Постанова

від 11.12.2024 по справі 904/5642/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2024 року м.Дніпро Справа № 904/5642/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.

суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Руф-Маркет" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2024 у справі № 904/5642/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марафон"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Руф-Маркет"

про стягнення 29 722 грн. 45 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марафон" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Руф-Маркет" про стягнення 29 722 грн. 45 коп. - штрафу за порушення зобов`язань за договором від 26.05.2023 №26.05/23, 2 684 грн. 00 коп. - сума сплаченого судового збору та 14 000 грн. 00 коп. - витрат на правничу допомогу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2024 у справі №904/5642/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марафон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Руф-Маркет" про стягнення 29 722 грн. 45 коп. - задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Руф-Маркет" (49041, м. Дніпро, вул. Стартова, 11Д; ідентифікаційний код 43213027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марафон" 29 722 (двадцять дев`ять тисяч сімсот двадцять дві) грн. 45 коп. - штрафу та 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп. - витрат на сплату судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії Відповідачу за період з 01.11.2021 - 31.01.2024 на загальну суму 229440,92 грн. Враховуючи знаходження орендованого нежитлового приміщення відповідача в багатоквартирному будинку та відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення, господарський суд дійшов висновку, що вказані приміщення є опалювальними. Житловий будинок за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, буд. 45, оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання. Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку в якому знаходиться приміщення Боржника, за висновком суду першої інстанції, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, відповідно до яких Позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі (відповідні рішення містяться на офіційному сайті ЗМР), знаходженням нежитлового приміщення Відповідача у багатоквартирному житловому будинку. У рахунках на оплату спожитої послуги та на сайті Концерну МТМ, у відповідності до вимог законодавства, міститься інформація щодо встановленого приладу комерційного обліку (за яким відбуваються нарахування на будинок/будівлю), опалювальної площі будинку/будівлі. Крім того у рахунках міститься інформація щодо спожитої будинком теплової енергії. Вказана інформація також міститься у детальному розрахунку, що доданий до заяви. Рахунки надавалися в електронній формі за допомогою доступу до електронних систем обліку теплової енергії.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з постачання теплової енергії станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу за період 01.11.2021 - 31.01.2024 в розмірі 229440,92 грн. за поставлену теплову енергію підлягає задоволенню судом.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаними рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Руф-Маркет" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що суд першої інстанції, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, в зв`язку з чим зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, порушив норми процесуального права та невірно застосував норми матеріального права, та, як наслідок постановив незаконне та необґрунтоване рішення.

Скаржник вказує на те, що судом не здійснено належної оцінки доказів, зокрема листування в месенджері Viber, що суперечить нормам ГПК України, зокрема статтям 86, 91, 96, і статті 6 Конвенції про захист прав людини.

Скаржник також вказує на те, що суд не врахував електронні докази (листування у Viber), хоча це дозволяється законом, і не взяв до уваги зв`язок цих доказів із іншими матеріалами справи.

Окрім того, скаржник вказує на те, що Позивач не сплатив доплату за товар вчасно, що стало причиною затримки поставки. Це не було враховано судом.

На думку Скаржника, суд не визнав надані скріншоти листування як належний доказ, хоча позивач не заперечував факт такого листування.

Позивач намагався уникнути виконання зобов`язань по сплаті за товар, подаючи позов про штраф, незважаючи на свою бездіяльність щодо доплати за товар.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марафон" надано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/5642/23 є законним, обгрунтованим та грунтується на всіх матеріалах справи, а отже апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Руф-Маркет"- безпідставна. Просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Руф-Маркет" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2024 у справі № 904/5642/23 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Днірпропетровської області у справі №904/5642/23 - залишити без змін.

Позивач вказує на те, що відповідач порушив строк поставки товару, який за умовами договору мав бути виконаний до 20.06.2023. Товар був поставлений лише 14.09.2023, що підтверджується видатковою накладною.

Позивач нарахував штраф у розмірі 25% від вартості товару (29 722,45 грн) за несвоєчасну поставку. Відповідач не надав доказів сплати цього штрафу.

Сторони договору не передбачали обов`язковість звернення з претензіями у разі порушення строків поставки, тому відсутність таких звернень позивача до відповідача не має юридичного значення для справи.

Суд не прийняв як належний доказ скриншоти переписки у месенджері Viber, оскільки вони не дозволяють встановити, що переписка стосувалась саме цього спору між сторонами, і не підтверджують факт повідомлення позивача про готовність товару до відвантаження.

Суд зауважив, що відповідач не надав належних доказів, які б підтверджували, що позивач був поінформований про готовність товару до відвантаження в межах встановленого строку.

Позивач вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги є необгрунтованими та не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2024у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Коваль Л.А., судді Чередко А.Є., Мороз В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2024 апеляційну скаргу залишено без руху, надавши апелянту строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, а саме:

- сплатити судовий збір у встановленому порядку, розмірі (у сумі 998, 00 грн) та на належні реквізити, надати до суду докази його сплати.

19.04.2024 апелянтом подано клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами їх усунення.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2024 (колегією суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А., суддів Мороза В.Ф., Чередка А.Є.) відкрито апеляційне провадження у справі за вищевказаною апеляційною скаргою; розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30, зі змінами, внесеними згідно з Рішеннями Ради суддів України, відповідно до пункту 2.7.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.18р. зі змінами, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 904/5524/23 (обґрунтування призначення проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи: рішення зборів суддів, оформлене протоколом зборів суддів №5 від 04.10.2024року, розпорядження керівника апарату суду №6 від 07.10.2024року).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В, Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Руф-Маркет" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2024 у справі № 904/5642/23 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. ( доповідач), судді: Чус О.В., Кощеєв І.М., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марафон", як покупцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Руф-Маркет", як постачальником, було укладено договір поставки від 26.05.2023 №26.5/23 (Договір) (а.с. 6-7).

Відповідно до пункту 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно його оплатити.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що доставка товару здійснюється за допомогою залучення 3-х осіб за рахунок покупця. Подальше відвантаження і транспортування товару здійснюється також за рахунок покупця. Адреса постачання вказана в специфікації до договору.

Перехід права власності і всіх ризиків на товар здійснюється в момент передачі товару (пункт 2.5 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору товар повинен бути поставлений покупцю не пізніше 20 діб з моменту отримання постачальником оплати.

Покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, що визначені за одиницю товару у рахунку. На умовах 80% попередньої оплати, решта 20% по факту приїзду товару (пункт 3.2 Договору).

Сторона звільняється від визначеної цим договором та (або) чинним в Україні законодавством відповідальності за повне чи часткове порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, визначених у цьому договору (пункт 4.1 Договору).

Відповідно до пункту 5.2 Договору за несвоєчасну поставку товару, вказану в пункті 3.1 договору постачальник сплачує штраф покупцю у розмірі 25% від вартості товару.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами (пункт 6.1 Договору).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент підписання цього договору сторонами та закінчується до його повного виконання (пункт 6.2 Договору).

Також сторонами було підписано специфікацію від 26.05.2023 до Договору на загальну суму 118 889 грн. 78 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 7).

Пунктом 2 вказано специфікації визначено, що передплата складає 80%.

Термін поставки: 20 робочих днів з моменту поставки (пункт 3 специфікації).

Відвантаження товару зі складу постачальника за адресою: м. Дніпро, вул. Стартова, 11Д (пункт 4 специфікації).

Як вбачається, відповідачем було виписано рахунок від 26.05.2023 №12 на оплату на загальну суму 118 889 грн. 78 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 9).

На виконання умов Договору, відповідно до рахунку від 26.05.2023 №12 позивачем було здійснено оплату в розмірі 102000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 31.05.2023 №5991, що складає більше ніж 80% від вартості товару (а.с. 10).

В подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією від 22.09.2023 №1/15-09-01 у якій зазначає, що у зв`язку із простроченням поставки товару заявляє вимогу щодо сплати відповідачем штрафу в розмірі 29 772 грн. 45 коп. (а.с.11-12).

Позивач стверджує, що відповідачем зобов`язання з поставки товару виконано з порушенням строку, встановленого Договором, у зв`язку з чим позивачем у відповідності до умов Договору нараховано штраф в розмірі 29 722 грн. 45 коп.; відповідач проти цього заперечує, посилаючись на те, що умовами Договору не передбачена доставка товару позивачу, оскільки позивач повинен був отримати товар на складі відповідача, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог, викладених в апеляційній скарзі, колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (статті 664 Цивільного кодексу України).

Статтею 689 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач виконав своє зобов`язання за Договором та поставив (передав) товар позивачу на своєму складі за адресою: м. Дніпро, вул. Стартова, 11Д, а позивач отримав товар - 14.09.2023, про що свідчить видаткова накладна від 14.09.2023 №19 підписана представниками обох сторін, копія якої міститься в матеріалах справи.

Відповідно до умов Договору, строк поставки товару є таким, що настав - 20.06.2023 (31.05.2023 (дата здійснення попередньої оплати) + 20 діб.

Отже, відповідачем було порушено строк поставки товару, погоджений сторонами у Договорі.

Позивачем відповідно до умов Договору нараховано відповідачу штраф в розмірі 25% від вартості товару, що складає 29 722 грн. 45 коп. (118 889 грн. 78 коп. (вартість товару) х 25%).

Доказів погашення штрафу в сумі 29722 грн.45 коп. відповідачем надано не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та доведеність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марафон", відповідно, наявність підстав для стягнення з ТОВ Руф-Маркет на його користь 29 722 грн. 45 коп.

Доводи апеляційної скарги …. Позивач в свою чергу доплату за товар не здійснив, у зазначений строк не надав Товариству з обмеженою відповідальністю «РУФ-МАРКЕТ» довіреність на отримання ТМЦ, відповідно до пункту 2.5 Положення №88 та інформацію про автомобіль, на який буде завантажуватися Товар.

Вищезазначена інформація Позивачем була надана Товариству з обмеженою відповідальністю «РУФ-МАРКЕТ» лише 14.09.2023 року.

На момент подачі апеляційної скарги Позивач так і не сплатив за поставлений йому товар.

Відповідач ніяким чином не мав змоги вплинути на дату відвантаження товару Позивачу зі свого складу, адже Позивач за умовами Договору та Специфікації повинен забрати Товар своїм транспортом та за свій рахунок.

Протягом часу з 16.06.2023 року по 14.09.2023 року Позивач не звертався до Відповідача з будь-якими листами, запитами, претензіями тощо.

Також в матеріалах справи відсутня інформація, яким чином Позивач дізнався про наявність та готовність його замовлення до відвантаження у вересні 2023 року.

Також, суд першої інстанції, у своєму рішенні «зауважує, що з наданих відповідачем скриншотів не вбачається, що листування велося саме між відповідачем та позивачем та стосувалося саме предмета спору у даній справі. А отже, надані скриншоти не підтверджують доводів відповідача щодо повідомлення позивача про готовність товару до відвантаження 16.06.2023». Але Позивач не заперечував обставин того, що він вів переписку з Відповідачем подібного змісту, як зазначено у наданих суду роздруківках, не ставив під сумнів відповідність поданої відповідачем копії (паперової копії*) оригіналу, а тому суд мав правові підстави для того, щоб оцінювати цей доказ нарівні з іншими доказами у справі.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону N 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі N 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі N 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України ….

Згідно із частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України ...

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України….

Так, відповідно до статті 76 ГПК України ….

За статтею 79 ГПК України …..

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

Враховуючи сукупність, що протягом часу з 16.06.2023 року по 14.09.2023 року Позивач не звертався до Відповідача з будь-якими листами, запитами, претензіями тощо та відсутність в матеріалах справи інформації, яким чином Позивач дізнався про наявність та готовність його замовлення до відвантаження у вересні 2023 року, а також те, що Позивач не заперечував обставин того, що він вів переписку з Відповідачем подібного змісту, як зазначено у наданих суду роздруківках, не ставив під сумнів відповідність поданої відповідачем копії (паперової копії) оригіналу та повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були, достатньо підставним та обгрунтованим є висновок про те, що Позивач повідомлений про готовність товару до відвантаження 16.06.2023 року, скоріше був, ніж ні.

А враховуючи те, що судом встановлені факти «.Покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, що визначені за одиницю товару у рахунку. На умовах 80% попередньої оплати, решта 20%о по факту приїзду товару (пункт 3.2 Договору)» та «На виконання умов Договору, відповідно до рахунку від 26.05.2023 №12 позивачем було здійснено оплату в розмірі 102 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 31.05.2023 №5991, що складає більше ніж 80% від вартості товару», але судом проігноровано, що Позивач не здійснив доплату за товар по факту його приїзду (пункт 3.2 Договору), а відповідно Позивач своїми діями, а точніше бездіяльністю, відтермінував настання строку поставки товару, у зв`язку з порушенням Позивачем умов оплати товару, від яких строк поставки знаходяться у прямій залежності. Умовами Договору встановлено, що постачання товару здійснюється після повної оплати.

Таким чином, вбачається, що Позивач звертаючись до суду із позовом про стягнення 29 722 грн. 45 коп. - штрафу за порушення зобов`язань за договором від 26.05.2023 №26.05/23 намагається уникнути виконання зобов`язання по сплаті за поставлений товар… колегія суддів відхиляє з огляду на наступне:

Як зазначено вище, 26.05.2023 між ТОВ «ТД «Марафон» та ТОВ «Руф-Маркет» був укладений Договір поставки товару № 26.05/23. ТОВ «Руф-Маркет» виступало Постачальником за Договором, ТОВ «ТД «Марафон» - Покупцем.

Відповідно до п. 3.2. Договору, Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за цінами, що визначені за одиницю товару у рахунку, на умовах 80% попередньої оплати, решта 20 % по факту приїзду товару. Згідно з п. 3.1. Договору, товар повинен бути поставлений Покупцю не пізніше 20 діб з моменту отримання Постачальником оплати. На виконання умов Договору 31.05.2023 ТОВ «ТД «Марафон» здійснено попередню оплату товару за вказаним рахунком на суму 102 000,00 грн. відповідно до платіжної інструкції № 5991 від 31.05.2023. Таким чином, враховуючи строк відстрочки поставки, зазначений у п. 3.1 Договору, кінцевим строком поставки Товару за рахунком № 12 від 26.05.2023 є 20.06.2023 включно. Проте, всупереч умовам Договору, товар у визначений термін на адресу ТОВ «ТД «Марафон» поставлено не було. Поставка була здійснена лише 14.09.2023, що підтверджується видатковою накладною № 19 від 14.09.2023, підписаною уповноваженими представниками Сторін.

Таким чином, умовами Договору вкотре підтверджується зобов`язання ТОВ «Руф-Маркет» саме поставити Товар на адресу ТОВ «ТД «Марафон», а не організувати його фактичне знаходження в себе на складі.

До того ж варто наголосити, що умовами Договору ніяк не визначено час і спосіб повідомлення Покупця про факт надходження Товару на склад Постачальника, адже дана обставина не має жодного значення ані до предмету Договору, а ні до зобов`язання Постачальника щодо поставки цього Товару безпосередньо Покупцю.

Окрім того, щодо наданих Відповідачем скрін-шотів з месенджеру Viber колегія суддів зазначає наступне. Так, в першу чергу, звертаємо увагу суду, що з них взагалі важко зробити будь-які висновки відносно низки питань: «між ким ведеться переписка в даному випадку?», «що є предметом даної переписки?», «щодо яких машин та яких вигрузок?», «чи взагалі ця переписка має якесь відношення до Договору № 26.05/23 від 26.05.2023 та виконання зобов`язань за ним?» та інш. Також, всупереч твердженню Відповідача, будь-яких стверджувальних повідомлень щодо готовності Товару до поставки по зобов`язанням між Сторонами за Договором вказані роздруківки не містять. Таким чином, надані Відповідачем скрін-шоти переписки з месенджера Viber не можуть бут прийняті судом як належний доказ у справі, оскільки не містять жодної інформації щодо належності такої переписки до предмета спору, та, відповідно, не несуть жодної смислової нагрузки при розгляді справи.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 5.2. Договору встановлено, що за несвоєчасну поставку товару, вказану в п. 3.1. Договору, Постачальник сплачує штраф Покупцю у розмірі 25% від вартості товару.

Зважаючи, що строк виконання Відповідачем своїх зобов`язань по Договору в частині вчасності поставки товару за Договором було порушено, колегія суддів погоджується щодо стягнення штрафу у розмірі 25% від вартості не поставленого в строк товару на суму 29 722,45 грн.

Отже, в даному випадку факт порушення ТОВ «Руф-Маркет» зобов`язань за Договором № 26.05/23 від 26.05.2023 щодо своєчасності поставки Товару на адресу ТОВ «ТД «Марафон» є повністю доведеним наданими первинними документами, та жодним чином не спростований Відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За загальним правилом, доказування полягає не лише у поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

У даному випадку, доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України.

На підставі вищевказаного судом першої інстанції зроблено обгрунтований та правомірний висновок відносно того, що надані скриншоти не підтверджують доводів відповідача щодо повідомлення позивача про готовність товару до відвантаження 16.06.2023.

Підсумовуючи вищевказане в сукупності, колегія суддів вважає, що твердження, викладені ТОВ «Руф-Маркет» в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2024 у справі № 904/5642/23 є необгрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а тому вказана апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2024 у справі № 904/5642/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Руф-Маркет" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3028,00 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Руф-Маркет" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2024 у справі № 904/5642/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2024 у справі № 904/5642/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3028,00 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Конкурітто".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв