Постанова

від 11.12.2024 по справі 902/531/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

11 грудня 2024 року Справа № 902/531/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпро Груп"

на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 18.09.2024

(ухвалене о 14:01 год. у м. Вінниці, повний текст складено 20.09.2024)

у справі № 902/531/24 (суддя Маслій І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронтрейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпро Груп"

про стягнення 25 089 грн.

Відповідно до ч.13 ст.8, ч. 10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Вінницької області додатковим рішенням від 18.09.2024 у справі №902/531/24 заяву представника позивача №б/н від 09.09.2024 про розподіл судових витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу задовольнив повністю. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпро Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронтрейд" 11 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено факт понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000 грн і така сума підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що відповідачем не доведено неспівмірність заявлених витрат, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Алюпро Груп" із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 18.09.2024 у справі № 902/531/24 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в покладанні на відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга обґрунтована таким.

У своїх запереченняч відповідач посилався на такі обставини щодо зменшення судових витрат, які взагалі судом першої інстанції не були розглянуті, зокрема:

- у Акті від 06.05.2024 зазначено "1.Вивчення матеріалів справи та здійснення підготовки документів для подання позовної заяви. 2. Складено позовну заяву про стягнення заборгованості з відповідача ТОВ "Алюпро Груп"". Проте, за правовим висновком Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 по справі №910/15830/20, вивчення матеріалів справи та підготовка документів для подання позовної заяви є складовою складення позову та подачі його до суду, що є підставою для зменшення розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу;

- у Акті виконаних робіт від 06.09.2024 міститься "5. Складено Заяву про відшкодування судових витрат та направлено її всім учасникам та до суду за допомогою підсистеми "Електронний Суд". Але, за правовим висновками Верховного Суду заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною і подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору.

- ціна позову становить 25 089 грн, а позивач бажає отримати компенсацію у розмірі 11 000 грн, що становить 43,64% ціни позову та є явно завищеною сумою, що також є підставою для зменшення розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу;

- у позові орієнтовна сума судових витрат на правничу допомогу складала 6 000 грн, проте позивач збільшив її майже в двічі, аж до 11 000 грн.

Вищенаведене є підставою для застосування ч.5 ст. 126 ГПК України, чого не було здійснено судом першої інстанції.

Скаржник наголошував що подані позивачем документи не відносяться до справи №902/531/24 за таких підстав:

- копія квитанції (форма № ПО-Д2 затверджена наказом Укрсоюзсервіс від 29.09.95 №8) серії 03 ААВ №3257157 від 02.05.2024, оскільки така квитанція не може використовуватися у відносинах між адвокатом та юридичною особою, містить у собі дефекти, у зв`язку із чим не є правовим документом, та не має зв`язку ні із справою №902/531/24, ні з Договором про надання правової допомоги №01/07-2023 від 28.07.2023;

- копія Акту виконаних робіт від 06.05.2024, не містить у собі посилання на номер справи (№902/531/24) та містить відмінності щодо назви позовної заяви у вищевказаному акті ("позовна заява про стягнення заборгованості") та у фактично поданому позові ("позовна заява про стягнення грошових коштів").

- копія Акту виконаних робіт від 06.09.2024 також не містить у собі посилання на номер справи;

- копія платіжних інструкцій №10667 від 08.07.2024, №10927 від 04.09.2024 не мають зв`язку із справою №902/531/24, Договором про надання правової допомоги №01/07-2023 від 28.07.2023 чи Актами виконаних робіт від 06.05.2024 та 06.09.2024.

Тому, подані адвокатом позивача докази повинні були бути належно оцінені судом першої інстанції на предмет їх належності, допустимості та достовірності, чого суд першої інстанції не здійснив, а лише оцінив їх у сукупності на предмет вірогідності, чим самим порушив норми процесуального права.

Окрім цього, суд першої інстанції проігнорував правові висновки Верховного Суду.

Тому, скаржник не погоджується із додатковим рішенням суду першої інстанції, вважає, що останнє ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права, у зв`язку із чим воно підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач подав відзив, в якому вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, такими, що не відповідають обставинам цієї справи, а вимоги апеляційної скарги такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до п. 4.2. Договору про надання правової допомоги № 01/07-2023 від 28.07.2023, остаточна сума гонорару адвоката визначається підписаним сторонами звітом про виконану роботу та/або Актом виконаних робіт до цього Договору.

Згідно Акту виконаних робіт від 06.05.2024 до Договору про надання правової допомоги №01/07-2023 від 28.07.2023, загальна вартість виконаних адвокатом робіт складає 6 000 грн.

У відповідності до Акту виконаних робіт від 06.09.2024 до Договору про надання правової допомоги № 01/07-2023 від 28.07.2023, загальна вартість виконаних адвокатом робіт складає 5 000 грн.

Визначений актами та заявою про відшкодування судових витрат перелік виконаної роботи повністю підтверджується матеріалами справи, датами призначених судових засідань та документами, наданими позивачем.

Загальна сума сплачених адвокату позивачем грошових коштів складає 11 000 грн.

Законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом гонорару, а також не встановлено форму такого документа. Також не встановлено переліку обов`язкових реквізитів для такого документа.

Адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, розписка тощо), який буде підтверджувати факт отримання адвокатом коштів від клієнта. Аналогічну позицію висловлює Верховний Суд у Постанові від 16.04.2020 по справі № 727/4597/19 з приводу документального підтвердження отримання гонорару адвокатом готівкою від клієнта.

Збільшення витрат позивача на професійну правничу допомогу на 5 000 грн, у порівнянні з попереднім розрахунком в сумі 6 000 грн було спричинено лише діями самого відповідача.

Враховуючи обсяг складених документів та кількість судових засідань, остаточний розрахунок в сумі 11 000 грн є абсолютно співмірним з обсягом виконаної адвокатом роботи.

Просить залишити додаткове Рішення Господарського суду Вінницької області від 18.09.2024 у справі № 902/531/24 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржуване додаткове рішення скасувати в частині стягнення 500 грн витрат на професійну правничу допомогу, а в решті залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що в провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/531/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронтрейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпро Груп" про стягнення 25 089 грн.

Господарський суд Вінницької області рішенням від 04.09.2024 у справі № 902/531/24 позов задовольнив. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпро Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронтрейд" 25 089 грн боргу та 3 028 грн витрат на сплату судового збору (т. 1, а. с. 188-198).

09.09.2024 до Господарського суду Вінницької області надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення, щодо розподілу судових витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000 грн (т. 1, а. с. 199-200).

17.09.2024 до Господарського суду Вінницької області від представника відповідача надійшли заперечення проти розподілу судових витрат, в якому просив відмовити позивачу у покладені на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000 грн (т. 1, а. с. 209-212).

Як вказано вище, Господарський суд Вінницької області додатковим рішенням від 18.09.2024 у справі №902/531/24 заяву представника позивача №б/н від 09.09.2024 про розподіл судових витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу задовольнив повністю. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпро Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронтрейд" 11 000 грн витрат на професійну правничу допомогу (т. 1, а. с. 217-223).

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення заяви позивача, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у рішенні від 16.11.2000 №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини зазначеного рішення визначається, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правничу допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Положеннями статті 16 ГПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві, позивач вказував про понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн (а. с. 1-5).

Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач подав суду першої інстанції клопотання, відповідно до якого просив відмовити позивачу у покладені на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000 грн.

Такі заперечення мотивоване тим, що позивачем надані неналежні та недопустимі докази на підтвердження понесення професійної правничої допомоги.

Серед іншого зауважує на включення позивачем до витрат на професійну правничу допомогу складання заяви про відшкодування судових витрат та направлення її всім учасникам та до суду.

Відповідач вказує, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу перевищує попередній (орієнтований) розрахунок.

Апеляційний господарський суд вказує, що в силу ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи правнича допомога в суді першої інстанції позивачу надавалася адвокатом Гніденко Ольгою Миколаївною.

Зокрема, 28.07.2023 між Гніденко Ольгою Миколаївною (адвокат) та ТОВ "Айронтрейд" було укладено Договір № 01/07-2023 про надання правової допомоги (далі - Договір), відповідно п. 1.1. якого адвокат на підставі ст. 59 Конституції України, та діючи відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" приймає па себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу:

а) представляти та захищати інтереси клієнта в усіх державних установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами органів внутрішніх справ, прокуратури. Служби безпеки України та інших правоохоронних, наглядових і контролюючих органів.

б) здійснювати представництво та захист інтересів клієнта в судах загальної юрисдикції всіх інстанцій, господарських судах всіх інстанцій, адміністративних та третейських судах. Міжнародному комерційному суді при Торгово-промисловій палаті України та Конституційному суді України під час здійснення судочинства:

в) приймати участь та захищати інтереси клієнта при проваджені справ в порядку цивільного, господарського, кримінального, адміністративного та конституційного судочинства, з правом пред`явлення позову, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання повністю або частково позову, зміни розміру позовних вимог, зміни підстав або предмета позову, укладання мирової угоди, оскарження рішень суду, подання апеляційних, касаційних скарг, інших передбачених законодавством скарг, клопотань та заяв.

г) надавати клієнту правову інформацію, консультації і роз`яснення з правових питань, здійснювати правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, надавати послуги при укладенні угод цивільно-правового характеру;

д) складати заяви, скарги, процесуальні та інші документи правового характеру, посвідчувати копії документів по справам, які перебувають в провадженні адвоката;

є) надавати правову допомогу під час виконання та відбування кримінальних покарань;

ж) здійснювати інші види правової допомоги, не заборонені законом.

Згідно із п. п. 2.1-2.3 Договору клієнт в письмовій або усній формі повідомляє адвоката про суть доручення, що підлягає вирішенню. Адвокат самостійно визначає перспективи вирішення доручення клієнта, перелік необхідної документації та інформативних даних, необхідних для вирішення доручення. Клієнт за вимогою адвоката надає останньому всю необхідну документацію та інформацію стосовно вирішення доручення клієнта.

Пунктом 3.5. Договору визначено, що з метою виконання адвокатом доручення, клієнт зобов`язується надавати в установленому законом порядку і формі підтвердження повноважень адвокату, які необхідні для виконання юридичних дій або надання фактичних послуг.

Розмір оплати за правову допомогу (сума гонорару адвоката) встановлюється у фіксованому розмірі за погодженням між клієнтом та адвокатом, в залежності від обсягу роботи Адвоката, витраченого часу та складності доручення (п. 4.1 Договору).

Згідно з п. 4.2 Договору остаточна сума гонорару адвоката визначається підписаним сторонами звітом про виконану адвокатом роботу та/або Актом виконаних робіт до цього договору. Клієнт зобов`язується сплатити адвокату суму гонорару за правову допомогу, визначену звітом та/або актом протягом 2 (двох) банківських днів з дати підписання сторонами Звіту про виконану роботу та/або Акту виконаних робіт. У випадку відмови клієнта підписати Звіт та/або Акт виконаних робіт, клієнт зобов`язується протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання звіту/акту виконаних робіт надати адвокату свої вмотивовані зауваження/заперечення до звіту/акту в письмовій формі. У випадку ненадання у встановлений даним пунктом договору строк письмових зауважень/заперечень, звіт/акт виконаних робіт вважаються погодженими клієнтом, а сума гонорару адвокату визначеною сторонами. Сторони мають право одразу визначити остаточну суму гонорару адвоката або встановити інші умови оплати роботи адвоката (погодинна оплата) та строки оплати, уклавши додаткову угоду до даного договору.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 7.1 Договору).

В матеріалах справи наявний Акт виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги №01/07-2023 від 28.07.2023 за яким загальна вартість виконаних адвокатом робіт складає 6 000 грн. Такий акт включає в себе перелік виконаної роботи на стадії подання позову, а саме: вивчено матеріали справи та здійснено підготовку документів для подання позовної заяви, складено позовну заяву про стягнення заборгованості з відповідача ТОВ "Алюпро Груп" (код: 40531379), направлено цінним листом з описом вкладення позовну заяву з додатками відповідачеві та до Господарського суду Вінницької області (т. 1, а. с. 203).

Також, згідно Акту виконаних робіт від 06.09.2024 до Договору про надання правової допомоги № 01/07-2023 від 28.07.2023, загальна вартість виконаних адвокатом робіт складає: 5 000 грн. Вказаним актом визначено перелік виконаної роботи, починаючи з надання відповіді на відзив, а саме: складено відповідь на відзив відповідача та направлено цінним листом відповідачеві та до Господарського суду Вінницької області, участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції 05.08.2024, участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції 19.08.2024, участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції 04.09.2024, складено заяву про відшкодування судових витрат та направлено її всім учасникам та до суду за допомогою підсистеми "Електронний Суд" (т. 1, а. с. 203 на звороті).

Відповідно до квитанції № 3257157 від 02.05.2024 позивач сплатив адвокату 5 000 грн (т. 1, а. с. 201 на звороті).

Крім того, як вбачається з платіжних інструкцій №10927 від 04.09.2024, № 10667 від 08.07.2024 позивач сплатив адвокату кошти в загальній сумі 11 000 грн (т. 1, а. с. 202).

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

За ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5, 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у додаткових постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Суд бере до уваги, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.22.2022 у справі №922/1964/21.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Апеляційний господарський суд вказує, що категорія цієї справи не є специфічною чи особливо складною, не потребує при складенні процесуальних документів опрацювання великої кількості нормативно-правових актів, судова практика є усталеною.

В той же час, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що спір виник з вини відповідача, який не повернув позивачу суми попередньої оплати за непоставлений товар.

Проаналізувавши Акт виконаних робіт від 06.05.2024, суд апеляційної інстанції не встановив невідповідності, які б були підставою для відмови у відшкодуванні витрат, вказаних у ньому. Суд вказує, що оцінює, вказані в цьому Акті роботи у сукупності, як надання професійної правничої допомоги щодо складання позовної заяви і вважає, що вартість таких послуг в сумі 6 000 грн є обґрунтованою.

При цьому, суд апеляційної інстанції вказує, що за Актом виконаних робіт від 06.09.2024 містяться п`ять пунктів щодо наданої адвокатом професійної правничої допомоги (складання відповіді на відзив, участь у трьох судових засіданнях суду першої інстанції в режимі відеоконференції, а також складання та подання заяви про відшкодування судових витрат).

Суд також враховує, що позивач просить стягнути витрати на написання та направлення учасникам та до суду заяви про відшкодування судових витрат. Однак заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Подібні висновки щодо застосування статей 123, 126, 129 ГПК України викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 та додатковій постанові Верховного Суду від 22.02.2024 у справі № 910/9714/22.

Отже, не можуть підлягати до відшкодуванню витрати позивача на складання заяви про відшкодування судових витрат, її направленні іншому учаснику та подання до суду.

Однак, вартість вказаної в Акті виконаних робіт від 06.09.2024 наданої адвокатом професійної правничої допомоги не може бути однакова по всім пунктам, оскільки написання відповіді на відзив, участь у судовому засіданні, не є рівноцінними видами правничої допомоги, як і складання та подання процесуальної заяви щодо розподілу витрат .

Таким чином, включення позивачем до заявлених для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу складання та подання заяви про відшкодування таких витрат, а також з огляду на те, що лише включення такої послуги, не може бути підставою для відмови у покладенні на відповідача інших витрат позивача, зазначених у відповідному акті, відсутність чіткої суми за таку послугу, враховуючи неможливість оцінення послуг в одному розмірі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в стягненні з відповідача на користь позивача 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, щодо посилання відповідача на недоліки в частині доказів, що підтверджують оплату відповідачем послуг адвоката, суд враховує, що за усталеною практикою Верховного Суду витрати на професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, тому надання документів на підтвердження сплати таких витрат на час вирішення судом питання про їх розподіл не є обов`язковими і встановлення належності цього доказу на цьому етапі не матиме суттєвого впливу на вирішення відповідного питання.

Також, як вказано вище, попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч. 3 ст. 124 ГПК України).

Заявляючи про завищення суми вартості професійної правничої допомоги, скаржник лише вказує такий довід і не надає доказів на підтвердження цього.

Одночасно суд апеляційної інстанції зауважує, що співмірність розміру витрат на професійну правничу допомогу не обмежується лише порівнянням таких витрат із ціною позову, оскільки в силу ч. 4 ст. 126 ГПК України має враховуватися і: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Суд апеляційної інстанції не вбачає неспівмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову.

За вказаного апеляційний господарський суд дійшов висновку, що обсяг наданих позивачу послуг та їх вартості, є обґрунтованим та підтвердженим в розмірі 10 500 грн, і в такій сумі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі частково підтвердилися при апеляційному перегляді додаткового рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 18.09.2024 у справі № 902/531/24 слід скасувати в частині стягнення 500 грн витрат на професійну правничу допомогу, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпро Груп" задовольнити частково.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпро Груп" задовольнити частково.

2. Додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 18.09.2024 у справі №902/531/24 скасувати в частині стягнення 500 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

В решті додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 18.09.2024 у справі № 902/531/24 залишити без змін, виклавши п. п. 1, 2 його резолютивної частини в редакції:

"1. Заяву представника позивача №б/н від 09.09.2024 про розподіл судових витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпро Груп" (21027, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, пр.Космонавтів, будинок 53, код 40531379) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронтрейд" (02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 7, код 38348243) 10 500 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.".

3. Справу № 902/531/24 надіслати Господарському суду Вінницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.