Ухвала

від 11.12.2024 по справі 910/15099/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

11.12.2024Справа № 910/15099/24

За заявою Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Агро Трейд"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансагро"

3. ОСОБА_1

про забезпечення позову,

Суддя Ломака В.С.

Без виклику представників учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - позивач, Банк) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Агро Трейд" (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансагро" (далі - відповідач-2) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-3) про солідарне стягнення заборгованості за укладеним 23.12.2021 року між Банком та відповідачем-1 і відповідачем-2 Генеральним кредитним договором № 707/2021/СРД-КБ-ГКД (з урахуванням укладених між Банком та відповідачем-2 і відповідачем-3 договорів поруки від 23.12.2021 року № 707/2021/СРД-КБ-ГКД-П2 та від 23.12.2021 року № 707/2021/СРД-КБ-ГКД-П3) у загальному розмірі 1 577 041,86 доларів США.

Одночасно з позовною заявою Банк подав заяву про забезпечення вищенаведеного позову від 06.12.2024 року, в якій просив суд накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Світ Агро Трейд", Товариству з обмеженою відповідальністю "Укртрансагро" та ОСОБА_1 , які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на належне відповідачам майно в межах суми позову 1 577 041, 86 доларів США (еквівалент за курсом НБУ станом на 02.12.2024 року - 65 573 400,53 грн.).

В обґрунтування цієї заяви про забезпечення позову Банк посилався на те, що в забезпечення виконання позичальниками зобов`язань за Генеральним кредитним договором від 23.12.2021 року № 707/2021/СРД-КБ-ГКД Банк прийняв в іпотеку нерухоме майно, а саме: зерноперевалочний комплекс (ємкістю 48,12 тисяч тон (без зерносушарки)), що знаходяться за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, проспект Луніна (вулиця Портова), будинок 50, а також прийняв в заставу обладнання майнового комплексу по перевалці зернових культур (у тому числі приналежності та складові частини), яке знаходиться за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, проспект Луніна, 2 та АДРЕСА_1 , і належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Укртрансагро". Однак, заставлене майно відповідачів перебуває на тимчасово окупованій території, у зв`язку з чим, Банк наразі не зможе задовольнити свої вимоги до відповідачів за рахунок цього майна та буде змушений стягувати присуджену заборгованість (у разі задоволення позову) за рахунок іншого майна та коштів відповідачів. У той же час, у відповідачів відсутнє інше нерухоме майно на підконтрольній території України.

За наявною у Банку інформацією, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансагро" має ряд відкритих рахунків у банківських установах, а також є власником транспортних засобів SKODA OCTAVIA A7, номерний знак НОМЕР_1 , 2019 року випуску, та NISSAN LEAF, номерний знак НОМЕР_2 , 2013 року випуску.

ОСОБА_1 є співзасновником наступних підприємств: ТОВ "КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "РОРА ГРУП", код ЄДРПОУ 45169436 (частка відповідача-3 у статутному фонді - 25,00 %); ТОВ "КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "РОРА КЕПІТАЛ", код ЄДРПОУ 32717348 (частка відповідача-3 у статутному фонді - 25,00 %); ТОВ "МАРІТАЙМ ЛОГІСТІКС", код ЄДРПОУ 40018694 (частка відповідача-3 у статутному фонді - 25,00 %); ТОВ "МАРТЛЕТ", код ЄДРПОУ 40562907 (частка відповідача-3 у статутному фонді - 25,00 %).

Крім того, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу ТOYOTA HIGHLANDER, номерний знак: НОМЕР_3 , 2016 року випуску, а у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Агро Трейд" перебуває транспортний засіб RENAULT DUSTER, номерний знак НОМЕР_4 , 2017 року випуску.

Проте, оскільки вищевказане майно та грошові кошти на рахунках не оформлені в заставу Банку, таке майно та кошти можуть у будь-який момент бути відчужені відповідачами, що позбавить Банк можливості реально виконати судове рішення про стягнення з спірної заборгованості.

Зважаючи на наявність, на думку заявника, ризику унеможливлення виконання рішення суду про стягнення з відповідачів заявленої суми заборгованості (у разі задоволення позовних вимог) внаслідок відчуження відповідачами їх активів у будь-який момент, Банк просив суд вжити запропоновані ним заходи забезпечення позову.

За змістом частини 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Згідно з положеннями частини 5 статті 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Положеннями частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Розглянувши подану Банком заяву про забезпечення позову від 06.12.2024 року, суд зазначає таке.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

У рішенні Європейського суду від 18.05.2004 року в справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Таким чином, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При вирішенні питання про забезпечення позову необхідно здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зокрема у вигляді арешту грошових коштів або майна відповідача з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту тощо) права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням зазначених принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб`єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою.

У матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони в процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, Банк посилався на те, що прийняте ним в забезпечення виконання позичальниками зобов`язань за Генеральним кредитним договором від 23.12.2021 року № 707/2021/СРД-КБ-ГКД іпотечне та заставне майно, а саме: зерноперевалочний комплекс та обладнання майнового комплексу по перевалці зернових культур (у тому числі приналежності та складові частини), знаходиться у місті Маріуполь Донецької області, тобто на тимчасово окупованій території, у зв`язку з чим, Банк наразі не зможе задовольнити свої вимоги до відповідачів за рахунок цього майна та буде змушений стягувати присуджену заборгованість (у разі задоволення позову) за рахунок іншого майна та коштів відповідачів.

Як було зазначено вище, обов`язок доказування наявності підстав для забезпечення позову покладається на особу, яка подала відповідну заяву. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, які передбачають обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У той же час заявником в установленому законом порядку не було надано суду належних доказів на підтвердження того, що невжиття вказаних ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених прав або інтересів позивача в обраний останнім спосіб.

Водночас посилання заявника на перебування переданого Банку в іпотеку та заставу майна на тимчасово окупованій території безпосередньо не зумовлене будь-якими діями чи бездіяльністю відповідачів, не підтверджує неможливості чи ускладнення виконання судового рішення у даній справі в разі задоволення позову, а також не свідчить про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Таким чином, суд зазначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази, а також без відповідного обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для постановлення ухвали про забезпечення позову.

Крім того, вирішуючи питання про задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову, суд в кожному конкретному випадку враховує відповідність заявленого заходу забезпечення позову критеріям адекватності та співмірності.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Також, суд звертає увагу заявника, що заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Разом із тим, заявлений Банком захід забезпечення позову, а саме накладення арешту на належне відповідачам майно в межах суми позову 1 577 041, 86 доларів США (з урахуванням, зокрема, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів цієї суми боргу), не відповідає критеріям адекватності та співмірності. Заявником не надано суду належних доказів фактичної відсутності у боржників грошових коштів у вищевказаному розмірі, доказів неможливості чи ускладнення виконання судового рішення у даній справі в разі задоволення позову, а також, зокрема, не доведено обґрунтованості накладення арешту на майно відповідачів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що заявником у заяві про забезпечення позову не наведено належних обґрунтувань та не доведено належними доказами того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Банку.

Статтею 6 Господарського кодексу України визначено принцип свободи підприємницької діяльності. Водночас принцип змагальності, закріплений у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, встановлює право відповідача заперечити проти наявності боргу з широкого кола підстав. При цьому, відповідач має право розраховувати на те, що його господарська діяльність під час розгляду спору по суті не зазнаватиме з боку держави свавільного утиску, у тому числі, й шляхом безпідставного арешту грошових коштів у значному розмірі.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої Банком заяви про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 136-141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" від 06.12.2024 року про забезпечення позову.

2. Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (11.12.2024 року) та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.

Суддя В.С. Ломака