Постанова

від 21.11.2024 по справі 906/200/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року Справа № 906/200/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Новак С.Я.

за участю представників:

позивача: Гамей В.В.

відповідача: Сіра А.В.

третя особа: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" на рішення Господарського суду Житомирської області від 24.07.2024 р. у справі №906/200/24, повний текст рішення складено 01.08.2024 р.

за позовом Фізичної особи - підприємця Губенка Сергія Анатолійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Новофарм Біосинтез"

про стягнення 1 170 478,51 грн

Фізична особа-підприємець Губенко Сергій Анатолійовича звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" 1 170 478, 51 грн, з яких, 1126365,60 грн основного боргу, 36006,77 грн пені, 4505,46 грн інфляційних втрат, 3600,68 грн 3% річних, а також судових витрат.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.07.2024 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" на користь Фізичної особи - підприємця Губенка Сергія Анатолійовича 1 126 365,60 грн боргу; 35 083,52 грн пені; 4 505,46 грн інфляційних втрат; 3 508,35 грн 3% річних; 17 663,81 грн судового збору. Відмовлено у стягненні 923,25 грн пені та 92,33 грн 3% річних.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Житомирської області Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" звернулось до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 24 липня 2024 року по справі №906/200/24 повністю та постановити нове рішення, яким відмовити ФОП Губенко С.А. у задоволені позовних вимог повністю. Стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати.

Оскільки апеляційна скарга надійшла без матеріалів справи, суд апеляційної інстанції витребував їх у Господарського суду Житомирської області.

20.08.2024 матеріали справи №906/200/24 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" на рішення Господарського суду Житомирської області від 24.07.2024 р. у справі №906/200/24 - залишено без руху. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати докази направлення апеляційної скарги позивачу з використанням окремої підсистеми ЄСІТС, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

30.08.2024 р. через систему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" на рішення Господарського суду Житомирської області від 24.07.2024 р. у справі №906/200/24, розгляд апеляційної скарги призначено на "10" жовтня 2024 р. об 11:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.

30.09.2024р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Фізичної особи - підприємця Губенка Сергія Анатолійовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 р. клопотання представника Фізичної особи - підприємця Губенка Сергія Анатолійовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/200/24 - задоволено.

03.10.2024 р. через систему «Електронний суд» представник Фізичної особи - підприємця Губенка Сергія Анатолійовича подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" на рішення Господарського суду Житомирської області від 24.07.2024 р. у справі №906/200/24 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Житомирської області від 24.07.2024 р. у справі №906/200/24 залишити без змін.

03.10.2024р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2024 р. клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/200/24 задоволено.

08.10.2024 р. представник Фізичної особи - підприємця Губенка Сергія Анатолійовича через систему «Електронний суд» подав заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу. Просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" на користь Фізичної особи - підприємця Губенка Сергія Анатолійовича понесені витрати за надану професійну правничу допомогу при підготовці відзиву на апеляційну скаргу відповідача та під час її розгляду в розмірі 50 000 грн.

09.10.2024 р. Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" надіслало до апеляційного господарського суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 р. оголошено перерву в судовому засіданні до "21" листопада 2024 р. о 10:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою:33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 2(ВКЗ).

21.10.2024 р. від представника Фізичної особи-підприємця Губенка Сергія Анатолійовича надійшли додаткові пояснення по обставинам справи.

19.11.2024 р. Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" надіслало через систему «Електронний суд» додаткові пояснення.

Також, 19.11.2024 р. від представника Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" надійшли заперечення на заяву про розподіл судових витрат, в яких вказує на те, що максимальний розмір відшкодування витрат на правову допомогу на який може розраховувати позивач, складає 20 000 грн.

20.11.2024 р. від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" на користь Фізичної особи - підприємця Губенка Сергія Анатолійовича понесені витрати за надану професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 55 000 грн.

В судових засіданнях представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Представник позивача в судових засіданнях заперечила доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи у судове засіданні не прибув, хоча про дату час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не входить до числа осіб, щодо яких постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" від 03.03.2022 за №187 введено мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, а тому відповідач неправомірно відмовив ФОП Губенку С. А. у підписанні акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №11/2022 від 27.03.2023 та здійсненні оплаті за ним. Враховуючи викладене та надані позивачем докази, суд вважає обґрунтованою позовну вимогу про стягнення з ТОВ фірма "Новофарм-Біосинтез" 1 126 365,60 грн основного боргу за агентським договором №02/09/20 від 01.09.2020. За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені в розмірі 35083,52 грн за період з 10.01.2024 по 16.02.2024. У частині задоволення 923,25 грн пені суд відмовив за безпідставністю нарахування.

Зважаючи на встановлені судом періоди розрахунку пені, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою правового порталу України "Ліга Закон" - "Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій", суд встановив обґрунтований розмір 3% річних у сумі 3508,35 грн, а інфляційних втрат у сумі 4505,46 грн, тобто у межах позовних вимог. З огляду на викладене, в частині заявленого розміру 3% річних у сумі 92,33 грн суд першої інстанції відмовив за безпідставністю нарахування.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" вказує на те, що до матеріалів справи позивачем долучено акт здачі-приймання робіт ( надання послуг) від 27.03.2023 № 11/2022 на суму 1126365,60 грн., де найменуванням робіт зазначено- організація продажів лікарського засобу ДЕКСМЕДЕТОМІДИН-НОВО ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НОВОФАРМ БІОСИНТЕЗ» на підставі видаткової накладної №СГП00000246 від 15.09.2022 згідно довідки розрахунку до цього акту. Також підставою для оплати позивач зазначає рахунок №45 від 18.12.2023 на суму 1 126 365,60 грн., де під найменуванням робіт зазначено- організація продажів з урахуванням професійно прийнятної практики та консультування з питань комерційної діяльності, агентські послуги, в тому числі контроль над виконанням договорів, об`ємів замовлення та строків оплати та підписання поставочних специфікацій Україна в 2022 році (акт № 11/2022).

Отже, з вищевказаних документів є незрозумілим, які саме послуги на суму 1126365,60 грн. надав позивач, оскільки посилання в рахунку № 45 та акті № 11/2022 на найменування наданих послуг відрізняються.

Крім того вказані акти не були підписані зі сторони відповідача, а було надано відмову у їх підписані з посиланням на те, що громадянин Губенко С.А. має громадянство російської федерації та з лютого 2022 року не перебуває на території України, тому фізично не міг надавати жодних послуг за агентським договором.

Видаткова накладна №СГП00000246 від 15.09.2022 не містить жодного посилання на агентський договір. Крім того, у позивача були відсутні інші фінансові документи щодо вказаної поставки, тобто проведення розрахунків за неї чи специфікації на поставку, що також виключає участь останнього у даній поставці.

Також позивач жодних чином не підтвердив своєї участі у проведенні переговорів щодо погодження кількості, ціни поставки та строків поставки вищевказаного лікарського засобу та участі при проведення розрахунків між відповідачем та третьою особою та не сприяв їх своєчасному проведенню, як це передбачено умовами Агентського договору.

Крім того, скаржник вказує на те, що позивачем не надано жодних доказів того, що вказана поставка на адресу ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НОВОФАРМ БІОСИНТЕЗ» 15.09.2022 відбулася за сприяння позивача. Останнім не надано жодної переписки з контрагентом щодо узгодження поставки чи узгодження специфікації на вказану поставку та інших документів, які б підтверджували участь позивача у даній поставці на суму 1755600,00 грн..

Судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що додатком № 2.3.4. від 11.07.2022, визначено, що продажна ціна нетто 137,99 грн. застосовується за умови поставки у кількості 4670 флаконів, проте з видаткової накладної вбачається, що поставлено було 4560 флаконів, що на 110 флаконів менше, ніж визначено додатком.

Отже, позивачем не було доведено належними та допустимими доказами його безпосередньої участі у поставці продукції на користь третьої особи, що відбулася 15.09.2022 та в чому полягала така участь. При цьому сам факт поставки продукції, яка відображена у додатках до Агентського договору, без жодної участі позивача не є підставою для нарахування останньому винагороди за агентським договором.

Проте, судом першої інстанції вищевказаних фактів враховано не було та не було надано належної оцінки умовам агентського договору та додаткам до нього в частині визначення обсягу послуг, які мав надавати позивач та доказів, які мали бути надані на підтвердження реальності надання таких послуг.

Також, судом першої інстанції жодним чином не було перевірено та обґрунтовано розміру заявленої до стягнення заборгованості в розмірі 1 126 365,60 грн боргу. Так, позивач розраховуючи вказану суму послався на Додаток № 2,3,4 від 11.07.2022, проте відповідач заперечував проти вказаної суми та наполягав на тому, що умовами вказаного додатку перебачено продажну ціну нетто лише за умови, якщо мінімальна поставка буде складати 4670 флаконів, проте в даному випадку позивач доводить свою причетність до реалізації меншої кількості флаконів лікарського засобу, що свідчить проте, що останнім не було виконано своїх зобов`язань по договору.

Скаржник також наголошує на невідповідності висновків суду першої інстанції щодо підстав для нарахування та стягнення штрафних санкцій.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги, Фізична особа-підприємець Губенко Сергій Анатолійович у відзиві на апеляційну скаргу звертає увагу, що відповідач наводить у апеляційній скарзі значну частину нових, додаткових заперечень стосовно обставин справи та заявлених позовних вимог, на які ні у відзиві на позовну заяву, ні в межах інших процесуальних дій під час проведення підготовчого провадження у ході розгляду справи судом першої інстанції відповідач не посилався.

Більше того, відповідач жодним чином не висловив своїх заперечень щодо надісланого йому Акту №11/2022 від 27.03.2023 року з супровідним листом з вих. №18122023/1 від 18.12.2023 року, а у листі з вих.№ 045/02 від 23.01.2024 року, яким позивача було повідомлено про неможливість виконання зобов`язань відповідачем, ТОВ фірма «НОВОФАРМ-БІОСИНТЕЗ» в обґрунтування такої відмови посилалося виключно на нібито наявність у Губенка С.А. паспорта громадянина Російської Федерації, що раніше вже було спростовано позивачем. Відповідач у вказаному листі ніяк не заперечив факт надання послуг за надісланим актом, не поставив їх під сумнів, а також не висловив бодай якихось заперечень або зауважень щодо якості наданих послуг. У вказаному листі відповідач послався на чіткий перелік підстав, які, на його думку, є перешкодою для виконання зобов`язань перед позивачем. Очевидним видається те, що в разі якщо замовник не має зобов`язання перед виконавцем, то замовник, заперечуючи вимогу виконавця, в першу чергу, стверджуватиме про відсутність цього обов`язку, а не про будь-які інші обставини, котрі перешкоджають замовнику цей обов`язок виконати.

Також, позивач вказує, що доводи відповідача, що саме позивач мав формувати документи фінансові та бухгалтерські документи та надсилати їх третій стороні, є такими, що повністю не відповідають умовам, викладеним у Агентському договорі, і в жодному разі не можуть бути такою обставиною, що вказує на не надання позивачем агентських послуг щодо узгодження та організації продажу лікарських засобів за наведеними відповідачем у запереченнях специфікаціях.

Як вбачається із пояснень третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Новофарм Біосинтез" від 21.05.2024 року, Покупець підтвердив факт оплати товару, отриманого за видатковою накладною №СГП00000246 від 15.09.2022 року на підставі договору поставки продукції №01/01/19 від 02.01.2019 року та надав відповідні докази.

Як вбачається з наведеного пункту Договору, на позивача, як на Агента покладалося не тільки здійснення агентської діяльності задля пошуку нових контрагентів на ринках збуту, а й проведення взаємодії та комунікації з наявними покупцями відповідача, щодо погодження нових партій поставок фармацевтичної продукції, яка виготовлялась відповідачем. Не дивлячись на те, що договір на постачання лікарських засобів між відповідачем та покупцем був укладений ще до підписання Агентського договору, у ньому закладена умова, що асортимент, кількість і ціна Продукції, що поставляється, визначаються у Специфікаціях, які є додатками і невід`ємними частинами даного Договору та у вибуткових накладних на кожну партію Продукції (див. п. 4.1. Договору поставки продукції № 01/01/19 від 02.01.2019 року).

З наведеної позивачем видаткової накладної №СГП00000246 від 15.09.2022 року, що підтверджує узгодження контролю об`ємів замовлення, строків оплати та факту відвантаження між відповідачем та покупцем, вбачається, що в цій видатковій накладній є посилання на Договір поставки та окремо визначено графу «Угода», де вказано «Замовлення покупця №34 від 01 вересня 2022 р.», тобто чітко вбачається, що домовленість щодо поставки цієї Продукції відбулося вже після укладення Агентського договору, що абсолютно відповідає умовам Агентського договору та хронологічній послідовності.

ФОП Губенко С.А. як сторона Агентського договору належним чином виконав свої зобов`язання, на відміну від відповідача, а відтак, позивач, звертаючись до суду із відповідною позовною заявою, мав намір лише відновити своє порушене відповідачем право на отримання винагороди за надані послуги.

Враховуючи викладені вище доводи та обставини, а також норми чинного законодавства та актуальну правозастосовну практику, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, позивач вважає, що оскаржуване рішення Господарського суду Житомирської області у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається, підстави для задоволенні апеляційної скарги відсутні.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" (відповідач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Новофарм-Біосинтез" (третя особа, покупець) укладено договір поставки продукції №01/01/19 від 02.01.2019, за п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставляти і передавати у власність покупця лікарські засоби у формі розчинів для інфузій, розчинів для ін`єкцій та емульсій для інфузій (далі - продукція), передбачені договором, а покупець - приймати продукцію і своєчасно оплачувати її на умовах, передбачених даним договором.

01.09.2020 між ФОП Губенком Сергієм Анатолійовичем (позивач, агент) та ТОВ фірма "Новофарм-Біосинтез" (відповідач, замовник) укладено агентський договір №02/09/20 (далі - договір) (а. с. 17 - 22 у т. 1), за п. 1.1 якого замовник надає агенту право представляти інтереси замовника як на території України, так і за кордоном, а агент зобов`язується за винагороду надавати замовнику послуги, від імені замовника, в його інтересах, під його контролем і за рахунок замовника в укладенні угод, а також їх зміні чи розірванні, сприяти їх укладенню та виконанню, бути його представником у відносинах із третіми особами та вчиняти інші дії за дорученням Замовника.

За п. 1.2 договору агент приймає на себе зобов`язання з комплексного маркетингового опрацювання іноземних фармацевтичних ринків (далі - ринки), визначення та аналізу ринків, конкурентного середовища, пошуку комерційно-ефективних фармацевтичних продуктів (далі - продуктів) для даних ринків, визначення асортименту продуктів та їх адаптації; виявлення і перевірки потенційних контрагентів; підготовки документів та проведення організації комплексу реєстраційних заходів, обраних для конкретного ринку продуктів, в тому числі підготовки і організації проведення дій фармацевтичної розробки нових продуктів, реєстрації лікарських засобів, впровадження у виробництво нових продуктів; організації просування і дистрибуції продуктів, пошуку партнерів, розробки цінової політики; узгодження між замовником і контрагентом об`ємів та асортименту виробництва зареєстрованих лікарських засобів за контрактом та поставку виробленої готової продукції в асортименті. Агент надає висновки щодо потенційних контрагентів, узгоджує з замовником комерційні пропозиції, веде перемовини з контрагентами щодо запропонованих умов та ціни поставки готової продукції, здійснює підготовку проектів договорів з питань співпраці щодо реєстрації лікарських засобів та контрактів на поставку готової продукції на умовах експорту, контролює оформлення супровідної документації, консультує замовника щодо порядку та ризиків ведення господарської діяльності з резидентами іноземних держав та резидентами на території України.

Згідно з п.1.3 договору замовник укладає зазначені договори та зовнішньоекономічні контракти з контрагентами за сприянням агента, від свого імені та за свій рахунок.

Розділом 4 договору визначено розмір та порядок оплати винагороди агенту.

Так, замовник зобов`язаний виплачувати агенту винагороду за оплачену готову продукцію, яку замовник поставив контрагентам - суб`єктам господарської діяльності України та інших країн, за представництвом/участю агента протягом строку дії даного договору, в порядку та на умовах визначених в додатковій угоді до даного договору та після завершення даного договору в порядку та на умовах визначених в додаткових угодах до даного договору (п. 4.1 договору)

Відповідно до п.4.2 договору замовник зобов`язаний виплачувати агенту винагороду в гривнях в розмірі узгодженому сторонами в додатках до даного договору та вказаному у відповідному акті прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок агента.

Підставою для нарахування винагороди агенту є підписаний сторонами акт прийому- передачі виконаних робіт (наданих послуг) і надходження від контрагентів на розрахунковий рахунок замовника оплати за поставлені замовником продукти (п.4.3 договору).

Згідно з п. 4.4 договору оплата винагороди агенту здійснюється замовником не пізніше 2 тижнів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

У пункті 8.3 договору визначено, що за прострочення оплати замовник сплачує пеню за кожен день прострочення, яка обчислюється від суми заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2025, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань за цим договором (п. 9.1 договору).

01.09.2020 між замовником та агентом укладено додаткову угоду №1 до агентського договору (далі - додаткова угода №1) (а. с. 23-24 у т. 1), у якій сторони визначили, що замовник отримує дохід не менше 25% націнки від нетто-ціни кожного найменування готової продукції (конкретного продукту), що визначені в додатку до даного договору та відшкодування фактично понесених витрат з доставки, оплати ТПП щодо визначення походження продукції, витрат зі страхування оплати брокерських послуг, оплати митних зборів (п. 3.1 додаткової угоди №1).

За п. 3.2 додаткової угоди №1 агент отримує маржу (дохід), що залишається від вартості готової продукції понад націнку та фактично понесені замовником витрати, зазначені у п. 3.1 за фактом проведеної покупцями (контрагентами) оплати поставленої продукції.

Пунктом 4 додаткової угоди №1 передбачено, що агент отримує ексклюзивне право продажу продуктів, організація реєстрації яких була їм проведена на фармацевтичних ринках (включаючи ринок України) протягом терміну дії цього договору. Перелік таких продуктів із зазначенням території дії такого ексклюзивного права продажу вказується в додатках до договору. У разі, якщо протягом 3 років агент не зможе організувати реєстрацію конкретного продукту у визначеній сторонами країні, агент втрачає ексклюзивне право на просування визначених продуктів на даній території, а замовник набуває право діяти на власний розсуд.

11.07.2022 позивачем та відповідачем укладено додаток №2.3.4 до додаткової угоди №1 до договору, відповідно до якого лікарським засобом, на який агент має ексклюзивне право продажу, є "Дексмедеомідин-Ново", концентрат для розчину для інфузій, 100 мкг/мл по 2 мл у флаконі №5, у кількості 4670 упаковок (далі - лікарський засіб) (а. с. 25 у т. 1).

Раніше, 24.06.2022, зазначений лікарський засіб був зареєстрованим в Україні за заявою ФОП Губенка С.А. терміном на 5 років, про що свідчить Реєстраційне посвідчення UA/19497/01/01 (а.с.26 у т. 1).

Як вбачається з видаткової накладної №СГП00000246 від 15.09.2022, на підставі договору поставки продукції №01/01/19 від 02.01.2019, відповідач поставив третій особі партію лікарського засобу в кількості 4560 упаковок вартістю 1 755 600,00 грн (а. с. 39 у т. 1).

18.12.2023 ФОП Губенко С.А. надіслав ТОВ фірма "Новофарм-Біосинтез" лист, вих. №18122023/1 з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №11/2022 від 27.03.2023, довідкою - розрахунком до акту та рахунком на оплату №45 від 18.12.2023 (а. с. 35-38 у т. 1).

Згідно з вказаним актом, позивачем було надано послугу з організації продажів лікарського засобу "Дексмедеомідин-Ново" в кількості 4560 пачок серія КХ010822 ТОВ "Торговий Дім "Новофарм-Біосінтез", вартість яких склала 1 126 365,60 грн.

У листі від 23.01.2024, вих. №045/02 відповідач повідомив, що Губенко С. А. є громадянином РФ та перебуває на її території, і ця обставина не дає можливості виконати зобов`язання перед ним за договором, зважаючи на обмеження, передбачені постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" від 03.03.2022 за №187 та постановою Правління Національного банку України "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" №18 від 24.02.2022; відповідач також посилався на те, що в межах кримінального провадження №22023000000000223 від 08.03.2023, підозрюваним за яким є Губенко С. А., ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29.06.2023 у справі №761/21990/23 накладено арешти на майно позивача, тому, на думку відповідача, органи досудового слідства можуть розцінювати будь-які дії, направлені на виконання зобов`язань перед позивачем як ведення фінансово-господарської діяльності на території України, яка полягає у зборі, підготовці та передачі матеріальних ресурсів, інших активів представникам держави-агресора (а. с. 98-101 у т. 1).

У зазначеному листі ТОВ фірма "Новофарм-Біосинтез" відмовило від підписання акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №11/2022 від 27.03.2023.

Відсутність оплати за надані послуги за агентським договором №02/09/20 від 01.09.2020 стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарський кодексом України.

Згідно з ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Агентські відносини регулюються главою 31 Господарського кодексу України, відповідно до ч. 1, 2 ст.295 якого комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє.

Комерційним агентом може бути суб`єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво. Подібні за змістом положення містяться і у ст.243 ЦК України.

За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов`язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами. Агентський договір укладається в письмовій формі. У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень (представництва) комерційного агента (ч. 1, 2, 4 ст. 297 ГК України).

Комерційний агент повинен особисто виконати дії, на які він уповноважений суб`єктом, якого він представляє (ч. 1 ст.300 ГК України).

За ч. 1, 2, 4 ст.301 ГК України відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб`єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором. Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін. Суб`єкт, якого представляє комерційний агент, розраховує винагороду, на яку має право комерційний агент, відповідно до розмірів і строків, передбачених договором сторін.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП Губенко С. А. на підставі агентського договору №02/09/20 від 01.09.2020 надав ТОВ фірма "Новофарм-Біосинтез" послугу з організації продажів лікарського засобу "Дексмедеомідин-Ново" в кількості 4560 пачок ТОВ "Торговий Дім "Новофарм-Біосінтез" та надіслав відповідачу відповідний акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №11/2022 від 27.03.2023 на суму 1 126 365,60 грн.

Згідно з вказаним актом, позивачем було надано послугу з організації продажів лікарського засобу "Дексмедеомідин-Ново" в кількості 4560 пачок серія КХ010822 ТОВ "Торговий Дім "Новофарм-Біосінтез", вартість яких склала 1126365,60 грн.

В подальшому відповідач надіслав на адресу позивача лист від 23.01.2024, вих. №045/02, в якому повідомив, що Губенко С.А. є громадянином РФ та перебуває на її території, і ця обставина не дає можливості виконати зобов`язання перед ним за договором, зважаючи на обмеження, передбачені постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" від 03.03.2022 за №187 та постановою Правління Національного банку України "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" №18 від 24.02.2022; відповідач також посилався на те, що в межах кримінального провадження №22023000000000223 від 08.03.2023, підозрюваним за яким є Губенко С. А., ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29.06.2023 у справі №761/21990/23 накладено арешти на майно позивача, тому, на думку відповідача, органи досудового слідства можуть розцінювати будь-які дії, направлені на виконання зобов`язань перед позивачем як ведення фінансово-господарської діяльності на території України, яка полягає у зборі, підготовці та передачі матеріальних ресурсів, інших активів представникам держави-агресора (а. с. 98-101 у т. 1).

У зазначеному листі ТОВ фірма "Новофарм-Біосинтез" відмовило від підписання акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №11/2022 від 27.03.2023.

Однак, колегія суддів відхиляє вказані доводи апелянта, з тих підстав, що відповідачем не надано допустимих доказів на підтвердження наявності у Губенка С. А. громадянства Російської Федерації.

Зокрема, обставини, встановлені в ухвалах слідчого судді щодо зазначених вище відомостей не є преюдиційними обставинами для господарського суду, як і зазначені ухвали - підставами для звільнення від доказування, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Крім того, згідно з копією паспорта, виданого 13.05.1998 Корольовським РВ УМВС України в Житомирській області, ОСОБА_1 є громадянином України (а. с. 67-72 у т. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про громадянство України" якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач не входить до числа осіб, щодо яких постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" від 03.03.2022 за №187 введено мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, а тому у відповідач неправомірно відмовив ФОП Губенку С. А. у підписанні акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №11/2022 від 27.03.2023 та здійсненні оплаті за ним.

Також, апелянт в апеляційній скарзі наголошує на тому, що основний борг, заявлений позивачем до стягнення з відповідача є необґрунтованим, однак колегія судів критично оцінює вище вказаний довід та зазначає наступне.

Сторони Агентського договору у п.4.1. вказали, що Замовник зобов`язується виплачувати Агенту винагороду за оплачену готову продукцію, яку Замовник поставив контрагентам суб`єктам господарської діяльності України та інших країн, за представництвом /участю Агента протягом строку дії даного Договору, в порядку та на умовах, визначених в Додатковій угоді до даного договору та після завершення даного договору в порядку та на умовах визначених в Додаткових угодах до даного договору.

У пункті 3.1. Додаткової угоди № 1 визначено, що Замовник отримує дохід не менше 25% націнки від нетто-ціни кожного найменування готової продукції (конкретного продукту), що визначені в Додатку до даного Договору та відшкодування фактично понесених витрат з доставки, оплати ТПП щодо визначення походження продукції, витрат зі страхування оплати брокерських послуг, оплати митних зборів.

Відповідно до п. 3.2. Додаткової угоди № 1, Агент отримує маржу (дохід), що залишається від вартості готової продукції понад націнку та фактично понесені Замовником витрати, зазначені у п. 3.1. за фактом проведеної Покупцями (контрагентами) оплати поставленої продукції

В матеріалах справи міститься, зокрема, електронне листування, в якому обговорювався розрахунок собівартості виробництва лікарського засобу ДЕКСМЕДЕТОМІДИН-НОВО та з якого вбачається, що сторони визначили цю собівартість на рівні 110,39 грн.

Відповідно, цей розмір рентабельності визначений у Додатку №2.3.4. до Агентського договору. Також у ньому визначено націнку у розмірі 25% від розміру собівартості, тобто дохід відповідача у розмірі 27,60 грн. від продажу одного флакону продукції. Відповідно, продажна ціна склала 137,99 грн. (110,39 грн.+27,60 грн.), що також вбачається із Додатку №2.3.4. до Агентського договору.

Відповідно до видаткової накладної №СГП00000246 від 15.09.2022 року відповідачем було продано 4560,00 флаконів продукції за ціною 385,00 грн. за один флакон, тобто всього на суму 1 755 600,00 грн.

Отже, згідно пункту 3.2. Додаткової угоди №1 до Агентського договору розмір винагороди Агента від реалізації одного флакону продукції становить 247,01 грн. (385,00 грн. 137,99 грн.) або ж всього 1 126 365,60 грн. (247,01 грн. х 4560,00 флаконів).

Враховуючи викладене колегія суддів вважає обґрунтованою позовну вимогу про стягнення з ТОВ фірма "Новофарм-Біосинтез" 1126365,60 грн основного боргу за агентським договором №02/09/20 від 01.09.2020.

Щодо обґрунтованості позову в частині стягнення 36006,77 грн пені, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У п. 8.3 договору визначено, що за прострочення оплати замовник сплачує пеню за кожен день прострочення, яка обчислюється від суми заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч.1 ст.546 ЦК України також зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно з приписами ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За поданим позивачем розрахунком, відповідачу нараховано пеню за період з 09.01.2024 по 16.02.2024 з урахуванням п. 4.4 договору та дати отримання останнім листа за вих. №18122023/1 від 18.12.2023, до якого було долучено, серед іншого, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №11/2022 від 27.03.2023.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції. що позивачем не вірно визначено початок перебігу строку на оплату товару, оскільки помилково включено останній 14-ий день, передбачений п.4.4 агентського договору для здійснення оплати.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відтак, здійснивши перерахунок суми пені в розмірі 35083,52 грн за період з 10.01.2024 по 16.02.2024, суди дійшли висновку, що у частині задоволення 923,25 грн пені слід відмовити за безпідставністю нарахування.

Щодо обґрунтованості позову в частині стягнення 4505,46 грн інфляційних втрат та 3600,68 грн 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та сплати неустойки за прострочення виконання зобов`язання.

Зважаючи на встановлені судами періоду розрахунку пені, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суди встановили, що обґрунтованим розміром 3% річних є сума 3508,35 грн, а інфляційних втрат сума 4505,46 грн, тобто у межах позовних вимог. З огляду на викладене, в частині заявленого розміру 3% річних у сумі 92,33 грн суд першої інстанції правомірно відмовив за безпідставністю нарахування.

Також відповідач у апеляційній скарзі звертає увагу на певну не відповідність між тим, що Агентський договір було укладено хронологічно пізніше, аніж Договір поставки лікарських засобів між відповідачем як постачальником та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НОВОФАРМ-БІОСИНТЕЗ» як покупцем.

На рахунок цього колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1.2. Агентського договору визначено, що за цим Договором, Агент, серед іншого, бере на себе зобов`язання з узгодження між Замовником і контрагентом об`ємів, асортименту виробництва зареєстрованих лікарських засобів за контрактом та поставку виробленої готової продукції в асортименті; веде перемовини з контрагентами щодо запровадження умов та ціни готової продукції; бере на себе зобов`язання з реєстрації лікарських засобів.

Як вбачається з наведеного пункту Договору, на позивача, як на Агента покладалося не тільки здійснення агентської діяльності задля пошуку нових контрагентів на ринках збуту, а й проведення взаємодії та комунікації з наявними покупцями відповідача, щодо погодження нових партій поставок фармацевтичної продукції, яка виготовлялась відповідачем.

Не дивлячись на те, що договір на постачання лікарських засобів між відповідачем та покупцем був укладений ще до підписання Агентського договору, у ньому закладена умова, що асортимент, кількість і ціна Продукції, що поставляється, визначаються у Специфікаціях, які є додатками і невід`ємними частинами даного Договору та у вибуткових накладних на кожну партію Продукції (див. п. 4.1. Договору поставки продукції № 01/01/19 від 02.01.2019 року).

З наведеної позивачем видаткової накладної №СГП00000246 від 15.09.2022 року, що підтверджує узгодження контролю об`ємів замовлення, строків оплати та факту відвантаження між відповідачем та покупцем, вбачається, що в цій видатковій накладній є посилання на Договір поставки та окремо визначено графу «Угода», де вказано «Замовлення покупця №34 від 01 вересня 2022 р.», тобто чітко вбачається, що домовленість щодо поставки цієї Продукції відбулося вже після укладення Агентського договору, що абсолютно відповідає умовам Агентського договору та хронологічній послідовності.

Відтак, колегія суддів критично оцінює вище вказаний довід відповідача.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення частково, а саме: 1126365,60 грн боргу; 35083,52 грн пені; 4505,46 грн інфляційних втрат; 3508,35 грн 3% річних. Відтак, в частині стягнення 923,25 грн пені та 92,33 грн 3% річних необхідно відмовити у зв`язку із безпідставністю нарахування.

Відтак судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Отже, судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

Також з матеріалів справи вбачається, що Фізична особа-підприємець Губенко Сергій Анатолійович подав до суду апеляційної інстанції заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в якій просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «НОВОФАРМ-БІОСИНТЕЗ» на користь Фізичної особи-підприємця Губенка Сергія Анатолійовича понесені витрати за надану при розгляді апеляційної скарги у цій справі професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 55 000, 00 грн.

На підтвердження факту надання правової допомоги представником позивача надано копію договору про надання правничої допомоги від 12.12.2023 року; додаток №1 до Договору про надання правової допомоги від 12.12.2023 року, укладеного між ФОЛ Губенком С.А. та адвокатом Гамеєм В.В.; Акт приймання-передачі наданих послуг від 04.10.2024р.; копію ордера про надання правничої допомоги серія АВ №1118457 від 16.02.2024 р. Фізичній особі-підприємцю Губенку Сергію Анатолійовичу адвокатом Гамей Валентином Володимировичем.

Між фізичною особою-підприємцем Губенком Сергієм Анатолійовичем та адвокатом Гамеєм Валентином Володимировичем 12.12.2023 року було укладено Договір про надання правової допомоги (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.2. Договору серед іншого за дорученням Клієнта Адвокат зобов`язується надавати правничу допомогу Клієнту у супроводженні процедури стягнення коштів з ТОВ фірми «НОВОФАРМ-БІОСИНТЕЗ» на користь Клієнта на підставі Агентського договору № 02/09/20 від 01.09.2020 року.

Пунктами 4.1., 4.2. Договору визначено, що на визначення розміру гонорару Адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару. Гонорар Адвоката при виконанні робіт, наведених у п. 1.1.-1.3. цього Договору, вказано у Додатку № 1, що є невід`ємною частиною Договору

Відповідно до п. 1.1. Додатку №1 від 12.12.2023 року до Договору про надання правової допомоги від 12.12.2023 року (надалі за текстом Додаток №1) сторони домовилися, що гонорар Адвоката за надання правничої допомоги згідно цього Договору складається з наступних частин, залежно від виконаної Адвокатом роботи та наданих послуг: - під час підготовки позовної заяви, включно з аналізом доказів, написанням тексту позову, формуванням додатків та вчинення інших необхідних дій для подання позову, а також інших заяв по суті та процесуальних заяв (зокрема, але не виключно відповідь на відзив, відзив на зустрічний позов, апеляційна скарга, касаційна скарга тощо), які будуть подані в межах судового провадження, гонорар Адвоката розраховується, виходячи з вартості однієї години роботи Адвоката, яка становить 5 000,00 (п`ять тисяч) грн. за 1 (одну) годину; - вартість участі Адвоката в одному судовому засіданні становить 5 000,00 (п`ять тисяч) грн.

Відповідно до п.1.3. Додатку № 1 до Договору сторони домовились, що факт виконання Адвокатом робіт, вказаних у п.1.1. цього Додатку, їх об`єм та вартість мають бути підтверджені актом приймання-здачі виконаних робіт, підписаним обома Сторонами. На виконання зазначеної умови Договору 04.10.2024 року між Адвокатом та Клієнтом було складено та підписано Акт приймання передачі наданих послуг (додається). Відповідно до п. 1 Акту в межах виконання Договору Клієнту були надані юридичні послуги в наступних обсягах: 1) аналіз апеляційної скарги та підготовка відзиву на апеляційну скаргу обсягом 9 годин на суму 45 000 грн.

Крім того, вартість участі Адвоката в одному судовому засіданні становить 5 000,00 (п`ять тисяч) грн. В суді апеляційної інстанції відбулося судове засідання 10.10.2024 та 21.11.2024 р., відтак вартість участі у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції становить 10 000 грн.

Загалом позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «НОВОФАРМ-БІОСИНТЕЗ» витрати за надану при розгляді апеляційної скарги у цій справі професійну правничу допомогу Адвоката у розмірі 55 000, 00 грн.

Розглянувши заявлене клопотання про розподіл судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про його часткове задоволення з огляду на наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин 5, 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Відповідно до положень статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Разом з тим Верховний Суд зазначає, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).Представник Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" подав до суду апеляційної інстанції заперечення на заяву про розподіл судових витрат в яких вказує на те, що позивач заявляючи до стягнення витрати на правничу допомогу виходить з розрахунку 1 година роботи 5000,00 грн., що є надмірним і не відповідає критерію співмірності з урахуванням предмету спору по даній справі. Так, предметом спору є стягнення заборгованості по агентському договору, тому справа відноситься до категорії не складних справ. Крім того, визначення суми в розмірі 45 000,00 грн. за аналіз апеляційної скарги та підготовку відзиву на апеляційну скаргу є неспіввісним з обсягом наданих послуг та є завищеним. Відтак, просить відмовити у задоволенні заяви адвоката Гамей В.В. про розподіл судових витрат, проте якщо судом викладені доводи не будуть враховані, то максимальний розмір відшкодування витрат на правової допомоги на який може розраховувати позивача, на думку відповідача складає 20 000,00 грн.

З огляду на зміст наданих послуг, ураховуючи висловлені відповідачем заперечення, колегія суддів вважає, що складність виконаних адвокатом позивача робіт (наданих послуг) не є співмірною із заявленим розміром витрат на правничу допомогу у сумі 55 000 грн.

Суд звертає увагу, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Отже, дослідивши заяву про розподіл судових витрат та додані до неї документи колегія суддів вважає, що розмір заявлених витрат на правничу (правову) допомогу у сумі 55 000,00 грн. не відповідає критерію, співмірності, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт колегія суддів виходячи з критерію співмірності, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, приходить до висновку про часткове задоволення заяви позивача та вважає необхідним стягнути з відповідача 20 000 грн. понесених позивачем витрат в суді апеляційної інстанції.

А тому, з огляду на викладене вище, судова колегія вважає за необхідне заяву представника Фізичної особи-підприємця Губенка Сергія Анатолійовича про відшкодування судових витрат на надання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції у справі №906/200/24 задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Таким чином, у апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" на рішення Господарського суду Житомирської області від 24.07.2024 р. у справі №906/200/24 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області - залишити без змін.

Заяву Фізичної особи - підприємця Губенка Сергія Анатолійовича про відшкодування судових витрат на надання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції у справі №906/200/24 - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" (11700, Житомирська область, Звягельський район, м. Звягель, вул. Житомирська, буд. 38; код ЄДРПОУ 20420715) на користь Фізичної особи-підприємця Губенка Сергія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) - 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції .

Господарському суду Житомирської області видати наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Справу №906/200/24 повернути Господарському суду Житомирської області

Повний текст постанови складений "10" грудня 2024 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Маціщук А.В.