Рішення

від 09.12.2024 по справі 921/596/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

09 грудня 2024 рокуСправа № 921/596/24Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Легіон" №б/н (вх. №9017) від 22.11.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Легіон"

до відповідача Приватного агропромислового підприємства "ЗБАРАЗЬКЕ"

про стягнення 20 031,05 грн заборгованості, з них 15 001,76 грн основна заборгованість, 1 123,74 грн - інфляційні витрати, 3 343,62 грн пеня, 561,93 грн - 3% річних

без участі представників сторін.

Суть справи:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.11.2024 позов задоволено та стягнуто з Приватного агропромислового підприємства "ЗБАРАЗЬКЕ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Легіон" 15 001,76 грн основну заборгованість, 1 123,74 грн інфляційні витрати, 3 343,62 грн пені, 561,93 грн 3% річних та 2 422,40 грн в рахунок повернення сплаченого судового збору.

В подальшому, через систему "Електронний суд" 25.11.2024 від позивача надійшла заява №б/н (вх. №9017) від 22.11.2024 про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.

При цьому суд враховує, що у тексті позовної заяви позивач зазначав, що орієнтовна сума його судових витрат на професійну правничу допомогу по даній справі складатиме 8000 грн. Таким чином, суд вважає, що відповідач мав можливість ознайомитись із розрахунками його контрагента та надати свої заперечення стосовно заявлених позивачем витрат. Втім, ПАП "ЗБАРАЗЬКЕ" цим своїм процесуальним правом не скористалося, а тому суд не вбачає за необхідне викликати сторони в судове засідання для прийняття додаткового рішення по справі. У зв`язку з цим додаткове рішення ухвалюється без виклику учасників справи.

За змістом статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.2. ст.244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, господарським судом встановлено наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До останніх належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Позивачем дана процесуальна норма дотримана.

Частиною 8 статті 129 ГПК України вказано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як слідує із матеріалів справи, 16.12.2020 між ТОВ "Компанія Легіон" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Право, бізнес і фінанси" (Об`єднання) було укладено договір про надання правової допомоги №08-12, згідно з п.1.1. якого Клієнт доручає, а Об`єднання бере на себе зобов`язання всіма законними методами та способами надавати Клієнту правову допомогу у всіх справах, які пов`язані або можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених. оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів Клієнта в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

З метою здійснення захисту Клієнта та представництва його інтересів, Об`єднання доручає здійснення усіх необхідних дій, пов`язаних з виконанням даного договору, адвокату Драченку Владиславу Вікторовичу (п. 1.2.).

У розділі 4 укладеного правочину сторони визначили порядок оплати послуг адвоката. Так, отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. При визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час робот, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виховання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів Клієнта; особливі або додаткові вимоги Клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин адвоката з Клієнтом; професійний досвід, науково - теоретична підготовка та репутація адвоката. Вартість послуг наданих адвокатом складає 1000 грн за одну годину роботи, але не повинна перевищувати суму в розмірі 100 000 грн. За результатами надання правової допомоги, складається акт виконаних робіт (детальний опис послуг), розмір гонорару в якому розраховується шляхом множення кількості затрачених годин наданої правової допомоги на вартість години - роботи визначеної пунктом 4.3. договору.

Крім цього, сторони додатково домовилися про "гонорар успіху", якщо для Клієнта прийнято позитивне рішення. Розмір "гонорару успіху" становить 5% від ціни позову. Позитивним результатом вважається також закінчення справи мировою угодою та залишення справи без розгляду за заявою іншої сторони у справі. Якщо при виконанні угоди виникне необхідність виїхати у відрядження або виконати угоду в неробочий час, а також, якщо Клієнт наполягає на терміновість виконання доручення - вартість роботи адвоката розраховується, виходячи з гонорару, встановленого відповідно до Рекомендацій, помноженого на коефіцієнт 2. (Під неробочим часом у цьому випадку розуміється час у святкові і вихідні дні, та у робочі дні з 18 до 8 годин). Вартість часу проїзду адвоката до Клієнта або по його дорученнях розраховується, виходячи з погодинної ставки роботи адвоката, у розмірі 40% прожиткового мінімуму, встановленого законодавством на день надання правової допомоги (п.п. 4.5., 4.6.).

Визначений угодою гонорар може бути в наступному змінений адвокатом у зв`язку із суттєвим зростанням або зменшенням обсягу допомоги, що має бути визначено відповідно до даної угоди. Крім оплати гонорару, Клієнт відшкодовує адвокату всі витрати, понесені ним у зв`язку з виконанням даної угоди. Такі витрати включають: видатки на міжнародний та/або міжміський зв`язок; витрати на факсимільний зв`язок, поштові витрати; фотокопіювання, транспортні та відрядні витрати; переклад на іноземні мови та з іноземних мов; витрати на оплату праці експертів, консультантів зі спеціальних питань; інші витрати, пов`язані з наданням послуг (п.п. 4.7., 4.8.).

Згідно Акта №1 наданих послуг від 22.11.2024, Об`єднання надало Клієнту правничу допомогу, а Клієнт прийняв надану допомогу, вартість якої становить 4000 грн, в тому числі:

- консультація - 20 хвилин;

- підготовча робота для складання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки №33/23 від 25.10.2023, розрахунок штрафних санкцій, аналіз законодавства та судової практики, сканування документів - 80 хвилин;

- написання та подача позовної заяви до Господарського суду Тернопільської області про стягнення з ПАП "ЗБАРАЗЬКЕ" заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки №33/23 від 25.10.2023 на суму 20 031,05 грн - 100 хвилин;

- написання та подача заяви про проведення відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі №921/596/24 - 20 хвилин;

- представництво інтересів Клієнта в судовому засідання в режимі відеоконференції у справі №921/596/24 - 20 хвилин.

Витрачений час склав 4 години, а загальна вартість виконаних робіт по наданню правничої допомоги становить 4 000 грн.

На підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу заявник також долучив рахунок на оплату №589 від 22.11.2024 та платіжну інструкцію №7797 від 22.11.2024 на суму 4000 грн.

Наведені вище докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі-Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом і суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ГПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану її учасників.

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Проте, на переконання суду, слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат".

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовано також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України.

Водночас, у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи ( аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2021 у справі №920/39/20).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини, що застосовується як джерело права (ч.4 ст.11 ГПК України) у питанні щодо того, чи вимагає стаття 6 Конвенції забезпечення юридичного представництва особи, що є стороною по справі, орієнтує національні суди на необхідності врахування специфічних обставин кожної конкретної справи та з`ясування того, чи відсутність правової допомоги позбавить заявника права на справедливий суд (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 26; McVicar v. the United Kingdom (Мак-Вікар проти Сполученого Королівства), § 48; Steel and Morris v. the United Kingdom (Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства), § 61). McVicar v. the United Kingdom (Мак-Вікар проти Сполученого Королівства), § 51).

У розвиток наведеного розуміння статті 6 Конвенції суд виходить з того, що надання правової допомоги залежить також і від інших факторів, серед яких: важливість того, що є предметом спору для заявника; складність відповідного закону чи процесу; можливість заявника ефективно представляти себе у суді без адвоката; існування обов`язкової вимоги мати представника у суді (Steel and Morris v. the United Kingdom (Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства), § 61); (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 26); (McVicar v. the United Kingdom (Мак-Вікар проти Сполученого Королівства), §§ 48-62; Steel and Morris v. the United Kingdom (Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства), § 61; P., C. and S. v. the United Kingdom (P., C. та S. проти Сполученого Королівства), § 100); (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 26); Gnahorй v. France (Ньяоре проти Франції), § 41).

Однак, суд вважає, що право правової допомоги не є абсолютним, а, отже, дозволяється висувати вимоги щодо умов її надання, засновуючись на, окрім уже перерахованих у попередньому пункті, умовах фінансового стану сторони у справі та очікування сторони щодо виграшу справи (Steel and Morris v. the United Kingdom (Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства), § 62). З врахуванням викладеного, суд констатує, може існувати система юридичної допомоги, яка висуває вимоги до справ, у яких застосовується.

Відповідно до практики суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 40 рішення суду від 01.02.18р. у справі "Радченко проти України").

У постанові № 922/1163/18 від 06.03.2019 Верховним Судом висловлені позиції щодо отримання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а саме: "за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Таким чином, системний аналіз норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

6) відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково".

У спірних правовідносинах розмір витрат на правничу допомогу відповідач та адвокат визначили в Акті №1 наданих послуг від 22.11.2024.

У пункті 5.44 постанови від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Крім того, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022 року №911/2737/17 висловлено правову позицію, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

При цьому, дослідивши наданий представником позивача акт наданих послуг від 22.11.2024, суд приходить до висновку, що адвокатом підтверджено виконання робіт по наданню послуг, проте позивачем не доведено їх реальність - дійсність понесення у межах розгляду даної справи як і їх необхідність, а також їх вартість.

Так, у цьому Акті позивач та адвокат зазначили, що сума винагороди в розмірі 4000 грн , серед іншого, включає в себе: консультацію; підготовчу роботу для складання позовної заяви, розрахунок штрафних санкцій, аналіз законодавства та судової практики. Однак, все вище перелічене, на переконання суду, є невід`ємною складовою процесу написання та подання позовної заяви. При цьому, суд враховує, що в матеріалах справи відсутня конкретизація наданих усних консультацій, а з огляду на предмет та підстави позову, однотипність та стандартність справи, суд ставить під сумнів їх необхідність та реальність.

Разом з тим суд зауважує, що такі послуги як сканування документів не є юридичними послугами, не потребують спеціальних професійних навичок, відповідно не підлягають відшкодуванню.

Суд також звертає увагу на те, що матеріали цієї справи не містять великої кількості письмових доказів, що підлягали дослідженню судом. Окрім цього варто зазначити, що спірні правовідносини регламентуються не надто значною кількістю законів і підзаконних нормативно-правових актів, що підлягали застосуванню до цієї суперечки.

Відтак, за результатами дослідження поданих позивачем доказів, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору та обсягу наданих послуг адвокатом Драченком В.В., суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та присудження до стягнення з ПАП "ЗБАРАЗЬКЕ" на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн. Зазначений розмір, на переконання суду, є співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, і в той же час не є надмірним тягарем для відповідача.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Легіон" №б/н (вх. №9017) від 22.11.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі №921/596/24 задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного агропромислового підприємства "ЗБАРАЗЬКЕ" (вул. Данила Галицького, 109, м. Збараж, Тернопільська область, 47302, ідент. код 30556748) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Легіон" (вул. Лейтенанта Мукана, 10, м. Черкаси, 18028 , ідент. код 24417408) - 3 000 (три тисячі) грн витрат на правничу допомогу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті заяви відмовити.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне додаткове рішення складено 11.12.2024.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному б-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

СуддяО.В. Руденко