Постанова

від 27.11.2024 по справі 331/354/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 331/354/17

провадження № 61-11425св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,

учасники справи:

заявник - Акціонерне товариство «ПроКредит Банк»,

боржник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), назва якого змінена на Олександрівський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» на ухвалу Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 27 березня 2023 року у складі судді Яцун О. О. та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 липня 2023 року у складі колегії суддів Крилової О. В., Кухаря С. В., Трофимової Д. А.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року Акціонерне товариство «ПроКредит банк» (далі - АТ «ПроКредит банк» звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кисліциної Ю. Д. (далі - державний виконавець).

В обґрунтування скарги заявник зазначає, що на примусовому виконанні у державного виконавця Кисліциної Ю. Д. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у справі № 331/354/17 від 27 листопада 2017 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_1 , у рахунок погашення заборгованості у загальній сумі 3 341 322,23 грн.

Предметом іпотеки є житловий будинок з гаражем літ. П-2, загальною площею 331,6 кв.м., житловою площею 68,9 кв.м., реєстраційний номер 279934723101, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка, загальною площею 0,0343 га, кадастровий номер 2310100000:01:003:0275, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 .

Вказаний предмет перебуває в іпотеці АТ «ПроКредит Банк» відповідно до договору іпотеки від 11 лютого 2014 року № 316159-ДІ1. Відомості щодо обтяження житлового будинку та земельної ділянки іпотекою за адресою: АДРЕСА_1 , які належать боржнику ОСОБА_1 на праві власності, внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Заявник зазначає, що 11 червня 2021 року державний виконавець прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2, а 09 листопада 2021 року в рамках цього виконавчого провадження прийняв постанову про опис та арешт майна боржника.

В лютому 2023 року представник стягувача звернулася до державного виконавця Кисліциної Ю. Д. із заявою про передачу майна на реалізацію з прилюдних торгів без отримання попередньої згоди на це органів опіки та піклування у зв`язку з тим, що боржник як іпотекодавець порушив положення договору іпотеки та норми чинного законодавства, які забороняють проведення реєстрації місця проживання особи у предметі іпотеки без попередньої згоди на вчинення таких дій від стягувача як іпотекодержателя.

13 березня 2023 року стягувач отримав повідомлення від державного виконавця від 06 березня 2023 року за вих. № 2/29.26-38/6, в якому зазначено, що державний виконавець отримав відповідь від районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, відповідно до якої з метою захисту майнових та житлових прав та інтересів малолітнього ОСОБА_3 орган опіки та піклування вважає за недоцільне надати дозвіл на реалізацію будинку АДРЕСА_1 .

Згідно з листом-відповіддю державного виконавця у житловому будинку зареєстрований малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наявність зареєстрованої у житловому будинку боржника ОСОБА_1 дитини унеможливлює, на думку державного виконавця, передачу зазначеного майна на реалізацію без дозволу органу опіки та піклування.

Заявник вважає, що дії державного виконавця є незаконними та такими, що грубо порушують інтереси стягувача АТ «ПроКредит Банк», оскільки відсутня згода іпотекодержателя на реєстрацію будь-яких осіб, у тому числі у предметі іпотеки, а також те, що малолітній ОСОБА_4 не є дитиною боржника ОСОБА_1 . Тому за таких обставин, на думку скаржника, відсутня потреба в отриманні дозволу органу опіки та піклування.

Виходячи з наведеного, заявник просив суд:

? визнати неправомірними дії державного виконавця в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 щодо відмови у проведенні заходів для примусової реалізації житлового будинку з гаражем літ. П-2, загальною площею 331,6 кв. м., житловою площею 68,9 кв. м., реєстраційний номер 279934723101, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, загальною площею 0,0343 га, кадастровий номер 2310100000:01:003:0275, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 ;

? зобов`язати державного виконавця Кисліцину Ю. Д. в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 без попередньої згоди органів опіки та піклування (районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району) провести усі необхідні заходи щодо примусової реалізації житлового будинку з гаражем літ. П-2, загальною площею 331,6 кв. м., житловою площею 68,9 кв. м., реєстраційний номер 279934723101, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, загальною площею 0,0343 га, кадастровий номер 2310100000:01:003:0275, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 , що виражаються у визначенні вартості арештованого майна та подальшій передачі на реалізацію з прилюдних торгів шляхом підготовки та направлення необхідної заявки на реалізацію арештованого майна для її внесення до Системи інформаційного повідомлення про електронні торги.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2023 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 04 липня 2023 року, АТ «ПроКредит Банк» відмовлено у задоволенні скарги.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги, керувався тим, що державний виконавець вчинив необхідні дії та провів заходи щодо здійснення виконання, зокрема, шляхом направлення відповідних запитів та витребування необхідних дозволів та документів.

Місцевий суд вказав, що та обставина, що під час здійснення виконання судового рішення виникли ускладнення, зокрема те, що ОСОБА_5 є рідною сестрою боржника, зареєстрована разом із своїм малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , які проживають разом із власником та ведуть із ним спільне господарство, не може бути розцінена як ухилення державного виконавця від виконання.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що доводи заявника щодо відсутності згоди іпотекодержателя на реєстрацію дитини в предметі іпотеки, не відносяться до предмету розгляду скарги, якою оскаржуються дії/бездіяльність державного виконавця в рамках виконавчого провадження.

Суд апеляційної інстанції у цій справі вбачав спір, який сторони вправі вирішувати поза межами розгляду скарги на дії державного виконавця, шляхом подання цивільного позову, або ж шляхом оскарження дій державного реєстратора, який здійснив реєстрацію малолітнього ОСОБА_4 . Тому апеляційний суд не надав оцінку законності вказаних обставин, оскільки, на його думку, це не стосується предмету розгляду скарги на дії державного виконавця з урахуванням того, що на момент розгляду такої скарги реєстрація місця проживання ОСОБА_4 не скасована.

Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду про відмову у задоволенні скарги в частині зобов`язання державного виконавця передати у межах виконавчого провадження на реалізацію спірне нерухоме майно, оскільки державний виконавець не проводив оцінку предмета іпотеки та не вчиняв інших дій, здійснення яких є обов`язковими під час передачі нерухомого майна на реалізацію.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2023 року засобами поштового зв`язку АТ «ПроКредит Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 липня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі АТ «ПроКредит Банк» посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 та у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року № 367/2506/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі №761/4494/13-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 754/15589/14-ц, від 29 вересня 2021 року у справі №766/1637/21, від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19, від 09 лютого 2022 року у справі № 335/4107/15.

Зазначає, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи наслідки та будучи повідомленою про умови та обов`язки згідно з договором іпотеки, з метою уникнення звернення стягнення на майно під час здійснення примусового виконання судового рішення про стягнення з неї коштів, без дозволу іпотекодержателя зареєструвала в житловому будинку дитину ОСОБА_4 . Такі дії боржника вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки та є обставиною, що унеможливлює звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звертає увагу, що малолітня дитина ОСОБА_4 є племінницею ОСОБА_1 , а тому батьки несуть обов`язок щодо забезпечення дитини житлом, а не рідна тітка, яка є боржником у виконавчому провадженні.

Зазначає, що іпотекодержатель, надаючи кредитні кошти, не очікував, що буде позбавлений можливості задовольнити свої вимоги через неправомірність дій позичальника.

Провадження у суді касаційної інстанції

10 серпня 2023 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Русинчука М. М., Антоненко Н. О., Дундар І. О. відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Підставою відкриття касаційного провадження є пункт другий частини другої статті 389 ЦПК України.

У серпні 2023 року справа на дійшла до Верховного Суду.

24 жовтня 2023 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Русинчука М. М., Краснощокова Є. В. Дундар І. О. справу призначено до судового розгляду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 23 квітня 2024 року у зв`язку з відставкою судді Верховного Суду Русинчука М. М. справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії Фаловська І. М., Карпенко С. О.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 26 листопада 2024 року у зв`язку з відставкою судді Верховного Суду Олійник А. С. справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії Фаловська І. М., Ігнатенко В. М., Карпенко С. О., Ситнік О. М.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

Державний виконавецьу поданих до Верховного Суду запереченнях, які за своїм змістом є відзивом на касаційну скаргу, вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що на примусовому виконанні у державного виконавця Кисліциної Ю. Д. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2017 року у справі № 331/354/17 про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_1 , у рахунок погашення заборгованості у загальній сумі 3 341 322,23 грн.

Предметом іпотеки є: житловий будинок з гаражем літ. П-2, загальною площею 331,6 кв. м, житловою площею 68,9 кв. м, реєстраційний номер 279934723101,

що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , та земельна ділянка, загальною площею 0,0343 га, кадастровий номер 2310100000:01:003:0275, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_1 .

Житловий будинок та земельна ділянка перебувають в іпотеці АТ «ПроКредит Банк» відповідно до договору іпотеки від 11 лютого 2014 року № 316159-IД1. Відомості щодо обтяження житлового будинку та земельної ділянки іпотекою за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 на праві власності внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

11 червня 2021 року державний виконавець Кисліцина Ю. Д. прийняла постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 27 листопада 2017 року.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , матір`ю вказана - ОСОБА_5 , батьком - ОСОБА_6 (а. с. 126).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 08 липня 2021 року і дотепер (довідка № 113-16832135 від 03 листопада 2021 року) (а. с. 124).

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (довідка № 113-16833250 від 03 листопада 2021 року, з якої дати не вказано) (а. с. 125).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (довідка № 113-16918764 від 03 листопада 2021 року, з 24 лютого 2012 року) (а. с. 123).

Встановлено, що 09 листопада 2021 року у виконавчому провадженні

№ НОМЕР_2 державний виконавець Кисліцина Ю. Д. здійснила опис та арешт майна боржника.

24 січня 2022 року державний виконавець Кисліцина Ю. Д. у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 звернулася до суду з поданням про встановлення порядку виконання рішення суду.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2022 року подання постановлено вказане подання постановлено вважати неподаним та повернуто заявнику.

25 квітня 2022 року та 09 вересня 2022 року державний виконавець Кисліцина Ю. Д. у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 зверталася до суду з поданням про встановлення порядку виконання рішення суду, посилаюсь на те, що суд є альтернативним органом, що вирішує питання доцільності реалізації арештованого нерухомого житлового майна, у якому зареєстрована дитина.

Ухвалами Жовтневого районного суду м. Запоріжжя відповідно від 27 квітня 2022 року та від 26 жовтня 2022 року у задоволенні вказаних подань державного виконавця Кисліциної Ю. Д. про встановлення порядку виконання рішення відмовлено.

02 січня 2023 року державний виконавець Кисліцина Ю. Д. на адресу районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району направила запит щодо примусової реалізації житла, право користування яким має дитина,

та прийняття відповідного рішення про надання дозволу на примусову реалізацію житлового будинку за адресою:

АДРЕСА_1 , власницею якого є боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з відповіддю районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району від 10 січня 2023 року остання вважала недоцільним надавати дозвіл на реалізацію нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зареєстрована малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та яка має право користування житловим приміщенням.

03 лютого 2023 року АТ «ПроКредит Банк» надіслало заяву на адресу органу ДВС, в якій просило сформувати та направити організатору торгів ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію нерухомого майна, що належить боржнику ОСОБА_1 на праві власності, а саме: житловий будинок з гаражем літ. П-2, загальною площею 331,6 кв. м, житловою площею 68,9 кв. м, реєстраційний номер 279934723101, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, загальною площею 0,0343 га, кадастровий номер 2310100000:01:003:0275, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з метою примусового виконання рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя у справі № 331/354/17.

Державний виконавець Кисліцина Ю. Д. у відповіді повідомила стягувача,

що 03 лютого 2023 року надійшла відповідь від районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району про відмову у наданні дозволу на примусову реалізацію житлового будинку. Зазначена обставина ускладнює виконання судового рішення, адже відсутній дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочину щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі): у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.

Отримання попередньої згоди органів опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, є необхідним обов`язком виходячи з норм законів, які передбачають такий механізм як попереджальний для захисту прав дітей. На цій підставі державний виконавець повідомив АТ «ПроКредит Банк» про неможливість направлення заявки на реалізацію майна без дозволу органу опіки та піклування.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту першого частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити

у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених

у частині третій цієї статті.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду

за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав

та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Суд визначає в межах, встановлених ЦПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу

між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (частина перша статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»). Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України

«Про виконавче провадження»).

Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року

за № 1301/29431 (далі - Порядку реалізації майна) у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).

Згідно із абзацом першим пункту 2 розділу VII Порядку реалізації майна реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом про іпотеку.

У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника,

а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (пункт 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень). Це кореспондує положенням пункту 3 розділу ІІ цієї Інструкції.

Вимога про отримання дозволу державним виконавцем від органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить малолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема передбачених статтями 17 та 18 Закону України «Про охорону дитинства», статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» від можливого порушення.

Захист відповідних прав дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу державному виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій державного виконавця та/або органу опіки та піклування.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зауважував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у державі, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (наприклад, справа «Жовнер проти України» від 29 червня 2004 року, заява № 56848/00, § 33). Право на звернення до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система держав-учасниць Конвенції допускала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання, залишалося би невиконаним по відношенню до однієї зі сторін всупереч її інтересам. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки, передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Пункт 1 частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Згідно із пунктом 4.2.1 договору іпотеки від 11 лютого 2014 року іпотекодавець має право виключно на підставі та умовах попередньої письмової згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки, передавати його у користування, оренду, іпотеку та здійснювати інші дії, які відповідно до законодавства України можуть вчинятись виключно на підставі згоди іпотекодержателя.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, які є у вільному доступі, рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2017 року у цій справі, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 07 червня 2018 року та постановою Верховного Суду від 16 березня 2020 року, позов ПАТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_7 , про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.

Звернено стягнення на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», відповідно до договору іпотеки № 316159-ІД1 від 11 лютого 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І. І., зареєстрованого в реєстрі за № 1351, а саме: житловий будинок, з гаражем літ. П-2, загальною площею 331,6 кв. м, житлова площа 68,9 кв. м, реєстраційний номер 279934723101, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, загальною площею 0,0343 га, кадастровий номер 2310100000:01:003:0275, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_1 , у рахунок погашення кредитної заборгованості за Рамковою угодою № FW1602.524 від 11 лютого 2014 року, укладеним у її межах договором про надання траншу № 1602.44030/FW1602.254 від 11 лютого 2014 року, на загальну суму заборгованості 3 341 322,23 грн, з яких: 1 699 131,74 грн - борг за капіталом; 67 369,99 грн - борг за процентами за графіком; 285 947,95 грн - борг за процентами за час прострочення; 1 288 872,55 грн - пеня, шляхом продажу на прилюдних торгах, згідно з Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною не менше, ніж 3 347 738,00 грн.

Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , матір`ю вказана - ОСОБА_5 , батьком - ОСОБА_6 (а. с. 126).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 08 липня 2021 року дотепер (довідка № 113-16832135 від 03 листопада 2021 року) (а. с. 124).

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (довідка № 113-16833250 від 03 листопада 2021 року, з якої дати не вказано) (а. с. 125).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (довідка № 113-16918764 від 03 листопада 2021 року, з 24 лютого 2012 року) (а. с. 123).

З матеріалів справи відомо, що боржник ОСОБА_1 дала згоду на реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 у спірному будинку через 4 роки після ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки без згоди іпотекодержателя та через 27 днів після відкриття виконавчого провадження (11 червня 2021 року).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі

№ 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21), на яку заявник посилається в касаційній скарзі, вказано, що «на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання Держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим у силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу Держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій Держвиконавця та/або органу опіки та піклування. Зазначене стосується також і дій приватних виконавців».

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність отримання державним (приватним) виконавцем дозволу органу опіки і піклування на примусову реалізацію житлової нерухомості, право на користування якою мають діти, однак саме у цій справі не погодилася з доводами скаржниці, оскільки дійшла висновку, що у її онуків житлові права на її нерухомість не виникли з огляду на недобросовісні дії скаржниці щодо реєстрації місця проживання власних онуків саме з метою перешкоджання виконавчому провадженню.

Подібний висновок викладено також у постановах Верховного Суду від 20 березня 2023 року у справі № 757/61151/21-ц (провадження № 61-8513св22), від 19 квітня 2023 року у справі № 569/11562/15-ц (провадження № 61-11292св22).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року в справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) підтримала правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 504/294/14-ц (провадження № 6-2940цс15), який зводиться до такого: правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) щодо нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, - звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним (пункти 88-90).

Верховний Суд у постанові від 08 червня 2021 року у справі № 607/8145/18 (провадження № 61-6249св20), посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06 травня 2019 року у справі № 639/5828/15-ц (провадження № 61-29627св18), від 06 листопада 2019 року у справі № 346/432/16-ц (провадження № 61-29148св18) та від 19 червня 2019 року у справі № 695/2714/15-ц (провадження № 61-29000св18), зазначив, що чинним законодавством не передбачено обмежень при реалізації права власника на розпорядження майном в залежності від того чи мають право на користування ним інші особи, зокрема, малолітні діти, якщо власник не є їх батьком (матір`ю) або ж особою, яка замінює останніх.

Статтею 7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов`язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Згідно із частиною першою статті 144 СК України батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Невиконання цього обов`язку є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає (частина четверта статті 29 ЦК України).

Цьому кореспондує абзац другий частини другої статті 13 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин).

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою (частини перша та третя статті 160 СК України).

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

За змістом цієї норми закону, а також статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов`язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Системний аналіз статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» дає підстави для висновку про те, що попередній дозвіл органу опіки та піклування при відчуженні нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким, в разі використання його як житла, має дитина, надається лише в разі, коли власниками відчужуваного майна є батьки або особи, які їх замінюють, а також коли останні укладають угоди від імені неповнолітніх.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що державний виконавець обґрунтовано керувалася рішенням районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району як органу опіки та піклування, яким відмовлено у наданні дозволу на реалізацію будинку АДРЕСА_1 , оскільки у спірній квартирі зареєстрована малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Водночас суди не звернули уваги на те, що в межах виконавчого провадження

№ НОМЕР_2 виконується рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки та не врахували, що малолітня дитина не є близьким родичем боржника, реєстрація дитини у спірному будинку відбулася у зв`язку з проживанням у цьому будинку її матері.

З огляду на викладене, беручи до увагу практику Верховного Суду у цій категорії справ, визначальними обставинами для вирішення справи, яка переглядається, є встановлення дати реєстрації матері неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , яка є сестрою боржника ОСОБА_1 , у спірному будинку та з`ясування того, чи такі дії з боку боржника відбулися з метою подальшої реєстрації ОСОБА_4 у спірному будинку для унеможливлення примусового виконання рішення суду, яке набрало законної сили, з урахуванням того, що право користування житловим приміщенням малолітньої дитини у цій справі є похідним від права користування таким приміщенням її матір`ю.

Суд першої інстанції, розглянувши по суті скаргу АТ «ПроКредит Банк», наведеного вище не врахував та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні вказаної скарги.

Апеляційний суд у порушення вимог статей 367, 382 ЦПК України на викладене також уваги не звернув.

Верховний Суд з урахуванням встановлених статтею 400 ЦПК України меж розгляду справи у суді касаційної інстанції, не має процесуальної можливості усунути допущені апеляційним судом недоліки, оскільки не може переоцінювати докази, встановлювати та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що внаслідок неналежного дослідження та оцінки зібраних доказів суд першої інстанції не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не встановив дату реєстрації матері малолітньої дитини ОСОБА_5 у спірному будинку, в контексті того, чи такі дії відбулися з метою подальшої реєстрації дитини у спірному будинку для унеможливлення примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, є передчасним.

За таких обставин оскаржені судові рішення не відповідають критеріям законності та обґрунтованості, визначеним у статті 263 ЦПК України, а тому підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, надати належну оцінку обставинам на підтвердження чи спростування дій боржника, які можуть свідчити про унеможливлення примусового виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, з`ясувати дату, з якої ОСОБА_5 зареєстрована у спірному будинку, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Виходячи з наведеного, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, ухвала Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2023 року та постанова Запорізького апеляційного суду від 04 липня 2023 року підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2023 року

та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 липня 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

О. М. Ситнік