Постанова

від 19.11.2024 по справі 904/3057/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3057/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),

суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.

секретар судового засідання: Карпенко А.С.

Представники сторін:

від позивача: Дудко Ігор Миколайович (поза межами приміщення суду) - від Приватного акціонерного товариства "СВЕСЬКИЙ НАСОСНИЙ ЗАВОД" - довіреність № б/н від 21.09.2022

від скаржника: Серьогіна Світлана Вікторівна (в залі суду) - від Українська залізниця довіреність - довіреність № б/н 26.07.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця м. Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Мілєва І.В.) від 01.03.2024 у справі № 904/3057/22

за позовом Приватного акціонерного товариства Свеський насосний завод

до Акціонерного товариства Українська залізниця м. Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця, Дніпропетровська область, м. Дніпро

про стягнення 6 414 957, 60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Приватне акціонерне товариство Свеський насосний завод звернулось до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця з позовом про стягнення 6 414 957,60 грн, з яких: 5 581 800,00 грн - основний борг, 2746,55 грн - відсотки річних, 830 411,05 грн - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2023 (суддя Новікова Р.Г.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства Свеський насосний завод суму боргу в розмірі 5 581 800,00 грн, 0,1% річних в розмірі 2722,07 грн, інфляційні втрати в розмірі 830 411,00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 83 767,83 грн.

08.02.2023 позивач подав до суду заяву про прийняття додаткового рішення, в якому просить суд прийняти додаткове рішення по справі, яким стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 заяву Приватного акціонерного товариства "Свеський насосний завод" задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства Свеський насосний завод витрати на правничу допомогу в розмірі 11 000,00 грн.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2023 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 у справі № 904/3057/22 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2023 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 у справі № 904/3057/22 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2023 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволено частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2023, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2023 у справі № 904/3057/22 скасовано. Справу № 904/3057/22 направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2024 у справі № 904/3057/22 позов задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства Свеський насосний завод 6 523 156, 40 грн, а саме: 6 414 933, 12 грн, з яких: 5 581 800, 00 грн - основний борг, 2 722, 07 грн - відсотки річних, 830 411, 05 грн - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 96 223, 40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 999, 88 грн.

В решті позову відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що на виконання умов укладенного 26.10.2021 р. між Приватним акціонерним товариством Свеський насосний завод (постачальник) та Акціонерним товариством Українська залізниця в особі структурного підрозділу "Служба організації та проведення закупівель" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (покупець) договору поставки № ПР/НХ-21564/НЮ (далі договір). позивач поставив відповідачу товар на суму 5 581 800,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними:

- № 0000765 від 10.12.2021 на суму 1116360,00 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 21);

- № 0000777 від 17.12.2021 на суму 1116360,00 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 23);

- № 0000784 від 23.12.2021 на суму 1116360,00 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 25);

- № 0000785 від 30.12.2021 на суму 1116360,00 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 27);

- № 0000001 від 04.01.2022 на суму 1116360,00 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 29).

Також в матеріалах справи наявні підписані сторонами без зауважень та заперечень акти прийому - передачі товару:

- від 10.12.2021 на суму 1 116 360 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 31);

- від 17.12.2021 на суму 1 116 360 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 32);

- від 23.12.2021 на суму 1 116 360 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 33);

- від 30.12.2021 на суму 1 116 360 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 34);

- від 04.01.2022 на суму 1 116 360 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 35).

Доказів оплати поставленого товару в сумі 5 581 800,00 грн відповідач не надав.

Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, за висновком суду першої інстанції, не засвідчує факт настання саме для відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).

Відповідач своє зобов`язання з оплати поставленого товару не виконав, що і стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача суми боргу за договором в загальному розмірі 5 581 800,00 грн та нарахованих на неї 0,1% річних в розмірі 2 746,55 грн і інфляційних втрат в розмірі 830 411,05 грн.

Дія мораторію, про який зазначено безпосередньо у Постанові КМУ № 187, передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. Проте ОСОБА_1 не є учасником правовідносин по укладеному між сторонами по даній справі договору, що унеможливлює розповсюдження на товариство мораторію, про який зазначено у Постанові № 187.

Ані Приватне акціонерне товариство Свеський насосний завод, ані його кінцевий бенефіціарний власник ОСОБА_1 , не є тими суб`єктами, які зазначені у Постанові Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, відтак позивач не підпадає під визначення осіб, відносно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 0,1 % річних та встановлено, що він виконаний не правильно. Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягають 0,1% річних у розмірі 2722,07 грн. Розмір інфляційних втрат позивачем розраховано правильно

Щодо клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат, суд першої інстанції зазначив, що інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст.233 ГК та ст.551 ЦК, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. З огляду на те, що закон не передбачає можливість зменшення інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат задоволенню не підлягає.

Позивачем подано для долучення до матеріалів справи договір про надання правової допомоги № 01/08/3 від 01.08.2017, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням Аурум Лекс, додаткові угоди від 22.06.2018, 20.09.2022 до договору, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 07.02.2023 на суму 12 000,00 грн, рахунку на оплату № 2 від 07.02.2023 на суму 12 000,00 грн, платіжну інструкцію № 125 від 07.02.2023 про сплату адвокатському об`єднанню 12 000,00 грн, ордер ВМ № 1012153 від 20.09.2022, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія СМ №000622 від 16.09.2019.

Враховуючи положення ч. 4, 5, 6 ст. 126 п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача 0,12 грн (0,001%), на відповідача 11 999,88 грн (99,999 %).

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача 0,96 грн (0,001 %), на відповідача 96 223,40 грн (99,999 %).

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Стягнути з позивача на користь відповідача сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Відповідач під час розгляду справи надавав суду першої інстанції обґрунтування неможливості виконання своїх зобов`язань за Договором в частині своєчасної оплати, зазначаючи, що до повномасштабної військової агресії проти України основним джерелом доходу Відповідача було комерційне перевезення вантажів, однак після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились. Саме наявність збитків та скрутного фінансового стану унеможливило виконання обов`язків за Договором.

Апелянт не погоджується з висновком суду щодо відсутності підстав зменшення інфляційних витрат. Суд першої інстанції не врахував усі обставини справи, особливо докази, надані відповідачем, що призвело до неправильного застосування норм права та невірного розрахунку штрафних санкцій за ст. 625 ЦК України. Сторонами було досягнуто домовленості щодо реструктуризації заборгованості та зміни умов оплати (лист № 02-282 від 21.04.2022). Зміна договору здійснена у письмовій формі через обмін листами, що відповідає вимогам ст. 654 ЦК України.

Відповідач під час розгляду справи надавав суду першої інстанції обґрунтування неможливості виконання своїх зобов`язань за Договором в частині своєчасної оплати, зазначаючи, що з огляду на приписи Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», у зв`язку з тим, що кінцевий бенефіціарний власник, ОСОБА_1 , здійснює прямий вплив на діяльність Позивача, яким є ПАТ «Свеський насосний завод», а застосовані до неї спеціальні санкції на підставі Закону України «Про санкції» встановлюють обмеження щодо здійснення розрахунків, а відповідні правочини визнаються нікчемними в силу закону. Проте, судом першої інстанції, не взято до уваги доводи відповідача та невірно застосовано норму матеріального права.

Суд першої інстанції не врахував фінансовий стан Відповідача, який є суттєвим фактором при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. АТ «Українська залізниця» є дотаційним підприємством, яке фінансується з державного бюджету, і знаходиться у скрутному фінансовому становищі через масштабні втрати, завдані збройною агресією РФ.

Ці обставини не були враховані судом, хоча вони безпосередньо впливають на можливість виконання такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 16.11.2022 у справі № 906/513/18 при розподілі судових витрат вважає обґрунтованими доводи товариства про суттєве погіршення його фінансового стану внаслідок збройної агресії російської федерації, що зумовило часткове задоволення вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Стосовно оспорюваних обставин, які зазначені Відповідачем у його апеляційній скарзі, Позивач зазначає наступне.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи Відповідача щодо форс-мажорних обставин, оскільки вони не були належно підтверджені. У квітні 2022 року Відповідач запропонував реструктуризацію боргу, що підтверджує наявність коштів для часткового виконання зобов`язань. Водночас за чотири місяці до подання позову (з квітня по вересень 2022 року) Відповідач не здійснив жодного платежу, навіть у запропонованих ним частинах. Відповідач самостійно визначав, які борги погашати, що демонструє вибірковий підхід і порушення принципу добросовісності у виконанні зобов`язань.

Суд першої інстанції правомірно встановив відсутність підстав для зменшення інфляційних витрат та відсотків річних, оскільки вони є співмірними з основною заборгованістю. Відсутність документально підтвердженої реструктуризації заборгованості додатково підтверджує правомірність нарахувань, здійснених Позивачем. Відповідач не надав жодних доказів того, що борг у розмірі 5 581 800 грн був реструктуризований за взаємною згодою сторін. Обмін листами (зокрема, лист №02-282 від 21.04.2022) не може слугувати підтвердженням зміни умов договору без підписання відповідної угоди.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що ПрАТ «Свеський насосний завод» не підпадає під дію санкцій, застосованих до ОСОБА_1 , оскільки юридична особа не є суб`єктом, до якого вони спрямовані. Аргументи Апелянта про причетність ОСОБА_1 до діяльності товариства не підкріплені належними доказами. Дії санкцій є персональними та не впливають на право Позивача на стягнення коштів за договірними зобов`язаннями.

Витрати на професійну правничу допомогу були належно підтверджені Позивачем, а їх розмір обґрунтований і відповідає критеріям розумності та співмірності. Відповідач не довів неспівмірності витрат, а тому суд правомірно відмовив у зменшенні суми витрат. Посилання Відповідача на його фінансовий стан не є підставою для невизнання витрат на правничу допомогу. ПрАТ «Свеський насосний завод» також потерпає від економічних наслідків війни та дій контрагентів, включно з Відповідачем, який має значну заборгованість перед Позивачем.

Доводи Апелянта/Відповідача, зазначені у його Апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими, адже не відповідають дійсним обставинам справи, а тому не можуть братися судом апеляційної інстанції до уваги, а оскаржуване рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2024 року по справі №904/3057/22, є законними та обґрунтованими, адже ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права.

А також просить стягнути з Відповідача на користь Позивача понесені ним в суді апеляційної інстанції витратина професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2024 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Чередко А.Є. (доповідач), судді: Мороз В.Ф., Коваль Л.А.

Ухвалою суду від 01.04.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/3057/22. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/3057/22.

17.04.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 904/3057/22.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2024 заяви суддів Чередка А.Є., Коваль Л.А., Мороза В.Ф. про самовідвід у справі №904/3057/22 задоволено. Справу № 904/3057/22 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 ГПК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2024 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Кощеєв І.М., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Акціонерного товариства Українська залізниця м. Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2024 у справі № 904/3057/22. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 23.07.2024 об 11:40 год.

23.07.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 19.11.2024 на 10:30 год.

19.11.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

26.10.2021 між Приватним акціонерним товариством Свеський насосний завод (постачальник) та Акціонерним товариством Українська залізниця в особі структурного підрозділу "Служба організації та проведення закупівель" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (покупець) був укладений договір поставки № ПР/НХ-21564/НЮ (далі договір).

Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 договору предметом договору є поставка постачальником покупцю запасних частин до вантажних вагонів згідно зі специфікацією № 1 (додаток №1). Рік виготовлення - 2021. Найменування, кількість товару зазначені у специфікації №1 (додаток №1). Виробник товару - Приватне акціонерне товариство Свеський насосний завод.

Відповідно до пункту 5.2 договору загальна сума договору складає 5 639 130 грн (з ПДВ).

Згідно з пунктами 6.1 - 6.6 договору постачальник передає у власність покупцю товар, а покупець сплачує товар, визначений в кількості та за цінами, які зазначені у специфікації №1 (додаток №1), що додається до договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною, на умовах поставки на склад покупця DDP (Інкотермс у редакції 2010 року). Ціни на товар встановлюються в національній валюті України. Розрахунок за поставлений товар здійснюється таким чином: 100% перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату за поставлений товар за фактом постачання товару на підставі підписаних актів приймання-передачі товару на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. На підтвердження реєстрації постачальник протягом 3 банківських днів з дати реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних направляє квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних на електронну адресу покупця, яка вказана в договорі у розділі "Реквізити сторін". Якщо постачальник не зареєстрував, несвоєчасно зареєстрував або зареєстрував з помилками податкову/і накладну/і, незалежно від причин такої не реєстрації, несвоєчасної реєстрації чи реєстрації податкової/их накладної/их з помилками, строк оплати за отримані покупцем товари починає свій перебіг з дня реєстрації постачальником податкової/их накладної/их в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстрації коректної податкової/их накладної/их. Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару. Усі платіжні документи за договором оформлюються з дотриманням законодавства. Постачальник надсилає покупцеві рахунок протягом 3 (трьох) банківських днів з дня поставки товару. Сторони один раз на місяць складають акти звірок взаєморозрахунків.

В пункті 10.2 договору сторони встановили, що розмір відповідальності покупця за прострочення виконання грошового зобов`язання за цим договором становить 0,1% річних від простроченої суми грошових зобов`язань за цим договором.

Згідно з пунктом 1 підписаної сторонами додаткової угоди № 1 від 09.12.2021 (т. 1 а.с. 18) до договору сторони узгодили зменшити ціну за одиницю товару та встановили, що загальна сума договору зменшується на 57 330 грн (з ПДВ) та становитиме 5 581 800 грн (з ПДВ).

Також сторони погодили викласти в новій редакції пункти 1.1, 1.2, 2.1, 5.2, 6.1 договору від 26.10.2021:

1.1 Предметом договору є поставка постачальником покупцю запасних частин до вантажних вагонів (далі - товар) згідно зі специфікацією №2 (додаток №2). Рік виготовлення - 2021.

1.2 Найменування, кількість товару зазначені у специфікації №2 (додаток №2).

2.1 Якість товару, який поставляється, повинна відповідати вимогам НД, які зазначені у специфікації №2 (додаток №2).

5.2 Загальна сума договору складає 5 581 800,00 грн з урахуванням ПДВ 20% - 930 300,00 грн.

6.1 Постачальник передає у власність покупцю товар, а покупець сплачує товар, визначений в кількості та за цінами, які зазначені у специфікації № 2 (додаток № 2), що додається до договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною, на умовах поставки на склад покупця DDP (Інкотермс у редакції 2010 року)..

Відповідно до пунктів 2-4 додаткової угоди № 1 від 09.12.2021 до даної додаткової угоди додається специфікація № 2 (додаток № 2), яка є невід`ємною частиною договору від 26.10.2021 № ПР/НХ-21564/НЮ. З моменту підписання даної додаткової угоди № 1 специфікація № 1 (додаток №1) втрачає свою чинність. Інші умови вищевказаного договору, що не оговорені даною додатковою угодою, залишені без змін і сторони підтвердили за ними свої зобов`язання.

У специфікації № 2 до договору від 26.10.2021 (т. 1 а.с. 19) сторони погодили найменування товару (кришка люка піввагона нова, габарит 1ВМ), його характеристики та кількість (525шт.), ціну за одиницю (8860 грн без ПДВ), суму поставки (5 581 800 грн з ПДВ).

В специфікації № 2 сторони також визначили, що товар постачається на склад покупця на умовах DDP (Інкотермс у редакції 2010 року) у ІІІ - IV кварталі 2021року. Оплата за поставлений товар здійснюється покупцем по факту постачання товару на підставі підписаних актів приймання-передачі товару на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Листом № ИЗЕ/НГ-2-3/1213 від 09.12.2021 (т. 1 а.с. 20) відповідач просив позивача здійснити постачання запасних частин до вантажних вагонів на суму 5 581 800 грн з ПДВ згідно з договором.

На виконання договору позивач поставив відповідачу товар на суму 5 581 800,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними:

- № 0000765 від 10.12.2021 на суму 1 116 360,00 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 21);

- № 0000777 від 17.12.2021 на суму 1 116 360,00 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 23);

- № 0000784 від 23.12.2021 на суму 1 116 360,00 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 25);

- № 0000785 від 30.12.2021 на суму 1 116 360,00 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 27);

- № 0000001 від 04.01.2022 на суму 1 116 360,00 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 29).

Також в матеріалах справи наявні підписані сторонами без зауважень та заперечень акти прийому - передачі товару:

- від 10.12.2021 на суму 1 116 360 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 31);

- від 17.12.2021 на суму 1 116 360 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 32);

- від 23.12.2021 на суму 1 116 360 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 33);

- від 30.12.2021 на суму 1 116 360 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 34);

- від 04.01.2022 на суму 1 116 360 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 35).

Однак, як зазначає позивач, відповідач своє зобов`язання з оплати поставленого товару не виконав, що і стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача суми боргу за договором в загальному розмірі 5 581 800,00 грн та нарахованих на неї 0,1% річних в розмірі 2 746,55 грн і інфляційних втрат в розмірі 830 411,05 грн.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного:

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України, встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору № ПР/НХ-21564/НЮ (далі договір), колегія суддів зазначає, що останній за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з ч. 1-2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вже вказувалося раніше, за умовами Згідно з пунктами 6.1 - 6.6 договору постачальник передає у власність покупцю товар, а покупець сплачує товар, визначений в кількості та за цінами, які зазначені у специфікації №1 (додаток №1), що додається до договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною, на умовах поставки на склад покупця DDP (Інкотермс у редакції 2010 року). Ціни на товар встановлюються в національній валюті України. Розрахунок за поставлений товар здійснюється таким чином: 100% перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату за поставлений товар за фактом постачання товару на підставі підписаних актів приймання-передачі товару на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. На підтвердження реєстрації постачальник протягом 3 банківських днів з дати реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних направляє квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних на електронну адресу покупця, яка вказана в договорі у розділі "Реквізити сторін". Якщо постачальник не зареєстрував, несвоєчасно зареєстрував або зареєстрував з помилками податкову/і накладну/і, незалежно від причин такої не реєстрації, несвоєчасної реєстрації чи реєстрації податкової/их накладної/их з помилками, строк оплати за отримані покупцем товари починає свій перебіг з дня реєстрації постачальником податкової/их накладної/их в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстрації коректної податкової/их накладної/их. Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару. Усі платіжні документи за договором оформлюються з дотриманням законодавства. Постачальник надсилає покупцеві рахунок протягом 3 (трьох) банківських днів з дня поставки товару. Сторони один раз на місяць складають акти звірок взаєморозрахунків.

На виконання договору від 26.01.2021 № ПР/НХ-21564/НЮ позивач поставив відповідачу товар на суму 5 581 800,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними:

- № 0000765 від 10.12.2021 на суму 1 116 360,00 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 21);

- № 0000777 від 17.12.2021 на суму 1 116 360,00 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 23);

- № 0000784 від 23.12.2021 на суму 1 116 360,00 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 25);

- № 0000785 від 30.12.2021 на суму 1 116 360,00 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 27);

- № 0000001 від 04.01.2022 на суму 1 116 360,00 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 29).

В матеріалах справи наявні підписані сторонами без зауважень та заперечень акти прийому - передачі товару від 10.12.2021 на суму 1 116 360 грн., від 17.12.2021 на суму 1 116 360 грн., від 23.12.2021 на суму 1 116 360 грн., від 30.12.2021 на суму 1 116 360 грн. та від 04.01.2022 на суму 1 116 360 грн.

Позивач склав та зареєстрував податкові накладні №6 від 10.12.2021, №12 від 17.12.2021, №15 від 23.12.2021, №19 від 30.12.2021, №1 від 04.01.2022 за фактом виконаних поставок.

З огляду на строки оплати, визначені в договорі та специфікації №2 до договору, положення статті 254 Цивільного кодексу України та лист Національного банку України (https://bank.gov.ua/ua/news/all/banki-povinni-pratsyuvati-bez-vihidnih-dniv) відповідач мав сплатити вартість товару в наступні строки:

за актом прийому-передачі товару від 10.12.2021 на суму 1 116 360 грн. - до 03.03.2022 включно;

за актом прийому-передачі товару від 17.12.2021 на суму 1 116 360 грн. - до 04.03.2022 включно;

за актом прийому-передачі товару від 23.12.2021 на суму 1 116 360 грн. - до 04.03.2022 включно;

за актом прийому-передачі товару від 30.12.2021 на суму 1 116 360 грн. - до 09.03.2022 включно;

за актом прийому-передачі товару від 04.01.2022 на суму 1 116 360 грн. - до 10.03.2022 включно.

Доказів оплати поставленого товару в сумі 5 581 800,00 грн відповідач не надав.

Крім того, Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що ним не оспорюється факт наявності заборгованості перед позивачем у розмірі 5 581 800 грн за договором поставки № ПР/НХ-21564/НЮ від 26.01.2021.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині встановлення фактичних обставин справи, що на момент звернення позивача із даним позовом до суду у відповідача наявний несплаченим борг у розмірі 5 581 800,00 грн, відносно якого розмір 0,1 % річних становить 2722,07 грн, розмір інфляційних втрат є арифметично правильним, а клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат, враховуючи, що закон не передбачає можливість їх зменшення, задоволенню не підлягає.

Щодо доводів апелянта стосовно існування форс-мажорних обставин, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги, оскільки він носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Матеріали справи не містять сертифікат, виданий ТПП України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача саме за договором від 26.01.2021 № ПР/НХ-21564/НЮ.

Пунктом 8.1. договору сторони погодили, що жодна з сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання таких обставин: повінь, пожежа, землетрус, катастрофа, карантин встановлений Кабінетом Міністрів України або інших, незалежних від сторін обставин, або ембарго, накладене державною владою на експорт або імпорт, якщо вони виникнуть після вступу даного договору в силу, прийняття нормативного акта, який унеможливлює виконання умов договору. Якщо будь-яка з вищевказаних обставин прямо вплине на своєчасність виконання умов, що передбачені даним договором, то вони будуть продовжені на період, рівний по тривалості цим обставинам.

Сторони у п`ятиденний термін повинні сповістити одна одну про початок вказаних обставин, що має бути підтверджено довідкою відповідного Уповноваженого органу (п. 8.2. договору).

В матеріалах справи відсутні докази письмового повідомлення відповідачем позивача протягом 5 календарних днів про неможливість виконання ним взятих на себе зобов`язань за договором від 26.01.2021 № ПР/НХ-21564/НЮ, доказів настання форс-мажорних обставин матеріали справи не містять.

Колегія судді зауважує, що повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно оплату (товар, послугу, роботу) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

Умовами укладеного між сторонами договору поставки не передбачено втрату стороною права посилатись на форс-мажорні обставин внаслідок неповідомлення про настання для неї форс-мажорних обставин.

Оскільки відповідач посилається на настання для нього форс-мажорних обставин з моменту початку воєнних дій (з 24.02.2022), тому останній з урахуванням принципів цивільного законодавства добросовісності та розумності був зобов`язаний невідкладно (ще у лютому - березні 2022 року) повідомити позивача про неможливість своєчасної оплати за договором. Враховуючи, що відповідачем не було належним чином дотримано процедури повідомлення про початок дії щодо нього форс-мажорних обставин, то зазначені обставини порушили майнові інтереси позивача та завдали останньому негативних наслідків. У свою чергу, зазначені обставини не можуть бути підставою для покладення тягаря неоплати товару саме на позивача, оскільки відповідач у повній мірі усвідомлював порушення умов договору (сторони укладали угоди про реструктуризацію боргу).

Посилання відповідача на тяжкий фінансовий станом, а також введення воєнного стану не звільняє відповідача від виконання ним відповідних зобов`язань перед позивачем взятих на себе за договором від 26.01.2021 № ПР/НХ-21564/НЮ.

Відповідач добровільно на власний розсуд взяв на себе відповідальність передбачену умовами договору, у т.ч. за прострочення грошового зобов`язання.

Слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов`язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (ст. 607 ЦК України) або на відсутність вини (ст. 614, 617 ЦК України чи ст. 218 ГК України).

Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги, що спрямовуючи дану справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 у цій справі дав наступні вказівки : « … як вбачається з оскаржуваних судових рішень, при вирішенні даного спору ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не звернули увагу на доводи відповідача щодо бенефіціарного власника та не надали їм правової оцінки.

Зі змісту пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 вбачається, що наведений у ньому мораторій (заборона) запроваджено на виконання грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або особи, визначені наявністю певних ознак, однак у справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанції, дійшовши висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості, не дослідили та не встановили, чи є позивач стягувачем, відносно якого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань; та чи підпадає позивач під визначення осіб, відносно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, з урахуванням обставин, наведених відповідачем…

Таким чином, скасування первісного судового рішення (рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2023) за результатом розгляду касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" є самостійною підставою для скасування й додаткового судового рішення (додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023).

Про необхідність дослідження судами того чи є позивач кредитором (стягувачем) щодо якого постановою Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань; та чи підпадає Позивач під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що кінцевим бенефіціарним власником ПрАТ "Свеський насосний завод" і його упоноваженою особою є громадянка України ОСОБА_1 , стосовно якої Указом Президента України від 12.05.2023 № 279/2023 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України" від 12.05.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) ", застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).

Наведена обставина учасниками справи не заперечується, а також підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також загальнодоступних джерел інформації.

Згідно з ч.ч. 1 3 ст. 1 Закону України "Про санкції" з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

За змістом ч. 1 ст. 4 Закону України "Про санкції" видами санкцій згідно з цим Законом є, зокрема, обмеження торговельних операцій; зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно із цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України "Про санкції" рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених п.п. 1, 2 - 21, 23 - 25 ч. 1 ст. 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Отже, Радою національної безпеки та оборони України приймаються рішення про обмежувальні заходи (санкції) щодо певних фізичних та юридичних осіб і таке рішення вводиться в дію відповідним указом Президента України.

Разом з цим, ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" визначено, що активи, пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, - всі активи, що прямо (а щодо права власності на корпоративні права - також опосередковано (через інших осіб) перебувають у власності, в тому числі у спільній власності, або передаються на користь осіб, включених до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції (далі - перелік осіб), осіб, які здійснюють фінансові операції від імені або за дорученням осіб, включених до переліку осіб, та осіб, якими прямо або опосередковано (через інших осіб) володіють або кінцевими бенефіціарними власниками яких є особи, включені до переліку осіб, а також активи, отримані від таких активів (п. 3 ч. 1).

Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" визначено, що кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція. Кінцевим бенефіціарним власником є: для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння). Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" починаючи з 24.02.2022 на території України діє режим воєнного стану, воєнний стан в Україні триває і до теперішнього часу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Як вже зазначалося, Указом Президента України від 12.05.2023 № 279/2023 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України" від 12.05.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), у тому числі щодо кінцевого бенефіціарного власника позивача ОСОБА_1 .

Так, згідно Додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеного в дію Указом Президента України від 12.05.2023 № 279/2023, до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, відомості згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків України: реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) у виді: 1) блокування активів тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; 2) обмеження торговельних операцій (повне припинення); 3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; 7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 8) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона); 9) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; 10) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення; 11) заборона на набуття у власність земельних ділянок.

Згідно з положеннями ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Діюче правове регулювання ґрунтується на єдності державної системи та спрямоване на досягнення належної координації діяльності усіх органів державної влади та управління, зокрема, на вирішення завдань, пов`язаних із захистом суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки.

Форми та способи відповідної участі органів державного управління можуть бути різноманітні.

Колегія суддів зазначає, що в умовах збройної агресії Російської Федерації та введеного у зв`язку з цим воєнного стану на підставі Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 (з наступними змінами), запровадження певних обмежень у цивільному обороті, особливо щодо певних учасників такого обороту є в цілому допустимим та справедливим.

Згідно з приписами ст. 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" - Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження; акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Згідно з пп. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" від 03.03.2022 за №187 для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, установлено мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку грошових та інших зобов`язань кредиторами (стягувачами), за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором):

- громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;

- юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації;

- юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

Отже, дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб - кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений у Постанові № 187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом фактичного виконання.

Такий же висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21.11.2023 у справі №910/14552/22, від 30.05.2023 у справі №925/1248/21, від 08.11.2023 у справі №915/18/23.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №915/18/23, про необхідність надавати правову оцінку доводам відповідача (боржника) щодо можливості застосування у спірних правовідносинах Закону України "Про санкції" та підзаконних нормативно-правових актів в частині наявності/відсутності щодо позивача обмежувальних заходів, передбачених Законом України "Про санкції".

Як вже зазначалося, судом встановлено, що кінцевим бенефіціарним власником ПрАТ "Свеський насосний завод" є фізична особа ОСОБА_1 , яка рішенням РНБОУ від 12.05.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", уведеного в дію Указом Президента України від 12.05.2023 № 279/2023 включена до переліку фізичних осіб, до яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).

Відповідно до ст. 96-1 ЦК України корпоративні права - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

За приписами пп. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 ПКУ корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Враховуючи те, що позивач - ПрАТ "Свеський насосний завод" належить та перебуває під контролем фізичної особи ОСОБА_1 , оскільки вона володіє контрольним пакетом акцій, відтак існують обґрунтовані підстави для висновку, що вплив кінцевого бенефіціарного власника на органи управління юридичної особи, у тому числі його активи, буде здійснювати саме ОСОБА_1 , на яку накладено санкції у зв`язку зі збройною агресією рф проти України, до яких (санкцій) входить блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, запобігання виведенню капіталів за межі України, зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань тощо.

За вказаних обставин, у випадку задоволення позову виконання судового рішення у цій справі може спричинити прямий або опосередкований обхід спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), які застосовані з боку України по відношенню до кінцевого бенефіціарного власника позивача ОСОБА_1 .

Вказані санкції застосовані на підставі Закону України "Про санкції".

Відповідно до ст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином санкції відносно кінцевого бенефіціарного власника ПрАТ "Свеський насосний завод" ОСОБА_1 застосовано органами державної влади в межах своїх повноважень та на підставі закону.

У даному випадку державою фактично застосовано мораторій, тобто відстрочення виконання зобов`язань, що встановлюються на певний термін (10 років) у зв`язку зі збройною агресією і дією правового режиму воєнного стану.

Дія такого мораторію поширюється на окремі категорії стягувачів, у т.ч. на ПрАТ "Свеський насосний завод", оскільки така юридична особа перебуває в прямій корпоративній залежності від свого кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_1 , яка має широке коло повноважень щодо позивача, дає можливість формувати його волю, визначати мету і види діяльності, прямо чи опосередковано (через органи управління) може вирішувати долю його активів.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що до ОСОБА_1 застосовано саме персональні санкції як до фізичної особи, а не до позивача - ПрАТ "Свеський насосний завод", де зазначена фізична особа є кінцевим бенефіцірним власником та здійснює вирішальний вплив на діяльність підприємства, у т.ч. економічну. Тобто, у випадку задоволення позову у цій справі та примусового стягнення грошових коштів з відповідача, фактично збільшаться активи підприємства позивача, шляхом отримання реальних грошових коштів на рахунок ПрАТ "Свеський насосний завод", яке знаходиться під прямим контролем фізичної особи ОСОБА_1 , відносно якої були застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) за діяльність, пов`язану з державою-агресором.

Водночас, перерахування такої значної суми грошових кошті, а тим більше в примусовому порядку за рішенням суду, може позбавити підприємство - АТ "Українська залізниця", яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, здійснює перевезення населення та гуманітарних вантажів, у т.ч. у найбільш постраждалих регіонах на сході країни, може позбавити відповідача реальних грошових коштів.

У даному конкретному випадку, хоча відповідач не оспорює проти самого факту поставки товару та наявність заборгованості, це має важливе значення для захисту національних інтересів, оскільки такі грошові кошти можуть бути спрямовані на відновлення транспортної інфраструктури АТ "Українська залізниця" з метою підтримки економіки та обороноздатності держави, оскільки кінцевим бенефіцірним власником позивача є фізична особа, яка пов`язана з державою-агресором.

Зазначені обставини мають безпосереднє значення для стягнення грошових коштів з АТ "Українська залізниця", оскільки останнє є стратегічним підприємством залізничного транспорту, яке після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення населення в найбільш небезпечних регіонах, у т.ч. виконує оборонну функцію.

На теперішній час - в умовах дії воєнного стану в Україні, здійсненні рф акту агресії, яка завдає шкоди життю та здоров`ю, правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, примусове стягнення з АТ "Українська залізниця" значної суми реальних грошових коштів, не буде ґрунтуватися на засадах законності, справедливості, добросовісності та розумності, оскільки ці грошові кошти надійдуть підприємству (позивачу), контроль за яким здійснює та кінцевим бенефіціарним власником якого є фізична особа, пов`язана з державою-агресором, до якої застосовані спеціальні обмежувальні санкції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що в силу приписів Указу Президента України від 12.05.2023 №279/2023 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України", яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", ст. 1, п. 30 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", п.п. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" від 03.03.2022 за №187, враховуючи встановлений мораторій на примусове виконання рішень, а тому наявні правові підстави для обмеження права позивача на отримання грошових коштів від відповідача за договором №П/НХ-21564/НЮ від 26.10.2021 в сумі 5 581 800, 00 грн - основний борг, 2 722, 07 грн - відсотки річних, 830 411, 05 грн - інфляційні втрати.

При цьому, колегія суддів наголошує, що позивач не втрачає право на отримання вищевказаної суми заборгованості, таке право може бути реалізованим ним тільки після скасування державною владою України прямої заборони (мораторію) на виконання зобов`язань.

Статтею 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Частиною 1 ст. 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими обставини з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 ст. 277 ГПК України оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2024 у справі №904/3057/22 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову, за наведених у даній постанові підстав.

Розподіл судових витрат:

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 ГПК України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: судовий збір за подання позову покладається на позивача; з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційних скарг у розмірі 288 671,98 грн та судові витрати за подання касаційної скарги у розмірі 192 447,99 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця м. Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2024 у справі № 904/3057/22 задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2024 у справі № 904/3057/22 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства Свеський насосний завод про прийняття додаткового рішення про стягнення з Акціонерного товариства Українська залізниця м. Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000, 00 грн відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Свеський насосний завод (41226, Сумська область, Ямпільський район, смт. Свеса, вул. Заводська, буд. 1, ідентифікаційний код: 05785454) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 108, ідентифікаційний код 40081237) судові витрати за подання апеляційних скарг у розмірі 288 671,98 грн та судові витрати за подання касаційної скарги у розмірі 192 447,99 грн.

Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.12.2024.

ГоловуючийсуддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус