Ухвала

від 11.12.2024 по справі 911/2133/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"11" грудня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2133/24

Суддя Черногуз А. Ф., перевіривши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» про винесення додаткового рішення у справі

за позовом Заступника Генерального прокурора Мустеци Ігора Васильовича (Офіс Генерального прокурора, код ЄДРПОУ/Умовний код: 00034051, вул. Різницька, 13/15 м. Київ, 01011)

в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України (вул. Грушевського, 7, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00012925)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» (вул. Оксамитова, 9, с. Петропавлівська Борщагівка, КиєвоСвятошинський р-н Київська обл., 08130, ЄДРПОУ 38183310)

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство "Медичні закупівлі України" (01601, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 7, код ЄДРПОУ 42574629)

про стягнення неустойки (пені та штрафу) у зв`язку з неналежним виконанням договору про закупівлю спеціалізованого санітарного транспорту,

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Київської області розглянув справу №911/2133/24 за позовом Заступника Генерального прокурора Мустеци Ігора Васильовича в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром».

У судовому засіданні 26.11.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відтак, до Господарського суду Київської області надійшла заява представника відповідача про стягнення судових витрат від 28.11.2024.

За змістом ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Із правового контексту вищенаведених норм слідує, що кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому, за наведеними положеннями статті 124 зазначеного Кодексу особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені.

У відзиві на позовну заяву відповідачем було лише зазначено, що орієнтовний розрахунок судових витрат становить 100000 грн.

Судом розглянуто справу та винесено рішення 26.11.2024. Суд звертає увагу, що представник відповідача був присутній у судовому засіданні, брав участь у судових дебатах, заслухав проголошення вступної та резолютивної частини рішення. Водночас, заявником не було зроблено жодних заяв про те, що він має намір подавати докази понесення витрат (договори, рахунки, акти) вже після завершення розгляду справи.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення по справі) здійснювати розподіл судових витрат.

Таким чином, виходячи із змісту вищенаведених норм процесуального закону в їх сукупності слід дійти висновку, що законодавцем передбачено процедуру, яка дозволяє розгляд питання про стягнення судових витрат за надання правничої допомоги стороні спору винести поза межі розгляду справи по суті.

Водночас, за приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд констатує, що відповідачем не додержано вимог подання відповідної заяви визначених ч. 8 ст. 129 ГПК України, позаяк, ні у відзиві ні у будь-якому клопотанні чи заяві відповідач не повідомляв суд, про намір подавати докази понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Такі дії заявника не відповідають вимогам ч. 8 ст. 129 ГПК України, оскільки, станом на момент завершення судових дебатів, ані суд, ані інші учасники процесу не мали відомостей про те, чи буде відповідач заявляти вимоги про стягнення витрат на послуги адвоката та, відповідно, надавати докази, які підтверджують вказані обставини.

Частиною 1 статті 43 ГПК України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Суд констатує, що прийняття до розгляду зави поданої з недотриманням та порушенням встановлених законом та судом вимог щодо строків та форми подання буде прямим порушенням положень статті 13 ГПК України щодо змагальності сторін. Додаткове рішення з підстав визначених в абз. 3 ч. 8 ст. 129 ГПК України може бути прийняте судом лише у випадку дотримання учасником процесу вимог процесуального закону щодо строку подання відповідної заяви, зокрема, заяви, якою і суд і інші учасники процесу повідомляються зацікавленою стороною про обрання нею одного з можливих варіантів дій в частині строків подання доказів понесених судових витрат та про намір заявити їх до стягнення.

Додатково, суд звертає увагу відповідача, на те що в ухвалі про відкриття провадження у справі від 13.08.2024 в пункті 4 резолютивної частини суд постановив "повідомити сторони про те, що в силу положень ч. 2 ст. 169 ГПК України суд встановлює письмову форму для всіх заяв та клопотань, що будуть подаватись у даній справі..."

Також, суд звертає увагу відповідача на те, що пунктом 4 резолютивної частини означеної ухвали було також зазначено, що "суд повідомляє учасників справи, що вказана вимога суду поширюється, зокрема, на заяви та клопотання, що подаються до суду у порядку абзацу 2 частини 8 статті 129 ГПК України стосовно конкретного моменту надання доказів про судові витрати у справі (до чи після прийняття рішення у справі)..."

Під час розгляду справи по суті відповідач жодних доказів щодо витрат до суду не надав, не надав письмової заяви в порядку абз. 2 ч 8 ст. 129 ГПК України з урахуванням порядку щодо форми подання документів визначеного судом в ухвалі про відкриття провадження у справі так само як не зробив і відповідної усної заяви обмежившись тезою з проханням відмовити в позовній заяві "та вирішити питання щодо розподілу судових витрат".

Суд констатує, що заявою в порядку абз. 2 ч 8 ст. 129 ГПК України відповідач у визначеній судом формі мав би повідомити суд та інших учасників процесу про зміну періоду подання відповідних доказів, що в свою чергу надавало б суду правові підстави для прийняття додаткового рішення у справі поза межами основного судового процесу в частині розподілу судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу понесених стороною.

Суд констатує, що додаткове рішення з підстав визначених в абз. 2 ч 8 ст. 129 ГПК України в може бути прийняте судом лише у випадку дотримання учасником процесу вимог процесуального закону та вимог встановлених судом, в силу положень ч. 2 ст. 169 ГПК України, щодо форми, строків та порядку подання відповідної заяви.

Також суд наголошує на тому, що в силу положень частини 1 статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Водночас, порушення однією зі сторін процесу встановленого законом та судом порядку та форми подання заяв та клопотань автоматично породжує легітимні очікування іншої сторони на те, що судом вказана заява (клопотання) буде залишена без розгляду з підстав того, що заявником не дотримано визначених законом та процесуальним документом суду обов`язкових для сторін правил поведінки в тому числі щодо форми, порядку та строків подання процесуальних документів сторонами процесу.

Суд також констатує, що прийняття до розгляду зави поданої з порушенням означених вище вимог буде прямим порушенням положень статті 13 ГПК України щодо змагальності сторін, що є недопустимим.

Враховуючи, що заява представника відповідача щодо строків подання доказів на підтвердження судових витрат на послуги адвоката не була подана стороною у встановлений законом строк у встановленому законом та судом порядку і формі остання вважається неподаною.

Відтак заява відповідача про прийняття додаткового рішення в частині судових витрат на послуги адвоката є такою, що підлягає залишенню судом без розгляду в контексті положень ч. 8 статті 129 ГПК України.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, суд вважає, правомірним залишити без розгляду подану відповідачем заяву про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст. ст.13, 42, 46, 129, 169, 234, 244 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву відповідача про стягнення судових витрат залишити без розгляду.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 ГПК України.

Ухвала суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені ст. ст. 254-256 ГПК України.

Ухвалу підписано 11.12.2024.

Суддя А.Ф. Черногуз