Рішення

від 03.12.2024 по справі 918/822/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/822/23(918/873/24)

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле" (PLC EVERWELLE/(OU Everwelle) (Естонська Республіка, місто Таллінн, Харьюський повіт, частина міста Кесклінн, Пярнауське шосе, буд.141, 11314, код ЄДРПОУ 10349073)

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (35641, Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Тараканів, вулиця Колгоспна, будинок 42)

до відповідача 2: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" (35641, Рівненська обл., Дубенський район, с. Тараканів, вул. Свободи, буд. 42, код ЄДРПОУ 40002972)

до відповідача 3: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про визнання недійсними договорів та додаткових угод

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2 : адвокат Дробот Д.М., адвокат Берковський Є.О..

від відповідача 3: адвокат Дробот Д.М..

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Евервелле" звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс", відповідача 2 Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія", відповідача 3 ОСОБА_1 в якому просить суд визнати недійсними договір поставки №28-12-21ФД від 28 грудня 2021 року, договір про надання поворотної фінансової допомоги №21-01-22 від 21 січня 2022 року, додаткову угоду від 23 лютого 2022 року до договору №21-01-22 про надання поворотної фінансової допомоги, додаткову угоду від 28 лютого 2022 року до договору №21-01-22 про надання поворотної фінансової допомоги, договір позики №21-01-22 від 28 лютого 2022 року, які укладені Товариством з обмеженою відповідальністю "Традєкс" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія", а також договір про надання поручительських послуг від 13 вересня 2021 року, який укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Традєкс" та ОСОБА_1 .

Даний позов обгрунтовує тим, що договір поставки №28-12-21ФД від 28 грудня 2021 року, договір про надання поворотної фінансової допомоги №21-01-22 від 21 січня 2022 року, додаткова угода від 23 лютого 2022 року до договору №21-01-22 про надання поворотної фінансової допомоги, додаткову угоду від 28 лютого 2022 року до договору №21-01-22 про надання поворотної фінансової допомоги, договір позики №21-01-22 від 28 лютого 2022 року, договір про надання поручительських послуг від 13 вересня 2021 року укладені з порушенням норм чинного законодавства України, на шкоду кредиторам та з метою уникнути сплати боргу та виконання судового рішення. Зазначає, що внаслідок укладення оспорюваних правочинів боржник ТОВ "Традєкс" перестав бути платоспроможним в результаті чого Товариство з обмеженою відповідальністю "Евервелле" не змогло отримати повного задоволення своїх вимог.

Також позивач звертає увагу суду на той факт, що рух товарів на виконання договору поставки №28-12-21ФД від 28.12.2021, специфікації №1 та Специфікації №2 - не відбувся. Товариство з обмеженою відповідальністю "Традєкс" на виконання договору поставки №28-12-21ФД від 28.12.2021, специфікації №1 та Специфікації №2 товару не отримало і, відповідно від даної господарської операції не було досягнуто економічного результату, що, на його думку, є додатковим свідченням фіктивності даного договору та шахрайських дій спрямованих на його укладення.

Крім того зазначає, що використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є "вживанням права на зло". За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.

Позивач вважає, що учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів. Задоволення боржником вимог окремого кредитора поза межами конкурсної процедури банкрутства з використанням пов`язаних (або непов`язаних) із боржником осіб підтверджує неправомірну і недобросовісну мету боржника щодо створення йому преференції у виконанні зобов`язань та порушення імперативно встановленої у банкрутстві черговості задоволення вимог певних класів кредиторів боржника.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24.09.2024 року, постановленою суддею Качур А.М., матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле" до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс", відповідача 2 Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія", відповідача 3 ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів та додаткових угод з доданими до неї документами передано суду у провадженні якого перебуває справа №918/822/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс".

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу №918/822/23(918/873/24) передано судді Марач В.В., у провадженні якого перебуває справа №918/822/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс". Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10.10.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду суддею Марачем В.В. та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено розгляд справи у підготовчому засіданні.

25.10.2024 року через Електронний суд представниками відповідачів подано відзиви на позов.

При цьому ТОВ "Традєкс" щодо Договорів укладених між ТОВ «Традєкс» та СГТЗОВ «ДАК» зазначає наступне.

Грошові вимоги СГТЗОВ «ДАК» у справі про банкрутство ТОВ «Традєкс» виникли з неналежного виконання останнім договорів, зокрема: Договір про надання поворотної фінансової допомоги та Договір позики, Договір поставки. В рахунок доведення власних вимог, на виконання вимог Кодексу, до заяви СГТЗОВ «ДАК» про відкриття провадження у справі про банкрутство також було долучено первинні документи: платіжні інструкції, специфікації, видаткові накладні, акти приймання-передачі. Крім цього, правовідносини між СГТЗОВ «ДАК» та ТОВ «Традєкс» за вказаними Договорами та наявність заборгованості ТОВ «Традєкс» перед СГТЗОВ «ДАК» також підтверджується листуванням, відповідно до якого ТОВ «Традєкс» факт наявності заборгованості у заявленому розмірі - визнається. Так, Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.09.2023, серед іншого, визнано грошові вимоги СГТЗОВ «ДАК», яку залишено без змін Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 та Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 18.01.2024. З огляду на вказане, зазначає, що вимоги СГТЗОВ «ДАК» за вказаними Договорами є належним чином підтвердженими, що було в повному обсязі досліджено судами першої, апеляційної та касаційної інстанції.

Щодо Договору укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Традєкс» зазначає наступне. Грошові вимоги ОСОБА_1 у справі про банкрутство ТОВ «Традєкс» виникли з неналежного виконання останнім Договору послуг. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.04.2024, серед іншого частково визнано грошові вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Традєкс» за вказаним Договором. В той же час, Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 здійснено апеляційний перегляд вказаної Ухвали Господарського суду Рівненської області від 2 3.04.2024 та визнано грошові вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі. З огляду на вказане, зазначає, що вимоги ОСОБА_1 за Договором послуг є належним чином підтвердженими, що було в повному обсязі досліджено судами першої та апеляційної інстанції.

Окремо зазначає, що ТОВ «Евервелле» не є стороною за оскаржуваними Договорами, а також не є кредитором/учасником у справі про банкрутство ТОВ «Традєкс».

В свою чергу Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" та ОСОБА_1 у відзивах на позов зазначають, що жодних судових проваджень щодо стягнення з ТОВ "Традєкс" будь-якої заборгованості за оскаржуваними договорами - не ініціювалося. Заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Традєкс", із грошовими вимогами, що виникли на підставі вказаних Договорів, було вимушено подано саме після стягнення Лисаком з власного підприємства ТОВ "Традєкс" через підконтрольну йому юридичну особу ТОВ "Евервелле" суми понад 60 мільйонів гривень, а також арешту коштів ТОВ "Традєкс" в рамках справи №918/201/23. Зазначають, що оскаржувані договори не мали негативного впливу ні на виконання ТОВ "Традєкс" обов`язків перед ТОВ "Евервелле" ні тим більше на виконання рішення у справі №918/201/23, якого як і самої справи на час укладання оскаржуваних договорів не існувало. Вважають, що неможливість виконання ТОВ "Традєкс" обов`язків перед ТОВ "Евервелле" викликано виключно форс мажорними обставинами, що підтверджено відповідними Сертифікатами ТПП, які долучені до відзиву. Зазначають, що на сьогоднішній день ТОВ "Традєкс" взагалі припинив господарську діяльність у зв`язку із прямим діями ОСОБА_2 .

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19 листопада 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на "03" грудня 2024 р. на 10:00 год..

У судове засідання не з`явилися представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле" та представник відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс", про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, зокрема в Електронні кабінети вказаних осіб та їх представників.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Традєкс" у відзиві на позов заявило клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Натомість Товариство з обмеженою відповідальністю "Евервелле" причин неявки в судове засідання суду не повідомило.

Крім того суд зазначає, що неявка в судове засідання вказаного учасника справи (його представника) є повторною.

За вказаних обставин суд зазначає, що за приписами ч.3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відтак, з огляду на вказані норми закону, суд розглядає справу за відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс".

Представники Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" та Меткого В.В. під час розгляду справи по суті проти позову заперечили з підстав, наведених у відзивах.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

28 грудня 2021 року між Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" як Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Традєкс", як Покупцем було укладено Договір поставки №28-12-21ФД від 28.12.2021 року (далі по тексту Договір поставки).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 1.3. Договору поставки, Постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, передати (поставити) у власність Покупцеві зернові культури (надалі - «Товар»), визначені цим Договором та специфікаціями до нього, які є його невід`ємними частинами, а Покупець зобов`язується прийняти й оплатити Товар у строки і на умовах, що передбачені цим Договором та специфікаціями до нього.

Товар поставляється окремими партіями. Найменування та інші характеристики Товару визначаються для кожної партії окремо у відповідній специфікації на таку партію Товару. За відсутності окремої специфікації до Договору, видаткова накладна вважається специфікацією на відповідну партію Товару.

Ціна, кількість, асортимент, строки поставки та умови поставки Товару, тощо визначається Сторонами у Специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору.

Відповідно до пункту 3.1. Договору поставки, Покупець оплачує Товар за ціною та в порядку визначеному відповідною специфікацією на кожну партію окремо.

На виконання Договору поставки, між Сторонами була підписана Специфікація №1 від 28.12.2021, з наступними умовами: найменування Товару: Кукурудза 3 клас, Кількість товару: (+-5%): 2 608 тон, Ціна за 1т. без ПДВ: 3 947,3 7 грн., вартість Товару, без ПДВ: 10 294 740,96 грн., загальна вартість Товару з ПДВ: 11 736 004,69 грн.

Відповідно до пункту 1.2. Специфікації №1, поставка цієї партії Товару має бути здійснена у строк до 31.07.2023 на умовах: EXW франко-склад вул. Українська, 89, с.Тинне, Сарненський район, Рівненська область.

Відповідно до пункту 2 Специфікації №1, Сторони домовилися, що Покупець здійснює повну оплату Товару в сумі 11 736 004,69 гривень протягом трьох робочих днів з дня завершення поставки Товару у кількості 2 608 тон та оформлення відповідних документів, що підтверджують таку поставку та перехід до Покупця права власності на Товар. Оплата партії Товару проводиться в українських гривнях, шляхом банківського переказу на поточний рахунок Постачальника, що вказаний в цій Специфікації.

Відповідно до пункту 2.1. Специфікації №1, датою завершення поставки Товару та переходу права власності на Товар від Продавця до Покупця вважається дата підписання Сторонами видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної.

Відповідно до пункту 3 Специфікації №1, Сторони домовилися, що ціна однієї тони Товару, закріплюється цією Специфікацією та складає 4 500,00 грн. за 1 тону Товару (з ПДВ) і є підставою для здійснення розрахунків між Сторонами.

Відповідно до пункту 4 Специфікації №1, загальна кількість Товару, що має бути поставлена Покупцю складає 2 608 тон.

На виконання умов Договору поставки та вказаної Специфікації №1, Постачальником поставлено, а Покупцем отримано Товар у розмірі 2 608 тон на загальну суму 11 736 004,69 грн., що підтверджується Видатковою накладною №304 від 16.06.2023.

На виконання Договору поставки, між Сторонами була підписана Специфікація №2 від 28.12.2021, з наступними умовами: найменування Товару: Кукурудза 3 клас; кількість Товару: (+-5%): 3 692 тон; ціна за 1т. без ПДВ: 3 947,37 грн.; вартість Товару, без ПДВ: 14573690,04 грн. Загальна вартість Товару з ПДВ: 16 614 006,65 грн..

Відповідно до пункту 1.2. Специфікації №2, поставка цієї партії Товару має бути здійснена у строк до 31.07.2023 на умовах: ЕХW франко-склад вул. Колгоспна, 21, с.Тараканів, Дубенський район, Рівненська область.

Відповідно до пункту 2 Специфікації №2, Сторони домовилися, що Покупець здійснює повну оплату Товару в сумі 16 614 006,65 гривень протягом трьох робочих днів з дня завершення поставки Товару у кількості 3 692 тон та оформлення відповідних документів, що підтверджують таку поставку та перехід до Покупця права власності на Товар.

Оплата партії Товару проводиться в українських гривнях, шляхом банківського переказу на поточний рахунок Постачальника, що вказаний в цій Специфікації.

Відповідно до пункту 2.1. Специфікації №2, датою завершення поставки Товару та переходу права власності на Товар від Продавця до Покупця вважається дата підписання Сторонами видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної.

Відповідно до пункту 3 Специфікації №2, Сторони домовилися, що ціна однієї тони Товару, закріплюється цією Специфікацією та складає 4 500,00 грн. за 1 тону Товару (з ПДВ) і є підставою для здійснення розрахунків між Сторонами.

Відповідно до пункту 4 Специфікації, загальна кількість Товару, що має бути поставлена Покупцю складає 3 692 тон.

На виконання умов Договору поставки та Специфікації №2, Постачальником поставлено, а Покупцем отримано Товар у розмірі 3 692 тон на загальну суму 16 614 006,65 грн., що підтверджується Видатковою накладною №305 від 07.07.2023 року.

Отже, загальна вартість поставленого за Договором поставки та неоплаченого Товару складає 28 350 011, 34 грн..

СГ ТОВ "ДАК" звернулося до ТОВ "Традєкс" із вимогою про виконання зобов`язань за Договором поставки, однак Боржник надав відповідь, що не має можливості виконати зобов`язання в строки та обсязі, що обумовлені Договором.

Крім того судом встановлено, що 21.01.2022 між Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" як Позикодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Традєкс", як Позичальником було укладено Договір №21-01-22 про надання поворотної фінансової допомоги («Первинний договір»), Договір №21-01-22 від 28.02.2022 про надання позики (новаційний договір) («Договір позики»).

Відповідно до пункту 1.1. Первинного договору, Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу шляхом передачі у власність Позичальникові грошових коштів, а Позичальник зобов`язався повернути таку ж суму наданих грошових коштів в порядку та у строки, передбачені даним Договором.

На виконання Первинного договору, Позикодавцем на користь Позичальника була перерахована поворотна фінансова допомога у сумі 34 000 020, 00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №17 від 22.02.2022 на суму 20,00 грн., №18 від 22.02.2022 на суму 10 000 000,00 грн.,№142917 від 22.02.2022 на суму 9 000 000,00 грн., №4292 від 22.02.2022 на суму 400 000,00 грн., №4298 від 23.02.2022 на суму 14 600 000,00 грн..

23 лютого 2022 року до Договору №21-01-22 про надання поворотної фінансової допомоги було укладено додаткову угоду між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" (Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (Позичальник), якою зазначено:

- сторони підтверджують, що станом на 23.02.2022 Позичальником було отримано фінансову допомогу у розмірі 34000020,00 грн.;

- сторони дійшли згоди визначити грошовий еквівалент зобов`язання з повернення отриманої фінансової допомоги у розмірі 34000020,00 грн. в іноземній валюті, а саме в доларах США;

- грошовий еквівалент отриманої фінансової допомоги у розмірі 34000020,00 грн. складає 1172911,96 дол. США;

- сума боргу підлягає поверненню у національній валюті України (гривні) у сумі визначеної за офіційним курсом гривні щодо долара США встановленого Національним Банком України на день здійснення відповідного платежу.

28 лютого 2022 року до Договору №21-01-22 про надання поворотної фінансової допомоги було укладено Додаткову угоду між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" (Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (Позичальник) , якою встановлено:

- поворотна фінансова допомога надається та підлягає поверненню до 20 червня 2023 року;

- позичальник зобов`язується повернути частину боргу у розмірі еквівалентному 600000,00 доларів США до 31.03.2022;

- у випадку неналежного виконання зобов`язання та/або неповного виконання зобов`язання Сторони погоджуються припинити всі зобов`язання за даним договором шляхом новації, а саме заміни зобов`язання з повернення на безпроцентній основі поворотної фінансової допомоги на позикове зобов`язання;

- сторони беруть на себе зобов`язання вчинити новацію у формі двостороннього правочину , в якому будуть передбачені зміст та умови нового зобов`язання, а саме шляхом укладення 28.02.2022 Договору №21-01-22 про надання позики (новаційний договір).

За період з 21.01.2022 по 01.04.2022 Позичальником було сплачено, а Позикодавцем отримано 489 388,10 дол. США, що є неналежним, неповним виконанням Позичальником обов`язку вказаного у п. 3.1.1. Первинного договору.

Враховуючи зазначене, 28 лютого 2022 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" (Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (Позичальник) було укладено договір №21-01- 22 про надання позики (новаційний договір), яким визначено:

- Сума зобов`язань, що підлягають поверненню складає 1162076,17 дол. США;

- Позика надається в строк до 20.06.2023;

- Позикодавець має право на одержання від Позичальника процентів, а саме за кожен день користування сумою позики нараховуються проценти у розмірі 25%, що капіталізуються.

В той же час судом встановлено, що згідно до умов Контракту №24-01-18-DUX від 24.01.2018 року, щоб був укладений між ТОВ "Традєкс"" (Продавець) та ТОВ "Евервелле" (Покупець) - Продавець зобов`язувався поставити, а Покупець прийняти сільськогосподарську продукцію українського походження, а сама пшеницю, кукурудзу, рапс, ячмінь, сою, льон, жито, горох надалі іменовано "Товар" (п. 1.1. Контракту).

Відповідно до п.5.1 та п.5.2 даного Контракту валюта платежу - долари США. Оплата товару здійснюється протягом 90 календарних днів з моменту митного оформлення товару. Можлива повна або часткова передоплата товару.

Враховуючи дане, на умовах даного Контракту Покупець здійснив Продавцеві передоплату в розмірі 1591463,87 дол. США. Вказаний факт було підтверджено п.1 Додаткової угоди від 13.09.2021.

Відповідно до п.2 даної Додаткової угоди передбачалося, що у зв`язку з припиненням зацікавленості в подальших постачаннях товару згідно до Контракту №24-01-18-DUX від 24.01.2018 сторони досягли згоди з моменту підписання цієї Додаткової угоди повністю припинити всі зобов`язання Продавця поставити товар, у зв`язку з чим Продавець зобов`язується повернути отриману суму передоплати до вказаному Контракту, в наступному порядку і строки: - 1480000,00 дол. США в строк до 23 лютого 2022 року включно. Повернення вказаної суми Продавцем може здійснюватися як одноразовим платежем, так і частинами, розмір яких Продавець визначає самостійно. В день належного виконання такого обов`язку, Продавець звільняється від зобов`язання повернути Покупцеві суму передоплати, що залишилася, по вказаному Контракту в розмірі 111463,87 дол. США, у зв`язку з чим на підставі цієї Додаткові угоди відбувається повне і безумовне припинення відповідного зобов`язання Продавця.

Згідно до п.3 даної Додаткової угоди - у випадку несвоєчасної або неповної оплати платежу, встановленого п.2 цієї Додаткової угоди (якщо не настануть умови у зв`язку з прощенням боргу Продавця), Покупець зобов`язаний сплатити Покупцеві суми передоплати, що залишилася, по вказаному Контракту у розмірі 111463,87 дол. США до 28 лютого 2022 року включно.

Також, п.6 даної Додаткової угоди сторони досягли згоди викласти п.11.2 Контракту №24-01-18-DUX від 24.01.2018 в наступній редакції: "11.2 цей Контракт набирає чинності з дня його підписання і дії до 31.12.2022 року, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами всіх своїх зобов`язань."

19 червня 2018 року було укладено Контракт №19-06-18- DPB, яким передбачалося, що Продавець зобов`язувався поставити, а Покупець прийняти сільськогосподарську продукцію українського походження, а сама пшеницю, кукурудзу, рапс, ячмінь, сою, льон, жито, горох надалі іменовано "Товар" (п.1.1 Контракту).

Відповідно до п.5.1 та п.5.2 даного Контракту валюта платежу - долари США. Оплата товару здійснюється протягом 90 календарних днів з моменту митного оформлення товару. Можлива повна або часткова передоплата товару.

Враховуючи дане, на умовах даного Контракту Покупець здійснив Продавцеві передоплату в розмірі 786172,27 дол. США. Вказаний факт було підтверджено п.1 Додаткової угоди від 13.09.2021 року.

Відповідно до п.2 даної Додаткової угоди передбачалося, що у зв`язку з припиненням зацікавленості в подальших постачаннях товару згідно до Контракту №19-06-18 DPB від 19.06.2018 року сторони досягли згоди з моменту підписання цієї Додаткової угоди повністю припинити всі зобов`язання Продавця поставити товар, у зв`язку з чим Продавець зобов`язується повернути отриману суму передоплати в строк до 28 лютого 2022 року включно.

Пунктом 3 даної Додаткової угоди встановлювалося, що у випадку належного і повного виконання Продавцем до 23 лютого 2022 року зобов`язань, взятих на себе на підставі Контракту 24-01-18-DUХ від 24.01.2018 року з врахуванням додаткової угоди від 13.09.2021 року, Продавець звільняється від зобов`язання повернути Покупцеві суму передоплати за Контрактом №19-06-18-DРВ від 19.06.2018 року і цією Додатковою угодою у розмірі 786172,27 дол. США, у зв`язку з чим 28 лютого 2022 року на підставі цієї Додаткової угоди відбувається повне і безумовне припинення відповідного зобов`язання Продавця.

Також, п.6 даної Додаткової угоди сторони досягли згоди викласти п.11.2 Контракту №19-06-18-DРВ від 19.06.2018 року в наступній редакції: "11.2 цей Контракт набирає чинності з дня його підписання і дії до 31.12.2022 року, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами всіх своїх зобов`язань."

29 травня 2019 року було укладено Контракт №29-05-2019, яким передбачалося, що Продавець зобов`язувався поставити, а Покупець прийняти сільськогосподарську продукцію українського походження, а сама пшеницю, кукурудзу, рапс, ячмінь, сою, льон, жито, горох надалі іменовано "Товар" (п.1.1 Контракту).

Відповідно до п.5.1 та п.5.2 даного Контракту валюта платежу - долари США. Оплата товару здійснюється протягом 90 календарних днів з моменту митного оформлення товару. Можлива повна або часткова передоплата товару.

Враховуючи дане, на умовах даного Контракту Покупець здійснив Продавцеві передоплату в розмірі 105000,00 дол. США. Вказаний факт було підтверджено п.1 Додаткової угоди від 13.09.2021 року.

Відповідно до п.2 даної Додаткової угоди передбачалося, що у зв`язку з припиненням зацікавленості в подальших постачаннях товару згідно до Контракту №29-05-2019 від 29.05.2019 року сторони досягли згоди з моменту підписання цієї Додаткової угоди повністю припинити всі зобов`язання Продавця поставити товар, у зв`язку з чим Продавець зобов`язується повернути отриману суму передоплати в строк до 28 лютого 2022 року включно.

Пунктом 3 даної Додаткової угоди встановлювалося, що у випадку належного і повного виконання Продавцем до 23 лютого 2022 року зобов`язань, взятих на себе на підставі Контракту 24-01-18-DUХ від 24.01.2018 року з врахуванням додаткової угоди від 13.09.2021 року, Продавець звільняється від зобов`язання повернути Покупцеві суму передоплати за Контрактом №29-05-2019 від 29.05.2019 року і цією Додатковою угодою у розмірі 105000,00 дол. США, у зв`язку з чим 28 лютого 2022 року на підставі цієї Додаткової угоди відбувається повне і безумовне припинення відповідного зобов`язання Продавця.

Також, п.6 даної Додаткової угоди сторони досягли згоди викласти п.11.2 Контракту №29-05-2019 від 29.05.2019 року в наступній редакції: "11.2 цей Контракт набирає чинності з дня його підписання і дії до 31.12.2022 року, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами всіх своїх зобов`язань."

03 липня 2019 року було укладено Контракт №03-07-2019-ЕРВ, яким передбачалося, що Продавець зобов`язувався поставити, а Покупець прийняти сільськогосподарську продукцію українського походження, а сама пшеницю, кукурудзу, рапс, ячмінь, сою, льон, жито, горох надалі іменовано "Товар" (п.1.1 Контракту).

Відповідно до п.5.1 та п.5.2 даного Контракту валюта платежу - ЕІЖ євро. Оплата товару здійснюється протягом 90 календарних днів з моменту митного оформлення товару. Можлива повна або часткова передоплата товару.

Враховуючи дане, на умовах даного Контракту Покупець здійснив Продавцеві передоплату в розмірі 50000,00 Євро. Вказаний факт було підтверджено п.1 Додаткової угоди від 13.09.2021 року.

Відповідно до п.2 даної Додаткової угоди передбачалося, що у зв`язку з припиненням зацікавленості в подальших постачаннях товару згідно до Контракту №03-07-2019- ЕРВ від 03.07.2019 року сторони досягли згоди з моменту підписання цієї Додаткової угоди повністю припинити всі зобов`язання Продавця поставити товар, у зв`язку з чим Продавець зобов`язується повернути отриману суму передоплати в строк до 28 лютого 2022 року включно.

Пунктом 3 даної Додаткової угоди встановлювалося, що у випадку належного і повного виконання Продавцем до 23 лютого 2022 року зобов`язань, взятих на себе на підставі Контракту 24-01-18-DИX від 24.01.2018 року з врахуванням додаткової угоди від 13.09.2021 року, Продавець звільняється від зобов`язання повернути Покупцеві суму передоплати за Контрактом №03-07-2019-ЕРВ від 03.07.2019 року і цією Додатковою угодою у розмірі 50000,00 Євро, у зв`язку з чим 28 лютого 2022 року на підставі цієї Додаткової угоди відбувається повне і безумовне припинення відповідного зобов`язання Продавця.

Також, п.6 даної Додаткової угоди сторони досягли згоди викласти п.11.2 Контракту №03-07-2019-ЕРВ від 03.07.2019 року в наступній редакції: "11.2 цей Контракт набирає чинності з дня його підписання і дії до 31.12.2022 року, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами всіх своїх зобов`язань."

Таким чином, 13 вересня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Традєкс" взяло на себе зобов`язання повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Евервелле" борг у розмірі:

- за Контрактом №24-01-18-DUХ від 24 січня 2018 року з урахуванням додаткової угоди від 13 вересня 2021 року - 1591463,87 дол. США;

- за Контрактом №19-06-18-DРВ від 19 червня 2018 року з урахуванням додаткової угоди від 13 вересня 2021 року - 786172,27 дол. США.;

- за Контрактом №29-05-2019 від 29 травня 2019 року з урахуванням додаткової угоди від 13 вересня 2021 року - 105000,00 дол. США;

- за Контрактом №03-07-2019-ЕРВ від 03 липня 2019 року з урахуванням додаткової угоди від 13 вересня 2021 року - 50000,00 Євро, всього на cуму- 2482636.14 дол. США та 50 000.00 Євро.

Крім того судом встановлено, що поручителем за даними контрактами та додатковими угодами виступали ОСОБА_1 та Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія".

Так, в забезпечення виконання зобов`язань боржника перед ТОВ "Евервелле", між ОСОБА_1 (поручитель) та ТОВ "Евервелле" був укладений договір поруки №2 від 13.09.2021 (далі - Договір поруки), відповідно до п.1.1. якого поручитель у порядку та на умовах визначених цим договором, поручається перед ТОВ "Евервелле" за виконання боржником зобов`язань, що випливають з Контрактів: Контракту №24-01-18-DUХ з урахуванням Додаткової угоди від 13.09.2021; Контракту №19-06-2018-DРВ з урахуванням Додаткової угоди від 13.09.2021; Контракту №29-05-2019 з урахуванням Додаткової угоди від 13.09.2021; Контракту №03-07-2019-ЕРВ з урахуванням Додаткової угоди від 13.09.2021.

Відповідно до п.1.2. договору поруки, у випадку порушення боржником зобов`язання за будь-яким з Контрактів, боржник і поручитель відповідають перед ТОВ "Евервелле" як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед ТОВ "Евервелле" у тому ж обсязі, що й боржник (п.2.1 договору).

Відповідно до п.2.2. договору, відповідальність поручителя перед ТОВ "Евервелле" включає:

- зобов`язання повернути ТОВ "Евервелле" суму отриманої боржником передоплати на умовах і в порядку, передбачених Контрактами з урахуванням додаткових угод до них від 13.09.2021;

- зобов`язання сплатити ТОВ "Евервелле" відсотки за користування коштами відповідно до додаткової угоди від 13.09.2021.

Відповідно до п.7.1. договору поруки, останній набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту припинення поруки.

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (п.7.2. договору поруки).

Строк дії поруки - до 31.12.2022. У випадку продовження невиконання боржником умов Контракту строк дії поруки автоматично продовжується на період такого прострочення боржника.

У зв`язку з укладенням договору поруки, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Традєкс" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання поручительських послуг від 13.09.2021 (далі - договір послуг), відповідно до п.1.1. якого останній направлено на регламентацію цивільних правовідносин, що виникли з приводу укладеного договору поруки в забезпечення виконання боржником зобов`язань за: Контрактом №24-01-18-DUХ з урахуванням додаткової угоди від 13.09.2021; Контрактом №19-06-2018-DРВ з урахуванням додаткової угоди від 13.09.2021; Контрактом №29-05-2019, з урахуванням додаткової угоди від 13.09.2021; Контрактом №03-07-2019-ЕРВ, з урахуванням додаткової угоди від 13.09.2021.

Підпунктом 1.2.1. пункту 1.2. договору послуг визначено, що загальний розмір основного зобов`язання Боржника перед ТОВ "Евервелле" за Контрактами в забезпечення виконання якого укладено Договір поруки складає 2482636,14 дол. США, яка складається з: 1480000,00+111463,87+786172,27+105000,00 (далі - "Основна сума 1") та 50000,00 Євро (далі - "Основна сума 2").

Відповідно до п.2.1. договору, за взаємною згодою сторін, враховуючи розмір основного зобов`язання, наявні та потенційні ризики, які пов`язані із зобов`язаннями боржника перед ТОВ "Евервелле", розмір плати за послуги поручителя, за кожен день дії поручительства складає 0,10% від Основної суми 1, 0,10% від Основної суми 2.

Відповідно до п.2.2. договору послуг, сторони дійшли згоди, що за надання як поручителем послуг із забезпечення порукою за договором поруки зобов`язань боржника перед ТОВ "Евервелле" за Контрактами, боржник сплачує на користь як поручителя плату у розмірі 0,10% від Основної суми 1 та 0,10% від Основної суми 2 за кожен день надання послуги поручительства, починаючи з дати підписання договору поруки до дня припинення дії договору поруки та/або припинення поруки поручителя (далі - "Винагорода"). У випадку погашення/зменшення Основної суми 1 або Основної суми 2, відповідний відсоток розраховується від залишку Основної суми 1 або Основної суми 2 (пункт 2.3. договору послуг).

Відповідно до п.2.4. договору послуг, з врахуванням Додаткової угоди від 20.09.2021, сторони дійшли згоди, що з 24.02.2022 розмір винагороди за кожен день дії поручительства збільшується та складатиме: 0,14% від Основної суми 1, 0,14% від Основної суми 2.

Відповідно до п.2.5. договору послуг, сторони, керуючись частиною 2 статті 524 Цивільного кодексу України, дійшли взаємної згоди визначити грошовий еквівалент зобов`язань з оплати винагороди в іноземній валюті, а саме в доларах США та Євро.

Сплата винагороди здійснюється боржником за вимогою кредитора (як поручителя), але в будь-якому випадку, не залежно від наявності/відсутності вимоги кредитора (як поручителя), сплата винагороди здійснюється не пізніше останнього дня року (31 грудня) в якому здійснюється нарахування винагороди.

Винагорода підлягає сплаті поручителю в національній валюті України (гривні) у сумі визначеної за офіційним курсом гривні щодо долару США та Євро встановленого Національним банком України на день здійснення відповідного платежу (п.2.6. договору послуг).

Згідно п.3.1. договору послуг у випадку невиконання або неналежного виконання боржником даного договору, в тому числі невиконання боржником умов п.2.6. договору, поручитель набуває безумовного та беззастережного права вимагати від боржника виконання зобов`язань заданим договором, в тому числі в судовому порядку.

Відповідно до п.3.2. договору послуг, у разі порушення (прострочення) боржником строку виконання обов`язку із сплати винагороди в строки, що обумовлені договором, боржник на вимогу кредитора (як поручителя) зобов`язаний сплатити суму боргу, а також проценти річних від простроченої суми (несплаченої суми винагороди), яка виражена у грошовому еквіваленті в доларах США та Євро.

Договір послуг набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку не припиняє своєї дії раніше моменту повного та остаточного припинення поруки кредитора (як поручителя) за договором поруки (п.4.1. договору поручительських послуг).

Також судом встановлено, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 13.07.2023 у справі № 918/201/23, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023, первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про розірвання додаткових угод до контрактів і стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 50 096,30 Євро та 1 540 822,55 доларів США, а також збитків у розмірі 10 019,20 Євро та 496 164,44 доларів США - задоволено частково. Розірвано додаткову угоду від 13.09.2021 до Контракту № 24-01-18-DUX від 24.01.2018, додаткову угоду від 13.09.2021 до Контракту № 19-06-2018-DPB від 19.06.2018, додаткову угоду від 13.09.2021 до Контракту № 29-05-2019 від 29.05.2019, додаткову угоду від 13.09.2021 до Контракту № 03-07-2019-ЕРВ від 03.07.2019. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле" кошти у розмірі 1 540 822 (один мільйон п`ятсот сорок тисяч вісімсот двадцять два) дол. США 55 центів та 50 000 (п`ятдесят тисяч) Євро 00 центів.

З огляду на вищенаведене, Позивач стверджує, що метою укладення оспорюваних договорів було невиконання рішення Господарського суду Рівненської області у справі №918/201/23 та створення фіктивної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" перед Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" з метою фіктивного банкрутства, а відтак, просить суд вказані договори визнати недійсними.

Надавши правову оцінку вимогам позивача, з огляду на вище встановлені обставини суд зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Відтак, з огляду на положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України, і статей 15, 16 Цивільного кодексу України, підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права має один і той же зміст.

Водночас, у рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття охоронюваний законом інтерес , як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №902/377/19).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 917/467/17, від 25.06.2018 у справі № 910/24249/16, від 17.07.2018 у справі № 910/237/18, від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі №902/377/19.

Суд зазначає, що в даному випадку необхідно врахувати, що Позивачем не обґрунтовано, які самі його права порушені оскаржуваними ним Договорами та в чому ці порушення мали свій прояв.

Позивач, стверджуючи, що оспорювані ним договори є фраудаторними, не обгрунтовує та не доводить належними та допустимими доказами того, яку ж саме шкоду вказані правочини завдали боржнику та в чому полягає приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення позивачем за зобов`язаннями боржника.

За результатами розгляду матеріалів справи суд доходить висновку про відсутність у оспорюваних позивачем договорах ознак фраудаторності з огляду на наступне.

Перш за все, для надання відповіді на питання чи є оспорювані договори фраудаторними, варто визначитись із тим, що саме є фраудаторним правочином.

Так як у законодавстві відсутнє визначення та тлумачення фраудаторного правочину, то у цьому випадку варто скористатись методом аналізу правової доктрини та судової практики.

Фраудаторними правочинами в юридичній науці та в останні роки в українській судовій практиці називають договори, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору.

Цей термін походить від англ, «fraud» - шахрайство, підроблення, афера. Значення цього слова розкривається внутрішнім змістом тих категорій і понять, які вони називають.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору.

Натомість, позивачем не доведено належними доказами, що спірні правочини мають ознаки, що дозволяють кваліфікувати договори як такі, що вчинені на шкоду позивачу, як кредитору ТОВ "Традєкс".

Позивачем взагалі не зазначається, яким чином оспорювані договори завдають йому шкоди або порушують його права, при тому, що вказана юридична особа не є кредитором Боржника та не є учасником у справі про банкрутство ТОВ "Традєкс".

Більш того, як Договір поставки від 28.12.2021 так і Первинний договір від 21.01.2022 були укладені за відсутності існування простроченого боргу та/або порушення/ невиконання будь-яких зобов`язань ТОВ "Традєкс" перед ТОВ "Евервелле", оскільки строк виконання за зобов`язаннями не настав та не був простроченим і навіть виконувався з боку ТОВ "Традєкс", не залежно від наявності оскаржуваних договорів, до настання обставин непереборної сили.

Крім того слід зазначити, що жодних судових проваджень щодо стягнення з ТОВ "Традєкс" будь-якої заборгованості за оскаржуваними договорами ні СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія", ні ОСОБА_1 не ініціювалося.

Оскаржувані договори не мали негативного впливу ні на виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Традєкс" зобов`язань перед ТОВ "Евервелле", ні тим більше на виконання рішення у справі №918/201/23, якого, як і самої справи, на час укладання оскаржуваних договорів не існувало.

Неможливість виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Традєкс" зобов`язань перед ТОВ "Евервелле" викликано виключно форс-мажорними обставинами, пов`язаними з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджено відповідними Сертифікатами ТПП, які долучені СГ ТОВ до відзиву (т.2 а.с. 86-95), а також листом АТ "Укрексім Банк" від 28.06.2022р. №065-180/23316-22 (т.2. а.с.96,97) про неможливість здійснення проведення платежу за межі України.

Також, є абсолютно не підтверджені посилання позивача на створення оскаржуваними правочинами преференцій товариству "ДАК" або ОСОБА_1 у задоволені вимог, тим більше поза процедурою банкрутства ТОВ "Традєкс", так як ТОВ "Традєкс" не було виконано зобов`язань ні перед СГ ТОВ "ДАК" ні перед ОСОБА_1 ..

Щодо відповідності оскаржуваних договорів вимогам закону, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту частин 1-4 статті 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, другою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1, 3 та 5 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Спростовуючи безпідставні посилання позивача на фіктивність оспорюваних договорів суд зазначає наступне.

За приписами частини першої статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Отже, для визнання зобов`язання таким, що вчинено фіктивно, закон вимагає наявність наступних умов: вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору; такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору; метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених договором. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов`язання вчинялося фіктивно. У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву.

Основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Натомість, з боку СГ ТОВ "ДАК" до суду надано копії платіжних інструкцій (т.2. а.с. 26-29) на підтвердження того, що "ДАК" перераховано Товариству "Традєкс" грошові кошти у якості фінансової допомоги, а останнім в подальшому вчинено дії, направлені на часткове погашення заборгованості за укладеними Договорами, що підтверджує рух активів сторін Договорів.

Також, СГ ТОВ "ДАК" надано суду копії видаткових накладних, актів приймання-передачі, що оформлені відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які не містять дефектів, на підтвердження того, що "ДАК" в повній мірі виконано зобов`язання за Договором поставки та поставлено Товариству "Традєкс" Товар, який останнім прийнято,що підтверджує рух оборотних активів сторін спірного Договору.

Рух коштів та активів між СГ ТОВ "ДАК" та ТОВ "Традєкс", а також факт передання майна на виконання оскаржуваних договорів є беззаперечним да доведеним, не спростовано позивачем, а тому будь-яке посилання на фіктивність оскаржуваних договорів, дій вчинених на їх виконання є нерелевантним, хибним та таким, що повністю спростовується наданими відповідачами доказами.

Варто також зауважити, що відповідно до пункту 1.2. Специфікації №1, поставка цієї партії Товару має бути здійснена у строк до 31.07.2023 на умовах: ЕХW франко-склад, Рівненська область, Сарненський район, село Тинне, вулиця Українська, будинок 89.

Відповідно до пункту 1.2. Специфікації №2, поставка цієї партії Товару має бути здійснена у строк до 31.07.2023 на умовах: ЕХW франко-склад, Рівненська область, Дубенський район, село Тараканів, вулиця Колгоспна, будинок 21.

СГ ТОВ "ДАК" виконано вимоги Договору поставки та поставлено Товар відповідно до Правил Інкотермс 2020 - на умовах «ЕХW франко-склад» на склад ДАК. Тому перебування Товару на складах ДАК відповідає вимогам Договору поставки та чинного законодавства.

Отже, зміст Первинного договору, Додаткових угод та Договору позики, Договору поставки повністю відповідає вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Позивачем не надано суду належних доказів на спростування чинності спірних договорів, а лише викладено у позовній заяві особисті, нічим не підтверджені міркування та припущення.

Також слід відмітити, що головною метою укладення спірних правочинів було: поповнення обігових коштів ТОВ "Традєкс", а отже, відповідно саме вказане Товариство отримало додаткові активи; збільшення активів ТОВ "Традєкс", що відповідає як його інтересам, так і основним цілям здійснення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якими, зокрема, є отримання прибутку.

Оспорювані правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, натомість з боку позивача не надано доказів наявності у діях СГ ТОВ "ДАК" та ТОВ "Традєкс", ОСОБА_1 умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору; не надано доказів відсутності правових наслідків, обумовлених Договорами, не надано доказів введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; не надано доказів наявності наміру учасників не виконувати правочини; не надано доказів наявності дефектів у первинних документах, що підтверджують реальність господарських операцій; не надано доказів відсутності економічної мети вчинених правочинів та відсутності руху активів між сторонами оспорюваних договорів.

Вищевказане повністю спростовує будь-які посилання позивача до фіктивності оскаржуваних договорів, дій сторін та порушення сторонами положень статті 13 ЦК України.

Суд зазначає, що посилання позивача на Висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №946-Е від 22 березня 2024 року є безпідставними, так як відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" документом, який містить відомості про господарську операцію є саме первинні документи.

В той же час у вказаному Висновку експерта зазначається що операції за оспорюваними договорами не підтверджуються даними бухгалтерського обліку.

Однак слід відмітити, що відповідно до ч.3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Крім того, додатково до вищевказаного, суд зазначає, що договір про надання поручительських послуг від 13 вересня 2021 року укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Традєкс" та ОСОБА_1 , як Поручителем саме після того, як між Товариством з обмеженою відповідальністю "Евервелле" та ОСОБА_1 укладено Договір поруки №2 від 13.09.2021 року.

Відповідно до статті 558 ЦК України поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Відтак саме дії позивача - ТОВ "Евервелле" слугували причиною укладення договору про надання поручительських послуг від 13 вересня 2021 року між ТОВ "Традєкс" та ОСОБА_1 ..

Також суд зазначає, що позивач не звертався до примусового стягнення з ТОВ "Традєкс" коштів на виконання рішення суду від 13.07.2023 року у справі №918/201/23, як і не звертався з кредиторськими вимогами до ТОВ "Традєкс" у справі про банкрутство №918/822/23.

А відтак посилання позивача про те, що укладенням оспорюваних договорів ТОВ "Традєкс" ухиляється від виконання вищевказаного рішення є безпідставними, і, відповідно, безпідставними є посилання позивача на те, що такі договори завдають йому шкоди, як кредитору.

З огляду на вищенаведене суд доходить висновку про відсутність порушення прав та законних інтересів позивача.

У постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19, зокрема, зазначено, що відсутністьпорушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

Поряд з цим у названих постановах Верховного Суду також відзначено, що у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.

В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевказане та те, що Позивач не довів належними та допустимими доказами факту порушення оспорюваними договорами його прав та законних інтересів, а також факту недійсності вказаних договорів, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Евервелле" у задоволенні позову.

2. Судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції покласти на Позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Евервелле".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 11 грудня 2024 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.