Постанова

від 14.11.2024 по справі 904/492/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2024 року м.Дніпро Справа № 904/492/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді: Мороза В.Ф.,

суддів: Іванова О.Г.., Чередка А.Є.

Секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лісничої Тетяни Іванівни на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 (суддя Ярошенко В.І.)

у справі № 904/492/24

за позовом Фізичної особи-підприємця Лісничої Тетяни Іванівни, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про визнання договору оренди землі поновленим

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Ліснича Тетяна Іванівна звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Криворізької міської ради, в якому просить суд визнати поновленим з Фізичною особою-підприємцем Лісничою Тетяною Іванівною договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 211000000:02:121:0003, що розташована на вул. Вітчизняна, 1, зупинка "2-га міська лікарня", Металургійний район, м. Кривий Ріг на один рік.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Лісничої Тетяни Іванівни до Криворізької міської ради про визнання договору оренди землі поновленим відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з вказаним рішенням Фізичною особою-підприємцем Лісничою Тетяною Іванівною подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 у справі № 904/492/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивач перебуваючи в умовах воєнного стану, хворобливому стані не міг своєчасно звернутись до відповідача з заявою про надання в оренду земельних ділянок що перебуває у державній або комунальній власності на новий строк через ЦНАП "Віза", оскільки попередні записи були скасовані, постійно виключали електропостачання до ЦНАП "Віза" і тому позивач тільки 27.06.2023 звернувся з відповідною заявою з додатками що була отримана Департаментом регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому міської ради 29.06.2023 за №1397. Рішенням ХLІ сесії VIII скликання від 28.07.2023 за №2099, розглянувши звернення заявників і надані документи, позивачу відмовлено у надані земельної ділянки у оренду. Разом з тим 18.07.2023 та 21.07.2023 позивачем на вимогу орендодавця, відповідно до поданої 20.07.2023 декларації про оренду землі, сплачена орендна плата в сумі 1540,91 грн. та 660,39 грн. за користування земельної ділянкою кадастровий номер 1211000000:02:121:0003 що розташована на вул. Вітчизна , 1 запинка « 2-га міська лікарня» у Металургійному районі м. Кривий Ріг за 2023 рік , також проводиться оплата за користування земельної ділянкою кадастровий номер 1211000000:02:121:0003 що розташована на вул. Вітчизна , 1 запинка « 2 -га міська лікарня» у Металургійному районі м. Кривий Ріг і у 2024 року що свідчить про «мовчазне погодження» відповідача на продовження дії договору оренди. З огляду на викладені обставини апелянт просить скасувати рішення суду та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лісничої Тетяни Іванівни на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 у справі № 904/492/24 залишено без руху. Скаржнику надано строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази сплати судового збору у сумі 3 633,60 грн.

Апелянтом усунено недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Лісничої Тетяни Іванівни на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 у справі № 904/492/24. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні з викликом сторін на 14.11.2024 о 10 год. 30 хв.

Від Криворізької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення питань регулювання земельних відносин. На підставі рішення Криворізької міської ради від 26.01.2022 №1164 «Про поновлення (подовження) договорів оренди землі», 15.06.2022 між Криворізькою міською радою та ФОП Лісничою Тетяною Іванівною було укладено Договір оренди земельної ділянки №2022168. Строк дії договору закінчився 15.06.2023. Враховуючи норми ст.33 Закону України «Про оренду землі», умови Договору оренди земельної ділянки від 15.06.2022 №2022168 , орендар звернулась до Криворізької міської ради із заявою на його поновлення з пропущенням встановленого Законом та Договором строку. Розглянувши звернення заявниці - ФОП Лісничої Т.І. та додані до нього документи від 27.06.2023, беручи до уваги, що відповідно до п.3 Договору оренди на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:02:121:0003 відсутні об`єкти нерухомого майна, на теперішній час вона є вільною від забудови та за умовами договору оренди підлягає поверненню міській раді за актом приймання передачі (повернення). В межах повноважень, визначених нормами чинного законодавства, Криворізькою міською радою було прийняте рішення від 28.07.2023 №2099 «Про відмову в наданні земельних ділянок в оренду», відповідно до якого ФОП Лісничій Т.І. відмовлено в наданні земельної ділянки в оренду. Вказане рішення органу місцевого самоврядування є чинним та не оскарженим.

В судове засідання 14.11.2024 представники сторін не з`явилися.

Від Криворізької міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку з тим, що представник перебуває у щорічній відпустці.

Представником апелянта подано заяву про розгляд справи без участі представника.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Велика Палата Верховного Суду в свої постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 року у справі № 910/12842/17 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі №361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинні створюватися в зайвий раз передумови для порушення процесуальних строків розгляду справи.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази повідомлення про час та місце проведення судового засідання, зважаючи на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 14.06.2018, зареєстрованого в реєстрі за номером 803, на праві власності належить розбірна конструкція торгівельно-зупиночного комплексу зупинки громадського транспорту « 2 міськалікарня», яка розташована у м. Кривий Ріг , по вул. Вітчизни, напроти будинку № 1.

Згідно вказаного договору площа земельної ділянки на якій знаходиться торгівельно-зупиночний комплекс, що є предметом цього договору, в цілому становить 0, 0047 га, кадастровий номер 1211000000:02:121:0003. Цільове призначення земельної ділянки 03.07. Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, вид використання земельної ділянки: розміщення тимчасової споруди торгівельного павільйону у складі зупиночного комплексу; форма власності комунальна.

На підставі рішення Криворізької міської ради №2900 від 25.07.2018, фізичній особі підприємцю Лісничій Т.І. було передано в строкове платне користування земельну ділянку житлової та громадської забудови для розміщення тимчасової споруди торговельного павільйону в складі зупиночного комплексу з кадастровим номером 1211000000:02:121:0003, яка знаходиться за адресою: вул. Вітчизни (зупинка «2-га міська лікарня») у металургійному районі м.Кривого Рогу площею 0, 0047 га., про що сторонами було укладено Договір оренди земельної ділянки №2018299 від 04.09.2018.

В подальшому договір було продовжено та на підставі рішення орендодавця сторонами було укладено Договір оренди земельної ділянки №2019099 від 10.01.2019 зі строком дії до 20.02.2022.

Рішенням Криворізькою міською ради № 1164 від 26.01.2022 вирішено поновити (продовжити) договори оренди землі, зокрема, і Фізичній особі-підприємцю Лісничій Тетяні Іванівні.

На підставі вказаного рішення 15.06.2022 між Криворізькою міською радою та Фізичною особою-підприємцем Лісничою Т.І. було укладено Договір оренди земельної ділянки №2022168.

Згідно п. 1 Договору Орендодавець на підставі рішення Криворізької міської ради від 26.01.2022 № 1164 «Про поновлення (подовження) договір оренди землі» надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку житлової та громадської забудови за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07) для розміщення тимчасової споруди торговельного павільйону в складі зупиночного комплексу з кадастровим номером 1211000000:02:121:0003, яка розташована на вул. Вітчизни, 1, зупинка « 2-га міська лікарня» у Металургійному районі м. Кривого Рогу.

Відповідно до п.2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0, 0047 га.

На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна ------, а також інші об`єкти інфраструктури ----- (пункт 3 договору).

Пунктом 6 Договору встановлено, що земельна ділянка вважається переданою Орендодавцем Орендареві з дати внесення відомостей в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Право оренди земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.09.2022 (номер запису про інше речове право: 47873090).

Згідно з абзацом 5 пункту 30 договору після закінчення строку, на який було укладено Договір, Орендар при належному виконанні обов`язків відповідно до умов Договору має за інших рівних умов переважне право на поновлення Договору на новий строк.

Відповідно до пункту 31 Договору орендар зобов`язаний протягом строку дії договірних відносин привести тимчасові споруди, навіси, зупинки, елементи благоустрою, інформаційно-візуальні елементи у відповідність до затверджених рішеннями виконкому міської ради від 15.04.2020 № 243, 19.08.2020 № 415 комплексних схем розміщення тимчасових об`єктів для здійснення підприємницької діяльності на територіях адміністративних районів міста Кривого Рогу.

Відповідно до п. 7 Договору цей Договір укладено терміном на 1 рік. Дата закінчення дії договору обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту його реєстрації.

Договір поновлюється на умовах, передбачених ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Після закінчення строку дії Договору Орендар, який належно виконував обов`язки за умовами Договору, має переважне право перед іншими особами поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше як за місяць до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію, додати до листа-повідомлення про укладення договору оренди землі па новий строк проект договору.

Таким чином вказаний договір було укладено на строк до 15.06.2023.

27.06.2023 Фізична особа-підприємець Ліснича Тетяна Іванівна звернулася до Криворізької міської ради із заявою про надання в оренду земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності з кадастровим номером 1211000000:02:121:0003, що розташована за адресою: вул. Вітчизни навпроти будинку № 1, зупинка 2-га міська лікарня з площею 0, 0047 га для розміщення тимчасової споруди торговельного павільйону в складі зупиночного комплексу.

Розглянувши подану заву, Криворізькою міською радою 28.07.2023 прийнято рішення №2099 «Про відмову в наданні земельних ділянок в оренду», зокрема, Фізичній особі-підприємцю Лісничій Тетяні Іванівні.

Підставами відмови у надані адміністративної послуги Криворізька міська рада зазначила:

1. Відповідно до пункту 3 договору оренди на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна. На теперішній час вона є вільною від забудови та за умовами договору оренди підлягає поверненню міській раді за актом приймання-передачі (повернення).

2. Відповідно до пункту 2 статті 124 Земельного кодексу України (надалі - Кодекс) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, установлених частинами другою, третьою статті 134 Кодексу.

3. Стаття 134 Кодексу не передбачає передачу в оренду без проведення земельних торгів вільних від забудови земельних ділянок комунальної власності.

ФОП Ліснича Т.І. звернулась до суду з позовом про визнання поновленим договору оренди, та зазначає що рішення Криворізької міської ради XLI сесії VIII скликання від 28.07.2023 за № 2099 є незаконним, оскільки відповідно до положень ст. 120 Земельного Кодексу України та ст. 377 ЦК України одночасно з придбанням споруди 14.06.2018 вона отримала право користування земельної ділянкою кадастровий номер 1211000000:02:121:0003.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області відмовлено в задоволенні позовних вимог. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог господарський суд зазначив, що Орендар звернувся до Орендодавця щодо поновлення дії договору оренди 29.06.2023, тобто вже після закінчення строку дії самого договору від 15.06.2022 та строку встановленого договором та законом для звернення до Орендодавця з повідомленням про намір укладання договору оренди землі на новий строк. Врахувавши, що позивач звернувся до відповідача зі зверненням щодо продовження дії договору оренди із порушенням встановленого п. 7 договору та ст. 33 Закону України "Про оренду землі" терміну, суд дійшов висновку, що відповідно орендар втратив переважне право щодо поновлення договору. Відповідач, приймаючи рішення про відмову в наданні земельних ділянок у оренду, діяв в межах власних повноважень та у спосіб визначений законом.

Колегія погоджується з висновками господарського суду з огляду на наступне.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з вимогами ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. 80 Земельного Кодексу України, суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до вимог ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

У відповідності до ст. 8 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно та в порядку, визначеному Земельним кодексом України.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч. 3 ст. 792 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 1 та 9 ст. 93 Земельного кодексу України).

Поняття договору оренди землі визначено ст. 13 Закону України "Про оренду землі", за приписами якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У частині першій статті 777 ЦК України закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачено певну процедуру здійснення цього права.

16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 05.12.2019 № 340-IX, яким статтю 33 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV, яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, було викладено у новій редакції, а також розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнено абзацами третім і четвертим такого змісту:

«Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Згідно ст. 33 Закону України «Про оренду землі», в редакції чинній на час звернення про надання в оренду земельної ділянки, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Як вбачається з матеріалів справи в Договорі оренди земельної ділянки №2022168 сторони в п. 7 Договору погодили, що Договір укладено терміном на 1 рік. Дата закінчення дії договору обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту його реєстрації. Договір поновлюється на умовах, передбачених ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Після закінчення строку дії Договору Орендар, який належно виконував обов`язки за умовами Договору, має переважне право перед іншими особами поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше як за місяць до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію, додати до листа-повідомлення про укладення договору оренди землі па новий строк проект договору.

Таким чином в договорі оренди земельної ділянки №2022168 від 15.06.2022 сторони передбачили переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, з урахуванням положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Верховний Суд у постанові від 03.11.2021 у справі № 910/7864/20 зазначав, що для реалізації переважного права на поновлення договору оренди принципово важливим є дотримання обома сторонами договору визначених Законом України "Про оренду землі" строків: орендарем - для повідомлення орендодавця про намір поновити договір оренди, орендодавцем - для відповіді на своєчасно надіслане звернення орендаря. Обов`язок орендодавця розглянути в місячний строк звернення орендаря виникає тільки у випадку виконання орендарем взятого на себе обов`язку повідомлення орендодавця про свій намір у строк, погоджений сторонами в договорі оренди" (подібна правова позиція є усталеною та міститься, зокрема, у постанові).

У постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що «незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі».

Отже виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати своєчасне звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди.

Як вже було зазначено договір оренди земельної ділянки №2022168 було укладено на строк до 15.06.2023.

Проте з заявою про надання земельної ділянки в оренду позивач звернувся з 29.06.2023, тобто з пропуском строку встановленого законом та договором.

Отже позивач не дотримався порядку дій, визначених статтею 33 Закону України «Про оренду землі» та договором, не вжив усіх передбачених законом заходів для укладення договору оренди на новий строк.

За результатами розгляду звернення позивача Криворізька міська рада 28.07.2023 прийняла рішення про відмову в наданні позивачу земельної ділянки.

Вказане рішення прийнято відповідачем в межах своїх повноважень, позивачем не оскаржено, та не зазначено яким саме актам законодавства суперечить таке рішення.

Таким чином господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо доводів апеляційної скарги, що орендарем, на вимогу орендодавця сплачена орендна плата за користування земельною ділянкою за 2003 рік, що відповідно свідчить про «мовчазну згоду» відповідача на продовження дії договору оренди, судом відхиляються з огляду на наступне.

Касаційний господарський суд в постанові від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21 зазначив наступне:

«стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).

При цьому частиною шостої вказаної статті було передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" істотно змінив редакцію статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини перша-п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі"). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції статті 33) тепер регулюється статтею 126-1 ЗК України.

При цьому відповідно до абзацу 4 розділу "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Згідно з частиною другою статті 126-1 ЗК України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

З наведеного вбачається, що зміст поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться в абзаці 4 розділу Перехідних положень Закону України "Про оренду землі" базується саме на положеннях статті 126-1 ЗК України, що пов`язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов`язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.

Натомість укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до 16.07.2020, базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.

Тому поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться в абзаці 4 розділу "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" та поняття "поновлення договору оренди", яке містилось у Законі України "Про оренду землі" у попередній редакції, є змістовно різними.

Відповідно до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не є застосовними положення абзацу 4 розділу "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі". Натомість, за загальним правилом дії законів у часі, застосуванню підлягає стаття 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, адже вказівки про інше положення законодавства не містять.

Враховуючи вищевикладене колегія зазначає, що положення про мовчазну згоду не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки законом визначено чіткий порядок поновлення/укладення на новий строк договорів оренди.

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що згідно умов договору оренди на спірній земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна. Не спростовано зазначені обставини і матеріалами справи.

Окрім того Верховний Суд у постановах від 21.01.2020 у справі №379/1354/18 (провадження №61-1730), від 25.03.2020 у справі №379/1439/18 (провадження №61-1715), від 06.04.2020 у справі №378/382/18 (провадження №61-2684), від 20.08.2020 у справі №325/1951/19 (провадження №61-7876), від 15.02.2023 у справі №399/295/11 (провадження №61-13035) неодноразово зазначав, що наявність незгоди орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, згідно з положеннями ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» виключає можливість визнання поновленим попереднього договору у вибраний позивачем спосіб. До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд

Апеляційний суд зазначає, що порядок продовження/поновлення договору оренди землі чітко визначений нормами законодавства та договором. Позивач був обізнаний з таким порядком та неодноразово звертався до Криворізької міської ради з заявами про продовження/передачу в оренду земельної ділянки. Таким чином посилання на поважність пропуску строку звернення з відповідною заявою судом відхиляються, оскільки нормами законодавства не передбачено право на поновлення чи продовження такого строку.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лісничої Тетяни Іванівни на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 у справі № 904/492/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 у справі № 904/492/24 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Лісничу Тетяну Іванівну.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 09.12.2024

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

СуддяО.Г.Іванов

СуддяА.Є.Чередко