Рішення

від 11.12.2024 по справі 907/844/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/844/24

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригуза П.Д., розглянувши справу у спрощеному позовному провадженні,

за позовом: Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 36541721, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, 3,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Край", код ЄДРПОУ - 32894031, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гранітна, буд. 9,

про стягнення коштів,

Секретар судового засідання - Ігнатко О.В.,

Без виклику учасників справи,

в с т а н о в и в:

Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 36541721, звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Край", код ЄДРПОУ - 32894031, з позовними вимогами стягнення на свою користь заборгованості по орендній платі в сумі 196 067.16 грн., а також 471 081.84 грн. штрафу та 9998.69 грн. пені за несвоєчасну сплату орендної плати.

Описова частина рішення.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11.10.2024 в межах даної справи позовну заяву Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 36541721, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Край", код ЄДРПОУ - 32894031, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гранітна, буд. 9, про стягнення на свою користь заборгованості по орендній платі в сумі 196 067.16 грн., а також 471 081.84 грн. штрафу та 9998.69 грн. пені за несвоєчасну сплату орендної плати (вх. №02.3.1-05/889/24 від 10.10.2024 року) - залишено без руху. Повідомлено позивача про необхідність усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до Господарського суду Закарпатської області зазначених в мотивувальній частині даної ухвали доказів у строк не пізніше п`яти днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху. Постановлено позивачу сплатити судовий збір у розмірі 10 157.22 грн. за подання до суду позовної заяви з однією немайновою вимогою за реквізитами, вказаними на сайті Господарського суду Закарпатської області.

На виконання ухвали суду від 11.10.2024 в межах даної справи на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків від позивача (вх. №02.3.1-02/8015/24 від 15.10.2024 року), якою він долучив до матеріалів справи копію платіжної інструкції №799 від 14.10.2024 на загальну суму 10 157.22 грн.

Відтак, ухвалою суду суду від 16.10.2024 в межах даної справи прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

04.11.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву позивача від відповідача (вх. №02.3.1-02/8950/24 від 04.11.2024 року), в якому останній просить суд провадження у справі №907/844/24 в частині позовних вимог Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради до ТОВ "Компанія "Край" про стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 196 067.16 грн. - закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, а також зменшити за рішенням суду нараховані Департаментом по договору оренди землі №2475 від 12.02.2024 штрафні санкції (штраф та пеню) до 5 329.76 грн.

06.11.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив від позивача (вх. №02.3.1-02/8619/24 від 06.11.2024 року), в якій останній просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Також, ухвалою суду від 13.11.2024 в межах даної справи закрито провадження в справі №907/844/24 в частині стягнення з відповідача на користь позивача у даній справі суми основної заборгованості у розмірі 196 067.16 грн. за договором оренди землі від 12.02.2024 №2475.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі, наявних у справі.

Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суть спору за позицією Позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.02.2024 між сторонами спору був укладений договір оренди землі №2475 площею 1.3209 га за адресою: м. Ужгород, вул. Гранітна, 9 (кадастровий номер 2110100000:60:001:0280) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в м. Ужгороді строком на 3 роки.

Відповідно до пункту 11 такого договору, орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 39 256.82 грн.

За твердженням позивача у справі, відповідач не виконував належним чином зобов`язання щодо сплати орендної плати у порядку, визначеному договором. Так, з липня 2023 року відповідачем систематично в повному обсязі не сплачувались орендні платежі відповідно до умов договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість по орендній платі в сумі 196 067.16 грн., стягнення якої разом із 471 081.84 грн. штрафу та 9998.69 грн. пені за несвоєчасну сплату орендної плати і стало підставою для звернення позивача до суду для захисту своїх майнових інтересів.

У відповіді на відзив, яка надійшла від позивача 06.11.2024 на адресу суду (вх. №02.3.1-02/8619/24 від 06.11.2024 року), останній вказує, що зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування штрафу та пені як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Позиція відповідача у справі.

У відзиві, який надійшов на адресу суду 04.11.2024 відповідач вказує, що після звернення позивача до суду з даним позовом, зобов`язання ТОВ "Компанія "Край" перед позивачем за договором оренди землі №2475 від 12.02.2024 року щодо погашення заборгованості по орендній платі за період з квітня 2024 року по серпень 2024 року на загальну суму 196 067.16 грн. було припинено виконанням.

Щодо пені в розмірі 998.69 грн., то позивач вказує, що розмір заявленої до стягнення пені визначено позивачем невірно. Позивач при нарахуванні спірних сум пені нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати орендної плати за квітень 2024 року від загальної суми орендного платежу за цей місяць (від 39 256.82 грн.), тоді як розмір несплаченої суми за цей місяць становив менший розмір - 39 039.88 грн.

Також, відповідач вказує, що позивачем визначено та заявлено до стягнення у судовому порядку штраф у завищеному розмірі, який умовам договору не відповідає та який не може бути задоволений судом. Додатково, відповідач заявляє клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу та пені), оскільки такі майже у три рази перевищують суму простроченого зобов`зання, яке на теперішній час взагалі є виконаним з боку відповідача.

На підставі вищевикладеного, відповідач вказує, що спірні суми штрафних санкцій підлягають зменшенню до розміру спричинених позивачу таким простроченням інфляційних втрат, які рівні 5329.76 грн.

Мотивувальна частина рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин. Дослідивши матеріали справи та давши їм правову оцінку, судом встановлено таке.

Витягом з рішення Ужгородської міської ради №1621 від 26.12.2023 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" підтверджується затвердження проекту земелеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ "Компанія "Край", а саме земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:60:001:0280) площею 1.3209 га по вул. Гранітній, 9 та передання її в оренду строком на 3 роки.

Судом встановлено, що 12.02.2024 між учасниками спору був укладений договір оренди землі №2475 (далі - договір, договір оренди), згідно пункту 1 якого орендодавець (позивач у справі) надає, а орендар (відповідач у справі) приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в м. Ужгороді, вул. Гранітна, 9. Кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:60:001:0280.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2024 рік становить 15 702 727.11 грн. згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки наданої управлінням надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області №НВ-21005055582024 від 31.01.2024 року (п. 5 договору).

Строк дії договору 3 роки (п. 8 договору).

Згідно п. 10 договору оренди, орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та становить 471 081.81 грн. на рік.

Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 39 256.82 грн. (п. 11 договору оренди).

Відповідно до п. 12 договору оренди, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими КМУ формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Пунктом 14 договору оренди передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: у 10 - ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором; справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до приписів п. 27 договору, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Орендар ж зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату за користування земельною ділянкою (п. 30 договору).

Судом встановлено, що даний договір підписано уповноваженими представниками обох сторін та є чинним на момент звернення позивачем до суду.

Розрахунком розміру орендної плати за земельну ділянку по вул. Гранітній, 9 передбачено розмір орендної плати - 39 256.82 грн. / міс. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 31.10.2023 рік складає 15 702 727.11 грн.

Також, між учасниками спору був підписаний акт приймання - передачі земельної ділянки, згідно умов якої, відповідач по справі прийняв від позивача земельну ділянку площею 13209 кв. м., яка знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Гранітна, 9.

Розрахунком заборгованості по орендній платі та штрафу станом на 02.10.2024, який складений позивачем, підтверджується, що розмір основного боргу за договором оренди складає 196 067.16 грн. та 471 081.84 грн. штрафу.

Розрахунком пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором оренди від 12.02.2024 №2475, який складений позивачем, підтверджується розмір нарахованої пені - 9998.69 грн.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, номер інформаційної довідки - 398325078 від 08.10.2024, додатково підтверджується, що земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:60:001:0280, площею 1.3209 га, перебуває у власності Ужгородської міської ради та в оренді у ТОВ "Компанія "Край".

Несплата своєчасно відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою і стало підставою для звернення до суду позивачем за захистом свого порушеного права та стягнення суми заборгованості, штрафу і пені.

Висновки суду та норми права, що підлягають застосуванню.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Стаття 193 Господарського кодексу України регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ст. 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У відповідності до ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Приписами ст. 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 15 Закону "Про оренду землі" визначено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

На підставі пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

У відповідності до ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

В силу приписів ст. 24, 25 Закону України "Про оренду землі", орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України господарське зобов`язання (зобов`язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

Стосовно основної суми борги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 12.02.2024 між учасниками спору був укладений договір оренди землі №2475 (далі - договір, договір оренди), згідно пункту 1 якого орендодавець (позивач у справі) надає, а орендар (відповідач у справі) приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в м. Ужгороді, вул. Гранітна, 9. Кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:60:001:0280.

Строк дії договору 3 роки (п. 8 договору).

Згідно п. 10 договору оренди, орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та становить 471 081.81 грн. на рік.

Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 39 256.82 грн. (п. 11 договору оренди).

Пунктом 14 договору оренди передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: у 10 - ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором; справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Розрахунком заборгованості по орендній платі та штрафу станом на 02.10.2024, який складений позивачем, підтверджується, що розмір основного боргу за договором оренди складає 196 067.16 грн. та 471 081.84 грн. штрафу.

Як встановлено судом і це підтверджено Позивачем, відповідна сума заборгованості по орендній платі є повністю погашеною відповідно до платіжної інструкції кредитного переказу коштів №5 від 29.10.2024 року у складі загальної суми платежу 275 000.00 грн.

Відповідач надав відзив на позов, в якому пояснив, що позовні вимоги повністю визнає, вжив негайних заходів для виправлення своєї господарської поведінки у відносинах оренди, вказав, що згідно платіжної інструкції №5 від 29.10.2024, окрім орендної плати нарахованої за період з квітня 2024 року по серпень 2024 року на загальну суму 196 067.16 грн., відповідач також оплатив орендну плату за наступні поточні місяці користування земельною ділянкою, а саме: за вересень, жовтень та частково за листопад 2024 року у загальній сумі 78 932.84 грн.

Отже, суд констатує активну правову поведінку Відповідача, який під час розгляду цієї сплатив заборгованість перед Позивачем як за простроченими періодами квітень-серпень, так і з поточними зобов`язаннями, сплативши навіть частину коштів наперед авансом за листопад 2024 року.

Зобов`язання, щодо яких виник спір, визнано та припинено виконанням, проведеним належним чином, що відповідає нормам ст. 599 ЦК та статтею 202 ГК України.

Позивач у своїй відповіді на відзив (вх. №0.2.3.1-02/1619/24 від 06.11.2024 року) підтвердив факт проведення розрахунків Відповідачем за основним зобов`язанням, проти закриття справи в частині основного богу не заперечив, втім наполягає на подальшому розгляду справи щодо стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення своїх зобов`язань по договору.

Відповідно до наведених обставин та позицій сторін ухвалою господарського суду від 13.11.2024 суд закрив провадження в справі №907/844/24 в частині стягнення з відповідача на користь позивача у даній справі суми основної заборгованості у розмірі 196 067.16 грн. за договором оренди землі від 12.02.2024 №2475.

Незадоволеними наразі під час розгляду справи в суді залишилися вимоги Позивача щодо стягнення штрафу та пені з Відповідача за порушення строків сплати орендної плати в сумі 471 081.84 грн. та в розмірі 9998.69 грн., відповідно, що є предметом спору і розглянуто судом у подальшому.

Стосовно розгляду вимог про стягнення суми нарахованих штрафу та пені.

Судом встановлено, що Позивачем нараховані Відповідачеві на підставі п. 14 договору оренди штраф у розмірі 471 081.84 грн. та пеню в розмірі 9998.69 грн., що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи розрахунками.

Вирішуючи питання стягнення цих грошових сум, суд зазначає таке.

Належне виконання зобов`язання є одним із фундаментальних принципів цивільного права. Зміст цього принципу полягає в тому, що виконання має бути проведене: 1) належними сторонами; 2) щодо належного предмету; 3) у належний спосіб; 4) у належний строк (термін); 5) у належному місці.

Водночас порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (штрафу, пені); відшкодування збитків та моральної шкоди (ч.1 ст.611 ЦК).

Сплату неустойки (штрафу) та відшкодування збитків характеризуються загальним поняттям "санкція" - визначена міра майнових чи інших невигідних для особи наслідків невиконання вимог закону та / або умов договору.

Стаття 217 ГК передбачає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та / або правові наслідки (ч.1). У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч.2).

Неустойка (штраф) і збитки мають схоже функціональне призначення, однак є самостійними формами цивільно-правової відповідальності.

Частиною 1 ст. 549 ЦКУ передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 1 ст. 230 ГКУ передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4 ст. 230 ЦКУ).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 230 ГКУ).

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк (ч. 4 ст. 232 ГКУ).

Пунктом 14 договору оренди встановлено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором: у 10 - денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої договором, а також з першого дня прострочення справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно даних розрахунку, позивачем нарахований штраф станом на 01.04.2024 рік у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої договором (39 256.82 грн. X 12 = 471 081.84 грн.), у зв`язку з тим, що відповідачем допущено порушення - несвоєчасне внесення орендної плати всупереч строкам, визначеним договором.

ТОВ «Компанія «Край» звертає увагу суду на те, що нею факт порушення зі свого боку визнано та вжито заходи до відновлення прав Позивача, сплачено усю заборгованість та платежі за поточними зобов`язаннями наперед (авансом). У зв`язку з чим просить врахувати його поведінку при визначенні розміру пені для стягнення, яку просить зменшити з урахуванням інтересів Відповідача.

Розрахунком пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором оренди від 12.02.2024 №2475, який складений позивачем, розмір нарахованої пені становить - 9998.69 грн.

Перевіривши заперечення відповідача щодо базової суми нарахування пені за квітень 2024 року, суд дійшов висновку, що така базова сума підлягає зменшенню на 216,94грн. у зв`язку з підтвердженням переплати за Відповідачем у березні 2024 року, що також вбачається і з Розрахунку заборгованості, що наданий до справи Позивачем (а.с. 19, 52). Перерахунок суми пені за квітень місяць 2024 року, початком якого є 31.05.2024 року, слід обраховувати з суми 33039,88грн., а не з 39256,82грн. Тому сума пені становить 9988,4грн., що менше від заявленої суми пені на 10,29грн.

Загальна сума основного боргу на час розгляду справи відсутня. В той же час, штрафні санкції, на які позивач має право відповідно до договору становлять 481 070,24грн. (471 081.84 штраф + 9988,4 пня).

Відповідач просить зважити на це та зменшити штрафні санкції на суму збитків, яку він визнає в сумі інфляційних втрат у розмірі 5329,76грн, що завдані через порушення строків сплати основного платежу з орендної плати.

Зважаючи на обставини цієї справи та попередню поведінку Відповідача, суд погоджується з запереченнями Відповідача та зазначає, що загальна сума штрафних санкцій у цій справі, що становить 481 070,24грн., є надмірною в порівнянні з основною сумою боргу, яка існувала до часу відкриття цієї справи - суму 196 067.16 грн.

На переконання суд, така сума штрафних санкцій може економічно зруйнувати економіку будь-якого господарюючого суб`єкта. Суд враховує те, що розмір штрафу, який міститься у п. 14 Договору оренди землі не має економічної і господарської мети, не ґрунтується на домовленості сторін про розмір і характер відповідальності сторін за порушення господарських зобов`язань, а походить з Типового договору оренди землі, де таку відповідальність запропоновано застосовувати Кабінетом Міністрів України. Цей розмір відповідальності не є нормою цивільного права, не передбачений Законом, не є обов`язковим в силу закону.

В той же час, така відповідальність закріплена у чинному між сторонами договорі і сторони зобов`язані дотримуватися цих зобов`язань.

Суд звертає увагу на те, що наявність у орендодавця можливості стягувати із орендаря надмірні грошові суми у вигляді штрафу та пені змінює їхнє дійсне правове призначення. Штраф та пеня мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не можуть становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для орендодавця, а для боржника - фактором втрати чи поглиблення його економічної (фінансової) неспроможності. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 по справі №7-рп/2013.

Суд виходить з завдань господарського правосуддя, якими є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, з`ясував наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінив, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафу та пені є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Таким чином, суд доходить висновку, що накладення і стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені у повному розмірі 9988,4 грн. та штрафу у розмірі 471 081.84 грн., безсумнівно є обтяжливим для нього.

Позивач у своїй позовній заяві не навів доказів щодо того, що внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов`язання постачальнику завдано збитків або, що розмір завданих йому збитків перевищує розмір нарахованих штрафів згідно умов договору.

Втім, такий розрахунок збитків розраховано самим відповідачем, і як виявляється, збиток від інфляційних втрат становить усього 5329,76грн.

Окрім того, суд враховує той факт, що відповідач повністю погасив свою заборгованість перед позивачем, зокрема оплатив 196 067.16 грн. основного боргу, внаслідок чого ухвалою господарського суду від 13.11.2024 судом було закрито провадження у справі в частині стягнення основного зобов`язання за позовом.

Суд також враховує той факт, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 було введено в Україні воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Війна як форс-мажорна обставина (обставини непереборної сили) з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та прямо або опосередковано впливає на платоспроможність учасників господарських відносин.

Таким чином, поточна неплатоспроможність та війна є об`єктивними причинами, які на переконання господарського суду цілком імовірно можуть впливати тепер та в майбутньому Відповідачеві виконувати свої грошові зобов`язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, яке випливає із загальних норм процесуального права та завдань господарського судочинства, що полягає у досягненні в господарських відносинах справедливості, ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів їх учасників, необхідності забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, з власної ініціативи та на власний розсуд вправі вирішити питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Дотримуючись принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази, наведені ними аргументи, поведінку сторін та інші обставини згідно норм ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України (подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Верховний Суд у постанові від 16.06.2021 у справі №915/2222/19 зауважив, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи.

На підставі викладеного, враховуючи економічні і правові інтереси сторін у швидкому виконанні рішення і збереженні платоспроможності сторін як гарантії виконання судового рішення та продовження господарської діяльності орендаря, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру належного до сплати штрафу з 471 081.84 грн. до 20 000,00 грн., а суми пені з 9988,4 грн. до 5000.00 грн., що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, а саме за прострочення зобов`язання протягом трьох/чотирьох місяців. Цей захід суду є проявом справедливого балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання штрафу ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Штрафні санкції на загальну суму в 25 000,00грн. цілком справедливо відіграють свою компенсаторну та превентивну функцію як засіб цивільно-правової відповідальності у цій справі.

Щодо обґрунтованості рішення.

Згідно зі ст. 73 ГПК України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позов належить задовольнити частково.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Відтак, оскільки спір виник через правопорушення Відповідача, на Відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 10 157.22 грн. повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Край", код ЄДРПОУ - 32894031, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гранітна, буд. 9, на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 36541721, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, штраф у сумі 20 000.00 грн. (двадцять тисяч 00 копійок) штрафу та 5000.00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок) пені за несвоєчасну сплату орендної плати за договором оренди землі №2475 від 12.02.2024 року.

3. Судові витрати покласти на відповідача.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Край", код ЄДРПОУ - 32894031, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гранітна, буд. 9, на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 36541721, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, сплачений судовий збір у розмірі 10 157.22 грн. (десять тисяч сто п`ятдесят сім гривень 22 копійок).

5. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 11.12.2024 року.

Суддя П. Д. Пригуза