Постанова

від 03.12.2024 по справі 917/464/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року м. Харків Справа № 917/464/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Пуль О.А.,

за участі секретаря судового засідання Фурсової А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Джет-Х» (вх. №2332П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.09.2024

(рішення ухвалено суддею Пушком І.І. в приміщенні Господарського суду Полтавської області 12.09.2024, повний текст складено 16.09.2024) у справі №917/464/24

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Альмірра», ідентифікаційний код ЄДРПОУ 44859973; вул. Січових стрільців, буд. 5, м. Дніпро, 49044

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Джет-Х», ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43596842; вул. Халаменюка Олександра, буд. 8, оф. 508, м. Кременчук, Полтавська область, 39609

про стягнення 6875851,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.09.2024 у справі №917/464/24 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Джет-Х» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Альміра» 6589186,00 грн основний борг, 94131,06 грн 3% річних, 191992,57 грн інфляційних втрат, 82503,71 грн судового збору; в частині вимог про стягнення 541,58 грн 3% річних у позові відмовлено.

ТОВ «Скай Джет-Х» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 12.09.2024 у справі №917/464/24 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю; судові витрати покласти на ТОВ «Транспортна компанія «Альміра».

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що подавав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №904/2631/24 та просив поновити процесуальний строк для подання вказаного клопотання. Клопотання було мотивовано тим, що у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/2634/24 про визнання недійсними актів наданих послуг по договору транспортного експедирування №269 від 04.07.2023. Як стверджує заявник апеляційної скарги, він не мав можливості подати клопотання про зупинення провадження у справі на стадії підготовчого провадження, оскільки провадження у справі №904/2634/24 було відкрито Господарським судом Дніпропетровської області після закриття підготовчого провадження у справі №917/464/24. Втім, на думку відповідача, суд першої інстанції проігнорував доводи апелянта, що позов у справі №904/2631/24 має первісне значення по відношенню до позову у справі №917/464/24, адже факт визнання недійсними актів наданих послуг по договору транспортного експедирування №269 від 04.07.2023 може призвести до відмови у задоволенні позову у справі №917/464/24 через відсутність правових та фактичних підстав для постановлення рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Альмірра».

Разом з тим, заявник апеляційної скарги зазначає, що Господарським судом Полтавської області не виконано завдань господарського судочинства, зокрема, щодо надання можливості відповідачу реалізувати своє право на участь у судовому засіданні, оскільки розгляд справи та прийняття рішення було здійснено без участі представника ТОВ «Скай Джет-Х». Так, 12.09.2024 представника відповідача адвоката Пшеничного О.Л. не було запрошено до участі у ВКЗ в ЕСІТС «Електронний суд» та не було здійснено телефонних дзвінків з метою отримання інформації про його участь у судовому засіданні, що на його думку, свідчить про порушення судом норми ГПК України щодо об`єктивного, повного, всебічного розгляду справи та потягло прийняття незаконного рішення, яке є необґрунтованим та передчасним.

Відповідач також зазначає, що позивач з метою отримання більшої винагороди за надані транспортно-експедиторські послуги по перевезенню вантажу від ТОВ «Скай Джет-Х» систематично та недобросовісно виконував договірні зобов`язання, оскільки невідповідність по кілометражу міститься абсолютно у всіх актах наданих послуг. Тому у доповненні до клопотання про зупинення провадження у справі (вих.№695 від 07.08.2024) ТОВ «Скай Джет-Х» надало інформацію по розбіжностям у аналізі маршрутів ТОВ «Транспортна компанія «Альмірра» та витягів з програми з Google Maps. За твердженням відповідача, вказані письмові докази свідчать про недостовірність зазначеної позивачем вартості послуг та були проігноровані судом першої інстанції, що свідчить про порушення принципу змагальності сторін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Джет-Х» (вх. №2332П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.09.2024 у справі №917/464/24, встановлено учасникам справи строк по 08.11.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 03.12.2024.

11.11.2024 (сформовано в системі «Електронний суд» 08.11.2024) від Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Альмірра» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просив апеляційну скаргу ТОВ «Скай Джет-Х» на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.09.2024 у справі №917/464/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги відповідача заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заявник апеляційної скарги у судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений судом про час та місце розгляду справи належним чином.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши з урахуванням положень ч. 1 ст. 269 ГПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

04.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альмірра» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Скай Джет-Х» (замовник) було укладено договір транспортного експедирування №269 (далі - договір), відповідно до умов якого замовник на підставі укладених ним договорів з власниками вантажу, доручає експедитору отримання, перевезення та здачу вантажоодержувачем ввірений йому вантаж (нафтопродукти, вода для калібрування), а також здійснювати відкачування й зливання нафтопродуктів, в свою чергу замовник зобов`язується оплатити послуги перевезення та відкачування і/або зливання в повному обсязі та в порядку, який передбачений цим договором.

Відповідно до п. 3.1 договору вартість перевезення автомобільним транспортом вантажу складає 60 грн 00 коп, у т.ч. ПДВ - 20% за 1 (один) кілометр (по колу). Вказана ціна є звичайною ціною відповідно до Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями).

Пунктом 3.1.1. договору вартість 1 (однієї) години роботи виконавця по відкачуванню нафтопродуктів з резервуарів замовника коштує 374,40 грн, у т.ч. ПДВ.

Згідно з п. 3.2. договору за наданими замовником маршрутами перевезення експедитор складає рахунок на оплату наданих послуг.

Відповідно до п. 3.3 договору в редакції додаткової угоди №1 від 05.07.2023 до договору після надання послуг з транспортного експедирування вантажу cторони підписують акт про надані послуги. У випадку наявності у замовника аргументованих заперечень до відомостей, викладених експедитором в акті про надані послуги, замовник зобов`язується протягом 3 робочих днів надати експедитору письмові заперечення до акту.

Згідно з п. 3.4. договору оплата наданих протягом двотижневого терміну послуг здійснюється замовником на підставі рахунків, які надаються експедитором, разом із реєстром про надані послуги з обов`язковим зазначенням «Пункту навантаження», «Вантажоодержувача», «Пункту розвантаження із зазначенням АЗС», «Відстань, км. по кожному пункту розвантаження», «Вартість грн. з ПДВ» згідно Додатку №1. Замовник повинен повністю сплатити суму, вказану у рахунку не пізніше 14 робочих днів, наступних за датою отримання рахунку та реєстру про надані послуги експедитором, шляхом перерахування коштів на поточні рахунок ескпедитора.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2023, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 6.1. договору).

На підтвердження наданих послуг у серпні-вересні 2023 року позивачем надано акти надання послуг щодо транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажу на загальну суму 6693000,00 грн:

- №10 від 16.08.2023 у кількості 76630,000 км за ціною 50,00 грн на загальну вартість 4597800,00 грн,

- №11 від 23.08.2023 у кількості 30731,000 км за ціною 50,00 грн на загальну вартість 1843860,00 грн,

- №12 від 13.09.2023 у кількості 4189,000 км за ціною 50,00 грн на загальну вартість 251340,00 грн.

Вказані акти містять підписи та печатки сторін. У актах зазначається, що сторони взаємних претензій не мають.

Матеріали справи містять рахунки-фактури: №СФ-0000010 від 16.08.2023 на суму 4597800,00 грн, № СФ - 0000011 від 23.08.2023 року на суму 1843860,00 грн, №СФ-0000012 від 13.09.2023 на суму 251340,00 грн.

Матеріали справи також містять підписані сторонами реєстри за 09.08.2023-16.08.2023 до акту виконаних робіт №10 від 16.08.2023 згідно договору (додаток №6), за 16.08.2023-23.08.2023 до акту виконаних робіт №11 від 23.08.2023 згідно договору (додаток №7), за 01.09.2023-13.09.2023 до акту виконаних робіт №12 від 13.09.2023 згідно договору (додаток №8), у яких зазначається дата, №ТТН, вид бензину, пункт навантаження, вантажоодержувач, пункт розвантаження, розподіл відстані, розподіл вартості, марка автомобіля, водій.

Листом №1040 від 05.12.2023 ТОВ «Скай Джет-Х» повідомило позивача, що під час перевірки звітів, які були надані в електронному вигляді до актів виконаних робіт за липень-вересень 2023, встановлено невідповідність розрахованої відстані в кілометрах, яку затверджено в актах виконаних робіт згідно договору. За розрахунком відповідача різниця становить 11111460,00 грн, а пробіг в кілометрах в липні-вересні 2023 року повинен бути меншим на 185191 км.

У відповідь на вказаний лист позивач повідомив ТОВ «Скай Джет-Х», що правомірно вважає, що у замовника за договором не може бути жодних претензій чи звинувачень, адже заперечень чи зауважень до відомостей викладених експедитором в акті про надані послуги від замовника у будь-якій формі не надходило.

За твердженням позивача, станом на момент подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем склала 6589186,00 грн, що стало підставою для звернення до суду із відповідним позовом про стягнення заборгованості за договором, 3% річних та інфляційних втрат.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції зазначив, що оскільки послуги виконані позивачем належним чином та прийняті відповідачем за актами наданих послуг №10 від 16.08.2023, №11 від 23.08.2023, №12 від 13.09.2023, тому вони підлягають оплаті у розмірі 6589186,00 грн (з урахуванням часткової оплати за актом №10 від 16.08.2023).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних місцевий господарський суд зазначив, що вони підлягають частковому задоволенню у розмірі 94131,06 грн, а в іншій частині задоволенню не підлягають. Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 191992,57 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що період їх нарахування є обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства України, тому інфляційні підлягають задоволенню в межах заявленої суми.

Надаючи власну правову оцінку обставинам справи, апеляційний господарський суд зазначає таке.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями статей 626-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та частиною першою статті 929 ЦК України, яка унормовується із статтею 316 Господарського кодексу України, передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до частини третьої статті 929 ЦК України умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору транспортного експедирування, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 ЦК України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

За приписами частини третьої статті 13, частини першої статті 74, частин першої, другої статті 76, частини першої статті 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів частин першої, другої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 вказаного Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

З наведеного вище вбачається, що норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні містити відомості, що підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв`язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов`язків, зокрема, і щодо обов`язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, акти наданих послуг: №10 від 16.08.2023 щодо транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажу на суму 4597800,00 грн, №11 від 23.08.2023 щодо транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажу на суму 1843860,00 грн, №12 від 13.09.2023 щодо транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажу на суму 251340,00 грн підписані сторонами без зауважень.

Колегія суддів зазначає, що наявність у актах наданих послуг підпису відповідача, який засвідчений відтиском його печатки, є свідченням його участі у здійсненні господарської операції за цими актами.

Суд також звертає увагу, що кожен акт містить зазначення номеру та дати договору №268 від 04.07.2023, а також дати їх підписання.

Отже, матеріали справи містять належним чином оформлені (підписані) сторонами відповідно до положень законодавства первинні документи, які свідчать про здійснення господарських операцій за ними.

А тому, суд приходить до висновку, що відповідач своїми діями підтвердив належне надання позивачем транспортно-експедиторських послуг за договором по перевезенню вантажу на загальну вартість 6693000,00 грн.

Водночас, з аналізу матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не заперечував отримання від позивача послуг за відповідними актами, а лише зазначає про свою незгоду щодо розрахованої відстані в кілометрах, яка зазначається у актах.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень п. 3.3 договору у випадку наявності у замовника аргументованих заперечень до відомостей викладених експедитором в акті про надані послуги, замовник зобов`язується протягом 3 робочих днів надати експедитору письмові заперечення до акту.

Матеріали справи не містять заперечень на вищевказані акти наданих послуг, які б були подані відповідачем у встановлений договором строк. Натомість, сторони у актах зазначили, що взаємних претензій не мають, а отже погодили назву послуги, код послуги, одиницю, кількість, ціну та загальну вартість послуги.

Наявний в матеріалах справи лист відповідача щодо перевірки звітів, направлений позивачу майже через чотири місяці після підписання актів наданих послуг.

Разом з тим, розподіл відстані та розподіл вартості із врахуванням пункту навантаження та розвантаження був також узгоджений сторонами договору у відповідних реєстрах за 09.08.2023-16.08.2023 до акту виконаних робіт №10 від 16.08.2023, за 16.08.2023-23.08.2023 до акту виконаних робіт №11 від 23.08.2023, за 01.09.2023-13.09.2023 до акту виконаних робіт №12 від 13.09.2023, які містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів звертає увагу, що відстань зазначена у актах наданих послуг відповідає кількісному показнику відстані (км) зазначеної у реєстрах, а тому є такою, що погоджена сторонами.

Колегія суддів зазначає, що подані відповідачем копії витягів з програми Google Maps на підтвердження розбіжностей у маршрутах ТОВ «Альмірра» мають інформативний характер, й не спростовують факт отримання відповідачем відповідних послуг у зазначених та погоджених сторонами в актах обсягах, в тому числі і щодо пройденого кілометражу.

Переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, колегія суддів враховує, що укладаючи договір сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі строк виконання зобов`язання, відповідальність сторін за невиконання або неналежне його виконання. Відтак, відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, усвідомлював визначені ним відповідні умови щодо обсягу зобов`язання, строків його виконання та погодився із передбаченою відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

З огляду на наявну заборгованість за договором в розмірі 6589186,00 грн (з урахуванням часткової оплати), яка не була спростована відповідачем, дії останнього є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.1. договору визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобов`язань, які витікають з цього договору, сторони несуть відповідальність, що передбачена цим договором та діючим в Україні законодавством.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідач не заперечує правильність нарахування 3% річних, інфляційних, й не надає свій контррозрахунок.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за договором в розмірі 6589186,00 грн, 94131,06 грн 3% річних та 191992,57 грн інфляційних втрат.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі, яке суд першої інстанції залишив без задоволення, колегія суддів зазначає таке.

Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що підставою для залишення поданого відповідачем клопотання стало те, що місцевий господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу №917/464/24 до судового розгляду згідно з ухвалою від 28.05.2024, а зупинення провадження у справі з підстав, передбачених п.5 ч.1. ст.227 ГПК України, можливе лише на стадії підготовчого провадження у справі.

Колегія суддів погоджується з вказаним обґрунтуванням, водночас звертає увагу на таке.

За частиною першою статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Водночас, як верховенство права, так і розумність строків розгляду справи судом належить до основних засад (принципів) господарського судочинства за частиною третьою цієї ж статті.

Аналізуючи питання зупинення провадження у господарській справі, суд виходить з того, що цей правовий інструмент процесуального законодавства зумовлює тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи та щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків, який продовжується з дня поновлення провадження у справі (ч. 1, 2 ст. 117 ГПК України), а самі випадки, які регламентують зупинення провадження у справі чітко передбачені статтями 227, 228 ГПК України і є вичерпними.

Положення статті 227 ГПК України передбачають обов`язок суду зупинити провадження у справі.

Зокрема, пункт п`ятий частини першої статті 227 ГПК України визначає, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України).

Досліджуючи питання дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України апеляційний господарський суд виходить з його системного аналізу через призму завдань та основних засад господарського судочинства, закріплених у частині першій, пунктах 1, 4, 10, 11 частини третьої статті 2 ГПК України, а також умов застосування цього пункту, якими є:

- об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; тобто, неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом у іншій справі;

- пов`язаність справи з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення;

- обґрунтованість судового рішення, в якому має бути проаналізовано, чи дійсно від наведених обставин залежить вирішення спору в цій справі, та належно мотивовано, що зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи зумовлюється виявленням в ній саме обставин, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено і саме це і є першопричиною перешкоди у здійсненні правосуддя в справі, що зупиняється.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Суд вважає за необхідне врахувати, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;

- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

Вказаний висновок узгоджується із постановами Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі №357/10397/19 та №910/17615//20 від 01.03.2024.

Предметом спору у даній справі є, зокрема, стягнення заборгованості на підставі підписаних сторонами актів наданих послуг №10 від 16.08.2023, №11 від 23.08.2023, №12 від 13.09.2023 за договором транспортного експедирування № 269 від 04.07.2023.

Предметом спору у справі №904/2631/24 є визнання недійсними актів наданих послуг № 4 від 12.07.2023, № 6 від 19.07.2023, № 7 від 26.07.2023, № 8 від 31.07.2023, № 9 від 09.08.2023, № 10 від 16.08.2023, № 11 від 23.08.2023 та № 12 від 13.09.2023 до договору транспортного експедирування № 269 від 04.07.2023.

У своєму клопотанні про зупинення провадження у справі відповідач посилався на об`єктивну неможливість розгляду справи №917/464/24 до вирішення справи №904/2631/24, яка пов`язана з тим, що до розгляду справи №904/2631/24 та вирішення в її межах питання щодо дійсності актів наданих послуг до договору транспортного експедирування №269 від 04.07.2023 та можливості створення на підставі вказаних актів будь-яких правових наслідків для сторін, неможливо встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у справі №917/464/24, а саме щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог ТОВ «ТК «АЛЬМІРРА» про стягнення заборгованості на підставі таких актів наданих послуг до договору.

Колегія суддів зазначає, що вказані справи хоча і певним чином пов`язані між собою, проте розгляд справи №917/464/24 був можливим без вирішення справи №904/2631/24 з огляду на таке.

Позивачем надано докази на підтвердження обставин, які підлягають встановленню у даній справі, а суд має об`єктивну можливість їх встановити та оцінити, що свідчить про відсутність підстав для постановлення ухвали суду про зупинення провадження у цій справі.

Також, варто зауважити, що преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не зробленій судом їх правовій оцінці (судове рішення Великої Палати Верховного Суду у справі №910/12525/20 від 15.09.2022).

Висновки щодо фактичних обставин справи, наведених у чинних судових рішеннях в інших адміністративних, цивільних чи господарських справах, не повинні сприйматися судами як обов`язкові (судове рішення Верховного Суду у справі №520/2486/19 від 16.12.2020).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що не може свідчити про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до розгляду справи №917/464/24, оскільки підставами зупинення у такому випадку може бути неможливість суду встановити та оцінити певні конкретні обставини - факти, що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних у матеріалах справи доказів, неможливість здійснити перевірку обґрунтованості позовних вимог, викладених у позовній заяві.

Окрім того, суд апеляційної інстанції погоджується із доводами місцевого господарського суду, що відповідне клопотання подано відповідачем 02.08.2024 після закриття підготовчого провадження та призначення справи №917/464/24 до судового розгляду згідно з ухвалою від 28.05.2024, а зупинення провадження у справі з підстав, передбачених п.5 ч.1. ст.227 ГПК України, можливе лише на стадії підготовчого провадження у справі.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про позбавлення його права на участь у судовому засіданні, колегія суддів зазначає таке.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції та повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним» (рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі «Беллє проти Франції»). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд.

Згідно з гарантіями, які надає стаття 6 Конвенції, сторона провадження повинна мати можливість ефективно брати участь у судовому засіданні суду, який розглядає її справу.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення ЄСПЛ «Гурепка проти України № 2» наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Колегія суддів зазначає, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, який передбачений статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.

Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, серед іншого, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін.

За змістом статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Такі принципи господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та з`ясування всіх обставин у справі реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення.

Згідно зі статтею 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до положень статті 197 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. Суд може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, визначеному судом. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов`язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання. Копія ухвали про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду негайно надсилається до суду, який зобов`язаний організувати її виконання, та особі, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд, який забезпечує проведення відеоконференції, перевіряє явку і встановлює особи тих, хто з`явився, а також перевіряє повноваження представників.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять заяв відповідача про участь його представника у судовому засіданні 12.09.2024 в режимі відеоконференції, тому у суду першої інстанції не було правових підстав для запрошення представника відповідача до участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

При цьому, як встановлено колегією суддів та вбачається з протоколу судового засідання (без фіксації) від 12.09.2024 (т. 1, а.с. 219), сторони в судове засідання у приміщення Господарського суду Полтавської області не з`явилися.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.08.2024 повідомлено сторони, що розгляд справи по суті призначено на 12.09.2024 о 10:30, судове засідання відбудеться у приміщенні господарського суду Полтавської області за адресою: м. Полтава, вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, зал судових засідань № 58.

Вказана ухвала суду була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Джет-Х» 08.08.2024 о 18:45, про що свідчить відповідна довідка Господарського суду Полтавської області (т.1, а.с. 217).

Разом з тим, ухвала суду від 08.08.2024 також була доставлена до електронного кабінету представника відповідача Пшеничного Олександра Леонідовича, про що складено відповідну довідку Східного апеляційного господарського суду.

Таким чином, відповідач та його представник були належним чином повідомлені, зокрема, про дату, час та місце проведення судового засідання.

За встановлених апеляційним господарським судом обставин, матеріалами справи спростовуються доводи відповідача про порушення судом першої інстанції його процесуальних прав.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Джет-Х» без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 12.09.2024 у справі №917/464/24 без змін.

З урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Джет-Х» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 12.09.2024 у справі №917/464/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 11.12.2024.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя О.А. Пуль