Постанова

від 10.12.2024 по справі 918/653/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

10 грудня 2024 року Справа № 918/653/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

на рішення Господарського суду Рівненської області від 16.09.2024

(ухвалене о 10:48 год. у м. Рівному, повний текст складено 24.09.2024)

у справі № 918/653/24 (суддя Войтюк В.Р.)

за позовом Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 10 262 633 грн 24 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Чоланюк С.Ю.;

від відповідача - Мельник О.П.

ВСТАНОВИВ:

Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", в якому просило:

- визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 03.05.2022 до Договору 16179-ВЦ/93 про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2022, укладеного між Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 26.07.2022 до Договору 16179-ВЦ/93 про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2022, укладеного між Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 31.08.2022 до Договору 16179-ВЦ/93 про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2022, укладеного між Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

- визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 27.09.2022 до Договору 16179-ВЦ/93 про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2022, укладеного між Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

- визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 04.11.2022 до Договору 16179-ВЦ/93 про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2022, укладеного між Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" кошти у розмірі 10 262 633 грн 24 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", тому їх слід визнати недійсними, а розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, визначеною Договору 16179-ВЦ/93 про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2022, з врахуванням змін, внесених Додатковою угодою № 2 від 31.03.2022. Внаслідок неправомірного збільшення ціни на електроенергію шляхом укладання спірних додаткових угод мала місце переплата коштів у розмірі 10 262 633 грн 24 коп.

Господарський суд Рівненської області від 16.09.2024 у справі №918/653/24 позов задовольнив. Визнав недійсною додаткову угоду № 3 від 03.05.2022 до договору 16179-ВЦ/93 про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2022, укладеного між Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія". Визнав недійсною додаткову угоду № 4 від 26.07.2022 до договору 16179-ВЦ/93 про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2022, укладеного між Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія". Визнав недійсною додаткову угоду № 5 від 31.08.2022 до договору 16179- ВЦ/93 про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2022, укладеного між Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія". Визнав недійсною додаткову угоду № 6 від 27.09.2022 до договору 16179-ВЦ/93 про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2022, укладеного між Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія". Визнав недійсною додаткову угоду № 7 від 04.11.2022 до договору 16179-ВЦ/93 про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2022, укладеного між Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія". Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" кошти у розмірі 10 262 633 грн 24 коп. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" судові витрати в розмірі 169 079 грн 50 коп.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що укладення додаткових угод № 3, 4, 5, 6, 7 призвело до збільшення ціни за 1 кВт/год. на більше ніж на 10% відносно ціни, що визначена за умовами Договору 16179-ВЦ/93 про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2022, відтак зміна ціни згідно з оспорюваних додаткових угод є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених Законом України "Про публічні закупівлі", здійснена з порушенням вимог такого Закону, а тому спірні додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.

Враховуючи недійсність спірних додаткових угод, суд вказав, що розрахунок за поставлену енергію у період дії додаткових угод № 3, 4, 5, 6, 7 повинен здійснюватися за ціною 2,71215 грн без ПДВ, суд дійшов висновку, що за поставлений товар позивачу належало сплатити на 10 262 633 грн 24 коп. менше і вказані кошти які є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, у зв`язку із чим відповідач зобов`язаний повернути їх позивачу.

Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 15, 16, 203, 215, 216, 509, 525, 526, 628, 638, 651, 652, 669, 1212 Цивільного кодексу України, с. ст. 180, 189 Господарського кодексу України, ст. ст. 5, 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Не погоджуючись із зазначеним рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", у якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 16.09.2024 у справі № 918/653/24 скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що жодною зі спірних додаткових угод ціну за одиницю товару не було збільшено понад 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку.

Скаржник вказує, що змінюючи ціну Договору, при укладанні спірних додаткових угоди, сторони не перевищили десяти відсотковий бар`єр від попередньої ціни.

Вважає посилання суду на те, що додаткові угоди укладені з порушенням вимог ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" та згідно ст. ст. 203, 215 ЦК України підлягають визнанню не дійсними, вказує на неправильне застосування норм матеріального права при ухвалені оспорюваного рішення.

Зазначає, що складання обома сторонами відповідних Актів прийому-передачі електричної енергії без зауважень нівелює твердження позивача про наявність недопоставленого, проте оплаченого, обсягу електричної енергії за спірними Договорами. А саме по собі твердження про невиконання договірного обов`язку поставки певного обсягу електричної енергії з боку відповідача, з урахуванням наявності підписаних Актів, свідчить про порушення принципу естопель.

Таким чином, на думку скаржника, оскаржене рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, у зв`язку із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" вказує, що доводи скаржника не відповідають обставинам справи та не відповідають правовій позиції щодо аналогічних справ, викладених Верховним Судом.

Максимальний ліміт збільшеної вартості ціни електроенергії у нашій справі за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 16179-ВЦ/93 від 01.02.2022 не може перевищувати 3,277989 грн з ПДВ за 1 кВт*год.

Отже, збільшення ціни електричної енергії у додаткових угодах №№3-7 по відношенню до погодженої у договорі ціни здійснено з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема п.2 ч.5 ст. 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.

Враховуючи, що додаткові угоди №№3-7 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 16179-ВЦ/93 від 01.02.2022 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між відповідачами щодо ціни електричної енергії поставленої за Договором мали регулюватись самою угодою та додатковими угодами №№1-2.

Фактичний тариф за споживання електроенергії з квітня 2022 р. по грудень 2022 року включно мав би становити 3,25458 грн/кВт*год (з ПДВ), що в межах 3,277989 грн з ПДВ за 1 кВт*год (10%-го обмеження).

Відповідно до вищевикладеного сума надлишкових нарахувань за постачання електроенергії РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» у 2022 склала 10 262 633 грн 24 коп. з ПДВ.

З урахуванням того, що внаслідок виконання позивачем своїх зобов`язань фінансового характеру за оспорюваними угодами відповідачем було отримано грошові кошти на загальну суму 10 262 633 грн 24 коп. з ПДВ, які є такими, що були безпідставно одержані відповідачем (підстава їх набуття відпала), то відповідач зобов`язаний повернути їх позивачу, що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.

За наведеного позивач просить залишити без змін рішення Господарського суду Рівненської області від 16.09.2024 у справі №918/653/24, а апеляційну скаргу ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" - без задоволення.

Також позивач подав суду додаткові обґрунтування, в яких вказує про відсутність підстав для підвищення цін на електричну енергію згідно додаткових угод №№1-3, а відтак і згідно додаткових угод №№4-7, а таке підвищення цін вказує на порушення ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Крім того, посилається на судову практику у подібних правовідносинах.

В судових засіданнях Північно-західного апеляційного господарського суду 03.12.2024 та 10.12.2024 представник скаржника підтримала доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 16.09.2024 у справі №918/653/24 слід скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судових засіданнях 03.12.2024 та 10.12.2024 заявив, що з доводами скаржника не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що за результатом відкритих торгів UA-2021-11-29-004807-c, між Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - постачальник) укладено договір № 16179-ВЦ/93 від 01.02.2022 (далі - Договір), предметом якого є постачання електричної енергії на суму 81 949 999 грн 99 коп., в тому числі ПДВ 13 658 333 грн 33 коп. (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-11-29-004807-c; т. 1, а. с. 12-19).

Згідно з п.п. 5.1, 5.2 Договору, Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції. Відповідно до комерційної пропозиції (Додаток №2), ціна за електричну енергію (кВт*год) (одиницю товару) становить 2,97999 грн/кВт*год без ПДВ.

Відповідно до п. 13.3. Договору зміна істотних умов договору можлива лише у випадках передбачених ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме: 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

В подальшому, між сторонами було укладено ряд додаткових угод до Договору, а саме

- додаткова угода № 1 від 01.03.2022 до Договору 16179-ВЦ/93 про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2022, відповідно до якої ціна договору не може перевищувати 3,042042 грн з ПДВ (т. 1, а. с. 26);

- додаткова угода № 2 від 31.03.2022 до Договору 16179-ВЦ/93 про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2022, відповідно до якої ціна за одиницю товару кВт спожитої електричної енергії становить 2,71215 грн/кВт без ПДВ та починає застосовуватись з 01.03.2022 (т. 1, а. с. 27);

- додаткова угода № 3 від 03.05.2022 до Договору 16179-ВЦ/93 про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2022, відповідно до якої ціна за одиницю товару кВт спожитої електричної енергії становить 2,74355 грн/кВт без ПДВ та починає застосовуватись з 01.04.2022 (т. 1, а. с. 28);

- додаткова угода № 4 від 26.07.2022 до Договору 16179-ВЦ/93 про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2022, відповідно до якої ціна за одиницю товару кВт спожитої електричної енергії становить 2,98310 грн/кВт без ПДВ та починає застосовуватись з 01.07.2022 (т. 1, а. с. 29);

- додаткова угода № 5 від 31.08.2022 до Договору 16179-ВЦ/93 про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2022, відповідно до якої ціна за одиницю товару кВт спожитої електричної енергії становить 3,24420 грн/кВт без ПДВ та починає застосовуватись з 01.08.2022 (т. 1, а. с. 30);

- додаткова угода № 6 від 27.09.2022 до Договору 16179-ВЦ/93 про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2022, відповідно до якої ціна за одиницю товару кВт спожитої електричної енергії становить 3,53377 грн/кВт без ПДВ та починає застосовуватись з 01.09.2022 (т. 1, а. с. 31);

- додаткова угода № 7 від 04.11.2022 до Договору 16179-ВЦ/93 про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2022, відповідно до якої ціна за одиницю товару кВт спожитої електричної енергії становить 3,56852 грн/кВт без ПДВ та починає застосовуватись з 01.10.2022 (т. 1, а. с. 32).

На виконання умов Договору 16179-ВЦ/93 про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2022, в період з лютого 2022 року по грудень 2022 року, відповідач поставив, а позивач прийняв та оплатив електричну енергію в обсязі 22 188 851 кВт на загальну суму 82 091 305 грн 95 коп., що підтверджується наявними у справі актами прийняття-передавання товарної продукції, копіями платіжних інструкцій, карткою 6310 за 2022 рік (т. 1, а. с. 34-146).

Проти вказаного не заперечує ні позивач, ні відповідач.

На думку позивача, укладаючи додаткові угоди № 3, 4, 5, 6, 7 до Договору та збільшуючи ціну товару, сторони діяли усупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому ці угоди підлягають визнанню недійсним, а надмірно сплачені кошти - стягненню з відповідача на користь позивача.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон), цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону, Замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника.

Як зазначено в ч. 1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Разом з тим п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.

Із вказаного слідує, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Судом апеляційної інстанції вище встановлено, що сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" і на момент підписання договору погодили всі його істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань.

Сторони домовились про те, що загальна сума Договору становить 81 949 999 грн 99 коп. у тому числі ПДВ 13 658 333 грн 33 коп. (п. 5.1. Договору).

Згідно з додатками 2-3 Договору ціна 1 кВт*год не могла перевищувати 2,97999 грн з ПДВ. Обсяг постачання електроенергії становив 27 500 000 кВт*год. (т. 1, а. с. 22-25).

Враховуючи приписи ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", умови Договору про постачання електричної енергії споживачу № 16179-ВЦ/93 від 01.02.2022, сторони могли збільшити вартість одиниці товару не більше ніж 3,277989 грн з ПДВ за 1 кВт*год.

Однак, в подальшому, сторони Договору почали вносити у правочин зміни, зокрема, шляхом укладання додаткових угоди № 1-7.

При цьому, починаючи з додаткової угоди №3 від 03.05.2022 до Договору 16179-ВЦ/93 про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2022 ціна перевищила 10% бар`єр від первісної ціни Договору (3,277989 грн з ПДВ), а саме 2,74355 грн за 1 кВт*год без ПДВ та 3,29226 грн за 1 кВт*год з ПДВ.

Також, щодо визнання додаткових угод № 3 від 03.05.2022, № 4 від 26.07.2022, № 5, № 6 від 27.09.2022, № 7 від 04.11.2022 до Договору 16179-ВЦ/93 про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2022, суд апеляційної інстанції бере до уваги таке.

У справі №922/2321/22 на вирішення Великої Палати Верховного Суду було поставлено питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

Відповідаючи на це питання Велика Палата Верховного Суду виснувала, що норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю з огляду на таке:

"43. Відповідно до частини першої статті 41 Закону №922-VIII договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

44. Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

45. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

46 За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

47. Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

48.Відповідно до частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

49. Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

50. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

51. Згідно із частинами першою, другою статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

52. Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону № 922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

53. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

54. Із системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону №922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

55. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

56.У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922- VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

57. В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

58. Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19.04.2020 норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

59. Отже, вказана норма Закону №922-VIII в редакції до 19.04.2020 не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку.

60. Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" №114-IX від 18.09.2019 (далі - Закон №114-ІХ), яким Закон №922-VIII було викладено в новій редакції. При цьому зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

61. Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

62. Як убачається з пояснювальної записки до проекту Закону №114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу", коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

63. За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом №114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.".

Водночас згідно з оспорюваними додатковими угодами сторонами неодноразово було змінено істотні умови договору (збільшено ціну на електричну енергію), а саме укладення додаткової угоди № 3 призвело до збільшення ціни за 1 кВт*год. на 10,48 % відносно ціни, визначеної за умовами Договору; додаткової угоди № 4 - на 20,13 %; додаткової угоди № 5 - на 30,64 %; додаткової угоди № 6 - на 42,3 %, додаткової угоди № 7 - на 43,7 %.

Доводи скаржника зводяться лише до того, що сторони вправі збільшити ціну договору на 10% від попередньої, однак вказане не узгоджується із вказаною вище правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, за якою сторони можуть змінити ціну за товар не більш ніж на 10 % від тієї, яка визначена в договорі (первісна ціна), а не попередньої ціни товару.

Суд зауважує, що протилежне тлумачення та застосування норм Закону України "Про публічні закупівлі" не відповідатиме меті такого Закону, оскільки дозволить недобросовісним суб`єктам господарювання вигравати тендери з найнижчими ціновими пропозиціями, а в подальшому, шляхом укладання безлічі додаткових угоди, збільшити вартість товару в понад 10% від первісної ціни, однак в межах 10% від попередньої.

Тому, наведені доводи відповідача відхиляються судом апеляційної інстанції.

Відтак, оскільки оспорювані додаткові угоди № 3-7 укладені з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", то вони підлягають визнанню недійсними, адже їхнє укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%), що визначена Законом.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що додаткові угоди № 3 від 03.05.2022, № 4 від 26.07.2022, № 5, № 6 від 27.09.2022, № 7 від 04.11.2022 до Договору 16179-ВЦ/93 про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2022, за встановлених обставин справи оспорювані додаткові угоди до договору про закупівлю електричної енергії суперечать нормам ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі", а тому підлягають визнанню недійсними.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 10 262 633 грн 24 коп., апеляційний господарський суд враховує таке.

Згідно з частиною 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Оскільки оспорювані додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, відтак правовідносини між Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором, мали регулюватись додатком №2 до Договору.

Апеляційний господарський суд погоджується із судом першої інстанції про те, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод з порушенням законодавства, доведеною у цій справі є переплата коштів у розмірі 10 262 633 грн 24 коп.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідач не надавав власного контррозрахунку переплати.

Таким чином, внаслідок виконання Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" своїх зобов`язань фінансового характеру за оспорюваними правочинами ТОВ "РОЕК" було безпідставно отримано грошові кошти на загальну суму 10 262 633 грн 24 коп., які останній зобов`язаний повернути споживачу в силу приписів ст. ст. 216, 1212 ЦК України, оскільки підстава їх набуття відпала.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Рівненської області від 16.09.2024 у справі № 918/653/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 16.09.2024 у справі № 918/653/24 - без змін.

2. Справу № 918/653/24 надіслати Господарському суду Рівненської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "11" грудня 2024 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.