Постанова
від 10.12.2024 по справі 927/444/24
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"10" грудня 2024 р. Справа№ 927/444/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 10.12.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.08.2024 (повний текст рішення складено та підписано 19.08.2024)

у справі №927/444/24 (суддя Романенко А.В.)

за позовом Керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради

до Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Монтажне Управління Укртрансбуд»

про припинення правовідносин за нікчемним правочином,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Чернігівської окружної прокуратури (далі за текстом - прокурор) звернувся до Господарського суду Чернігівської області із позовом в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради (далі за текстом - позивач) до Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради (далі за текстом - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Монтажне Управління Укртрансбуд» (далі за текстом - відповідач 2) про визнання недійсним Договору №39-2023/вс від 22.02.2023, укладеного між відповідачами за об`єктом «Поточний ремонт приміщень для облаштування споруд цивільного захисту (найпростіші укриття) в Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №35 Чернігівської міської ради, розташованої за адресою: м. Чернігів, вул. Незалежності, 42-а» (далі за текстом - Договір); визнання недійсною Додаткової угоди №1 від 31.08.2023 до Договору, укладеної між відповідачами за об`єктом «Поточний ремонт приміщень для облаштування споруд цивільного захисту (найпростіші укриття) в Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №35 Чернігівської міської ради, розташованої за адресою: м. Чернігів, вул. Незалежності, 42-а» (далі за текстом - Додаткова угода 1); визнання недійсною Додаткової угоди №2 від 03.10.2023 до Договору, укладеної між відповідачами за об`єктом «Поточний ремонт приміщень для облаштування споруд цивільного захисту (найпростіші укриття) в Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №35 Чернігівської міської ради, розташованої за адресою: м. Чернігів, вул. Незалежності, 42-а» (далі за текстом - Додаткова угода 2); та стягнення з відповідачів на користь Чернігівської обласної прокуратури 9 084,00 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний Договір, з урахуванням Додаткових угод №1 та №2, укладені за відсутності бюджетних асигнувань на 2023 та 2024 роки, що суперечить вимогам статей 23, 48 Бюджетного кодексу України, у відповідній редакції (далі за текстом - БК України), а тому наявні підстави для визнання їх недійсними відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України).

Заявляючи даний позов прокурор вказав на порушення вимог законодавства при укладенні спірних правочинів, а тому останній звернувся до суду за захистом інтересів держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів та дотриманні учасниками процедури закупівлі, оскільки орган уповноважений на дотримання вимог із використання бюджетних коштів (позивач) не здійснив захист інтересів держави.

У ході судового розгляду прокурор, 17.06.2024, подав до суду першої інстанції заяву про зміну предмету спору у справі №924/444/24 у порядку частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) (т.2 а.с. 55-61), змінивши предмет позову на припинення правовідносини між відповідачами, які виникли внаслідок укладення нікчемного Договору, з урахуванням змін внесених Додатковими угодами №1 та № 2, за об`єктом «Поточний ремонт приміщень для облаштування споруд цивільного захисту (найпростіші укриття) в Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 35 Чернігівської міської ради, розташованої за адресою: м. Чернігів, вул. Незалежності, 42-а».

Господарський суд Чернігівської області протокольно (26.06.2024) прийняв до розгляду заяву прокурора про зміну предмету спору.

Господарський суд Чернігівської області рішенням від 12.08.2024 відмовив прокурору у задоволенні позову та стягнув з Чернігівської обласної прокуратури на користь відповідача 2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 000,00 грн.

Відмовляючи прокурору у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на момент укладення Договору відповідачами 1 та 2 не були порушені вимоги бюджетного законодавства, зокрема, частини 1 статті 23 та частини 3 статті 48 БК України, оскільки на момент його укладення, за договірною ціною (тверда) 7 149 000,00 грн, взяті відповідачем 1 бюджетні зобов`язання на 2023 рік (у розмірі 6 731 937,85 грн) на момент укладення Договору відповідали бюджетним асигнуванням розпорядника у розмірі 7 000 000,00 грн згідно з рішенням Черкаської міської ради від 30.11.2022 №24/VIII-38 «Про бюджет Чернігівської міської територіальної громади на 2023 рік» (зі змінами та доповненнями в редакції рішення від 25.01.2023 № 27/VIII-13, оприлюдненому на офіційному сайті міської ради), що не спростовано прокурором. Додатковою угодою №1 сторони дійшли згоди щодо продовження строку виконання робіт за Договором та переглянули редакцію Додатку № 2 до Договору План фінансування будівництва, за яким загальна вартість робіт по об`єкту на 2024 рік складала 7 149 000,00 грн. Укладення Додаткової угоди № 2 мотивоване зміною системи оподаткування відповідача 2, що не вплинуло ані на договірну ціну, ані на джерела фінансування обумовлених Договором робіт, ані на строки виконання зобов`язань.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що у 2024 році бюджетні асигнування по об`єкту будівництва розпоряднику бюджетних коштів не були виділені, а тому, за висновком суду першої інстанції, наявні достатні правові підстави для ініціювання розірвання Договору, проте така вимога прокурором до суду не заявлена. За висновком суду першої інстанції, прокурор не довів наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів держави.

Також суд першої інстанції звернув увагу на те, що прокурором невірно обрано спосіб захисту, оскільки нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, що виключає припинення зобов`язання за таким правочином.

Щодо заявлених відповідачем 2 до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то, за висновком суду першої інстанції, зазначений адвокатом час тривалістю 34 години у даній справі є завищеним та не відповідає фактично виконаній роботі, а тому з огляду на їх розумну необхідність для вирішення наявного спору, суд першої інстанції зменшив розмір витрат відповідача 2 на професійну правничу допомогу до 21 000,00 грн.

Не погодившись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури звернувся до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.08.2024 у справі №927/444/24 повністю, ухвалити нове рішення про задоволення позову прокурора по суті заявлених вимог; стягнути на користь Чернігівської обласної прокуратури сплачений судовий збір у даній справі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги прокурор посилається на те, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.08.2024 у справі №927/444/24 ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Як зазначає прокурор, спірний Договір, з урахуванням Додаткових угод №1 та №2, укладені без мети настання реальних наслідків, оскільки на час його укладення роботи фактично виконані іншим суб`єктом господарювання - ТОВ «УТБ-Інжиніринг» та за відсутності відповідних бюджетних асигнувань на вказані цілі, тобто з порушенням вимог частин 1, 2 статті 23, статті 46, частини 3 статті 48 БК України, частини 5 статті 203 ЦК України.

Стосовно стягнутих з Чернігівської обласної прокуратури на користь відповідача 2 витрат на професійну правничу допомогу, то, за твердженням прокурора, суд першої інстанції в порушення статей 53, 55 ГПК України безпідставно ототожнив прокурора у цій справі із статусом самостійного позивача. Щодо їх розміру, то прокурор вважає, що судом першої інстанції поверхнево проаналізовано об`єм робіт та їх заявлену вартість, без урахування дійсно можливого часу на їх виконання. Крім того, процесуальні документи у даній справі підписані від імені відповідача 2 безпосередньо директором Стрілецьким Д.Ю., докази складання їх адвокатом Левошко Я.В. у матеріалах даної справи відсутні.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2024 апеляційну скаргу Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.08.2024 у справі №927/444/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 16.09.2024 витребував з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/444/24; відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.08.2024 у справі №927/444/24.

Матеріали справи №927/444/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 03.10.2024.

Головуючий суддя Владимиренко С.В. з 03.10.2024 по 11.10.2024 перебувала у відпустці, судді: Ходаківська І.П. з 09.10.2024 по 21.10.2024, Демидова А.М. з 07.10.2024 по 18.10.2024 перебували на лікарняному.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.10.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.08.2024 у справі №927/444/24; розгляд апеляційної скарги призначив на 03.12.2024 о 12 год. 00 хв.

Згідно письмового відзиву на апеляційну скаргу прокурора відповідач 2 заперечує проти її задоволення, посилаючись на дотримання судом першої інстанції, при ухваленні оспорюваного прокурором рішення, норм матеріального та процесуального права. За твердженням відповідача 2 відсутні підстави вважати, що оспорюваний Договір не відповідає вимогам БК України, за наявності бюджетних асигнувань. Додатковими угодами №1 та №2 відповідач 1 не брав на себе бюджетних асигнувань, вказаними угодами вносились зміни щодо строку виконання вже взятих на себе зобов`язань. При ухваленні оспорюваного рішення у даній справі судом першої інстанції було враховано правову позицію, викладену об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 15.03.2024 у справі №916/1621/22.

Як вказує відповідач 2, наведені прокурором в апеляційній скарзі докази на підтвердження виконання підрядних робіт ТОВ «УТБ-Інжиніринг» не свідчать про виконання робіт останнім.

Щодо обраного прокурором способу захисту, то припинення зобов`язання не є правовим наслідком недійсності Договору, що свідчить про неналежно обраний спосіб захисту, що є підставою для відмови у позові.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то за умовами Додаткових угоди від 14.06.2024 та від 09.07.2024 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.05.2024 сторони погодили всі істоті умови, вказавши, що саме адвокатом здійснювалось складання усіх процесуальних документів і саме адвокатом виготовлялись всі додатки для всіх учасників.

У прохальній частині відзиву на апеляційну скаргу відповідач 1 просить суд апеляційної інстанції залишити без задоволення апеляційну скаргу прокурора, рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.08.2024 у справі №927/444/24 залишити без змін та стягнути з позивача на користь відповідача 1 судові витрати (правову (правничу) допомогу) у повному обсязі, розмір яких згідно Додаткової угоди від 01.11.2024 становить 30 000,00 грн.

Відповідач 1 згідно письмового відзиву також заперечує проти задоволення апеляційної скарги прокурора, посилаючись на те, що при укладення спірного Договору не було допущено порушень ані норм цивільного, ані норм бюджетного законодавства, що спростовує доводи прокурора про нікчемність Договору.

Відповідач 1 зазначає, що надані прокурор докази лише підтверджують виконання відповідачем 2 умов Договору. Щодо актів форми КБ-2в та КБ-3, то умовами Договору не обумовлено строків на складання актів, а згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом у складі об`єднаної палати у постанові від 02.06.2023 у справі №914/2355/21, першочергове значення має не наявність або відсутність документального оформлення робіт, а їх реальне виконання відповідачем 2.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурора відповідачем 1 заявлено до стягнення з позивача 13 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

У судовому засіданні 03.12.2024 виникла необхідність оголосити перерву у розгляді справи №924/444/24 до 10.12.2024.

04.12.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі.

У судове засідання 10.12.2024 представник відповідача 1 з`явився, а тому клопотання про відкладення не підлягає розгляду судом апеляційної інстанції.

Позивач своїх представників в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом надсилання ухвал суду апеляційної інстанції до його електронного кабінету.

Частиною 5 статті 6 ГПК України встановлено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

У частині 6 статті 242 ГПК України встановлено, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно із частиною 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції за відсутності представників позивача, повідомлених належним чином.

У судовому засіданні 10.12.2024 представник прокурора підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.08.2024 у справі №927/444/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 10.12.2024 заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.08.2024 у справі №927/444/23 залишити без змін.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні 10.12.2024 заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.08.2024 у справі №927/444/23 залишити без змін.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзивів на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням Чернігівської міської ради від 30.11.2022 №24/VIII-38 «Про бюджет Чернігівської міської територіальної громади на 2023 рік» (зі змінами та доповненнями в редакції рішення від 25.01.2023 №27/VIII-13, оприлюдненим на офіційному сайті Ради) за рахунок коштів бюджету Чернігівської міської територіальної громади було передбачено 7 000 000,00 грн по об`єкту «Поточний ремонт приміщень для облаштування споруд цивільного захисту (найпростіші укриття) в Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №35 Чернігівської міської ради, розташованій за адресою: м. Чернігів, вул. Незалежності, 42-а», за головним розпорядником бюджетних коштів Управлінням капітального будівництва Чернігівської міської ради.

22.02.2023 між відповідачем 1, як Замовником, та відповідачем 2, як Виконавцем, керуючись пунктом 13 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 «Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» укладено Договір (т. 1 а.с. 40-43) за об`єктом - «Поточний ремонт приміщень для облаштування споруд цивільного захисту (найпростіші укриття) в Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 35 Чернігівської міської ради, розташованій за адресою: м. Чернігів, вул. Незалежності, 42а (ДК 021:2015 45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт»).

Відповідно до розділу 2 Договору Виконавець зобов`язався, в межах узгодженої та прийнятої до виконання проектної документації, надати послуги з поточного ремонту на об`єкті та здати їх в установлені Договором строки, а Замовник прийняти та оплатити надані послуги.

Строк дії цього Договору з дня його підписання і до 31.12.2024.

Обсяги послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Згідно з пунктом 3.1 Договору строки надання послуг по Договору до 15.03.2024.

При виникненні обставин, які не залежать від Виконавця і перешкоджають наданню послуг, строк надання послуг по Договору може відкладатись на відповідний строк, за умови погодження із Замовником. До обставин, які перешкоджають наданню послуг, не залежать від Виконавця і можуть бути підставою для перегляду строку надання послуг, зокрема, належать обставини, за які відповідає Замовник (відсутність коштів на фінансування будівництва). Про зміну строків надання послуг складається додаткова угода до цього Договору, яка підписується сторонами (пункти 3.2-3.4 Договору).

Згідно з пунктом 4.1 Договору договірна ціна по Договору (тверда) становить 7 149 000,00 грн, без ПДВ. Договірна ціна на 2023 рік 6 731 937,85 грн, без ПДВ.

Істотні умови Договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема продовження строку дії Договору про закупівлю та строку виконання робіт у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, в тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування Замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми визначеної в Договорі (пункт 4.2 Договору).

Зобов`язання за цим Договором виникають за наявності та в межах бюджетних призначень на 2023-2024 роки. Фінансові зобов`язання Замовника перед Виконавцем настають після надходження коштів на розрахунковий рахунок замовника в ДКСУ м. Київ та підписання актів наданих послуг (пункт 4.4 Договору).

Фінансування здійснювалося за рахунок коштів бюджету Чернігівської міської територіальної громади (пункт 14.6. Договору).

Згідно з пунктами 9.1, 9.3 Договору передача виконаних послуг Виконавцем і їх прийняття Замовником оформлюється актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3). Підписання акту готовності об`єкта та гарантійного паспорту-сертифікату на об`єкт, що закінчений є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Взаєморозрахунки за виконані послуги проводяться на підставі фактично наданих послуг та їх вартості, актів вартості устаткування, що придбаваються Виконавцем, визначеної в договірній ціні. Акти приймання передачі виконаних робіт (форми КБ-2в) готує Виконавець та передає для підписання уповноваженому представнику Замовника, який упродовж п`яти днів перевіряє реальність акту та підписує в частині фактично виконаних обсягів послуг. Проміжні платежі здійснюються Замовником протягом семи календарних днів після підписання актів виконаних послуг. Кінцеві розрахунки за виконані послуги Виконавцем здійснюються протягом 14-ти календарних днів після підписання актів форми КБ-2в та КБ-3 та надання виконавцем виконавчої документації (пункти 10.1, 10.3 Договору).

Підписанням цього Договору Виконавець підтверджує повне розуміння, що укладення цього Договору здійснюється під час дії на території України воєнного стану відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану на території України», у зв`язку з чим оплата виконаних робіт буде здійснюватися з розрахункового рахунку Замовника, відкритого в органах державної казначейської служби України, відповідно до Порядку надання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану, затвердженому постановою КМУ № 590 від 09.06.2021. Виконавець підтверджує згоду з тим, що обов`язки Замовника щодо своєчасної оплати виконаних послуг є виконаними з моменту направлення Замовником відповідного платіжного доручення через систему дистанційного обслуговування «Клієнт Казначейства Казначейство», незалежно від фактичної дати зарахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця (пункт 10.4 Договору).

Замовник має право ініціювати розірвання Договору в разі відсутності коштів для фінансування об`єкту (пункт 13.2. Договору).

Згідно з пунктом 13.5 Договору Замовник може призупинити надання послуг за таких обставин, зокрема, відсутність коштів для фінансування об`єкту.

Внесення змін до Договору оформляється додатковою угодою, окрім розірвання Замовником в односторонньому порядку (пункт 13.6 Договору).

До Договору сторонами підписано Додатки №1 та №2 «Договірна ціна на 2023 та 2024 роки» та «Договірна ціна на 2023 рік» (т.1 а.с. 44-45).

Додатками №3 та №4 до Договору сторони погодили «План фінансування будівництва» у 2023 - 2024 роках, у 2023 році 6 731 937,85 грн, у 2024 році 417 062,15 грн. У 2023 році у лютому місяці 980 000,00 грн, у березні місяці 1 960 000,00 грн, у квітні місяців 1 960 000,00 грн, у травні місяці 1 831 937,85 грн (т.1 а.с. 46, 47).

Додатками №5 та №6 до Договору сторони погодили «Календарний графік виконання робіт з рухом робочої сили» (т.1 а.с. 48, 49).

Згідно з рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 25.08.2023 № 543 «Про внесення змін та доповнень до рішення Чернігівської міської ради від 30.11.2022 № 24/VIII-38 «Про бюджет Чернігівської міської територіальної громади на 2023 рік, зі змінами та доповненнями» (затверджене розпорядженням начальника Чернігівської міської військової адміністрації Чернігівського району Чернігівської області Д. Брижинським від 29.08.2023 № 75, оприлюднене на сайті Ради), бюджетні призначення в сумі 7 000 000,00 грн зменшені до нуля по об`єкту «Поточний ремонт приміщень для облаштування споруд цивільного захисту (найпростіші укриття) в Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 35 Чернігівської міської ради, розташованій за адресою: м. Чернігів, вул. Незалежності, 42-а», за головним розпорядником бюджетних коштів Управлінням капітального будівництва Чернігівської міської ради.

У зв`язку із відсутністю фінансування об`єкту сторони досягнули згоди щодо внесення змін та доповнень до Договору, а саме: згідно пунктів 3.3, 4.2, 4.3 та 14.3 Договору сторони внесли зміни до пунктів 3.1 та 4.1 Договору у наступній редакції: «пункт 3.1 - строки надання послуг по Договору до 30.05.2024; пункт 4.1 Договору - договірна ціна по Договору (тверда) становить 7 149 000,00 грн, без ПДВ. Договірна ціна на 2023 рік становить 0,00 грн» шляхом укладення Додаткової угоди №1 від 31.08.2023 (т. 1 а.с. 50).

Разом із Додатковою угодою №1 сторони підписали Додаток №2 «План фінансування будівництва» у 2023 році 0,00 грн, у 2024 році 7 149 000,00 грн (т. 1 а.с. 51), Додаток №3 «Календарний графік виконання робіт з рухом робочої сили» (т. 1 а.с. 52).

03.10.2023 сторони погодили внести зміни до договірної ціни в частині оподаткування Підрядника, що не призведе до загальної вартості робіт шляхом укладення Додаткової угоди №2 та виклали пункт 4.1 Договору у наступній редакції: Договірна ціна по Договору (тверда) становить 7 149 000,00 грн, у тому числі ПДВ 1 191 500,00 грн (т. 1 а.с. 53).

Разом із Додатковою угодою №2 сторони підписали Додаток №2 «План фінансування будівництва», у 2023 році 0,00 грн, у 2024 році 7 149 000,00 грн (т. 1 а.с. 54).

Згідно листа-відповіді позивача від 27.03.2024 № 404/2-07/вих/02/2535/20/вх (т.1 а.с. 34-35), на запит прокурора від 21.03.2024 № 55-77-2610вих-24, у бюджеті Чернігівської міської територіальної громади, станом на 29.12.2023, видатки за головним розпорядником бюджетних коштів Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради - у частині об`єкту «Поточний ремонт приміщень для облаштування споруд цивільного захисту (найпростіші укриття) в Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 35 Чернігівської міської ради, розташованої за адресою: м. Чернігів, вул. Незалежності, 42-а» не передбачені, фінансування в 2023 році не здійснювалось.

У бюджеті Чернігівської міської територіальної громади на 2024 рік відповідно до розпоряджень начальника Чернігівської міської військової адміністрації Чернігівського району Чернігівської області Д. Брижинського від 29.12.2023 № 407 «Про затвердження бюджету Чернігівської міської територіальної громади на 2024 рік», від 04.01.2024 № 1 «Про виконання бюджету Чернігівської міської територіальної громади на 2024 рік» (код бюджету 2555900000), від 15.02.2024 № 78 та від 04.03.2024 № 127 «Про внесення змін та доповнень до бюджету Чернігівської міської територіальної громади на 2024 рік» (код бюджету 2555900000), за головним розпорядником бюджетних коштів Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради по об`єкту «Поточний ремонт приміщень для облаштування споруд цивільного захисту (найпростіші укриття) в Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 35 Чернігівської міської ради, розташованій за адресою: м. Чернігів, вул. Незалежності, 42-а», видатки не передбачені.

Прокурор звернувся до суду із даним позовом, оскільки вважає, що спірний Договір та Додатки №1 та №2 до нього укладені із порушення бюджетного законодавства, за відсутності бюджетних асигнувань у рахунок фінансових зобов`язань, отже, в силу Закону є нікчемними та, враховуючи заяву про зміну предмету позову, просить суд припинити правовідносини між відповідачами за спірним Договором зі змінами, внесеними Додатковими угодами №1 та №2.

Питання щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в господарському суді, а також особливості здійснення ним окремих форм представництва таких інтересів врегульовані положеннями Конституції України, Закону України «Про прокуратуру» та ГПК України.

Згідно із статтею 131-1 Конституції України у Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно із частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19 зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Підставою звернення прокурора до суду із даним позовом стало нездійснення уповноваженими на це органами наданим законом повноважень щодо захисту законних інтересів держави.

У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 11.02.2020 у справі №922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц).

Проведення процедури державних закупівель, за результатами якої укладений договір, без дотримання його сторонами вимог чинного законодавства, порушує інтереси держави, зокрема, в сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, що становить суспільний інтерес, захист якого відповідає функціям прокуратури.

Підстави представництва інтересів держави в особі Чернігівської міської ради, прокурор обґрунтовує неналежним виконанням позивачем, який є розпорядником бюджетних коштів Чернігівської міської територіальної громади та водночас засновником відповідача 1 (Замовника за Договором), повноважень щодо захисту порушених інтересів держави при укладені договору про закупівлю за бюджетні кошти, асигнування за яким не виділені.

Наведене, за доводами прокурора, створює передумови для неефективного витрачання бюджетних коштів, що полягає в необґрунтованій довготривалості виконання робіт/надання послуг, що закуповуються; можливості зміни в оподаткуванні та/або ціноутворенні, що зумовлює внесення змін до відповідних проектних документів; ризику утворення кредиторської заборгованості, з подальшим стягненням штрафних санкцій в судовому порядку, що як наслідок, створює негативну репутацію для замовників розпорядників бюджетних коштів так і для держави в цілому. Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів становлять безперечно інтерес держави.

Згідно з пунктом 1.1 Положення про Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 30.06.2022 №18/VIII-13, управління є виконавчим органом Чернігівської міської ради.

Відповідно до пункту 1.7, підпункту 2.1.4 пункту 2.1 вказаного Положення управління за рахунок коштів бюджету Чернігівської міської територіальної громади та коштів, передбачених у вартості будівництва на утримання служб замовника, які зараховуються до спеціального фонду бюджету Чернігівської міської територіальної громади, та інших надходжень не заборонених чинним законодавством України. Одним із завдань управління забезпечення ефективного використання бюджетних асигнувань та інвестицій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 виснувала, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 зазначила, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до позивача із листом-запитом від 21.03.2024 №55-77-2610ВИХ-24 стосовно надання інформації про вжиті заходи з приводу спірних правовідносин та повідомив позивача в порядку частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» про намір звернутися до суду із позовом за захистом інтересів держави (т. 1 а.с. 31-33).

Листом від 01.04.2024 №2552-24 позивач повідомив прокурора про те, що станом на дату укладення Договору вимоги законодавства були дотримані, а тому підстав для визнання його недійсним не вбачає (т. 1 а.с. 34-35).

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У статті 16 ЦК України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання правочину недійсним.

Правочином за частиною 1 статті 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частинами 1-5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1 названої статті).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 5 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Правовідносини сторін за спірним Договором врегульовані положеннями ЦК України, Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), Закону України «Про публічні закупівлі» № 922-VIIІ від 25.12.2015 (у редакції Закону № 114-ІХ від 19.09.2019) (далі за текстом - Закон) із урахуванням положень Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 № 1178 (далі з текстом - Особливості), за підпунктом 3 пункту 13 яких (у редакції чинній станом на 22.02.2023) придбання замовниками товарів і послуг (крім послуг з поточного ремонту), вартість яких становить або перевищує 100 тис. гривень, послуг з поточного ремонту, вартість яких становить або перевищує 200 тис. гривень, робіт, вартість яких становить або перевищує 1,5 млн. гривень, може здійснюватися шляхом укладення договору про закупівлю без застосування відкритих торгів та/або електронного каталогу для закупівлі товару в разі, коли публічні закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюються для будівництва, реконструкції, капітального або поточного ремонту, облаштування захисних споруд цивільного захисту, в тому числі подвійного призначення, найпростіших споруд, укриттів.

Таким чином, відповідачі уклали спірний Договір без застосування процедури відкритих торгів, що відповідає вимогам законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Відповідно до частин 1 - 3 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За частиною 1 статті 41 Закону договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 41 Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Згідно з частиною 1 статті 23 БК України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачене законом про Державний бюджет України.

У статті 2 БК України визначено наступні терміни: бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому; бюджетне призначення - це повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Наведеною в частині 1 статті 23 БК України умовою здійснення бюджетного зобов`язання та платежів з бюджету законодавець встановив особливості розрахунків бюджетними коштами - за наявності відповідного бюджетного призначення.

Наслідки недотримання цієї вимоги визначені БК України та передбачають недійсність як розміщеного замовлення, так і договору, укладеного протягом бюджетного періоду, якщо розпорядником бюджетних коштів за цими замовленням та договором взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень.

За статтею 46 БК України стадіями виконання бюджету за видатками та кредитуванням є: встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису бюджету (1); затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм, а також порядків використання бюджетних коштів (2); взяття бюджетних зобов`язань (3); отримання товарів, робіт і послуг (4); здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов`язань (5); використання товарів, робіт і послуг для виконання завдань бюджетних програм (6); повернення кредитів до бюджету (щодо кредитування бюджету) (7).

Згідно із статтею 47 БК України відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ встановлюється Кабінетом Міністрів України. Казначейство України здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису бюджету. Розпорядники бюджетних коштів забезпечують управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1-5 статті 48 БК України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу).

Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, установлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов`язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, установлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини 6 цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов`язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, установлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов`язань, у судовому порядку.

Казначейство України здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету. При реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань здійснюється перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми.

Тобто норми статті 23 БК України та частини 3 статті 48 БК України, що перебувають в системному взаємозв`язку, встановлюють вимогу до умов розміщення закупівлі та умов договору, що укладається за результатами цієї процедури, а саме - здійснення бюджетного зобов`язання та платежів з бюджету лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Така вимога законодавця закладає основи розрахунків у правовідносинах із публічної закупівлі товарів (робіт/послуг) за відповідним договором, наслідком недотримання сторонами цієї вимоги є недійсність укладеного договору в силу закону (його нікчемність) (частина 3 статті 48 БК України).

Щодо порядку здійснення розрахунків за договором підряду, то за статтями 843, 844, 846, 854 ЦК України порядок розрахунків, ціна роботи та строки її виконання є істотними умовами договору підряду. Ці умови визначаються та погоджуються в договорі на розсуд сторін, а в випадках передбачених законом, - відповідно до актів цивільного законодавства (норми частини 3 статті 6, частини 1 статті 628 ЦК України).

Згідно із частиною 2 статті 23 БК України бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Щодо розподілу повноважень при розпорядженні бюджетними коштами, то з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у підпунктах 8.20 - 8.27 постанови від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 щодо застосування положень статей 2, 22 БК України та пунктів 5, 7, 43 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, якою затверджений Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, відповідач 1 у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі робіт з поточного ремонту приміщень для облаштування споруд цивільного захисту, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначених робіт в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня, яким у спірних правовідносинах є позивач.

За змістом пунктів 1, 2 частини 1 статті 2, статей 3, 75 - 77 БК України місцевий бюджет затверджується на один бюджетний період, який для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, що виключає можливість визначення в момент розміщення замовлення та укладення відповідного договору бюджетного призначення для нього (за розміром, цільовим призначенням, враховуючи часові обмеження для його використання) на весь період (на кожен рік), протягом якого планується виконання договору та його фінансування за рахунок бюджетних коштів.

Водночас умови здійснення довгострокових бюджетних зобов`язань (строк дії яких перевищує один бюджетний період (більше одного року, довгострокові договори)) встановлені Порядком реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 (далі за текстом - Порядок № 309), що розроблений на виконання статей 43, 46, 48, 51, 112, 116 - 118 БК України.

Строк дії спірного Договору становить більше одного календарного року, тобто фінансові зобов`язання за цим договором є довгостроковими в розумінні БК України.

За змістом пункту 2.2. Порядку № 309 умовою бюджетного зобов`язання за довгостроковим договором, укладеним за процедурою публічної закупівлі, є обов`язкова наявність додатку до довгострокового договору - календарного плану, відомості в якому мають відповідати плановим показникам поточного бюджетного періоду в Реєстрі бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів.

Додаткові вимоги до договору підряду, період виконання робіт за яким становить більше одного календарного року, що визначені законодавцем в Загальних умовах укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (затверджених постановою КМУ від 01.08.2005 № 668), також передбачають наявність такої невід`ємної частини договору підряду, як план, за яким проводиться фінансування робіт (будівництва об`єкта).

Цей план складається з урахуванням календарних графіків виконання робіт і порядку проведення розрахунків за виконані роботи на весь період будівництва за роками, а на поточний рік - за місяцями з визначенням джерел та напрямів фінансування (видами витрат) (пункти 5, 83, 84 Загальних умов).

Відповідно до пункту 2 Загальних умов, цей нормативний акт є обов`язковим для врахування під час укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників).

За змістом наведених положень Порядку № 309 та Загальних умов, ці підзаконні акти конкретизують норму статті 23 БК України, встановлюючи однакову та обов`язкову в розумінні частини 3 статті 6, частини 1 статті 628 ЦК України вимогу до довгострокового договору (підряду), який фінансується за рахунок бюджетних коштів, а саме наявність складеного за правилами зазначених нормативних актів плану фінансування робіт (календарного плану). Такий план може бути в вигляді додатка до договору (його невід`ємної частини) або визначений безпосередньо в тексті договору та становить порядок здійснення розрахунків за таким договором.

Отже, саме цей план, яким визначається порядок розрахунків, вказує, що при розміщенні публічного замовлення з придбання робіт з довгостроковими бюджетними зобов`язаннями та укладенні відповідного договору дотримано вимоги статті 23 БК України щодо встановленого нею порядку здійснення довгострокових бюджетних зобов`язань - за наявності відповідного бюджетного призначення (Аналогічна правова позиція викладена Верховим Судом у складі об`єднаної палати у постанові від 15.03.2024 у справі №916/1621/22).

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 116 БК України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме: взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України.

Як встановлено судом першої інстанції, на момент укладення Договору (22.03.2023), за договірною ціною (тверда) 7 149 000,00 грн, з яких за рахунок коштів бюджету Чернігівської міської територіальної громади згідно з Планом фінансування робіт (Додаток № 3 до Договору): на 2023 рік передбачено 6 731 937,85 грн (у тому числі помісячно: лютий 980 000,00 грн, березень 1 960 000,00 грн, квітень 1 960 000,00 грн, травень 1 831 937,85 грн) та на 2024 рік 417 062,15 грн. Отже, взяті відповідачем 1 бюджетні зобов`язання на поточний 2023 рік (у розмірі 6 731 937,85 грн), на момент укладення Договору відповідали бюджетним асигнуванням розпорядника відповідача 1 (у розмірі 7 000 000,00 грн) згідно з рішенням Чернігівської міської ради від 30.11.2022 № 24/VIII-38 «Про бюджет Чернігівської міської територіальної громади на 2023 рік» (зі змінами та доповненнями в редакції рішення від 25.01.2023 № 27/VIII-13, оприлюдненому на офіційному сайті міської ради).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про дотримання відповідачами на момент укладення оспорюваного Договору бюджетного законодавства, а тому відсутні підстави вважати такий Договір нікчемним.

Відповідно до пункту 2.11 Порядку №309 у разі скорочення бюджетних асигнувань розпорядники бюджетних коштів повинні вживати заходів щодо ліквідації або скорочення обсягу бюджетних зобов`язань та/або бюджетних фінансових зобов`язань, які перевищують уточнені плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, плани використання бюджетних коштів, помісячні плани використання бюджетних коштів.

Згідно із пунктами 2.14, 2.15 Порядку №309 у кінці бюджетного періоду розпорядники бюджетних коштів приводять зареєстровані бюджетні зобов`язання за спеціальним фондом у відповідність із фактичними надходженнями до цього фонду.

Не оплачені в кінці бюджетного періоду бюджетні фінансові зобов`язання розпорядників бюджетних коштів, які були зареєстровані для здійснення попередньої оплати (виплати авансу), інші бюджетні фінансові зобов`язання, які не є кредиторською заборгованістю, бюджетні зобов`язання та бюджетні фінансові зобов`язання одержувачів бюджетних коштів знімаються з обліку органами Казначейства. Про зняті з обліку бюджетні зобов`язання та бюджетні фінансові зобов`язання органи Казначейства повідомляють розпорядників бюджетних коштів.

Додатковою угодою №2 від 03.10.2023 до Договору сторони погодили внести зміни до договірної ціни в частині оподаткування Підрядника, що не призведе до загальної вартості робіт шляхом укладення Додаткової угоди №2 та виклали пункт 4.1 Договору у наступній редакції: Договірна ціна по Договору (тверда) становить 7 149 000,00 грн, у тому числі ПДВ 1 191 500,00 грн. Згідно Додатку №2 до Додаткової угоди №2 - «План фінансування будівництва» у 2023 році бюджетні асигнування складають 0,00 грн, у 2024 році - 7 149 000,00 грн.

Згідно листа-відповіді позивача від 27.03.2024 № 404/2-07/вих/02/2535/20/вх у бюджеті Чернігівської міської територіальної громади, станом на 29.12.2023, видатки за головним розпорядником бюджетних коштів Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради - у частині об`єкту «Поточний ремонт приміщень для облаштування споруд цивільного захисту (найпростіші укриття) в Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 35 Чернігівської міської ради, розташованої за адресою: м. Чернігів, вул. Незалежності, 42-а» не передбачені, фінансування в 2023 році не здійснювалось.

Укладаючи спірні Додаткові угоди №1 та №2 відповідачі незважаючи на відсутність відповідних бюджетних асигнувань, визначених у бюджеті Чернігівської міської територіальної громади на 2024 рік, узгодили бюджетні зобов`язання з виконання робіт у 2024 році, обумовлених Договором у розмірі 7 149 000,00 грн, тоді як згідно бюджету Чернігівської територіальної громади на 2024 рік за головним розпорядником бюджетних коштів Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради по об`єкту «Поточний ремонт приміщень для облаштування споруд цивільного захисту (найпростіші укриття) в Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 35 Чернігівської міської ради, розташованій за адресою: м. Чернігів, вул. Незалежності, 42-а», видатки не передбачені.

Отже, Додаткові угоди №1 та №2 укладені відповідачами на виконання робіт 2024 році за Договором по об`єкту «Поточний ремонт приміщень для облаштування споруд цивільного захисту (найпростіші укриття) в Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 35 Чернігівської міської ради, розташованій за адресою: м. Чернігів, вул. Незалежності, 42-а» без відповідних бюджетних асигнувань на 2024 рік на суму 7 149 000,00 грн та є нікчемними в силу прямої вказівки Закону (частина 3 статті 48 БК України, з урахуванням частини 2 статті 215 ЦК України).

Посилання відповідача 1 на те, що він звертався до секретаря міської ради із листами від 19.01.2024 №67 (т. 2 а.с. 5), від 29.01.2024 №99 (т. 2 а.с. 7), від 29.01.2024 №104 (т.2 а.с. 8), від 07.03.2024 №237 (т.2 а.с. 10-11), від 01.04.2024 №347 (т. 2 а.с. 12), від 01.04.2024 №350 (т. 2 а.с. 13) з пропозицією внести зміни до бюджету Чернігівської міської територіальної громади на 2024 рік з метою фінансування укладених Договорів, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки доказів внесення таких змін до бюджету Чернігівської міської територіальної громади на 2024 рік суду не надано.

Щодо обраного прокурором способу захисту, то слід зазначити наступне.

Положення статей 16 ЦК України та 20 ГК України передбачають способом захисту права та інтересу припинення правовідношення.

Визнання договору припиненим та реалізація таких способів захисту як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору. Звертаючись до суду з вимогою про визнання договору припиненим, позивач прагне досягнути юридичної визначеності, тобто прагне отримати підтвердження судом припинення прав кредитора на одержання плати від боржника. Проте у такому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17).

Водночас відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина 1 статті 236 ЦК України) та відповідно до приписів частин 1, 5 статті 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків.

Враховуючи те, що Додаткові угоди №1 та №2 до Договору визнанні судом апеляційної інстанції нікчемними в силу частини 3 статті 48 БК України, з урахуванням частини 2 статті 215 ЦК України, бюджетні зобов`язання у розмірі 7 149 000,00 грн у 2024 році у відповідача 1, як розпорядника бюджетних коштів, за такими додатковими угодами не виникають відповідно до частини 3 статті 48 БК України.

Тоді як, припинення правовідносин (відносин, врегульовані нормами права) стосується дійсних, існуючих, оскільки відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Установлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom), заява № 22414/93, Європейський суд з прав людини виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, в той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає статті 13 Конвенції.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про невірне обрання прокурором способу захисту.

Пунктами 9.1, 9.3 Договору сторони узгодили, що передача виконаних послуг Виконавцем і їх прийняття Замовником оформлюється актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3). Підписання акту готовності об`єкта та гарантійного паспорту-сертифікату на об`єкт, що закінчений є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Матеріали даної справи не містять доказів виконання відповідачами умов Договору, а саме: акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3), як це визначено умовами Договору. Згідно листа відповідача 1 від 20.03.2024 №303 оплата за Договором не здійснювалась.

Доводи прокурора про те, що роботи фактично виконані іншим суб`єктом господарювання - ТОВ «УТБ-Інжиніринг», що підтверджується висновком експерта за результатами судової економічної експертизи у кримінальному провадженні №42032370000000008 від 31.01.2023, протоколами допиту свідків: Хайтова П.В. - директора ТОВ «УТБ-Інжиніринг» від 16.05.2023 та Стрілецького Д.Ю. - директора відповідача від 13.07.2023, акту фактичного огляду проведення робіт об`єктів будівництва «Поточний ремонт приміщень для облаштування споруд цивільного захисту (найпростіші укриття) в Чернігівській ЗОШ І-ІІІ ступенів №35 Чернігівської міської ради, за адресою: м. Чернігів, вул. Незалежності, 42а» від 14.03.2024, акту огляду об`єкта (будівлі, споруди, приміщення) щодо можливості його використання для укриття населення як найпростішого укриття від 10.08.2023 та висновку про можливість використання об`єкта (будівлі, споруди, приміщення) для укриття населення як найпростішого укриття», не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Згідно з вимогами частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, матеріали даної справи не містять доказів виконання умов Договору відповідачем 2 та проведення будь-яких інших робіт по спірному об`єкту ТОВ «УТБ-Інжиніринг».

Суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що у наступному 2024 році бюджетні асигнування по об`єкту будівництва за Договором розпоряднику бюджетних коштів не були виділені, не виконані відповідні роботи за Договором у 2023 році і відповідно не були оплачені у 2023 році, що є правовою підставою для ініціювання розірвання Договору, проте така вимога прокурором не заявлена, а згідно вимог статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити з мотивів викладених у даній постанові.

Конституцією України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59).

За статтею 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно положень ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частина 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову/апеляційної скарги, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно із частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій (частини 1, 2, 4 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі по тексту - Закон №5076-VI).

Адвокат Левашко Яна Валеріївна діє на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 12.06.2024 серії АІ №1595913 (т.1 а.с. 47).

Згідно із частиною 1 статті 27 Закону №5076-VI договір про надання правничої допомоги укладається в письмовій формі.

Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

01.05.2024 між адвокатом Левошко Яною Валеріївною (далі - Адвокат) та відповідачем 2 (далі - Довіритель) укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги (т. 2 а.с. 85), за умовами якого Адвокат бере на себе зобов`язання надати правову (правничу) допомогу (включаючи здійснення представництва та захист інтересів Довірителя під час провадження в цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та інше), а Довіритель уповноважує Адвоката представляти його інтереси, в обсязі і на умовах встановлених цим Договором, Додатковими угодами до цього Договору та зобов`язується здійснити оплату правової (правничої) допомоги та фактичних витрат (видатків), необхідних для виконання Договору.

За надання правової (правничої) допомоги Довіритель зобов`язується виплатити Адвокату гонорар та фактичні витрати (видатки) в порядку та на умовах встановлених додатковою Угодою до цього Договору (пункт 5.1 Договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.05.2024).

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з 01.05.2024. Даний Договір, якщо він достроково, в обов`язковому порядку у письмовому вигляді, не буде припинений з ініціативи Сторін, діє до 01.05.2025 (пункти 6.1, 6.2 Договору про надання правової (правничої) допомоги).

За Додатковою угодою від 14.06.2024 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.05.2024 (т.2 а.с. 86) сторони підтвердили, що Адвокат надав Довірителю правничу допомогу, яка полягає у наданні усних та письмових консультацій, прийнятті первинних документів, їх аналізі, аналізі норм чинного законодавства із спірних правовідносин, складанні процесуальних документів, поданні до суду процесуальних документів, участі у судових засіданнях тощо. До складу вартості наданих послуг у сумі 40 000,00 грн сторони включили наступні види робіт:

1. Прийняття, вивчення та аналіз позовної заяви з додатками про визнання недійсним Договору № 39-2023/вс від 22.02.2023, разом з оскаржуваними Додатковими угодами № 1 від 31.08.2023 та № 2 від 03.10.2023 до нього (витрачено 6 годин робочого часу), загальна вартість 6 000,00 грн;

2. Погодження правової позиції з Довірителем, складання відзиву на позовну заяву, виготовлення додатків до відзиву для всіх учасників (витрачено 10 годин робочого часу), загальна вартість 10 000,00 грн;

3. Прийняття, вивчення та аналіз відзиву на позов, з додатками до нього, та клопотання відповідача 1 про долучення доказів у справі, надання юридичної консультації з цього питання (витрачено 2 години робочого часу), загальна вартість 2 000,00 грн;

4. Прийняття, вивчення та аналіз двох відповідей на відзиви заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури та клопотання заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури про долучення доказів у справі, надання юридичної консультації з цього питання (витрачено 2 години робочого часу), загальна вартість 2 000,00 грн;

5. Погодження правової позиції з Довірителем, складання заперечення на відповіді на відзив, заперечення на клопотання про долучення доказів у справі (витрачено 9 годин робочого часу), загальна вартість 9 000,00 грн;

6. Здійснення представництва прав та інтересів Довірителем у Господарському суді Чернігівської області, загальною вартістю 11 000,00 грн (незалежно від кількості судових засідань та часу їх очікування).

За Додатковою угодою від 09.07.2024 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.05.2024 сторони підтвердили, що Адвокат надав Довірителю правничу допомогу, яка полягає у наданні усних та письмових консультацій, прийнятті первинних документів, їх аналізі, аналізі норм чинного законодавства із спірних правовідносин, складанні процесуальних документів, поданні до суду процесуальних документів, участі у судових засіданнях тощо. До складу вартості наданих послуг додатково включені: погодження правової позиції з Довірителем, складання заперечення на заяву про зміну предмету позову в справі № 927/444/24, виготовлення додатків та направлення заперечення з додатками іншим учасникам справи (витрачено 5 годин робочого часу), вартість 5 000,00 грн (т. 2 а.с. 143).

Таким чином, як вказує відповідач 2 ним у суді першої інстанції на судові витрати (витрати на професійну (правничу) допомогу витрачено 45 000,00 грн, включаючи 34 000,00 грн за виконані послуги загалом 34 години робочого часу та 11 000,00 грн вартість послуг за здійснення представництва, незалежно від кількості судових засідань та часу їх очікування .

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заявлений до стягнення відповідачем 2 розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та не співвмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Водночас частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо нікчемності Додаткових угод №1 та №2, що є наслідком неправомірних дій відповідачів до стягнення з Черкаської обласної прокуратури на користь відповідача 2 підлягає 7 000,00 витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи прокурора про порушення судом першої інстанції статей 53, 55 ГПК України не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

За приписами частини 5 статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 1 статті 55 ГПК України органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі №923/199/21 вказала на те, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі №923/199/21 зазначила, що у вирішенні питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду справ, провадження в яких відкрито за позовом прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позиція цього органу щодо заявленого прокурором позову не є вирішальним критерієм, оскільки прокурор бере участь у розподілі судових витрат нарівні з іншими учасниками справи.

Таким чином, приймаючи до уваги, що прокурор бере участь у розподілі судових витрат нарівні з іншими учасниками справи, суд першої інстанції правомірно стягнув саме з Чернігівської обласної прокуратури на користь відповідача 2 витрати на професійну правничу допомогу. Такої ж думки дотримується Верховний Суд у постанові від 19.01.2023 у справі №923/507/21.

Враховуючи те, що витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат за статтею 123 ГПК України, суд першої інстанції правомірно стягнув витрати на професійну правничу допомогу на корить відповідача 2 саме з Чернігівської обласної прокуратури. А враховуючи, встановлені судом апеляційної інстанції обставини, до стягнення з Чернігівської обласної прокуратури на користь відповідача 2 підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Доводи прокурора стосовно відсутності у матеріалах даної справи доказів складення процесуальних документів саме адвокатом Левашко Я.М. не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки Додатковими угодами від 14.06.2024 та від 09.07.2024 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.05.2024 сторони підтвердили, що Адвокат надав Довірителю правничу допомогу, яка полягає у наданні усних та письмових консультацій, прийнятті первинних документів, їх аналізі, аналізі норм чинного законодавства із спірних правовідносин, складанні процесуальних документів, поданні до суду процесуальних документів, участі у судових засіданнях тощо.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).

Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 4 статті 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.08.2024 у справі №927/444/24 підлягає частковому задоволенню, із зміною мотивувальної частини та скасування в частині витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (прокурора).

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.08.2024 у справі №927/444/24 задовольнити частково.

2. Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.08.2024 у справі №927/444/24, виклавши її у редакції даної постанови.

3. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.08.2024 у справі №927/444/24 скасувати в частині стягнення з Чернігівської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Монтажне Управління Укртрансбуд» 21 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, виклавши пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.08.2024 у справі №927/444/24 у наступній редакції: «Стягнути з Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02910114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Монтажне Управління Укртрансбуд» (юридична адреса: вул. Кірова, 25А, м. Чорнобиль, Київська область, 07270; поштова адреса: вул. І. Мазепи, 114а, м. Чернігів, 14001; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 30176683) 7 000,00 грн (сім тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу».

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Чернігівської області.

5. Судові витрат за подання апеляційної скарги покласти на Чернігівську обласну прокуратуру.

6. Матеріали справи №927/444/24 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 11.12.2024.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	10.12.2024
Оприлюднено	12.12.2024
Номер документу	123672415
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг будівельного підряду

Романенко А.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 10.12.2024 по справі 927/444/24ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —927/444/24

Постанова від 10.12.2024

Постанова
від 10.12.2024 по справі 927/444/24
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД