Рішення

від 09.12.2024 по справі 211/7588/24

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/7588/24

Провадження № 2-о/211/194/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09 грудня 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді - Н.О. Сарат

при секретарі - С.М. Зоріній

у відсутність сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , Виконавчий комітет Довгинцівської районної в місті ради про видачу обмежувального припису,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, про видачу обмежувального припису, а саме видати строком на шість місяців обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , що мешкає за адресою: 07 червня 1981 року народження, РНОКПП НОМЕР_1 ; відоме місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; паспорт НОМЕР_2 , виданий 12.12.2006р. Саксаганським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області; засоби зв`язку - НОМЕР_3 , яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме:заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання (перебування) ОСОБА_1 та їх спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 ; заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці навчання сина - Криворізькій гімназії №130 Криворізької міської Ради /ідентифікаційний код 20221683/ з ОСОБА_1 та їх спільним сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_3 ; заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 та їх спільним сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Заява обґрунтована тим, що 30 травня 2014 року між нею та ОСОБА_4 був укладений шлюб, який був зареєстрований Довгинцівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №165. Від шлюбу народився спільний син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на постійній основі останні сім років проживає разом з позивачем, як мамою, відповідачем, яка самостійно займається його вихованням та розвитком. Шлюб нажаль не склався. Внаслідок психологічних розладів відповідача та фізичних знущань з його боку, позивач була вимушена розлучитись з відповідачем фактично зразу після народження сина, в судовому порядку (Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.07.2023р. по Справі №214/3403/23). ОСОБА_5 визнати, що стосунки з батьком дитини завжди були не простими. З кінця 2013 року вони з ОСОБА_6 почали жити разом в квартирі АДРЕСА_4 , яка належала чоловікові та його батькові. Це була 3-х кімнатна квартира, без ремонту, не було ні пластикових труб, ні бойлера, пошкоджений унітаз незрозумілого кольору, навкруги бруд і розруха. Але були почуття і матеріальна складова у стосунках для неї ніколи значення не мала. Вона виросла в забезпеченій платоспроможній сім`ї, з 18 років працює та самостійно себе забезпечую, тому, після переїзду протягом 2013 2015 років вона винайняла будівельників та зробила капітальний ремонт в зазначеній квартирі за власний кошт. Повністю придбала в квартиру всі нові меблі та побутову техніку.

Заявник є мамою двох дітей. Старший син від першого шлюбу, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є, доречі, військовослужбовцем з початку війни.

Вона дуже хотіла мати другу дитину, завжди хотіла двох дітей, велику сім`ю, тому маючи можливість намагалась створити максимально комфортні умови проживання для всіх. Мала чудову роботу, про яку завжди мріяла. Це була високооплачувана робота, але в іншому місті, вона приїздила додому на кожні вихідні. У чоловіка був дублікат зарплатної картки, жили за її кошт, стосунки були чудові.

Наприкінці 2015 року заявник стала вмовляти чоловіка народити сумісну дитину. Але він був проти, хоча не мав власних дітей.

Вагітність була складною, вона увесь час жила і працювала в місті Києві, кожні вихідні їздила додому в Кривий Ріг, контролювала ремонт. Звісно, такий темп життя не минув без наслідків.

Перше збереження, на 7 тижні вагітності. Її на швидкій доставили в лікарню у місті Києві, вона була там сама, без підтримки чоловіка. Він не приїздив, ще й тоді почав влаштовувати скандали через ремонт, яким на період перебування в лікарні вона не могла займатись. Заявниця поїхала вирішувати всі питання з приводу ремонту квартири одразу після виписки з лікарні.

Потім друге збереження, передчасні роди перед самим декретом. Знову та сама історія. Її по швидкій відвезли до Київського пологового центру. Колишній чоловік знову не приїхав. В неї, навіть, речей дитячих не було з собою, все було в місті Кривому Розі. Пологи зупинили, дитину зберегли. Їй тоді дуже допомагали її колеги по роботі, все привозили, підтримували, але нажаль не батько дитини.

Великі проблеми в родині почалися з початком декрету. Вона мала заощадження, але тепер витрачала їх тільки на дітей, сума була невелика, все було витрачено на ремонт, і з боку колишнього чоловіка почалася агресія. Він вперше підняв на неї руку, коли молодшому сину ОСОБА_8 не було і місяця. Це було пізно ввечері, вдома, ОСОБА_6 сильно штовхнув заявницю, коли вона колисала дитину і вкладала спати. Дякувати ОСОБА_9 , все обійшлося і вона втримала дитину, міцно притисла до себе і дитина ушкоджень не отримала. Немовля ще самостійно не тримало голову. Далі скандали, бійки, вибачення. Але життя вже не було. У догляді за дитиною колишній чоловік ніколи не допомагав, не доглядав за сином, не ходив на прогулянки.

Не вистачало грошей, її збереження закінчувались. Дитині не було ще року, заявниця влаштувалася на роботу, вона IT спеціаліст, працювала віддалено. Найняла няню, щоб доглядала дитину, коли працює. Вся праця по дому була на їй, допомагав тільки старший син, він вчився в 11 класі. Але проблеми з агресією чоловіка ставали тільки сильнішими. Гроші вона витрачала на дітей, сумісного бюджету в них ніколи не було. Жили тільки на заробіток заявниці. Вона сама сплачувала за квартиру, хоча ні вона, ні діти там не зареєстровані, чоловік не хотів реєструвати (прописувати), пояснював це тим, що штамп про прописку в паспорті в нього є, а прописка у виконкомі відсутня, тому комунальні вона сплачувала тільки за одного прописаного - його батька і по лічільниках. Сама купувала продукти, одяг дітям, йому, оплачувала репетиторів старшому сину. Хотіла, щоб все владналося. Але чоловік завжди шукав причину для своєї люті. Скандали, погрози, побої відбувались, коли старшого сина не було вдома.

Потім вона вийшла з декрету на основну роботу і продовжувала працювати як підприємець на другій роботі. Вони всі разом, діти, заявниця, колишній чоловік переїхали жити до міста Києва, вона винайняла там квартиру.

Чоловік пішов з роботи в відпустку по догляду за дитиною, але за дитиною продовжувала доглядати вона та її старший син ОСОБА_10 . Вже через місяць колишній чоловік сказав, що їй треба винайняти няню, він не збирається бути нянькою. При цьому працювати не хотів.

В Києві прожили разом тільки 9 місяців, з березня 2019 року по листопад 2019 року. Стосунки були заявницею припинені.

В березні 2020 року через карантин, вона була переведена на роботу в режимі онлайн, вирішила приїхати до батьків у місто Кривий Ріг. На фоні стресу через карантин, та з вибаченнями з боку колишнього чоловіка, погодилась повернутись у квартиру до чоловіка, де нею був зроблений ремонт та були створені для дітей необхідні умови проживання.

Але, невдовзі, коли старший син ОСОБА_10 був вдома, вже близько о 23:00 годині, вони вкладалися спати в його дитячій кімнаті, бо вже нестерпно було слухати крики і образи на її адресу, маленький плакав і хотів спати. Син наполіг, щоб чоловік покинув кімнату і залишив нас у спокої. Чоловік став випихувати його з квартири, кричав, що мій син тут ніхто. Зав`язалася бійка. Син в мене високий і міцний, одразу поставив його на місце. Зранку колишній чоловік поїхав з дому, потім подзвонив , сказав, що зняв побої і зараз у відділку поліції готовий писати заяву про напад. Але вона можу вирішити це питання, якщо заплачу йому 3 тисячі доларів США, і тоді він мовчатиме. Я не погодилася. Насилля було з боку чоловіка, а не сина, який вступився за матір та молодшого трирічного брата. Такі випадки стали частими.

Його не зупиняла дитина на руках. Він виганяв нас з дому, але заявниця не мала куди йти, в її квартирі АДРЕСА_5 з 2013 року жили батьки колишнього чоловіка, які перетворили житло в непридатне до проживання там. Вона пропонувала йому почекати закінчення карантину і вони знову повернуться до Києва. Але він увесь час агресував і не давав спокійно існувати в одному приміщенні.

З 05 грудня 2020 року старший син заявниці ОСОБА_10 пішов служити в ЗСУ на строкову службу. Після цього, розуміючи, що матір немає кому захистити, поведінка колишнього чоловіка стала взагалі не адекватною.

У січні 2021 року стався останній випадок, після якого вона була вимушена піти від чоловіка. Це було ввечері, коли ОСОБА_6 в черговий раз прийшов додому на підпитку, він почав сварку, почав виганяти її з дитиною, вона відмовилась. Тоді він підійшов, вимкнув світло, вдарив заявницю по голові, син був на руках, вона впала разом з дитиною. ОСОБА_11 був сильний, вона ледь прийшла до тями, син ОСОБА_8 дуже сильно кричав. Вона дуже злякалась і не розуміла в темряві, чи постраждала дитина. Це була остання крапля, більше піддавати дитину небезпеці вона не могла, пішла від чоловіка. Жили вдома у її сестри, почала робити ремонт в своїй квартирі. Намагалась забрати в свою квартиру хоча б деякі меблі та побутову техніку, але колишній чоловік їй погрожував, що звернеться до суду на розподіл її заошчаджень. Змогла забрати тільки меблі з дитячої кімнати. Жили у сестри, але і там він не давав спокою. Увесь час приїздив, як родини сестри не було вдома, лазив через паркан, погрожував забрати дитину. Це все відбувалося в присутності дитини! Всі зазначені факти та випадки насилля можуть підтвердити мої члени сім`ї та близькі / ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 .

Напривеликий жаль, весь цей час вона не зверталась до органів поліції та суду, навіть не зафіксувала за допомогою судово-медичної експертизи спричинені їй тілесні ушкодження. Тяжка робота, пологи, тягар утримання всієї родини був на ній, була виснаженою фізично та заляканою колишнім чоловіком. Все це зрозуміти вона змогла тільки після того, як дистанціювалась від нього. Факт розлучення через насилля в сім`ї був досліджений Судом під час розлучення, про що зазначено в Рішенні суду про розірвання шлюбу.

Коли почалась війна, вона виїхала в Польщу разом з сином. Перебували там до літа 2024 року. Це було спокійне мирне життя, без скандалів і бійок, нарешті, дитина заспокоїлася.

Але за цей час вони приїздили двічі в Україну, коли у старшого сина були відпустки. Це раз на рік по два тижні. Жили у її батьків, бо тільки там вона відчувала себе у безпеці та під захистом від агресивного чоловіка. Коли вони жили вдома, колишній чоловік приходив без попереджень, коли йому заманеться, вибивав двері, поки не відчиню. Забирав дитину. Син став його боятися.

У батьків нам було трохи спокійніше, при батьках, хоча б, не було вибивання дверей, бійок і образ на її адресу. Але, тим не менш, він сидів у нас під вікнами кожен день, з самого ранку. Дзвонив на телефон, у домофон. Коли, на прохання родини колишнього чоловіка (бабусі), з численними запевненнями, що дитині шкоди не буде, брав дитину, постійно повторювався сценарій, забирав рано вранці і привозив пізно ввечері. Хоча, перед тим, як взяти, ми обговорювали час повернення, який ОСОБА_6 ніколи не дотримував, привозив дитину пізно вночі, після 21:00. Дитина не встигала прокинутись, погано снідала, бо не висипалася. Вона просила, привозити сина на обід і потім забирати, але колишній чоловік грубо відмовляв. Її мама намагалася обговорити цю проблему з колишнім чоловіком, пояснювала, що дитині потрібно правильно і своєчасно харчуватись, що потрібно вчити уроки, але він і з неї насміхався: «а что, пица ето не еда?». Але після двох днів такого раціону в дитини болів живіт! Знову були скандали.

Дитина не могла нормально займатися уроками, адже з польської школи нам задавали класне і домашнє завдання, яке потрібно було своєчасно виконувати. Дитина просилася в гості до двоюрідного брата, вони дуже добре спілкуються, дружать. Але позиція сили батька лякала його. Син ОСОБА_8 просив його не віддавати на ці «прогулянки», бо йому на них нудно: вони або сидять вдома, батько перед телевізором, а дитина просто сидить без іграшок, телефону і чекає час повернення додому, або те саме відбувається в гаражі або СТО. ОСОБА_8 не хотів їздити на ці «побачення». Але ОСОБА_6 це ніколи не цікавило.

Були ще такі факти, які розповідала дитина про «прогулянки» з батьком:

- можна не їздити без паска безпеки в авто, хоча вона залишила колишньому чоловіку якісне автокрісло, яке купувала сама для дитини;

- ОСОБА_6 іноді влаштовував на світлофорі перегони з іншим авто, з дитиною в салоні (заявниця була свідком такої поведінки), розмови з колишнім чоловіком на цю тему викликали тільки нові обурення і образи в її сторону.

Після повернення в Україну влітку 2024 року, вона намагалася приховати від колишнього чоловіка їх приїзд додому. Вона купила затишне житло, квартиру АДРЕСА_6 , де ми по теперішній час проживаємо разом з сином ОСОБА_8 , оформила сина в школу. Він дуже радів своїй просторій кімнаті, з новенькими меблями, великим телевізором.

Через її рідних та знайомих на її адресу від колишнього чоловіка ОСОБА_6 почали надходити погрози забрати сина, позбавити її батьківських прав. Свій терор почав зі школи, хотів дізнатись нашу адресу проживання, здійснював наклеп на неї, як на матір: що вона, нібито, не забезпечую дитину належними умовами проживання, не займається його вихованням та розвитком. Тероризував вчителів, соціальних працівників школи, директора, знімаючи їх на відео, бо вони відмовляли йому у наданні адреси, маючі рішення суду про розлучення з вказанням причини фізичного насильства.

Також ОСОБА_14 здійснив неодноразові спроби забрати сина зі школи, переривав урок, вимагав пояснення відсутності в класі дитини, це відбувалося при інших дітях. Один зі скандалів бачили вчителі і батьки, які в якості свідків підтверджують зазначені факти.

Також зі слів сусідів знаю, що випитував інформацію про заявницю, його дуже цікавило, чи придбала вона цю квартиру, чи орендую. Питань про сина не ставив.

Протягом вересня 2024 року намагався неодноразово потрапити до неї додому, через сусідку, але його зупинило те, що квартира на охороні. Тому більше до нас додому не приходив.

У зв`язку з зазначеними переслідуваннями та погрозами зараз вимушена звернутись до правоохоронних органів та органів суду з приводу психологічного насилля, та застосування до ОСОБА_2 обмежувальних заходів, з позовом до суду з приводу визначення місця проживання сина ОСОБА_8 зі нею як мамою.

Заявниця категорично відмовляється задовольнити вимоги ОСОБА_2 про надання йому будь-якого доступу до дитини.

Станом на теперішній час син ОСОБА_8 боїться батька, дитина вийти з під?їзду боїться, поки заявниця не подивлюсь і скаже йому що все безпечно, можна йти. Ми ходимо до психолога, щоб прибрати цей страх. Дитина почала спати з мамою, хоча завжди мав своє окреме ліжечко. Син їй розповідає, що хоче жити вільно, ходити до школи, не боячись, що його забере до себе батько, гуляти на вулиці з друзями, не озираючись. Постійно запитує, коли нас перестане переслідувати батько.

З приводу психічного стану сина вимушена звернутись до дитячого психіатра, син проходить лікування.

І заявниця і син ОСОБА_8 потерпають від психологічного насильства. Дане насильство проявляється у погрозах життю та її здоров`ю, застосуванню нецензурної лексики образливого характеру, переслідуванні проти її волі та волі сина, неодноразовому акті фізичного насильства щодо неї. ОСОБА_14 позиціонує себе як батько, який начебто приймає участь у житті і вихованні сина, але замість цього, починаючи з вересня 2024 року, вислідивши де навчається син, без будь-яких контактів з заявницею, через директора школи намагається демонстративно контролювати виконання нею її обов`язків як матері, може вриватись на уроки і вимагати пояснень у вчителів з приводу навчання сина. Неодноразово у її присутності та у присутності класного керівника сина ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , намагався проти волі сина вимагати забрати сина зі школи.

В листопаді місяці 2024 року через зазначені дії ОСОБА_16 , вимушена звернутись до дитячого психіатра через погіршення стану здоров`я сина ОСОБА_8 , зараз син проходить курс лікування, зі слів лікаря, якщо стан дитини не покращиться, рекомендація з боку лікаря буде у вигляді зміни місця проживання, тобто виїхати за межі міста.

Квартира, у якій проживає заявниця та її син належить на праві приватної власності їй. Вона повністю забезпечую нормальний рівень життя сина.

Ухвалою суду від 09 грудня 2024 року провадження у справі відкрито.

Представник заявниці адвокат Перепелиця Л.Л. надала заяву про розгляд справи за її відсутності, підтримала заяву, просила задовольнити.

Надано до суду письмові пояснення свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_12 .

Свідок ОСОБА_7 син заявниці, письмово пояснив, що матір завжди була для нього взірцем. У 2013 році ОСОБА_2 запропонував матері жити разом, вона займалася ремонтом, у 2014 році вони одружилися. У відношенні до мами від ОСОБА_2 він ніколи не бачив ніжності та поваги, тільки завжди визвірявся. Наприкінці 2020 року вони були вдома з мамою та молодшим братом, ОСОБА_2 в стані алкогольного сп`яніння ображав матір та погрожував їм газовим пістолетом. Свідок став на захист матері та попросив вийти з кімнати, де мати вкладала спати братика. На разі свідок не може бути поруч постійно та захистити матір та брата, так як перебуває у зоні бойових дій. Свідок просить суд заборонити ОСОБА_2 наближатися до матері та молодшого брата за для їх фізичної безпеки.

Свідок ОСОБА_17 письмово пояснила, що вона є матір`ю заявниці, вперше вона стала свідком дуже негативного поводження ОСОБА_2 відносно її доньки в листопаді 2016 року, коли він у нетверезому стані, кричав та довів вагітну ОСОБА_18 майже до істерики. Коли народився ОСОБА_8 , йому не було і місяця, донька його колихала на руках, як ОСОБА_2 її сильно штовхнув, підняв на неї руку. Почалася сильна сварка та погрози доньці, вона ледь втримала дитину, наслідки могли бути дуже страшні, дитина не тримала голову, дуже сильно розплакався, кричав. Коли свідок приїздила до них у гості, ОСОБА_2 постійно глумився з Наталі, ображав при світкові. Матір весь час бачила страждання доньки, пропонувала переїхати до них, але донька не хотіла залишати облаштовану квартиру та умови для дитини. У січні 2021 року стався інцидент після якого донька пішла від ОСОБА_6 , а саме ввечері він прийшов додому на підпитку та почав сварку, ображав , виганяв доньку з дитиною із квартири, коли вона відмовилася, стояла з дитиною на руках, ОСОБА_6 вимкнув світло та дуже сильно вдарив її по голові, від удару донька разом з дитиною на руках впала на підлогу, дитина кричала, плакав, на наступний день у доньки було погане самопочуття, нудота, в лікарню вона їхати відмовилася щоб ще більше не злякати дитину. Щоб убезпечити дитину вона переїхала до сестри. ОСОБА_6 погрожував, гупав у двері, переслідував доньку, намагався відібрати дитину. Потім донька виїхала до Польщі, там було спокійно, повернулася в серпні 2024 року. Від ОСОБА_6 інформацію приховували, щоб знову не почався терор та переслідування. Коли він все таки дізнався, почав знову переслідувати, дзвонити, приїздив до свідка додому просив повідомити де донька. Дізнався про школу де навчається ОСОБА_8 , почав туди їздити, перешкоджати прямо на уроках, заходив у клас, переслідував доньку та онука. Через його дії дитині необхідна допомога психолога, він проходить лікування, та рекомендація лікаря прибрати від дитини джерело стресу, яким є ОСОБА_2 ..

Свідок ОСОБА_13 письмово пояснила, що її сестра заявниця по справі, свідок просить задовольнити заяву сестри, після повернення її з ОСОБА_19 , ОСОБА_18 придбала квартиру та проживає там з дитиною, ОСОБА_8 оформлений у школу, сестра працює, вони жили спокійно, поки не дізнався ОСОБА_6 , що вони повернулися. Коли він дізнався почалися дзвінки з погрозами, що у них не буде спокійного життя, що в нього є для цього методи, та він постійно приїздить та дивиться у вікна , ходить на прибудинковій території, сидить в авто. У школі де навчається син ОСОБА_18 він заходить на уроки, записує на аудіозапис вчителів, ОСОБА_18 була вимушена перевести дитину на дистанційне навчання, щоб не травмувати психіку дитини.

Свідок ОСОБА_12 , письмово пояснила, що вона подруга ОСОБА_18 , заявниця з дитиною часто приїздили на ночівлю до свідка, тому що боялися ОСОБА_6 , вона переживала за дитину, ОСОБА_6 постійно їй погрожував, скандали закінчилися фізичним насиллям. В березні 2022 року ОСОБА_18 виїхала до Польщі, та влітку 2024 року повернулася в україну і переслідування з боку ОСОБА_6 відновилися. Він постійно ображає ОСОБА_18 , говорить образи в присутності дитини, погрожує забрати дитину. Такі його дії негативно впливають на емоційний та психологічний стан дитини.

Від ОСОБА_2 заяв не надходило.

Від Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради заяв не надходило.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, повно та всебічно дослідивши усі обставини справи, суд приходить до наступного.

Згідно статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом стосовно кривдника є встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи, а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: терміновий заборонний припис стосовно кривдника; обмежувальний припис стосовно кривдника; взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Відповідно до правил ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків зокрема щодо заборони перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Разом із тим, відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі №754/11171/19 від 28 квітня 2020 року зазначається наступне.

У п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству» є визначення поняття «домашнє насильство».

До спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника (п. 2 ч. 1 ст. 24 цього Закону).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосування такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи з урахуванням того, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

Отже, матеріалами справи та показами свідків, суд встановив, що ОСОБА_20 вчиняє відносно ОСОБА_21 психологічне насилля, від чого страждає вона та малолітня дитина ОСОБА_8 , від його дій вони зазнають постійного психологічного та фізичного насильства, що негативно впливає на її та дитини фізичний та психологічний стан.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі № 756/3859/19 зроблено висновок, що, враховуючи положення Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення заяви про видачу обмежувального припису.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України, слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. 265, 350-1, 350-8 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , Виконавчий комітет Довгинцівської районної в місті ради про видачу обмежувального припису - задовольнити.

Видати строком на шість місяців обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , що мешкає за адресою: 07 червня 1981 року народження, РНОКПП НОМЕР_1 ; відоме місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; паспорт НОМЕР_2 , виданий 12.12.2006р. Саксаганським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області; засоби зв`язку - НОМЕР_3 , яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме:

заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання (перебування) ОСОБА_1 та їх спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 ;

заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці навчання сина - Криворізькій гімназії №130 Криворізької міської Ради /ідентифікаційний код 20221683/ з ОСОБА_1 та їх спільним сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_3 ;

заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 та їх спільним сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Обмежувальний припис видати строком на 6 місяців.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також виконавчий комітет Довгинцівської районної у місті ради. Копію рішення суду, для виконання, направити уповноваженому підрозділу органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 09.12.2024 року.

Суддя: Н. О. Сарат