Рішення

від 04.12.2024 по справі 918/822/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/822/23(918/847/24)

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи

за позовом розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (29001, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 53, ІН 3138401379)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (35641, Рівненська обл., Дубенський р-н, с.Тараканів, вулиця Колгоспна, будинок 42, код ЄДРПОУ 37083061),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле Україна" (35603, Рівненська обл., м. Дубно, вул. Свободи, 2, код ЄДРПОУ 43020360)

про визнання договору недійсним та усунення перешкод у користуванні майном

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле Україна" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" щодо зобов`язання утриматись від вчинення дій щодо перешкоджання користування майном та виконання умов договору

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: розпорядник майна арбітражний керуючий Козирицький А.С.;

від відповідачів: не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле Україна", в якому просить:

- визнати Договір зберігання з правом користуванням від 26.06.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (ідентифікаційний код 37083061) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Евервелле Україна" (ідентифікаційний код 43020360) недійсним;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Евервелле Україна" усунути перешкоди у користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю "Традєкс" майном (рухомим/нерухомим) Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (ідентифікаційний код 37083061).

Даний позов обгрунтовує тим, що Договір зберігання з правом користуванням від 26.06.2024 укладений з порушенням норм чинного законодавства України та законних прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс". Розпорядник майна зазначає, що Договір укладено без належного економічного та юридичного мотиву для Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс", результатом яких є надання в оренду майна останнім без отримання прибутку, а отже не відповідає загальним принципам підприємницької діяльності.

Розпорядник майна вважає, що Договір є фіктивним правочином, оскільки не має на меті настання його реальних наслідків та не має на меті отримання ТОВ "Традєкс" прибутку, що оскаржуваний Договір є удаваним правочином та укладений, зокрема, з метою приховання фактичного передання майна ТОВ "Традєкс" в оренду ТОВ "Евервелле Україна", а також укладений без погодження з Розпорядником майна. Зазначає, що оскаржуваний Договір носить фраудаторний характер, оскільки ТОВ "Традєкс" взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій ТОВ "Евервелле Україна", що очевидно є неправомірною та недобросовісною поведінкою, укладений зацікавленою особою (один і той же директор, учасник у двох сторін правочину). Також вважає, що оскаржуваний договір, серед іншого, впливає на права ТОВ "Традєкс" в частині вчинення ТОВ "Евервелле Україна" перешкод у доступі до майна ТОВ "Традєкс".

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.09.2024 у складі судді Андрійчук позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №918/822/23(918/847/24). Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 07.10.2024 року.

Ухвалою суду від 07.10.2024 року матеріали справи за позовом розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле Україна" про визнання договору недійсним та усунення перешкод у користуванні майном передано до Господарського суду Рівненської області, у провадженні якого перебуває справа № 918/822/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс".

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.10.2024 року справу №918/822/23(918/847/24) передано судді Марач В.В., у провадженні якого перебуває справа №918/822/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс".

Ухвалою суду від 07.10.2024 року справу №918/822/23(918/847/24) прийнято суддею Марач В.В. до свого провадження.

07.10.2024 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду у межах справи №918/822/23(918/847/24) представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле Україна" подано зустрічний позов до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" в якому просить зобов`язати арбітражного керуючого Козирицького А.С. утриматись від вчинення дій щодо перешкоджання Товариству з обмеженою відповідальністю "Евервелле Україна" користуватися майном, що знаходиться за адресою: Львівська область, смт. Гніздичів, вул. Коновальця 4 та виконувати умови договору зберігання майном та користування від 26 червня 2024 року.

Вимоги за зустрічним позовом обгрунтовує наступним. 26 червня 2024 року між ТОВ "Евервелле Україна" та ТОВ "Традєкс" було укладено договір про зберігання майна з правом користування. Того ж дня було підписано акт приймання - передачі та специфікацію. Згідно умов даного договору ТОВ "Евервелле Україна" набуло право користуватись майном, яке знаходиться за адресою: Львівська область, смт. Гніздичів, вул. Коновальця, буд. 4 з 01 серпня 2024 року. Обов`язок зі зберігання майна, яке знаходиться за адресою: Львівська область, смт. Гніздичів, вул. Коновальця, буд. 4 набуло з 26 серпня 2024 року і відповідно з даної дати приступило до виконання умов даного договору: було закріплено за даним об`єктом сторожів та інших працівників ТОВ "Евервелле Україна". Зазначає, що за адресою: Львівська область, смт. Гніздичів, вул. Коновальця, буд. 4 господарську діяльність здійснює лише ТОВ "Евервелле Україна". Разом з тим стверджує, що з початку вересня 2024 року арбітражний керуючий Козирицький А.С. намагається чинити дії щодо перешкоджання господарській діяльності ТОВ "Евервелле Україна" шляхом:

- неправомірного повідомлення правоохоронних органів, що за даною адресою здійснює господарську діяльність ТОВ "Традєкс";

- намагання проникнути за даною адресою з метою виконання постанови Північно - західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 та 26.04.2024, які стосуються його повноважень у межах справи про банкрутство ТОВ "Традєкс";

- неправомірного подання у справі №918/822/23 заяви про забезпечення вимог кредиторів, в якій прохальна частина стосується прав та законних інтересів ТОВ "Евервелле Україна", так як ОСОБА_1 просить заборонити ТОВ "Евервелле Україна", яке не є учасником справи №918/822/23, користуватись майном, що знаходиться за адресою Львівська область, смт. Гніздичів, вул. Коновальця, буд. 4 та вул. Коновальця 4а, що серед іншого вважає незаконним втручанням у законну господарську діяльність ТОВ "Евервелле Україна".

Зазначає, що такі дії можуть призвести до блокування господарської діяльності ТОВ "Евервелле Україна" та завдати шкоди даному Товариству на суму, що на даний час перевищує 1 млн. дол. США, оскільки ТОВ "Традєкс" не має ні трудових ресурсів, ні матеріальних активів для зберігання зерна, власником якого є ТОВ "Евервелле Україна", та яке знаходиться за даною адресою.

Зазначає, що у договорі, який укладено між ТОВ "Евервелле Україна" та ТОВ "Традєкс" сторони врегулювали право ТОВ "Евервелле Україна" користуватись майном, яке передане на зберігання. Тому з врахуванням вище викладеного вважає, що дії, що вчиняються арбітражним керуючим Козирицьким А.С., спрямовані на чинення перешкод у господарській діяльності ТОВ "Евервелле Україна".

Ухвалою суду від 08.10.2024 року прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле Україна" до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

21.10.2024 року через Електронний суд розпорядником майна арбітражним керуючим Козирицьким А.С. подано Заяву про зміну (доповнення) підстав позову.

В той же час 21.10.2024 року через Електронний суд розпорядником майна арбітражним керуючим Козирицьким А.С. подано Пояснення (уточнення позовних вимог).

Щодо Заяви про зміну (доповнення) підстав позову та Пояснення (уточнення позовних вимог) поданих розпорядником майна 21.10.2024 року суд зазначає наступне. Нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено подання позивачем заяв (пояснень) щодо доповнення чи уточнення позовних вимог.

З поданої позивачем Заяви про зміну (доповнення) підстав позову вбачається, що вона направлена на зміну саме підстав позову.

В той же час у Поясненнях (уточненнях позовних вимог) позивач фактично змінює предмет позову, так як зазначає про уточнення прохальної частини позовної заяви, зокрема пункт 3, та наводить нову редакцію вказаного пункту відмінну від редакції, вказаної в позовній заяві.

Суд зазначає, що частиною третьою статті 46 ГПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Тобто нормою вказаної статті позивачу надано право змінити або предмет або підстави позову, і не надано право змінювати і предмет і підстави позову одночасно.

Після роз`яснення судом позивачу норм статті 46 ГПК України, останній заявив усне клопотання про те, що він просить прийняти до розгляду лише Заяву про зміну (доповнення) підстав позову.

Відтак, з огляду на вищевказане, суд протокольною ухвалою повернув позивачу Пояснення (уточнення позовних вимог).

21.10.2024 року через Електронний суд розпорядником майна арбітражним керуючим Козирицьким А.С. подано відзив на зустрічний позов ТОВ "Евервелле" в якому проти вимог останнього заперечує посилаючись на те, що ТОВ «Евервелле Україна» користується майном, яке належить Боржнику на праві власності, при цьому саме право користування виникло у ТОВ «Евервелле Україна» виключно на підставі оскаржуваного Договору, наслідком укладання якого є припинення господарської діяльності самого ТОВ «Традєкс». Зазначає, що внаслідок укладення Боржником вкрай невигідного для самого Боржника Договору зберігання з правом користування від 26.06.2024, Боржника було фактично позбавлено ліквідного майна та можливості стабільного отримання прибутку від своєї прямої господарської діяльності, що оскаржуваний Договір має на меті завдання шкоди ТОВ «Традєкс», забезпечення безоплатного використання ТОВ «Евервелле Україна» ліквідним майном ТОВ «Традєкс» та покладення на останнього додаткового фінансового навантаження за нібито зберігання a Фактично - безоплатне користування даним майном.

В той же час суд зазначає, що відповідачі відзиву на первісний позов суду не надали.

Ухвалою суду від 20.11.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04 грудня 2024 року.

У судове засідання 04 грудня 2024 року не з`явилися представники відповідачів, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, зокрема, в Електронні кабінети вказаних учасників та їх представників, причин неявки суду не повідомили. Крім того суд зазначає, що неявка у судове засідання вказаних учасників справи є повторною.

За вказаних обставин суд зазначає, що за приписами ч.3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відтак, з огляду на вказані норми закону, суд розглядає справу за відсутності вищевказаних учасників справи.

Представник позивача під час розгляду справи по суті позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві з врахуванням заяви про зміну підстав позову.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (код ЄДРПОУ 37083061) 17.05.2010 було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за реєстраційним №16051020000000609.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.09.2023 у справі №918/822/23, в порядку встановленому Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), відкрито провадження у справі про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (35641, Рівненська обл., Дубенський р-н, с.Тараканів, вулиця Колгоспна, будинок 42, код ЄДРПОУ 37083061), введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядника майна ТОВ «Традєкс» арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича (далі - Розпорядник майна).

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 у справ №918/822/23 припинено повноваження керівника ТОВ "Традєкс" Нестерука В.Ю., виконання обов`язків керівника покладено на Розпорядника майна.

Згідно статті 1 КУзПБ розпорядник майна - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення процедури розпорядження майном.

Під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації) (частина 1 статті 44 Кодексу).

Частиною 3 статті 44 КУзПБ визначено, що розпорядник майна зобов`язаний вживати заходів для захисту майна боржника, проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника.

У постанові Верховного Суду у справі №29/5005/6325/2011 (904/8849/21) зроблено висновок, що подання заяв про визнання недійсними правочинів боржника в разі встановлення арбітражним керуючим наявності фраудаторних правочинів боржника, вчинених у підозрілий період - це обов`язок арбітражного керуючого, спрямований на виявлення та повернення майна боржника у справі про банкрутство.

Судом встановлено, що 26 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Традєкс", як Поклажодавцем, в особі директора Нестерука Віталія Юрійовича та Товариством з обмеженою відповідальністю "Евервелле Україна", як Зберігачем, в особі представника Корень Олесі Миколаївни, яка діє на підставі довіреності, укладено Договір зберігання з правом користування (далі по тексту договір зберігання) (т.2 а.с. 27-30).

За умовами пункту 1.1. договору зберігання Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на зберігання, з правом користування рухоме та нерухоме майно (основні засоби) наведені в Додатку (Специфікації №1) до цього Договору (надалі Майно), яке належить Поклажодавцю на праві власності. Майно знаходиться за адресою Львіська область, Жидачівський р-н, смт.Гніздичів, вуд.Коновальця, буд.4..

Відповідно до п. 1.3. Договору вартість Майна, переданого на зберігання, становить 53 822 500,43 грн.

Відповідно до пункту 2.2. Договору Зберігач має право: користуватись Майном, передавати Майно в оренду, переважне право на придбання майна, тощо.

При цьому ТОВ "Традєкс",відповідно до п. 5.2. Договору за зберігання Майна повинен сплачувати Товариству "Евервелле Україна щомісячно до 20 числа кожного місяця зберігання кошти, у розмірі 150 000 грн. 00 коп..

Відповідно до пункту 7.4 цей Договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками обох Сторін і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Термін дії даного договору сторони визначають до 31 грудня 2033 року.

Вважаючи Договір зберігання з правом користування від 26 червня 2024 року фіктивним, укладеним на шкоду боржнику та кредиторам, без погодження з розпорядником майна боржника, а зміст його таким, що суперечить Цивільному Кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, позивач просить визнати вказаний договір недійсним.

Надаючи відповідь на питання правомірності Договору зберігання з правом користування від 26 червня 2024 року, укладеному між ТОВ "Традєкс" та ТОВ "Евервелле Україна" та відповідності його змісту Цивільному Кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, суд зазначає наступне.

Правила та підстави недійсності правочинів регламентовані положеннями Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України). Зокрема, статтею 215 ЦК України встановлені загальні вимоги щодо недійсності правочину, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Водночас, крім наведених в статті 215 ЦК України загальних вимог щодо недійсності правочину, спеціальними нормами в окремих сферах передбачено, що правочини про відчуження, обтяження активів або прийняття зобов`язань особою, вчинені особою з метою уникнення виконання іншого майнового зобов`язання цієї особи або з метою унеможливити задоволення вимоги стягувача за рахунок майна, є за певних умов нікчемними (частина третя статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") або можуть бути визнані недійсними (стаття 42 КУзПБ, частина четверта статті 9 Закону України "Про виконавче провадження").

Зокрема, ч.1 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:

- боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

- боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Провадження у справі №918/822/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" відкрито 05.09.2023 року а оспорюваний арбітражним керуючим в порядку статті 42 КУзПБ та ч.ч.1,5 ст. 203, 215, 234 Цивільного кодексу України договір зберігання з правом користування був укладений боржником 26.06.2024 року, тобто після відкриття провадження у даній справі.

Отже суд зазначає про можливість в даному випадку застосування положень статті 42 КУзПБ до вимог про визнання правочину недійсним.

Стаття 42 КУзПБ є спеціальною щодо загальних, установлених ЦК України підстав для визнання правочинів боржника недійсними, оскільки наведена норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

За змістом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

При цьому, в силу частини 1 статті 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно, основним нормативно-правовим актом, який регулює комплекс правовідносин, що виникають в межах справи про банкрутство є Кодекс України з прооцедур банкрутства, який, у даному випадку, має пріоритет перед будь-якими іншими нормативно-правовими актами.

В той же час слід відмітити, що КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норм ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі N 904/2979/20 тощо.

Тому в кожній справі про визнання правочину недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Таким чином, суд, з`ясовуючи питання щодо фіктивності договору, як укладеного всупереч інтересам позивача, має з`ясувати дійсні наміри сторін, тобто чи була мета укладення договору іншою, аніж це випливає зі змісту договору.

Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);

- враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Суд наголошує, що правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

Отже будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором/кредиторами, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).

При цьому суд також звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").

За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

Судом з`ясовано, що зміст спірного правочину свідчить про те, що боржник безоплатно здійснив передачу майна в користування, тобто відмовився від власних майнових вимог, та ще й прийняв на себе додаткове зобов`язання в частині оплати вартості послуг за його зберігання.

В той же час судом враховано, що ухвалою від Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23 квітня 2024 року (постановленою за результатами розгляду справи у попередньому засіданні) у справі №918/822/23, з врахуванням постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс", а саме:

- Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська Аграрна Компанія" в загальній сумі 64 518 618 грн 54 коп з яких: 64 426 110 грн 54 коп основного боргу; 32 208 грн 00 коп судовий збір; 60 300 грн 00 коп авансування винагороди арбітражного керуючого;

- ОСОБА_2 до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (35641, Рівненська обл., Дубенський район, с.Тараканів, вул. Колгоспна, буд.42, код ЄДРПОУ 37083061) у загальній сумі 61 810 808 грн 59 коп. та понесені витрати у справі в сумі 5368 грн 00 коп. судового збору."

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Вдм-Груп" у загальній сумі 7 035 217 грн 26 коп з яких: 7 029 849 грн 26 коп основного боргу; 5368,00 грн сплаченого судового збору.

Суд звертає увагу, що будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення.

Оскільки оспорюваний договір зберігання з правом користування, як встановлено судом, є безоплатним, тобто таким, що не має очевидної економічної мети, при вирішенні питання щодо фіктивності цього договору належить враховувати дійсні мотиви, через які боржником вчинено правочин з передачі власного майна безоплатно і чи є такі мотиви добросовісними.

У цій справі сукупність встановлених обставин свідчить, що укладення ТОВ "Традєкс" договору зберігання з правом користування від 26.06.2024 призвело до зменшення обсягу майнових активів боржника та його неплатоспроможності, а також спрямовано на завдання шкоди кредиторам - Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Дубенська Аграрна Компанія", ОСОБА_2 та Товариству з обмеженою відповідальністю "Вдм-Груп".

З урахуванням наведеного суд доходить висновку про фіктивність оспорюваного договору, оскільки безоплатна передача майна на користь третьої особа, яка навіть не була контрагентом боржника, порушує інтереси кредиторів, а отже має ознаки фраудаторного правочину.

Крім того суд зазначає, що за приписами частини п`ятої статті 44 КУзПБ протягом процедури розпорядження майном органи управління боржника не мають права приймати рішення про: реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідацію боржника; створення господарських товариств або участь в інших господарських товариствах; створення філій та представництв; виплату дивідендів; проведення боржником емісії цінних паперів; вихід зі складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника; відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачу в заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства; надання позик (кредитів), надання поруки, гарантій, а також передачу в довірче управління майна боржника.

В той же час відповідно до частини сьомої вказаної статті керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна приймають рішення про: участь боржника в об`єднаннях, асоціаціях, спілках, холдингових компаніях, промислово-фінансових групах чи інших об`єднаннях юридичних осіб; передачу майна в оренду; одержання та надання позик (кредитів); задоволення вимог поточних кредиторів.

У процедурі розпорядження майном боржник не має права без згоди комітету кредиторів (зборів кредиторів - до моменту формування комітету кредиторів) вчиняти значні правочини, вчинення яких не заборонено цим Кодексом.

Отже, сама процедура розпорядження майном включає в себе певні обмеження розпорядження майном боржника. Такі заборони і обмеження діють в силу закону та, за загальним правилом, не потребують реалізації (установлення) у судових рішеннях, а наслідком їх недотримання є недійсність/нікчемність рішення, правочину чи майнової дії боржника.

Судом встановлено, що спірний правочин зберігання як щодо його укладення, так і стосовно витрат на зберігання майна, всупереч вимог КУзПБ, ні розпорядником майна, ні комітетом кредиторів боржника не погоджений.

Укладення оскаржуваного договору саме у формі Договору зберігання має на меті приховання дійних намірів щодо відносин сторін та уникнення сторонами Договору обмежень щодо розпорядження майном боржника та свідоме порушення вимог статті 44 вищезазначеного Кодексу.

Також судом встановлено, що від імені ТОВ "Традєкс" оскаржуваний Договір укладав директор ОСОБА_3 в той час як директором ТОВ "Евервелле Україна" (Зберігач за договором) також є вказана особа, що зокрема вбачається з Довіреності від 03.06.2024 року (т.2 а.с. 26), якою ТОВ "Евервелле Україна" в особі керівника ОСОБА_3 надало право громадянці Корень Олесі Миколаївні представляти інтереси ТОВ "Евервелле Україна". Крім того слід зазначити, що учасником обох сторін договору є Лисак Віктор, який зокрема, є і кредитором ТОВ "Традєкс" у справі про банкрутство останнього №918/822/23.

Відповідно до статті 1 КУзПБ заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника;

З огляду на вищезазначене суд доходить висновку, що оспорюваний договір укладено боржником в інтересах заінтересованої особи та окремого кредитора боржника.

Також слід відмітити, що за приписами статті 1 КУзПБ значні правочини - правочини щодо майна (робіт, послуг), ринкова вартість яких на день вчинення правочину становить 10 і більше відсотків вартості активів боржника за даними останньої річної фінансової звітності. Якщо замість кількох правочинів боржник міг вчинити один значний правочин, то кожен із таких правочинів вважається значним;

З огляду на те, що за Договором зберігання з правом користуванням від 26.06.2024, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Традєкс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Евервелле Україна", ТОВ "Традєкс" передало у користування все своє майно, власником якого воно є, то, відповідно, у розумінні норм ст.1 КУзПБ, вищевказаний договір є значним правочином.

В той же час суд зазначає, що відповідно до статті 44 КУзПБ укладення значних правочинів боржником у процедурі розпорядження майном може мати місце лише за згодою комітету кредиторів (зборів кредиторів - до моменту формування комітету кредиторів).

Однак, як встановлено вище судом, боржник уклав оспорюваний правочин, як значний, без згоди комітету кредиторів (зборів кредиторів).

Всі вищевказані дії боржника не можуть розцінюватися як добросовісні щодо кредиторів, тому не можуть бути підставою для висновку, навіть за умови вчинення певних дій на виконання цього правочину, що оспорюваний договір не є фіктивним. До того ж цей факт оцінюється судом у сукупності з іншими встановленими судом обставинами, які в цьому разі не свідчать про легітимну мету укладеного договору.

Щодо вимоги про усунення перешкод у користуванні майном суд зазначає наступне.

Під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації) (частина 1 статті 44 КУзПБ).

Частиною 3 статті 44 Кодексу визначено, що розпорядник майна зобов`язаний вживати заходів для захисту майна боржника, проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника.

Судом встановлено, що ТОВ "Традєкс", відповідно до даних реєстру нерухомого майна, на праві власності належить майно за адресою - Львівська обл., Жидачівський р-н., смт. Гніздичів (селище міського типу Гніздичів), вулиця Коновальця (вулиця Коновальця), будинок 4а і будинок 4, а саме:

- єдиний майновий комплекс, комплекс приймання, первинної обробки та зберігання зернових, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2031292646215, Опис: Опис згідно технічних паспортів. До об`єкту належить: силос експедиційний СМВУ.73.07.К45 В12 - 2шт ; Зерносушарка Воnfanti L150СF літ. П-1; Залізничний навантажувальний комплекс з з/д вагою літ. 0-1; Автомобільна вага, замощення №1, залізнична колія №2, Загальна площа об`єкта (кв.м.): 560,95;

- під`їздна залізнична колія №101,№201,№202, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1881284546215, Опис: Під`їздна залізнична колія №101,№201,№202. Межа під`їзної залізничної колії - стик рамних рейок скидального стрілочного переводу №16. Загальна довжина-1119,0 м. з них: колія №101-838,6 м., колія №201-194,4 м., колія №202-86,0 м.;

- будівля трансформаторної підстанції, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1667001346215, Загальна площа (кв.м): 28.5;

- земельна ділянка: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1745147946215;

- земельна ділянка: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1390218346215;

- будівля матеріального складу-гаражу, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1243978346215, Загальна площа (кв.м): 634, Опис: будівля складається з 9-ти гаражів, коридору, кладової, 2-х службових приміщень;

- будівля стайні, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1243929746215, Загальна площа (кв.м): 199, Опис: будівля В-1 складається з 2-х стайнів, підсобної;

- будівля котельні, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1243868646215, Загальна площа (кв.м): 293, Опис: будівля 3-1 складається з котельні;

- будівля підсобного відділення, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1243829246215, Загальна площа (кв.м): 409.1, Опис: будівля Ж-1 складається з 5-ти службових приміщень, 3-х кабінетів, 7-ми коридорів, сходів, 4-х підсобних, кладової;

- незавершене будівництво, будівля котельні, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1243776846215, Опис: будівля котельні незавершена будівництвом 54 % готовності;

- Зерносклад (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1239792846215), Загальна площа (кв.м): 1213.9, Опис: будівля К-1 складається зі складу;

- склад мокрого зберігання солі, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1239775446215, Загальна площа (кв.м): 14.4, Опис: будівля Д-1 складається зі складу;

- приміщення спиртосховища, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1239759946215, Загальна площа (кв.м): 634.4, Опис: Будівля А-1 складається з 33-х складів, 3-х підсобних, службового приміщення, сходів;

- приміщення для велосипедів, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1239738746215, загальна площа (кв.м): 40.8, Опис: Будівля 1-1 складається з службового приміщення;

- склад арочний, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1239716746215, Загальна площа (кв.м): 474.6, Опис: Будівля 1-1 складається з приміщення складу;

- будівля механічної майстерні, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1239684446215, Загальна площа (кв.м): 507.7, Опис: Будівля складається з 4-х майстерень, 5-ти підсобних, службового приміщення.

Тобто все майно ТОВ "Традєкс" знаходиться за вищенаведеними адресами та є діючим майновим комплексом.

Оскільки постановою від 19.08.2024 року у справі №918/822/23 Північно-західного апеляційного господарського суду припинено повноваження керівника ТОВ "Традєкс" ОСОБА_3 та покладено виконання обов`язків керівника на Розпорядника майна, останнім з метою виконання покладених на останнього обов`язків, в тому числі прийняття майна, проведення інвентаризації, було:

- направлено запит - повідомлення (вих. №02-38/3486 від 30.08.2024р.) про припинення повноважень керівника, відповідно до якого колишнього керівника було повідомлено про прибуття Розпорядником майна 05 вересня 2024 року з 09 год. по 12 год. за адресою місця складання акту, з метою отримання документів згідно ч. 13 ст. 44 Кодексу;

- 05.09.2024 - здійснено виїзд за адресою: м. Рівне, вул. Адама Міцкевича, буд. 32,офіс 422, з метою отримання від колишнього керівника Відповідача 1 ОСОБА_3 документацію та матеріальні цінності Відповідача та складено АКТ №1, яким зафіксовано: керівник/розпорядник майна ТОВ «Традєкс» арбітражний керуючий Козирицький А. С. здійснив виїзд за визначеним місцем складання акту, однак офіс був зачинений, будь яких вивісок на вхідних дверях відсутні, інших працівників або органів управління ТОВ «Традєкс» також відсутні; здійснено телефонний дзвінок ОСОБА_3 за номерами: НОМЕР_1 та 050 029 50 02 абонент не відповідає, як наслідок, розпорядником майна викликано працівників поліції за місцем складання акту

- 05.09.2024 здійснено виїзд за адресою: 35641, Рівненська область, Дубенський район, с. Тараканів, вул. Колгоспна, буд. 42, з метою отримання від колишнього керівника Відповідача 1 ОСОБА_3 документацію та матеріальні цінності Відповідача та складено АКТ №2, яким зафіксовано: керівник/розпорядник майна арбітражний керуючий Козирицький А.С. здійснив виїзд за місцем складання акту, однак органив управління (Нестерук В.Ю.) працівники ТОВ «Традєкс» та матеріальні цінності за вказаним місцем відсутні; директор СГТОВ «ДАК» повідомила, що договір оренди нежитлового приміщення, який був укладений з ТОВ «Традєкс» розірваний, органи управління, документація та матеріальні цінності за адресою вказаною в п. 3 даного Акту №2 відсутні. Здійснено виклик поліції, та подано Заяву Начальнику Рівненьского районного управління поліції ГУНП в Рівненській області щодо внесення відповідних відомостей щодо правопорушення, що вчинене керівником ТОВ «Традєкс» ОСОБА_3 а саме не виконання рішення суду (Постанова Північного-західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 р. у справі №918/822/23) на виконання ч. 13 ст. 44 Кодексу, окрім того перешкоджання професійній діяльності арбітражного керуючого Козирицього А.С. та надано Пояснення арбітражного керуючого Козирицького А. від 05.09.24 - Інспектору взводу №1 роти №4 батальйону УПП в Рівненській області ДПП ст.лейтинанту поліції Грищеня Н.;

- 06.09.2024 здійснено ви`їзд за адресою: Львівська область, Жидачівський р-н, смт. Гніздичів, вул. Коновальця, буд. 4а, з метою отримання від колишнього керівника Відповідача 1 ОСОБА_3 документацію та матеріальні цінності Відповідача та складено АКТ №3, яким зафіксовано: Розпорядника майна (керівника) арбітражного керуючого Козирицького А.С. не допустили на територію підприємства ТОВ «ТРадєкс», охоронець ОСОБА_4 повідомив, що його керівник «Кіндрат» сказав нікого не пускати у тому числі й арбітражного керуючого Козирицького А.С., ОСОБА_3 за місцем складання акту не було виявлено, на телефонні дзвінки не відповідав. До розпорядника майна (керівника) вийшов представник Онопрійчук Олександр Федорович, він представився як керівник ТОВ «Евервелле Україна», надавши можливість зробити фотокопію договору зберігання з правом користування від 26.06.2024р., укладеного між ТОВ «Традєкс» та ТОВ «Евервелле Україна» та повідомив, що майна ТОВ «Традєкс» тут більше немає, і Нестерука В.Ю. тут немає і на територію підприємства допускати не буде та бухгалтерської та іншої документації теж немає. Розпорядником майна було викликано правоохоронні органи, щодо не допуску на підприємство та не передавання документів. При приїзді патрульної поліції з території вийшла громадянка Корень Олеся Миколаївна, яка повідомила працівникам поліції, що вона, як адвокат, представляє інтереси засновника ТОВ «Традєкс» то ТОВ «Евервелле Україна» пана ОСОБА_5 . Корень Олеся Миколаївна також повідомила поліцію, що на територію підприємства не будуть пускати розпорядника майна. Пан Онопрійчук О.Ф. не зміг надати пояснення причин не пропуску розпорядника майна на територію підприємства. Здійснено виклик поліції, та подано Заяву Начальнику відділення поліції №1 Стрийського РУП ГУНП України у Львівській області щодо внесення відповідних відомостей щодо прийнятого правопорушення, що вчинене керівником ТОВ «Традєкс» Нестеруком В.Ю. а саме не виконання рішення суду (Постанова Північного-Західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024р. у справі №918/822/23) на виконання ч. 13 ст. 44 Кодексу окрім того перешкоджання професійній діяльності арбітражного керуючого Козирицього А.С. та надано Пояснення арбітражного керуючого Козирицького А. від 06.09.24 - Інспектору СРПП ВнП№1 Стрийського РУП ГУНП України у Львівській області ст. л- нт поліції Мандзій М.М.

З огляду на вищевказане суд доходить висновку, що невідомими особами було вчинено дії, направлені на перешкоджання Розпоряднику майна ТОВ "Традєкс" у доступі до майна Боржника.

Майно ТОВ "Традєкс" фактично все розташоване за адресою: Львівська обл., Жидачівський р-н., смт. Гніздичів (селище міського типу Гніздичів), вулиця Коновальця (вулиця Коновальця), будинок 4а і 4, і Відповідач - ТОВ "Евервелле Україна" повністю заблокував доступ до вказаного майна, як самому Товарситву, так і розпоряднику майна, і наразі його використовує, незважаючи на той факт, що навіть не все майно зазначено у оскаржуваному договорі.

Так, Специфікація 1 до оскаржуваного договору містить перелік майна, якого немає у Відповідача - ТОВ "Традєкс": будівля спиртозаводу (3 шт) (у Товариства є одне приміщення спиртосховища), водяна насосна, фекальна насосна з резервуаром... Тобто взагалі оскаржуваний договір містить майно Товариства, яке відсутнє у Державному реєстрі.

Слід зазначити, що ТОВ "Традєкс" є « зерновим складом» - суб`єктом підприємництва, що є власником зерносховища і надає фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно та в передбаченому законом порядку отримав право на здійснення такої діяльності шляхом участі в Гарантійному фонді виконання зобов`язань за складськими документами на зерно (Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні»), зокрема це підтверджується наявністю у нього відповідного нерухомого майна - єдиний майновий комплекс, комплекс приймання, первинної обробки та зберігання зернових та зерносклад та відповідними основними видами діяльності - 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Колишній керівник Товариства був зобов`язаний протягом трьох днів виконати вимоги постанови від 19.08.2024 року у справі №918/822/23 Північно-західного апеляційного господарського суду та передати Розпоряднику майна документацію та матеріальні цінності Товариства. Натомість колишній керівник - зник та не виходить на зв`язок з розпорядником майна, а невідомі особи, прикриваючись оспорюваним Договором (стороною якого є заінтересована особа у розумінні КУзПБ), блокують доступ до майна ТОВ "Традєкс", керівником якого є Розпорядник майна, та незаконно використовують майно Товариства.

З матеріалів справи вбачається, що наразі всім майном ТОВ "Традєкс" незаконно користується Товариство з обмеженою відповідальністю "Евервелле Україна" та отримує з цього дохід.

Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 цього ж Кодексу визначено зміст права власності, за приписами частини першої якої передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 ЦК України).

За приписами статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Водночас за змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Верховний Суд у постанові від 06.09.2019 по справі №910/7364/18 зазначив, що саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто, лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №926/326/21.

Враховуючи вище зазначене, з огляду на те, що судом встановлено, що Договір зберігання з правом користуванням від 26.06.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (ідентифікаційний код 37083061) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Евервелле Україна" (ідентифікаційний код 43020360) є недійсним, то, відповідно, Товариство з обмеженою відповідальністю "Евервелле Україна" утримує у себе майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Традєкс", без відповідної правової підстави, чим, серед іншого, чинить останньому перешкоди, як у доступі до майна, так і у користуванні ним, а тому є обґрунтованою позовна вимога щодо усунення перешкод у користуванні майном та надання безперешкодного доступу Позивача до відповідного майна.

В той же час суд зазначає, що з огляду на те, що судом встановлено, що Договір зберігання з правом користуванням від 26.06.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (ідентифікаційний код 37083061) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Евервелле Україна" (ідентифікаційний код 43020360) є недійсним, то, відповідно безпідставними та необгрунтованими є зустрічні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле Україна" про зобов`язання арбітражного керуючого Козирицького А.С. утриматись від вчинення дій щодо перешкоджання Товариству з обмеженою відповідальністю "Евервелле Україна" користуватися майном, що знаходиться за адресою: Львівська область, смт. Гніздичів, вул. Коновальця 4 та виконувати умови договору зберігання майном та користування від 26 червня 2024 року.

В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на те, що позивач довів належними та допустимими доказами недійсність Договору зберігання з правом користуванням від 26.06.2024, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (ідентифікаційний код 37083061) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Евервелле Україна" (ідентифікаційний код 43020360), і що діями відповідача -ТОВ Евервелле Україна", не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння, а відповідачі поданими доказами вказаного не спростували, первісний позов підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд первісного позову покладається на відповідачів, а за розгляд зустрічного позову на позивача - ТОВ "Евервелле Україна".

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" задоволити.

2. Визнати Договір зберігання з правом користуванням від 26.06.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (ідентифікаційний код 37083061) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Евервелле Україна" (ідентифікаційний код 43020360) недійсним.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Евервелле Україна" (35603, Рівненська обл., м. Дубно, вул. Свободи, 2, код ЄДРПОУ 43020360) усунути перешкоди у користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (35641, Рівненська обл., Дубенський р-н, с.Тараканів, вулиця Колгоспна, будинок 42, код ЄДРПОУ 37083061) майном (рухомим/нерухомим) Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (ідентифікаційний код 37083061).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (35641, Рівненська обл., Дубенський р-н, с.Тараканів, вулиця Колгоспна, будинок 42, код ЄДРПОУ 37083061) на користь розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича (29001, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 53, ІН 3138401379) 3028 грн.00 коп. судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле Україна" (35603, Рівненська обл., м. Дубно, вул. Свободи, 2, код ЄДРПОУ 43020360) на користь розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича (29001, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 53, ІН НОМЕР_2 ) 3028 грн.00 коп. судового збору.

6. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

7.Судовий збір за розгляд зустрічного позову покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Евервелле Україна".

8.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 11.12.2024 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.