докази були подані разом із відповіддю на відзив на позовну заяву, однак без обґрунтування поважності причин неможливості подання таких доказів разом із позовом;

- суд першої інстанції взяв до уваги позицію позивача щодо помилки в технічному паспорті при підрахунку площ приміщень, які опалюються в будинку №146/1 по вул. Герасима Кондратьєва в м. Суми. Однак, жодного доказу того, що заявлена позивачем загальна площа становить 1990 кв.м не надано. Довідки, які виготовлені безпосередньо самим відповідачем, не є належним та допустимим доказом у даній справі.

Оскільки питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування в даній справі та має істотне значення для її правильного вирішення, враховуючи, що позивачем не доведений розмір фактичного користування послугою, а додаткові докази подані з порушенням статті 80 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

В апеляційній скарзі апелянтом також заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

21.10.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому він просить суд залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що відповідачем усупереч вимог Господарського процесуального кодексу України на спростування позовних вимог та обґрунтування апеляційної скарги не надано жодного доказу.

Позивачем, натомість, надано суду цілий ряд доказів надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії, серед яких надано документи, що мають відношення саме до власності відповідача й які підтверджують опалювальну площу відповідача, на яку нараховуються послуги з постачання теплової енергії, а саме: копія типового договору про надання послуги з постачання теплової енергії; рішення виконкому Сумської міської ради №161 від 31.03.2021 з додатком; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідача; копії рахунків та актів прийому-передачі теплової енергії та/або гарячої води за період з липня 2023 року по травень 2024 року; довідка про розподіл витрат будинкового приладу обліку теплової енергії; довідка про нарахування функціонування ГВП; копії протоколів зняття показників теплового лічильника та актів обстеження вузла обліку ТЕ по житловому будинку вул. Г. Кондратьєва, 146/1; копія технічного паспорту житлового будинку №146/1 по вул. Г. Кондратьєва в

м. Суми; копія технічного паспорту житлового будинку №150 по вул. Г. Кондратьєва в

м. Суми.

Що стосується доведення загальної опалювальної площі будинків №146/1 та №150 по вул. Г. Кондратьєва в

м. Суми та надання технічних паспортів на ці будинки, то дані докази цілком правомірно були надані позивачем суду після того, як відповідач заявив про необхідність доведення розміру загальної опалювальної площі.

Крім того, позивач наголошує, що обставини щодо загальної опалювальної площі будинку №146/1 по вул. Г. Кондратьєва в

м. Суми, де розташоване приміщення відповідача, вже досліджувались судом в аналогічній справі №920/909/23 між тими ж сторонами.

Відповідач, отримавши направлені йому рахунки та акти прийому-передачі теплової енергії, не заперечив розмір нарахувань, не оспорив їх, не надав своїх розрахунків чи документів на спростування їх вірності.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арес Компані» на рішення Господарського суду Сумської області від 15.08.2024 у справі №920/824/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Гончаров С.А.

Судом встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/824/24; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду Сумської області.

16.09.2024 матеріали справи №920/824/24 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арес Компані» на рішення Господарського суду Сумської області від 15.08.2024 у справі №920/824/24 залишено без руху; роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Арес Компані», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду докази на підтвердження сплати судового збору у розмірі 3 633,60 грн; докази реєстрації електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Арес Компані» в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України.

26.09.2024 (про що свідчить дата сформування документа) через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Арес Компані» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з заявою про усунення недоліків, до якої долучено квитанцію №KTAY-R5RD-Q9FE від 26.09.2024 про сплату судового збору в розмірі 3 633,60 грн. Водночас, з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» судом апеляційної інстанції встановлено наявність електронного кабінету у юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Арес Компані».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Арес Компані» на рішення Господарського суду Сумської області від 15.08.2024 у справі №920/824/24, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), враховуючи, що предметом розгляду у справі є вимоги про стягнення 97 629,53 грн, а отже дана справа відноситься до малозначних у розумінні Господарського процесуального кодексу України, встановлено учасникам справи строки на подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (довідок про доставку копії ухвали від 02.10.2024 до електронних кабінетів сторін в підсистемі «Електронний суд»), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 строків на подання учасниками справи документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради №322 від 18.06.2019, №161 від 31.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» було визначено виробником та виконавцем послуг в місті Суми з постачання теплової енергії (централізованого опалення) та постачання гарячої води (централізованого постачання гарячої води).

ТОВ «Арес Компані» є власником приміщення за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. №146/1 , площею 221,5 кв.м., що підтверджується довідкою з реєстру речових прав на нерухоме майно (том 1, а.с. 15) та споживачем послуг з теплопостачання теплової енергії (централізованого опалення), що надаються ТОВ «Сумитеплоенерго», що відповідачем не заперечується.

Згідно пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830» надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання, було опубліковано на офіційному сайті ТОВ «Сумитеплоенерго» 01.10.2021 і він набрав чинності з 01.11.2021.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач споживав послуги з постачання теплової енергії за загальний період з липня 2023 року по травень 2024 року, у тому числі послуги з абонентського обслуговування, то спірні правовідносини урегульовуються умовами індивідуального договору.

Позивач у позові зазначав, що за період з липня 2023 року по травень 2024 року позивач поставив, а відповідач спожив теплової енергії на суму 86 452,15 грн та послуги з абонентського обслуговування на суму 342,49 грн.

Обґрунтовуючи нарахування за надані послуги з постачання теплової енергії, позивач зазначає, що нарахування здійснювалось на підставі тарифів, встановлених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №639 від 17.03.2020, №89 від 14.01.2020, №623 від 12.10.2021, №41 від 13.01.2021, №2256 від 30.11.2021, №1731 від 10.12.2018.

Розмір плати за абонентське обслуговування затверджено наказом ТОВ «Сумитеплоенерго» №461 від 30.09.2021.

На підтвердження факту, обсягів та вартості поставленої теплової енергії позивачем до матеріалів справи надані копії актів прийому-передачі теплової енергії та/або гарячої води, рахунки за період з липня 2023 року по травень 2024 року, довідок про розподіл витрат будинкового приладу обліку теплової енергії за спірний період, довідок про нарахування функціонування ГВП за спірний період, протоколів зняття показників теплового лічильника та актів обстеження вузла обліку ТЕ по житловому будинку вул. Г. Кондратьєва, 146/1.

Позивач звертався до відповідача з письмовими вимогами про сплату заборгованості вих. №1369 від 18.03.2024 на суму 74 946,65 грн та вих. №2667 від 24.06.2024 на суму 86 794,64 грн (докази направлення вимог листами з описами вкладень відповідачу долучені до позовної заяви, том 1, а.с. 24-28), однак відповідач відповіді на них позивачу не надав, заборгованість не сплатив, що і стало підставою подання позову в даній справі.

Також за порушення грошового зобов`язання позивач здійснив нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені на суму основної заборгованості.

Відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції погоджувався з тим, що споживав послуги позивача у спірному періоді, однак заперечував проти нарахувань у спірній сумі, вказуючи, що позивач при розрахунку вартості тепла не довів розмір опалюваної площі, який, на його думку, може бути підтверджений лише технічним паспортом, а не довідкою про розподіл витрат будинкового приладу обліку теплової енергії по місцях опалення.

Також відповідач наголошував, що відповідно до акту введення в експлуатацію лічильника тепла, він обліковує теплову енергію як у будинку по вул. Герасима Кондратьєва, 146/1, так і по вул. Герасима Кондратьєва, 150.

Відповідач, крім того, не погоджувався з тим, що позивач при розрахунку пені застосовує подвійну облікову ставку НБУ, а не пеню у розмірі 0,001% за кожен день прострочення, як це установлено пунктом 4.5. індивідуального договору. Також, на думку відповідача, датою початку прострочки виконання зобов`язання є 15.07.2024 відповідно до пункту 34 індивідуального договору, так як позивач направив відповідачу вимогу про оплату 24.06.2024.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, встановив, що обсяги та вартість наданих відповідачу послуг з постачання теплової енергії позивачем підтверджується матеріалами справи, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 86 452,15 грн вартості спожитої теплової енергії за період з жовтня 2023 року по березень 2024 року та щодо стягнення плати за абонентське обслуговування ТЕ у сумі 342,49 грн підлягають задоволенню.

Також, виходячи з положень статті 625 Цивільного кодексу України, судом задоволені позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

У частині стягнення пені позовні вимоги задоволені частково з огляду на здійснений судом перерахунок з урахуванням положень пункту 45 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Одночасно положеннями частини 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно сплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно положень Закону України «Про теплопостачання» та Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 №830 (у редакції постанови КМУ від 08.09.2021 №1022), плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається, зокрема, з плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.

Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів (пункт 33 Правил).

Згідно з підпунктом 5 пункту 45 Правил індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.

Як підтверджується матеріалами справи, нарахування за спожиті послуги з постачання ЦО здійснюються відповідачу на підставі показань загальнобудинкового вузла обліку теплової енергії, який встановлено на вводі в будинок по вул. Герасима Кондратьєва, 146/1 у м. Суми. При цьому даний лічильник теплової енергії обліковує кількість тепла, що споживається мешканцями як будинку по вул. Герасима Кондратьєва, 146/1, так і по вул. Герасима Кондратьєва, 150 у м. Суми.

Згідно частини 1 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті. При цьому для цілей розподільного обліку відповідно до цієї статті права та обов`язки споживачів поширюються також на власників майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Положеннями частини 2 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, встановленому цею статтею.

Так, згідно з підпунктом 3 частини 2 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об`єму) таких споживачів.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, з 01.11.2021 нарахування за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води здійснюються згідно Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315 (далі, Методика №315).

Відповідно до абз. 1 пункту 10 розділу І Методики №315 базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є опалювана площа приміщень, зазначена у договорі про надання послуги з постачання теплової енергії.

Згідно положень чинної Методики №315 складові послуги «опалення МЗК» та «функціонування внутрішньо будинкової системи опалення» були об`єднані в нову складову - «загальнобудинкові потреби на опалення». Ця послуга включає в себе витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будинку. Місця загального користування (надалі МЗК) - загальнодоступні місця в будинку (вестибюль,загальний коридор,загальні пральні тощо).

За змістом пункту 2 розділу ІІ Методики №315 загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень), забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Відповідно до пункту 3 розділу І Методики №315 розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Також у пункті 12 розділу IV Методики №315 передбачено, що обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

За змістом пункту 8 розділу IV Методики №315 у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку, зокрема, для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %.

Враховуючи поверховість будинку по вул. Герасима Кондратьєва, 146/1 у м. Суми (5 поверхів), згідно пункту 8 розділу IV Методики №315 відсоток, який застосовується при розрахунку складової загальнобудинкових потреб на опалення для будинку №146/1 по вул. Г. Кондратьєва в м. Суми, складає 25%.

Розподіл проводиться наступним чином:

- розраховується різниця показників на кінець та початок звітного періоду, облік ТЕ ВКО відбувається в ГДж, тому перерахунок в Гкал відбувається за коефіцієнтом 0,239;

- з кількості спожитої теплової енергії вираховуються втрати (коефіцієнт 0,99725);

- розподіл загального обсягу спожитої ТЕ відбувається між двома будівлями в залежності від опалювальної площі будинків;

- з розподіленої площі вираховується частка теплової енергії на опалення місць загального користування та розподіляється між всіма співвласниками (включаючи приміщення з автономним опаленням) згідно займаної площі;

- за виключенням визначеного обсягу частка теплової енергії на опалення місць загального користування залишок обсягу ТЕ розподіляється між житловими та нежитловими приміщеннями згідно їх опалювальної площі.

Позивачем подані до суду разом із позовною заявою довідки про розподіл витрат будинкового приладу обліку теплової енергії у житловому будинку по вул. Герасима Кондратьєва, 146/1 за жовтень 2023 року - квітень 2024 року та довідки про нарахування функціонування ГВП у будинку по вул. Герасима Кондратьєва, 146/1 за вересень 2023 року - квітень 2024 року (том 1, а.с. 51-58); протоколи зняття показників теплового лічильника по житловому будинку на вул. Г. Кондратьєва, 146/1 у м. Суми.

Ураховуючи приписи Методики №315, суд погоджується з тим, що розрахунок наданих позивачем послуг проведений з урахуванням фактичних обсягів ТЕ і опалювальної площі відповідача.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач зазначав, що не погоджується з розміром опалювальної площі будинків №146/1 та №150 по вул. Г.Кондратьєва, який вказується позивачем у позовній заяві й на підставі якого проводився розподіл спожитої ТЕ.

Суд першої інстанції, відхиляючи дані твердження відповідача, послався на те, що опалювальний об`єм будинків підтверджується технічними паспортами на житлові будинки №146/1 та №150 по вул. Г. Кондратьєва в м. Суми, наданими позивачем.

В апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що суд безпідставно взяв до уваги такі дані, оскільки технічні паспорти були подані до суду з порушенням норм статті 80 Господарського процесуального кодексу України (такі докази були подані не з позовною заявою, а разом із відповіддю на відзив на позовну заяву, однак без обґрунтування поважності причин неможливості подання таких доказів разом із позовом).

Оцінюючи дані доводи скаржника, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом частини статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до статті 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

За змістом статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

За змістом статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, ознайомившись із відзивом на позовну заяву відповідача, 08.08.2024 направив на адресу Господарського суду Сумської області «відзив на відзив на позовну заяву», клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (копій технічних паспортів на житлові будинки №146/1 та №150 по вул. Г. Кондратьєва в м. Суми з викладеним у ньому проханням про поновлення строку на подання цих доказів. Дані документи надійшли до Господарського суду Сумської області 09.08.2024.

У поданому клопотанні про приєднання доказів позивач, обґрунтовуючи поважність причин пропуску процесуального строку для подання доказів, зазначив, що у нього виникла необхідність подання даних доказів (технічних паспортів) після ознайомленням з відзивом відповідача та з метою доведення своєї позиції щодо загальної опалювальної площі приміщення.

Згідно з частинами 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Розглянувши наведені позивачем обґрунтування, враховуючи, що відповідні документи були подані на спростування доводів відзиву відповідача на позовну заяву, враховуючи характер та зміст останніх, у суду першої інстанції були наявні підстави для долучення таких доказів до матеріалів справи та надання їм як доказам оцінки під час вирішення спору в даній справі, а доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими.

Зазначені дії суду були вчинені з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених у статті 124, 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а також у статтях 76-79 Господарського процесуального кодексу України, сприяли повному та всебічному встановленню обставин справи, адже питання щодо опалювальної площі будинку та приміщення відповідача входять до предмета доказування в даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час розгляду справи судом першої інстанції та у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що під час складання технічного паспорту на будинок №146/1 по вул. Г. Кондратьєва в м. Суми виконавцем технічного паспорту було допущено помилку при підрахунку загальної площі житлового будинку і не враховано всі площі квартир. У технічному паспорті площа житлового будинку №146/1 вказана 2942,10 кв.м., а по факту 3183,70 кв.м.

Суд, дослідивши як докази копії технічних паспортів на будинки №146/1 та №150 по вул. Г. Кондратьєва в м. Суми (станом на 16.11.2016 та 22.08.2017), встановив, що в площу житлового будинку по вул. Г. Кондратьєва, 146/1 входить площа житлових приміщень (квартир) + нежитлових приміщень + сходові клітини + тамбур + підвал. Площа житлового будинку №146/1 складає 3183,7 кв.м., а площа житлового будинку по вул. Г. Кондратьєва, 150 , складає 412,97 кв.м.

В опалювальну площу житлового будинку згідно Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів від 21.07.2005 року №630, входить вся площа будинку крім лоджій, балконів, тамбурів, сушарок та вбудованих нежитлових приміщень.

Таким чином, при правильному підрахунку всіх площ квартир згідно даних технічних паспортів загальна опалювальна площа (ОП) будинку №146/1 складає 1990,7 кв.м. (1563,4 ОП квартир з МЗК + 187,7 ОП СМУ МЮ + 221,5 OП відповідача + 18,1 OП Департаменту інф-ри). Загальна опалювальна площа по будинку №150 складає 412,97 кв.м.

Отже, при нарахуванні за послуги з постачання ТЕ позивачем правильно визначена опалювальна площа відповідно до фактичних даних технічних паспортів, а заперечення апеляційної скарги відповідача з цього приводу не беруться судом до уваги.

Загальний розмір нарахувань згідно позову за послуги з постачання теплової енергії за період з жовтня 2023 року по березень 2024 року складає 86 452,15 грн та наведений у розрахунку позивача (том 1, а.с. 17). Розмір нарахувань підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та відповідачем належними і допустимими доказами не спростований.

Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача 342,49 грн плати за абонентське обслуговування ТЕ за період з липня 2023 року по травень 2024 року (розрахунок - том 1, а.с. 17), при цьому, як вбачається з матеріалів справи розмір плати за абонентське обслуговування затверджено наказом ТОВ «Сумитеплоенерго» №461 від 30.09.2021 (том 1, а.с. 66).

Згідно з пунктом 30 індивідуального договору Споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця».

Згідно пунктів 34, 35 індивідуального договору Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Оскільки судом установлено, що обсяги та вартість наданих відповідачу послуг з постачання теплової енергії позивачем підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 86 452,15 грн вартості спожитої теплової енергії за період з жовтня 2023 року по березень 2024 року та щодо стягнення плати за абонентське обслуговування ТЕ у сумі 342,49 грн за період з липня 2023 року по травень 2024 року визнаються судом законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, висновки суду першої інстанції з приводу чого є правильними.

Також позивачем у позові були заявлені до стягнення з відповідача 934,06 грн 3% річних за період з 01.09.2023 по 04.07.2024 та 1 177,17 грн інфляційних втрат за період з 01.09.2023 по 31.05.2024. Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат додано до позову (том 1, а.с. 18-19).

Відповідач у відзиві на позов контррозрахунку суду не надав, лише зазначив, що прострочка виконання ним зобов`язань настає з 15.07.2024, так як відповідно до пункту 33 індивідуального договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживача.

Позивач надіслав відповідачу рахунки лише 24.06.2024, тому і прострочка на думку відповідача настає з 15.07.2024.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив такі заперечення, так як умовами індивідуального договору чітко визначено строк виконання зобов`язання (пункт 34), а саме споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Крім цього, умовами індивідуального договору не визначено порядок надання відповідачу рахунків, а відповідно до частини 2 статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені статтею 611 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що такі є арифметично правильними, а позов у цій частині підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про стягнення 8 723,66 грн пені за період з 01.09.2023 по 04.07.2024, то при дослідженні розрахунку пені судом установлено, що вона розрахована по кожному із періодів прострочення, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Однак, пунктом 45 індивідуального договору передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Таким чином, обґрунтованими є висновки місцевого господарського суду з приводу того, оскільки відповідно до частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі й сторони у договорі визначили розмір пені, який повинен бути застосований, розмір пені становить 1 139,48 грн, виходячи із 0,01 % суми боргу за кожен день прострочення у спірному періоді. У стягненні 7 584,18 грн судом обґрунтовано відмовлено.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Усі інші доводи скаржника, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арес Компані» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Сумської області від 15.08.2024 у даній справі підлягає залишенню без змін.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судовий збір за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арес Компані» на рішення Господарського суду Сумської області від 15.08.2024 у справі №920/824/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 15.08.2024 у справі №920/824/24 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Арес Компані».

Матеріали справи №920/824/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

С.А. Гончаров