Постанова

від 30.01.2025 по справі 910/15099/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2025 р. Справа№ 910/15099/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 30.01.2025:

від заявника: Мартинюк Є.В. - в порядку самопредставництва;

від відповідача 1: Кобаль О.В. - адвокат, посвідчення № 11707/10; Лабатюк Я.М. адвокат, посвідчення № 11707/10;

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2024

у справі № 910/15099/24 (суддя - Ломака В.С.)

за заявою Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк"

до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Агро Трейд"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансагро"

3. ОСОБА_1

про забезпечення позову

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - позивач, Банк) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Агро Трейд" (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансагро" (далі - відповідач-2) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-3) про солідарне стягнення заборгованості за укладеним 23.12.2021 року між Банком та відповідачем-1 і відповідачем-2 Генеральним кредитним договором № 707/2021/СРД-КБ-ГКД (з урахуванням укладених між Банком та відповідачем-2 і відповідачем-3 договорів поруки від 23.12.2021 року № 707/2021/СРД-КБ-ГКД-П2 та від 23.12.2021 року № 707/2021/СРД-КБ-ГКД-П3) у загальному розмірі 1 577 041,86 доларів США.

Одночасно з позовною заявою Банк подав заяву про забезпечення вищенаведеного позову від 06.12.2024 року, в якій просив суд накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Світ Агро Трейд", Товариству з обмеженою відповідальністю "Укртрансагро" та ОСОБА_1 , які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на належне відповідачам майно в межах суми позову 1 577 041, 86 доларів США (еквівалент за курсом НБУ станом на 02.12.2024 року - 65 573 400,53 грн.).

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" від 06.12.2024 року про забезпечення позову.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з постановленою ухвалою, Публічне акціонерне товариство акціонерного банку "Укргазбанк" 19.12.2024 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою. Скасувати повністю ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі № 910/15099/24 про відмову у забезпеченні позову та прийняти постанову про задоволення заяви АБ «УКРГАЗБАНК» про забезпечення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ АГРО ТРЕЙД», Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСАГРО» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Генеральним кредитним договором №707/2021/СРД-КБ-ГКД від 23.12.2021 (далі - кредитний договір). Стягнути з відповідачів на користь АБ «УКРГАЗБАНК» судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі № 910/15099/24. Розгляд справи призначено 16.01.2025.

16.01.2025 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від відповідача 1 надійшли письмові пояснення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 прийнято до провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі № 910/15099/24 , у складі колегії суддів: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сітайло Л.Г., Майданевич А.Г.

Розгляд справи відкладався, зокрема 16.01.2025 - на 30.01.2025.

17.01.2025 від відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, який було залишено без розгляду через відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу. Судом апеляційної інстанції не визнано поважними припини пропуску строку на подання відзиву в розумінні ст. 119 ГПК України, а тому на підставі ст. 118, 207 ГПК України такий відзив було залишено без розгляду.

У судове засідання 30.01.2025 з`явились представники обох сторін. Представник позивача в судовому засіданні 30.01.2025 свою апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу - скасувати, задовольнивши заяву про забезпечення позову. Представники відповідачів проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

АБ «УКРГАЗБАНК» вважає, що оскаржувана ухвала від 11.12.2024 постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, а викладені в ухвалі висновки не відповідають обставинам справи. Зазначена ухвала підлягає скасуванню, за доводами скаржника, з огляду на наступне.

Так, скаржник вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Судом першої інстанції констатовано недоведеність фактичних обставин, які б свідчили про наявність передбачених статтею 136 ГПК України ризиків. Разом з цим, апелянт вважає, що такий висновок суду першої інстанції вочевидь не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки перебування заставного майна на непідконтрольній території беззаперечно свідчить про неможливість звернути на це майно стягнення на даний момент.

При цьому, як вбачається з переліку майна відповідачів, який Банк наводив у заяві про забезпечення позову, лише один з відповідачів (ТОВ «УКРТРАНСАГРО») має на підконтрольній Україні території два об`єкта нерухомого майна у Васильківському районі Київської області (автозаправні станції). Проте, як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказане нерухоме майно перебуває в іпотеці у іншої юридичної особи. Таким чином, апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції щодо недоведеності передбачених статтею 136 ГПК України ризиків та неспівмірності заходів забезпечення позову, які Банк просив застосувати до відповідачів, суперечить як нормам процесуального права, так і не відповідають обставинам справи.

А тому апелянт просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, задовольнивши заяву про забезпечення позову.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Поданий відповідачем 1 відзив на апеляційну скаргу на підставі ст. 118, 207 ГПК України було залишено без розгляду. Інші відповідачі своїм правом на подання відзиву не скористались.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

6. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 271 ГПК України порядок розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Аналогічна правова позиція (щодо застосування статей 136, 137 ГПК України), зазначена в постановах від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 тощо.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 4 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. У спорах майнового характеру про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Доказів такого ані апеляційна скарга, ані подана до суду першої інстанції заява - не містить.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на особу, яка клопоче про таке забезпечення, та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу або іншим особам вчиняти певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, Банк посилався на те, що прийняте ним в забезпечення виконання позичальниками зобов`язань за генеральним кредитним договором іпотечне та заставне майно, а саме: зерноперевалочний комплекс та обладнання майнового комплексу по перевалці зернових культур (у тому числі приналежності та складові частини), знаходиться у місті Маріуполь Донецької області, тобто на тимчасово окупованій території, у зв`язку з чим, Банк наразі не зможе задовольнити свої вимоги до відповідачів за рахунок цього майна та буде змушений стягувати присуджену заборгованість (у разі задоволення позову) за рахунок іншого майна та коштів відповідачів. Водночас, жодних доказів відсутності коштів на рахунках або відчуження майна відповідачами заявником не надано.

Також, суд апеляційної інстанції на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, в якій зазначено, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Тоді як метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, Банк посилався на те, що прийняте ним в забезпечення виконання позичальниками зобов`язань за генеральним кредитним договором іпотечне та заставне майно, а саме: зерноперевалочний комплекс та обладнання майнового комплексу по перевалці зернових культур (у тому числі приналежності та складові частини), знаходиться у місті Маріуполь Донецької області, тобто на тимчасово окупованій території, у зв`язку з чим, Банк наразі не зможе задовольнити свої вимоги до відповідачів за рахунок цього майна та буде змушений стягувати присуджену заборгованість (у разі задоволення позову) за рахунок іншого майна та коштів відповідачів. Разом з цим, сам же заявник повідомляє суд про наявність у відповідача 2 майна та здійснення ним господарської діяльності та результатом якої має бути надходження коштів.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази протиправної поведінки будь-якого із відповідачів у минулому, або ж доказів наявності намірів вчинити відповідні дії у майбутньому. Доказів вказаного заявником надано не було. Тоді як та обставина, що забезпечення виконання зобов?язання було здійснено майном, що знаходить наразі на окупованій території (з урахуванням того, що таке забезпечення було здійснено ще до повномасштабного вторгнення, та не залежало від волі відповідачів, не зумовлене будь-якими діями чи бездіяльністю відповідачів. А тому не може свідчити чи підтверджувати неможливість чи ускладнення виконання судового рішення у даній справі в разі задоволення позову.

В даному аспекті, суд апеляційної інстанції зазначає, що враховує правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.08.2024 у справі № 916/719/24 щодо критеріїв доказування відповідних обставин, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції, застосовуючи статті 136, 137 ГПК України, правомірно зазначив, що позивач не надав суду будь-яких доказів того, що відповідачі вчиняють дії, внаслідок яких його кошти та майно можуть зменшитися або зникнути, а матеріали справи не містять доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги через її необґрунтованість.

7. Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, та апеляційної скарги, відповідно.

Отже, згідно ст. 2, 136-137, 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

8. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України

Керуючись ст. 2, 129, 136-137, 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі № 910/15099/24 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі № 910/15099/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з розглядом апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали оскарження повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено 10.02.2025.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді Л.Г. Сітайло

А.Г. Майданевич