Постанова

від 10.12.2024 по справі 766/11425/23

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/11425/23 Головуючий у 1-й інстанції: Хомик І.І.

Номер провадження: 22-ц/819/363/24 Доповідач: Воронцова Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого (суддя-доповідач) Воронцової Л.П.,

суддів: Радченка С.В.,

Склярської І.В.,

секретар Олійник К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 17 липня 2024 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс", в інтересах якого діє адвокат Добринь Ярослав Олексійович, до ОСОБА_1 про стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс", в інтересах якого діє адвокат Добринь Ярослав Олексійович, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 16 листопада 2018 року між ТОВ "Автокредит Плюс" та ОСОБА_1 укладено договір фінансового лізингу № APV0000000000027774, відповідно до якого ТОВ "Автокредит Плюс" на умовах фінансового лізингу передає позивачу у фінансовий лізинг автомобіль марки Renault Master, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , vin-code НОМЕР_2 . Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 08 лютого 2021 року у справі № 534/663/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Автокредит Плюс" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (стягнення заборгованості) встановлено нікчемність укладеного договору фінансового лізингу № APV0000000000027774 від 16 листопада 2018 року та стягнуто з ТОВ "Автокредит Плюс" на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 162 160 грн. Постановою Полтавського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 08 лютого 2021 року змінено: зменшено суму стягнення грошових коштів з ТОВ "Автокредит Плюс" на користь ОСОБА_1 з 162 160 грн до 56 450,10 грн; доповнено резолютивну частину рішення вказівкою про зобов`язання ОСОБА_1 повернути ТОВ "Автокредит Плюс" в порядку реституції за недійсним договором лізингу № APV00000000000277774 від 16 листопада 2018 автомобіль Renault Master, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 .

ТОВ "Автокредит Плюс" рішення суду виконало в повному обсязі, сплативши

ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 56 450,10 грн, однак ОСОБА_1 рішення суду в частині повернення автомобіля добровільно не виконав. Постановою приватного виконавця від 07 березня 2023 року закінчено виконавче провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", а саме у зв`язку з повторним невиконанням без поважних причин боржником рішення суду.

Службою охорони ТОВ "Автокредит Плюс" було встановлено місцезнаходження автомобіля Renault Master, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , а саме в с. Чорнобаївка Херсонської області на території СТО "Вікторія" в розукомплектованому стані. Відповідно до висновку транспортної товарознавчої експертизи № 03-08.23 від 28 серпня 2023 року матеріальний збиток, завданий відповідачем від розукомплектації автомобіля, складає 427 837,20 грн.

18 серпня 2023 року ТОВ "Автокредит Плюс" продало вказаний автомобіль фізичній особі ОСОБА_2 за 203000 грн.

Зазначив, що матеріальний збиток спричинений ТОВ "Автокредит Плюс", пов`язаний з пошкодженням предмету лізингу становить 224 837,20 грн (427 837,20 - 203 000,00). Крім того, ТОВ "Автокредит Плюс" понесло додаткові витрати (збитки) пов`язані з перевезенням (евакуації) автомобіля до найближчого структурного підрозділу у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, у розмірі 13 500,00 грн та витрати за проведення транспортно-товарознавчої експертизи № 03-08.23 від 18 серпня 2023 року у розмірі 4 200 грн.

Просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Автокредит Плюс" загальну суму збитків, завданих ТОВ "Автокредит Плюс", що становить 242 537,20 коп.

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 17 липня 2024 року позов ТОВ "Автокредит Плюс" задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс" збитки у розмірі 242 537,20 коп. та 3638,06 грн витрат на оплату судового збору.

Рішення судуобґрунтоване тим,що оскількивідповідач умисноухилявся відвиконання рішеннясуду,а самедобровільно неповернув позивачутранспортний засіб,відтак завдавТОВ "АвтокредитПлюс"збитки,які підлягаютьвідшкодуванню напідставі частини третьої статті 1212 ЦК України, частини першої статті 216 ЦК України.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що:

- на момент звернення позивача до суду (30.11.2023 року) договір фінансового лізингу був дійсний, оскільки рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 08 лютого 2021 року, яким було встановлено нікчемність цього договору, не набрало законної сили у зв`язку з апеляційним та касаційним переглядом справи, тому станом на 30 листопада 2023 року у нього був відсутній обов`язок повертати позивачу переданий у лізинг транспортний засіб;

- з моменту набрання рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 08 лютого 2021 року законної сили (29.01.2024 року), правовідносини лізингу у зв`язку з нікчемністю договору припинились, тому ризик втрати або пошкодження спірного транспортного засобу несе позивач, як власник майна (ст. 323 ЦК України);

- позивачем не надано належних та допустимих доказів вини відповідача та розміру збитків, оскільки в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі транспортного засобу від 16 липня 2018 року під час укладення договору лізингу, в якому зазначено первісний технічний стан та комплектність транспортного засобу; акт приймання-передачі транспортного засобу від 09 серпня 2023 року складено одноосібно представниками позивача, та протокол огляду транспортного засобі від 21 серпня 2023 року складено експертом на замовлення позивача за відсутності відповідача, що ставить під сумнів їх достовірність; експертний висновок від 28 серпня 2023 року в порівнянні з іншими документами має суттєві розбіжності в реєстраційних даних спірного транспортного засобу; розбіжності в документах та тривалість проведення експертизи (дата замовлення - 07.12.2022 року та дата складання висновку 28.08.2023 року) свідчать про штучне створення позивачем доказової бази у даній справі, відчуження транспортного засобу позбавляє можливості проведення експертизи;

- позовна заява подана неповноважною особою, оскільки ордер на надання правничої допомоги, виданий 28 листопада 2023 року адвокатським бюро "ДОБРИНЬ" на підставі договору про надання правової допомоги №17/07/02/18 від 17 липня 2019 року, підписано адвокатом Добринь Я.О., однак не містить обов`язкового підпису керівника адвокатського бюро "ДОБРИНЬ".

Просив рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 17 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ "Автокредит Плюс" відмовити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ "Автокредит Плюс" зазначив, що твердження апелянта про встановлення нікчемності договору фінансового лізингу № APV0000000000027774 з моменту набрання рішенням законної сили є безпідставними та суперечать правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі 916/3156/17, де зазначено, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то встановлення недійсним такого правочину судом не вимагається, такий правочин є нікчемним з моменту його укладення. Наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), відтак у разі застосування реституції за нікчемним договором лізингу лізингодавець зобов`язаний повернути лізингоодержувачу сплачені ним кошти на виконання умов договору, а лізингоодержувач зобов`язаний повернути лізингодавцю предмет лізингу. ТОВ "Автокредит Плюс" свої зобов`язання з повернення коштів виконало в повному обсязі, в той час як ОСОБА_1 не повернув предмет лізингу. Оскільки предмет лізингу виявлено у розукомплектованому стані, тому ОСОБА_1 зобов`язаний відшкодувати лізингодавцю збитки в порядку ч. 3 ст. 216 ЦПК України. Крім того, посилання апелянта на розбіжності в реєстраційному номері автомобіля є безпідставними, оскільки ідентифікуючим номером транспортного засобу є vin-code, який збігається в усіх документах.

Просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 17 липня 2024 року - без змін; стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ "Автокредит Плюс" витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, належним чином повідомлений про дату, місце і час розгляду справи, в апеляційній скарзі заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання апеляційної інстанції представник ТОВ "Автокредит Плюс" не з`явився, належним чином повідомлений про дату, місце і час розгляду справи, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 16 листопада 2018 року між ТОВ "Автокредит Плюс" та відповідачем був укладений договір фінансового лізингу № APV0000000000027774, відповідно до якого ТОВ "Автокредит Плюс" на умовах фінансового лізингу передав позивачу у фінансовий лізинг автомобіль марки Renault Master, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .

Відповідно до рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 08 лютого 2021 року у справі № 534/663/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Автокредит Плюс" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (стягнення заборгованості) встановлено нікчемність укладеного договору фінансового лізингу № APV0000000000027774, від 16 листопада 2018 року та стягнуто з ТОВ "Автокредит Плюс" на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 162 160 грн.

Згідно з постановою Полтавського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 08 лютого 2021 року змінено: зменшено суму стягнення грошових коштів з ТОВ "Автокредит Плюс" на користь ОСОБА_1 з 162 160 грн до 56 450,10 грн; доповнено резолютивну частину рішення вказівкою про зобов`язання ОСОБА_1 повернути ТОВ "Автокредит Плюс" в порядку реституції за недійсним договором лізингу № APV00000000000277774 від 16 листопада 2018 автомобіль Renault Master, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 .

Відповідно до копій платіжних інструкцій № 3836944 та 3836947 від 12 січня 2023 року ТОВ "Автокредит Плюс" перерахувало на рахунок Соборного ВДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 70679774 у справі № 534/663/21 грошові кошти у сумі 62364,11 грн та 6869 грн відповідно.

Згідно зпостановою приватноговиконавця виконавчогоокругу Полтавськоїобласті від12січня 2023року відкритовиконавче провадження№ 70746332на підставівиконавчого листа№ 534/663/21від 07грудня 2022року прозобов`язання ОСОБА_1 повернути ТОВ "Автокредит Плюс" в порядку реституції за недійсним договором лізингу № APV00000000000277774 від 16 листопада 2018 автомобіль Renault Master, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 .

Відповідно до постанов приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області від 27 січня 2023 року та 13 лютого 2023 року на ОСОБА_1 накладено штраф за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні № 70746332.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області від 07 березня 2023 року виконавче провадження № 70746332 з примусового виконання виконавчого листа № 534/663/21 від 07 грудня 2022 року закінчено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до акта приймання-передачі предмету лізингу від 09 серпня 2023 року на підставі події "Дефолт" № 000000000030634 від 08 серпня 2023 року на СТО "Вікторія" в с. Чорнобаївка Херсонської області охоронець СТО "Вікторія" передав співробітнику ТОВ "Автокредит Плюс" ОСОБА_4 предмет лізингу - автомобіль Renault Master, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , в присутності свідка ОСОБА_5 ; від підпису та надання даних відмовився.

Відповідно до акта № 09/08/23 про приймання виконаних робіт (наданих послуг) та платіжної інструкції № № 87063ее5-6463-46b4-888b- 6dd937f8 від 09 серпня 2023 року ТОВ "Автокредит Плюс" понесло витрати (збитки) пов`язані з перевезенням (евакуацією) автомобіля до найближчого структурного підрозділу у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, у розмірі 13 500,00 грн.

Згідно з повідомленням ОСОБА_4 від 10 серпня 2023 року, адресованим на ім`я директора ТОВ "Автокредит Плюс" ОСОБА_6 , 09 серпня 2023 року під час відпрацювання доручення щодо встановлення місця перебування автомобіля Renault Master, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , встановлено місцезнаходження автомобіля в с. Чорнобаївка Херсонської області на території СТО "Вікторія"; автомобіль виявлено в розукомплектованому стані: відсутній двигун внутрішнього згорання, розбите вітрове скло та інші пошкодження.

Згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу № 7457/23/004979 від 18 серпня 2023 року, укладеним між ТОВ "Автокредит Плюс" та фізичною особою ОСОБА_2 , та актом огляду реалізованого транспортного засобу № 7457/23/001404 від 18 серпня 2023 року ціна продажу автомобіля Renault Master, 2013 року виробництва, НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , становить 203 000 грн.

Відповідно до квитанції до платіжної інструкції № 13338561 від 21 серпня 2023 року ОСОБА_2 сплатила ТОВ "Автокредит Плюс" грошові кошти у розмірі 203 000,00 грн за придбання автомобіля.

Відповідно до висновку транспортно-товарознавчої експертизи № 03-08.23 від 28 серпня 2023 року, складеного на підставі заяви ТОВ "Автокредит Плюс" від 07 грудня 2022 року, матеріальний збиток, завданий власнику КТЗ РЕНО МАСТЕР, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок розукомплектування та механічних пошкоджень на дату оцінки дорівнює ринковій вартості КТЗ та складає 427 837,20 грн.

Згідно з копією платіжної інструкції № № bcda8db4-f28f-4e40-820c-el82ce42 від 25 серпня 2023 року ТОВ "Автокредит Плюс" понесло витрати пов`язані з проведення експертного транспортно-товарознавчої експертизи № 03-08.23 у розмірі 4 200 грн.

Згідно з постановою Верховного суду від 12 квітня 2023 року у справі № 534/663/21 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Автокредит Плюс" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (стягнення заборгованості) передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до постанови Полтавського апеляційного суду 29 січня 2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс" залишено без задоволення, рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 08 лютого 2021 року - без змін.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Нікчемний договір не породжує тих прав і обов`язків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

Такий висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року (справа № 6-2766цс15), від 19 жовтня 2016 року (справа № 6-1551цс16), від 18 січня 2017 року (справа № 6-648цс16), від 01 квітня 2020 року (справа № 404/4702/18-ц).

Вказаним спростовуються твердження апелянта про те, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом (30.11.2023 року) договір фінансового лізингу був дійсний у зв`язку з апеляційним та касаційним оскарженням рішень судів.

Відповідно до статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у випадку неможливості такого повернення (зокрема, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі) необхідно відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 (провадження № 12-83гс18) зроблено висновок, що положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що цей вид зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яка може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони.

Отже, у разі застосування реституції за нікчемним договором лізингу лізингодавець зобов`язаний повернути лізингоодержувачу сплачені ним платежі на виконання умов договору, а лізингоодержувач, у свою чергу, зобов`язаний повернути лізингодавцю передане за договором майно, а саме об`єкт лізингу, яким він користувався.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звертався до Комсомольського міського суду Полтавської області з позовом до ТОВ "Автокредит Плюс" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, а саме договору фінансового лізингу № APV0000000000027774 від 16 листопада 2018 року (справа № 534/663/21), який рішенням цього суду від 08 лютого 2021 року задоволено. Постановою Полтавського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 08 лютого 2021 року змінено: зменшено суму стягнення грошових коштів з ТОВ "Автокредит Плюс" на користь ОСОБА_1 з 162 160 грн до 56 450,10 грн; доповнено резолютивну частину рішення вказівкою про зобов`язання ОСОБА_1 повернути ТОВ "Автокредит Плюс" в порядку реституції за недійсним договором лізингу № APV00000000000277774 від 16 листопада 2018 автомобіль Renault Master, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 .

На виконання рішення суду у справі № 534/663/21 ТОВ "Автокредит Плюс" перерахувало на рахунок Соборного ВДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) грошові кошти у сумі 62364,11 грн та 6869 грн у виконавчому провадженні № 70679774, відкритого на підставі заяви ОСОБА_1 . Зазначене свідчить, що відповідач усвідомлював нікчемність договору лізингу транспортного засобу та отримав від ТОВ "Автокредит Плюс" присуджені йому за судовим рішенням грошові кошти, сплачені ним лізингодавцю за вказаним договором.

З постанов приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області від 27 січня 2023 року та 13 лютого 2023 року про накладення на ОСОБА_1 штрафів за невиконання рішення суду та постанови приватного виконавця від 07 березня 2023 року про закінчення виконавчого провадження № 70746332 вбачається, що ОСОБА_1 в добровільному порядку не повернув транспортний засіб ТОВ "Автокредит Плюс", однак отримав від лізингодавця грошові кошти в порядку примусового виконання рішення суду, яке в подальшому оскаржував в касаційному порядку, і незважаючи на встановлення нікчемності договору лізингу, який був підставою набуття у користування автомобіля Renault Master, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , продовжував ним користуватися, тоді як правові підстави для цього відпали.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною другою статті 216 ЦК України визначено, що якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдані збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 збитків у розмірі 242 537,20 грн на відшкодування шкоди, завданої позивачу в результаті пошкодження предмета лізингу.

Твердження апелянта про те, що ТОВ "Автокредит Плюс" не надало суду доказів на підтвердження вини відповідача та розміру збитків є безпідставними, з огляду на наступне.

Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

На підтвердження розміру збитків позивач надав висновок транспортно-товарознавчої експертизи № 03-08.23 від 28 серпня 2023 року, відповідно до якого матеріальний збиток, завданий власнику КТЗ РЕНО МАСТЕР, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок розукомплектування та механічних пошкоджень на дату оцінки дорівнює ринковій вартості КТЗ та складає 427 837,20 грн. Згідно з додатком № 2 висновку, а саме протоколу технічного огляду колісного транспортного засобу від 21 серпня 2023 року, встановлено пошкодження транспортного засобу, які апелянтом не спростовані.

Апелянт, заперечуючи розмір матеріального збитку, вказаного у висновку експерта, посилається на відсутність в матеріалах справи акта приймання-передачі транспортного засобу від 16 липня 2018 року під час укладення договору лізингу, зазначає, що акт приймання-передачі транспортного засобу від 09 серпня 2023 року та протокол огляду транспортного засобу від 21 серпня 2023 року складено за відсутності відповідача, що ставить під сумнів їх достовірність, однак не вказав, в чому полягає їх недостовірність, не надав доказів щодо отримання технічно несправного транспортного засобу під час укладення договору лізингу та на спростування розміру спричиненої шкоди внаслідок пошкодження/розукомплектування предмета лізингу або її відсутності під час його вилучення працівниками ТОВ "Автокредит Плюс ." Натомість, використання позивачем евакуатора для доставки автомобіля до найближчого його філіалу є підтвердженням технічного стану транспортного засобу.

Щодо твердження апелянта про розбіжності в реєстраційних даних спірного транспортного засобу суд враховує наявність у висновку експерта основного ідентифікуючого номера транспортного засобу - vin-code, який збігається в усіх документах, та згідно з пунктом 6.1. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 липня 2009 № 1335/5/1159, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (Розділ VI. Ідентифікація КТЗ), визначення типу, моделі, версії КТЗ, року його виготовлення, комплектності, укомплектованості, повної маси, робочого об`єму двигуна тощо проводиться на основі даних виробника КТЗ. Визначальним при цьому є ідентифікаційний номер VIN.

Щодо доводів апелянта про тривалість замовлення і проведення експертизи (дата замовлення - 07.12.2022 року та дата складання висновку 28.08.2023 року), то вказане твердження не впливає на достовірність висновку експерта, оскільки апелянтом не спростовано відомостей, що містяться в акті приймання-передачі предмета лізингу від 09 серпня 2023 року та висновку транспортно-товарознавчої експертизи № 03-08.23 від 28 серпня 2023 року. Крім того, дата замовлення експертизи відповідає даті відкриття виконавчого провадження № 70746332 про зобов`язання ОСОБА_1 повернути ТОВ "Автокредит Плюс" транспортний засіб.

При цьому, суд звертає увагу, що сама по собі відсутність згоди відповідача із розміром заявлених до відшкодування збитків (без спростування належними доказами та надання власних обґрунтованих розрахунків) не може слугувати підставою для звільнення його від обов`язку відшкодувати завдану шкоду.

За таких підстав, апелянт не спростував відсутність пошкоджень транспортного засобу та розміру спричиненої шкоди внаслідок його пошкодження. Отже, ТОВ "Автокредит Плюс" надав суду докази щодо розміру шкоди, які не спростовані відповідачем.

Щодо доводів апелянта про те, що позовна заява подана неповноважною особою, оскільки ордер на надання правничої допомоги, виданий 28 листопада 2023 року адвокатським бюро "ДОБРИНЬ" на підставі договору про надання правової допомоги №17/07/02/18 від 17 липня 2019 року, підписано адвокатом Добринь Я.О., однак не містить обов`язкового підпису керівника адвокатського бюро "ДОБРИНЬ", колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з частиною 2 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

З аналізу даних норм права слідує, що ордер та договір про надання правової допомоги є тими документами, що належним чином підтверджують повноваження адвоката в цивільному процесі як представника.

При зверненні до суду, представником позивача адвокатом Добринь Я.О. було додано ордер серії АЕ № 1243583 на надання правничої допомоги ТОВ "Автокредит Плюс" , який 28 листопада 2023 року підписаний адвокатом.

На вказаному ордері відсутній підпис керівника адвокатського бюро та відтиску печатки.

Відповідно до п. 10 Положення № 41 "Про ордер для надання правничої (правової) допомоги", ордер, який видається адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням, обов`язково має містити підпис адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера, та підпис керівника адвокатського бюро, адвокатського об`єднання і скріплений печаткою юридичної особи.

Під час дії воєнного стану на території України дозволяється видача адвокатським бюро/адвокатським об`єднанням ордеру без скріплення його печаткою юридичної особи та без підпису керівника адвокатського об`єднання, адвокатського бюро. Правовідносини між адвокатом, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера та адвокатським об`єднанням, адвокатським бюро врегульовуються внутрішніми документами цих організаційно правових форм здійснення адвокатської діяльності.

Пунктом 12 Положення визначено реквізити, що має містити ордер, зокрема підпункт 12.12, підпис керівника адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об`єднання (за наявності) у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об`єднанням.

Під час дії воєнного стану на території України реквізити, передбачені цим підпунктом, можуть оформлятись у відповідності до п. 10 цього Положення;

Пункт 10, 12 доповнено новим абзацом згідно з Рішенням Ради адвокатів № 45 від 29 квітня 2022 року.

Таким чином, на момент звернення адвокатом Добринь Я.О., в інтересах ТОВ "Автокредит Плюс", з позовом до суду, останнім надано належні докази на представництво інтересів позивача в суді першої інстанції.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до пункту "в" ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України.

Зокрема, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання професійної правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання професійної правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги (п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

З договору-доручення № 09/09/2024 про надання правової допомоги від 09 вересня 2024 року вбачається, що ТОВ "Автокредит Плюс" здійснювало надання правничої допомоги Адвокатське бюро "Добринь" в особі адвоката Добринь Я.О. в суді апеляційної інстанції, зокрема , ним було складено та подано до суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Із додатку 1 до договору-доручення № 09/09/2024 про надання правової допомоги від 09 вересня 2024 року, акта № 261 від 09 вересня 2024 року, рахунку на оплату № 25 від 09 вересня 2024 року та платіжної інструкції № 46875192-А від 13 вересня 2024 року вбачається, що розмір витрат ТОВ "Автокредит Плюс" за надану йому правову допомогу становить 5000 грн.

Заперечень щодо обсягу і вартості правничої допомоги, наданої позивачу відповідач не надав.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Автокредит Плюс" підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу понесені, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 5000 грн, які документально підтверджені.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Великоолександрівськогорайонного суду Херсонської області від 17 липня 2024 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс" 5000 (п`ять тисяч) грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Л.П. Воронцова

Судді: С.В. Радченко

І.В. Склярська